Постанова

від 03.01.2023 по справі 917/1503/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2023 року м. Харків Справа № 917/1503/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Плахов О.В.

без виклику учасників справи

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 ,м. Кременчук, Полтавська область (вх. №999 П/2 )

на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 у справі №917/1503/21 (суддя Тимощенко О.М., повний текст підписано 06.09.2022)

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Кременчук, Полтавська область

до Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Кременчук, Полтавська область

про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Промпласполімер" від 28 вересня 2018 року, які оформлені протоколом №2 загальних зборів ТОВ "Промпласполімер",-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Промпласполімер" від 28.09.2018, які оформлені протоколом №2 загальних зборів ТОВ "Промпласполімер".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 у справі №917/1503/21 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 у справі №917/1503/21 частково задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про розподіл судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. В іншій частині клопотання відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що зважаючи на критерії дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності та співмірності, а також факти, що підтверджують такі критерії, як складність справи, значення справи для сторін, ринкові ціни адвокатських послуг, розмір гонорару, визначений відповідачем та його адвокатом в розмірі 50 000,00 грн є завищеним, а тому підлягає зменшенню. Суд дійшов висновку, що у даному випадку реальними, розумними та співмірними є витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, які стягнув з позивача.

Позивач із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 у справі №917/1503/21 змінити в частині визначення розміру витрат на правову допомогу, встановивши такі витрати в розмірі до 2000,00 грн.

Як зазначає апелянт, відповідачем не подано суду детального розрахунку та опису наданих послуг, а тому вважає, що при оцінці рівня наданих послуг необхідно виходити з обсягу виконаних адвокатом робіт, який складався з виготовлення лише двох процесуальних документів, а саме, відзиву на позовну заяву, який подано з пропуском строку та клопотання про залишення позову без розгляду. Скаржник не погоджується з висновком суду, що надання послуг на правову допомогу, що відбулось із складання двох документів, визнана судом обґрунтованою в розмірі 30 000,00 грн та є такою, що відповідає критерію розумності та справедливості адвокатських витрат. Зокрема, апелянт зазначає, що відзив на позовну заяву був поданий відповідачем з пропуском строку на його подання і без обґрунтування причин поважності пропуску такого строку, отже, складання адвокатом такого документу не було обумовлено необхідністю та не обґрунтовано перед судом поважність причин для його поновлення. Також вважає, що складання клопотання про залишення позову без розгляду, яке залишено судом без задоволення, не потребувало ґрунтовних знань, вивчення судової практики, вивчення наукових поглядів на складну правову проблему, не потребувало від представника великої кількості робочого часу. Також звертає увагу, що представник відповідача не приймав участь в жодному судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференцїї. Також зазначає, що в матеріалах відсутні будь-які докази ринкових розцінок на послуги адвоката, суд не навів відповідного розрахунку, яким він керувався при встановленні співмірності наданих послуг ринковим цінам на адвокатські послуги, в той час як відповідно до бухгалтерської довідки, сума 30 000,00 грн становить дохід апелянта за 3 місяці роботи на посадах в двох підприємствах. Отже, посилання суду на ринкові ціни на послуги адвоката за кілька годин його роботи вважає безпідставним. Також скаржник наголошує, що справа не є складною, оскільки не потребувала складного та ретельного встановлення фактів та збирання доказів, застосування складних та суперечливих норм права. Щодо витраченого адвокатом часу, вважає, що його було витрачено лише на складання відзиву, подання якого вже було прострочено на момент його складання, та одного нескладного клопотання. Вважає, що на складання двох простих за змістом та невеликих за обсягом процесуальних документів професійний адвокат мав витратити не бульше 3-4 годин, тобто фактично вартість витрат на правову допомогу, визначена судом у розмірі 30 000,00 грн, фактично дорівнює вартості послуг адвоката в розмірі 7500 - 10 000 грн за годину роботи, що не є співмірною з обсягом наданих послуг.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.10.2022 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 у справі №917/1503/21 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 задоволено заяву ОСОБА_1 про відкликання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 у справі №917/1503/21. Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 у справі №917/1503/21 з доданими документами повернуто скаржнику.

Оскільки рішення Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 у справі №917/1503/21 у відкритому судовому засіданні не переглядалось, судова колегія вважала можливим здійснити розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 у справі №917/1503/21 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням вимог ч. 10 ст. 270 ГПК України. Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку ч. 10 ст. 270 ГПК України до суду апеляційної інстанції не надходило.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 у справі №917/1503/21. Ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк, не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів позивачу.

21.11.2022 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, додаткове рішення першої інстанції залишити без змін. У відзиві зазначає, що розмір судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги становить 10 000,00 грн. Також повідомляє, що докази таких витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідач вважає безпідставними доводи скаржника щодо відсутності детального опису робіт (наданих послуг), оскільки вважає, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. В той же час, на підтвердження витрат на правову допомогу відповідачем надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 24.01.2022; копію рахунку від 19.07.2022; копію акту приймання - передачі виконаних робіт від 19.07.2022 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 24.01.2022. Також відповідач зазначає, що окрім відзиву на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду, адвокатом також складались інші клопотання та заяви (заява про застосування позовної давності, письмові пояснення, клопотання про залучення доказів, тощо). В позовній заяві розмір витрат на правову допомогу визначено позивачем у розмірі 50 000,00 грн, отже, фактично позивачем надано розрахунок вартості правової допомоги у даній категорії справ та відповідної складності у розмірі 50 000,00 грн. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що 30 000,00 грн витрат на правову допомогу, які були стягнуті зі скаржника у даній справі додатковим рішенням, є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023, у зв`язку із знаходженням у відпустці судді Здоровко Л.М., для розгляду справи №917/1503/21 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 ГПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зважаючи на наступне.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є додаткова постанова суду першої інстанції, якою з позивача на користь відповідача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції в сумі 30 000,00 грн та з розміром яких позивач не погоджується, оскільки вважає такий розмір неспівмірним із обсягом наданих адвокатом послуг.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відзиві на позов відповідачем було зазначено, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн та повідомляв, що надасть суду відповідні докази щодо оплати витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення по справі.

За наслідками розгляду справи №917/1503/21, судом першої інстанції прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Промпласполімер" від 28.09.2018, які оформлені протоколом №2 загальних зборів ТОВ "Промпласполімер" відмовлено.

У зв`язку з цим, за наслідками розгляду справи, відповідач в порядку ст. 126, ст. 129 ГПК України, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив прийняти у справі додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати; стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у даній справі відповідачем до суду надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 24.01.2022, копію рахунку від 19.07.2022, копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 19.07.2022 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 24.01.2022, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно "Адвокатського бюро Близнюка", засновником (учасником) якого є ОСОБА_4 .

Дослідженням наданих відповідачем доказів, що підтверджують надані послуги та виконані адвокатом роботи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 24.01.2022 Адвокатське бюро Близнюка (Бюро) та ОСОБА_2 (Клієнт) уклали договір про надання правової (правничої) допомоги (далі -Договір)

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом даного Договору є надання Бюро усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги Клієнту у справі №917/1503/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" від 28.09.2018, яке оформлено протоколом № 2 загальних зборів ТОВ "Промпластполімер", що розглядається у Господарському суді Полтавської області.

Згідно з п. 4.1. Договору сторони погодили, що розмір гонорару Бюро за надання правової (правничої) допомоги Клієнту, визначеної п. 1.1. Договору, становить фіксований розмір 50 000,00 грн.

Гонорар Бюро сплачується Клієнтом за цим Договором протягом 30 робочих днів на розрахунковий рахунок Бюро з моменту отримання Клієнтом рахунку на оплату, після винесення остаточного судового рішення у Господарському суді Полтавської області, у справі, визначеній п. 1.1 Договору (п. 4.2. Договору).

Про надані послуги сторони складають та підписують відповідний акт, в якому зазначають загальну вартість наданих послуг. За взаємною згодою сторін в акті можуть бути внесені також інші відомості (п. 4.3. Договору).

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 24.01.2022, який підписано сторонами Договору 19.07.2022, Бюро надано, а Клієнтом прийнято послуги, визначені п. 1.1. Договору на суму 50 000,00 грн (а. с. 123).

Отже, зі змісту п. 4.1. договору про надання правової (правничої) допомоги від 24.01.2022 вбачається, що розмір гонорару за надання правової допомоги сторони встановили у сумі 50 000,00 грн, тобто визначили фіксовану суму винагороди адвоката.

Також, підписавши акт приймання-передачі виконаних робіт від 19.07.2022, сторони підтвердили, що адвокатським бюро надано, а Клієнтом прийнято послуги, визначені у п. 1.1. Договору - правова (правнича) допомога Клієнту у справі №917/1503/21. Послуги у справі №917/1503/21 надано на суму 50 000,00 грн, що є фіксованою сумою згідно п. 4.1. договору про надання правової (правничої) допомоги від 24.01.2022, правова допомога надана Клієнту у повному обсязі, претензій до бюро за надану правову (правничу) допомогу у справі Клієнт не має.

Укладенням та підписанням вказаного акту сторони підтвердили загальний обсяг наданих Адвокатським бюро та отриманих Клієнтом послуг з правової допомоги у даній справі. Також сторони зазначили про відсутність претензій один до одного та погодили вартість наданих послуг у фіксованій сумі 50 000,00 грн.

Отже, належними у справі доказами відповідач підтвердив надання йому послуг з правничої допомоги у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Під час розгляду питання щодо стягнення витрат відповідача на правову допомогу, позивачем до суду першої інстанції в порядку ст. 126 ГПК України було подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу. Вказане клопотання позивач обґрунтовував тим, що надані відповідачем документи не містять в собі таких елементів, як детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Зокрема, представник позивача просив суд відмовити в покладенні на позивача витрат відповідача, а в разі, якщо суд не погодиться із доводами представника позивача, зменшити витрати відповідача до 2000 грн, оскільки вважав, що складність та якість виконаної правової роботи в цій справі (неподання своєчасно відзиву, подання безпідставного клопотання, не прибуття в судове засідання для розгляду по суті і не подання клопотання про участь в такому засіданні через відеоконференцію) та обсяг наданих послуг, який об`єктивно встановити не можливо у зв`язку з відсутністю детального опису наданих послуг, дають підстави вважати саме таку суму витрат на праву допомогу розумною та справедливою.

Задовольняючи частково клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові №640/18402/19 від 28.12.2020, якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а, отже, є визначеним. Пунктом п. 4.1. договору про надання правової (правничої) допомоги від 24.01.2022 сторони договору погодили, що розмір гонорару Бюро за надання правової (правничої) допомоги Клієнту, визначеної п. 1.1. Договору, становить фіксований розмір 50 000,00 грн, отже, в даному випадку, розмір гонорару не залежить від обсягу послуг і часу, витрачених адвокатом.

У клопотанні про зменшення розміру судових витрат позивач також вважав, що розмір адвокатських витрат відповідача не є співмірним із обсягом наданих послуг (виконаних робіт). Зокрема, наголошував на несвоєчасному поданні відповідачем відзиву на позовну заяву, безпідставного клопотання про залишення позову без розгляду, неприбуття представника відповідача в судове засідання для розгляду по суті і не подання клопотання про участь в такому засіданні через відеоконференцію.

З приводу наведених доводів, суд першої інстанції зазначив, що відзив на позовну заяву було подано до суду 26.01.2022, тоді як договір про надання правової (правничої) допомоги було укладено між відповідачем та Адвокатським бюро лише 24.01.2022, а тому несвоєчасне подання відзиву по справі відбулося не з вини адвоката. Крім цього, судом зазначено, що зважаючи на триваючий на території України карантин та на введення з 24.02.2022 на території України військового стану, явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою.

В той же час, погоджуючись із твердженням представника позивача стосовно неспівмірності витрат відповідача, суд першої інстанції зазначив, що визначений відповідачем розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності та співмірності адвокатських витрат. Також, суд вважав, що факти, які підтверджують такі критерії, як складність справи, значення справи для сторін, ринкові ціни адвокатських послуг, свідчать, що розмір гонорару, визначений відповідачем та його адвокатом, є завищеним, а тому підлягає зменшенню. За висновком суду першої інстанції, реальними, розумними та співмірними є витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач вважає, що не лише перерахування відповідних критеріїв в мотивувальній частині судового рішення свідчить про його обґрунтованість, а і надання судом оцінки фактам на відповідність критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності та співмірності вартості послуг у справі. При цьому, як вважає апелянт, оскільки стороною не подано детального розрахунку та опису наданих послуг, оцінку наданим послугам необхідно надавати виходячи із обсягу таких адвокатських послуг, які в даному випадку становили роботи із складання відзиву на позовну заяву, який подано з пропуском строку на його подання та без обґрунтування причин поважності пропуску такого строку та клопотання про залишення позову без розгляду.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, у п. 4.1. договору та в акті приймання-передачі виконаних робіт від 19.07.2022, сторони погодили, що загальний обсяг витрат на правову допомогу у справі №917/1503/21 є фіксованим та становить 50 000,00 грн.

Частково задовольняючи клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, суд першої інстанції виходив з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові №640/18402/19 від 28.12.2020, в якій Суд зазначив, що якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а, отже, є визначеним. У п. 4.1. договору про надання правової (правничої) допомоги від 24.01.2022 сторони договору погодили, що розмір гонорару Бюро за надання правової (правничої) допомоги Клієнту, визначеної п. 1.1. Договору, становить фіксований розмір 50 000,00 грн, а тому суд вважав, що в даному випадку розмір гонорару не залежить від обсягу послуг і часу, витрачених адвокатом.

В той же час, застосувавши до спірних правовідносин критерії співмірності витрат відповідача до обсягу наданих послуг, дійшов висновку про зменшення їх розміру до 30000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що 16.11.2022 Великою Палатою Верховного Суду було прийнято постанову у справі №922/1964/21, предметом розгляду якої було питання щодо визначення розміру витрат на правову допомогу в разі встановлення сторонами фіксованого розміру гонорару та без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Зокрема, Суд зазначив, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Таким чином, виходячи з наведеної правової позиції, за відсутності детального опису наданих послуг та в разі фіксованого розміру гонорару, неспівмірність гонорару має доводити сторона, яка посилається на таку неспівмірність з урахуванням складності справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, тощо.

Наведене також узгоджується із приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, якими встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Саме про неспівмірність гонорару в розмірі 50 000,00 грн обсягу наданих відповідачу правових послуг, який заявлено до стягнення з позивача, зазначає апелянт в апеляційній скарзі та вважає, що оскільки відповідачем не було подано детального розрахунку та опису наданих послуг, оцінка рівня таких послуг має визначатись з урахуванням обсягу наданих послуг.

Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

З матеріалів справи вбачається, що за категорією правовідносин, спір у даній справі є корпоративним. Предметом позовних вимог, визначених позивачем, є визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Промпласполімер" від 28.09.2018, які оформлені протоколом №2 загальних зборів ТОВ "Промпласполімер". Підставою позову визначено правомірність прийняття загальними зборами рішення, щодо виходу з учасників товариства ОСОБА_1 , який володів часткою у статутному капіталі товариства розміром 50%, за відсутністю кворуму.

Колегія суддів враховує, що спір, який виникає з корпоративних правовідносин не може вважатись незначним спором з юридичної точки зору. В той же час, колегія суддів також враховує, що судова практика з приводу спірних правовідносин є сталою та не становить виключної правової проблеми. Докази, якими позивач підтверджував обставини та на яких ґрунтувались позовні вимоги, не містили значного обсягу письмових документів, що підлягали аналізу представником відповідача у даній справі та фактично складались з рішення загальних зборів ТОВ "Промпласполімер" від 28.09.2018, які оформлені протоколом №2 протоколу загальних зборів товариства, свідоцтва про смерть другого учасника товариства ОСОБА_5 та статуту ТОВ "Промпласполімер". Отже, з урахуванням характеру та предмету спору, кількістю його учасників, складністю та обсягом матеріалів справи, з урахуванням обсягу документів наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, не можна стверджувати, що вивченню та дослідженню адвокатом в межах даної справи підлягав значний обсяг документів, а спір у справі був нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору та вимагав від адвоката вивчення значного обсягу джерел права.

Щодо відповідності витрат на правову допомогу критеріям розумності та справедливості, враховуючи фіксований розмір витрат на правову допомогу та необхідністю у такому випадку підтвердити виконані роботи їх обсягом, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що складений адвокатом в межах даної справи відзив на позовну заяву не був прийнятий до розгляду судом першої інстанції як такий, що поданий з порушенням строку на його подання та без клопотання про продовження такого строку чи його поновлення в розумінні ст. 118 ГПК України, про що судом першої інстанції також зазначено у рішенні від 14.07.2022. Отже, складання такого процесуального документа, який не було враховано судом під час розгляду справи, на переконання колегії суддів, не може підтверджувати виконання адвокатом робіт (надання послуг) щодо складання відзиву на позовну заяву.

Щодо інших документів, які підтверджують обсяг наданої правової допомоги, то матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, представником відповідача було складено та надано до суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання без участі відповідача та залишення позову без розгляду від 31.05.2022. Також представником складено та подано до суду клопотання про застосування позовної давності від 31.05.2022. Тобто, загальний обсяг процесуальних документів виготовлених представником відповідача по суті спору складався лише з двох клопотань. В той же час, колегія суддів вважає, що виготовлення вказаних процесуальних документів, для кваліфікованого юриста не є документами значної складності та не потребують значної кількості часу для їх виготовлення, про що також зазначає апелянт. До того ж, вказані документи не є значними за обсягом.

Колегія суддів враховує, що представником відповідача здійснювався належний юридичний супровід Клієнта під час судового розгляду справи. Зокрема, представник відповідача ознайомлювався з матеріалами справи, про що свідчить клопотання від 12.01.2022, також до суду першої інстанції подавались відповідні клопотання про відкладення розгляду від 07.02.2022, від 02.03.2022, від 13.04.2022, від 14.07.2022. В той же час, суд враховує, що участь представників сторін в судові засідання судом обов`язковою не визнавалась, представник відповідача участі в судових засіданнях не приймав. Отже, наявні матеріали справи свідчать, що обсяг наданої правової допомоги адвоката складався із ознайомлення 12.01.2022 з матеріалами справи, подання до суду двох процесуальних документів від 31.05.2022 та клопотань про відкладення розгляду справи, які не є процесуальними документами по суті спору.

Виходячи із встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що за умови визначення у договорі фіксованого розміру правової допомоги в сумі 50 000,00 грн, фактичний обсяг наданих відповідачу послуг, що полягав у складанні двох процесуальних документів по суті спору, а також ознайомленні з матеріалами справи та складанні клопотань про відкладення розгляду справи не був значним, а характер та предмет спору не вимагав дослідження та ознайомлення адвоката із значним обсягом процесуальних документів та не становив виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката. В той же час, суд першої інстанції в повному обсязі не надав оцінку обсягу виконаних представником відповідача робіт з урахуванням фіксованого розміру витрат на правову допомогу та помилково вважав, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному випадку є сума в розмірі 30 000,00 грн. В той же час, колегія суддів вважає, що за наявності фіксованого розміру гонорару та з урахуванням встановленого обсягу фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному випадку є сума 20 000,00 грн. Окремо, судова колегія наголошує на тому, що саме позивач ініціював позов у справі, що в подальшому змусило відповідача звернутись до адвокатського бюро за правовою допомогою та понести відповідні витрати. В той же час, як вже зазначалось, сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на її складність, характер спору, обсяг матеріалів справи, а також кількість підготовлених адвокатом процесуальних документів, що складаються з двох клопотань по суті спору та які не вимагали значного часу при їх складанні для кваліфікованого адвоката, про що також зазначає апелянт. Також колегія суддів вважає, що розмір витрат на правову допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 20 000,00 грн відповідає критеріям реальності, розумності, обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції пославшись на ринкові ціни на адвокатські послуги не навів відповідного розрахунку розміру таких розцінок не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №826/2689/15 від 09.04.2019, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат, з наданням відповідних доказів, в тому числі їх ринкової вартості.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що про те, що в позовній заяві попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат визначено позивачем у розмірі 50 000,00 грн. Отже, як вважає відповідач, фактично позивачем надано розрахунок вартості правової допомоги у даній категорії справ та відповідної складності у розмірі 50 000,00 грн. В той же час, колегія суддів зазначає, що визначення позивачем попереднього (орієнтованого) розміру суми судових витрат у вказаному розмірі не є свідченням їх задоволення у повному обсязі за наслідками розгляду справи в разі задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, а також проаналізувавши подані відповідачем докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, заяву відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, вартість наданих послуг на правову допомогу з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих послуг відповідачу, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване додаткове рішення, не в повному обсязі з`ясував обставини справи, пославшись на фіксований розмір гонорару, помилково не врахував обсяг наданих адвокатом послуг в межах даної справи. За таких підстав, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 у справі №917/1503/21 підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення клопотання представника відповідача та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 275 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 у справі №917/1503/21 скасувати частково, в частині стягнення 10 000,00 витрат на правову допомогу.

Ухвалити нове рішення, резолютивну частину якого викласти в наступній редакції:

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

В решті вимог клопотання представника фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.01.2023

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов