Окрема думка

від 26.12.2022 по справі 539/2864/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/2864/22 Номер провадження 11-сс/814/1366/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

ОКРЕМА ДУМКА

26 грудня 2022 року м. Полтава

Ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 жовтня 2022 року, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022170570000631 від 01.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, задоволено клопотання прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та накладено арешт на вилучений автомобіль «DAF FT XF 105.460» державний номерний НОМЕР_1 та причіп «Schmitz SCF 24» державний номерний знак НОМЕР_2 , що перебувають у власності ТОВ «Проф Логістікс», що за адресою: вул. Дніпробудівська, 35, м. Кам`янське, Дніпропетровської області - шляхом накладення заборони розпоряджатися та використовувати вказане майно з метою позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування, а також з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, тощо.

Вирішено автомобіль «DAF FT XF 105.460» державний номерний знак НОМЕР_1 та причіп «Schmitz SCF 24» державний номерний знак НОМЕР_2 залишити зберігатися на території «Проф Логістікс», що за адресою: вул. Дніпробудівська, 35, м. Кам`янське, Дніпропетровської області.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 жовтня 2022 року - без змін.

Мотивуючи рішення про задоволення клопотання, слідчий суддя зазначив, що відповідно до матеріалів справи в даному випадку є достатні підстави вважати, що вилучене майно зберегло на собі сліди вчинення злочину.

Виходячи з того, що для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вище зазначеного кримінального правопорушення, а також для збереження доказів, конфіскацію майна як виду покарання, для збереження слідової інформації, у зв`язку з необхідністю проведення судових експертиз, а також для встановлення всіх обставин вчиненого злочину та в подальшому для забезпечення відшкодування заявлених в ході досудового розслідування цивільних позовів, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність накласти арешт на вищезазначене майно.

Я не можу погодитись із прийнятим слідчим суддею місцевого суду та колегією суддів рішенням, вважаю його необгрунтованим і висловлюю з цього приводу окрему думку, з таких підстав.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Слідчий суддя вказаних положень КПК не дотримався.

Колегія суддів апеляційного суду перевіряючи рішення слідчого судді припустилась помилки у питанні визначення способу арешту майна - автомобіля.

Я не заперечую самого факту необхідності накладення арешту на автомобіль у виді заборони його відчуження.

Проте я не можу погодитись із обраним слідчим суддею та колегією суддів способом арешту вказаного автомобіля.

Дійсно , вказаний автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Водночас , положення ст.170 КПК України не містять обов`язку слідчого судді при прийнятті рішення про арешт майна, одночасно позбавляти його власника, права користуватись ним.

Якщо проаналізувати матеріали провадження, то на автомобілі відсутні будь-які матеріальні сліди злочину.

Необхідність проведення із вказаним автомобілем слідчого експерименту, за відсутності на автомобілі слідів злочину, не є тією вирішальною підставою для накладення арешту.

Вказану слідчу дію можливо провести і за умови перебування автомобіля у його власника.

Якщо навіть припустити, що власник автомобіля позбувся його, то і в цьому випадку проведення слідчого експерименту можливо із аналогічним автомобілем за тих обставин, які встановлені у кримінальному провадженні.

Насамкінець хочу звернути увагу, що в будь-якому випадку арешт майна у кримінальному провадженні не має бути надмірним і таким, що шкодить звичайній діяльності.

У цьому провадженні автомобіль на який накладено арешт та вилучено його, використовується у господарській діяльності і такий спосіб арешту, який обраний слідчим суддею і з яким погодилась колегія суддів, є неспівмірним із потребами досудового розслідування.

Ті обставини на які посилався в судовому засіданні апеляційного суду прокурор, як то ухилення винуватця ДТП від проведення у кримінальному провадженні слідчого експерименту, нічим не підтверджені.

Саме лише запевнення прокурора колегію суддів про наявність таких обставин, за відсутності доказів цього, не може слугувати однією із підстав для вилучення майна із володіння та користування.

Вважаю, що у вказаному провадженні, виходячи із балансу прав власника та потреб досудового розслідування, правильним було б погодитись із самим фактом арешту майна у виді заборони його відчуження та змінити спосіб арешту майна, залишивши його для користування за призначенням.

Суддя ОСОБА_6