Постанова

від 06.04.2023 по справі 917/1503/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1503/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранця О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.

та представників

Позивача: не з`явився

Відповідача : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2023

(головуючий - Лакіза В.В., судді - Бородіна Л.І., Плахов О.В.)

та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022

(суддя - Тимощенко О.М.)

у справі №917/1503/21

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Промпласполімер» від 28.09.2018, оформлених протоколом загальних зборів № 2.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 у позові відмовлено.

3. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 частково задоволено клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30.000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката. В іншій частині клопотання відмовлено.

4. Судове рішення мотивовано тим, що розмір гонорару, визначений відповідачем та його адвокатом в розмірі 50.000,00 грн є завищеним, а тому підлягає зменшенню. Суд дійшов висновку, що у даному випадку реальними, розумними та співмірними є витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 30.000,00 грн.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2023 додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 частково скасовано в частині стягнення 10.000,00 грн витрат на правничу допомогу та ухвалено нове рішення, яким викладено резолютивну частину рішення у відповідній редакції та стягнуто з позивача на користь відповідача 20.000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката. В решті у задоволенні клопотання відповідача відмовлено.

6. Постанову мотивовано тим, що проаналізувавши необхідні складові, якими визначаються підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, складність справи, вчинення адвокатом процесуальних дій у справі, обсяг поданих адвокатом документів, участь у судових засіданнях, апеляційний суд встановив, що судом першої інстанції не враховано всіх процесуальних обставин справи, а тому вказав на наявність підстав для часткового скасування судового рішення в частині задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 10.000,00 грн та прийняв нове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 20.000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неповне врахування апеляційним судом всіх процесуальних обставин справи та незначну кількість послуг наданих адвокатом відповідача при розгляді справи, просить суд касаційної інстанції змінити додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу та встановити, що до стягнення з позивача належать витрати на послуги адвоката відповідача у розмірі 2.000,00 грн.

8. При цьому, посилаючись на пункт 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що апеляційним судом не враховано правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо критерію реальності заявлених витрат на правову допомогу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач заперечуючи доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, зазначає, що представником відповідача було надано всі необхідні докази на обґрунтування стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, а тому відповідач погоджується з висновками апеляційного суду та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Крім того, представником відповідача у відзиві зазначено орієнтований розрахунок витрат на послуги адвоката відповідача у касаційному суді у розмірі 10.000,00 грн

Фактичні обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції

10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.01.2022 Адвокатське бюро Близнюка (Бюро) та ОСОБА_2 (Клієнт) уклали договір про надання правової (правничої) допомоги (далі -договір).

11. Відповідно до п. 1.1 договору, предметом даного договору є надання Бюро усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги Клієнту у справі № 917/1503/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Промпластполімер» від 28.09.2018, яке оформлено протоколом № 2 загальних зборів ТОВ «Промпластполімер», що розглядається у Господарському суді Полтавської області.

12. Згідно з п. 4.1. договору сторони погодили, що розмір гонорару Бюро за надання правової (правничої) допомоги Клієнту, визначеної п. 1.1. договору, становить фіксований розмір - 50.000,00 грн.

13. Гонорар Бюро сплачується Клієнтом за цим договором протягом 30 робочих днів на розрахунковий рахунок Бюро з моменту отримання Клієнтом рахунку на оплату, після винесення остаточного судового рішення у Господарському суді Полтавської області, у справі, визначеній п. 1.1 договору (п. 4.2. договору).

14. Про надані послуги сторони складають та підписують відповідний акт, в якому зазначають загальну вартість наданих послуг. За взаємною згодою сторін в акті можуть бути внесені також інші відомості (п. 4.3. договору).

15. Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт за договором, який 19.07.2022 підписано сторонами договору, Бюро надано, а Клієнтом прийнято послуги, визначені п. 1.1. договору на суму 50 000,00 грн.

Позиція Верховного Суду

16. Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

17. Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

19. Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

20. Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

21. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

22. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

23. Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

24. Згідно із частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

25. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

26. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

27. Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

28. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

29. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

30. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

31. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

32. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, т від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

33. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

34. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.01.2022 у справі № 915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 12.01.2022 у справі №918/548/21.

35. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

36. Водночас, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

37. З урахуванням вищезазначених положень процесуального законодавства, апеляційний суд встановив, що спір між сторонами виник з корпоративних відносин, при цьому, судова практика з приводу спірних правовідносин є сталою та не становить виключної правової проблеми. Водночас докази, якими позивач підтверджував обставини та на яких ґрунтувались позовні вимоги, не містили значного обсягу письмових документів, що підлягали аналізу представником відповідача у даній справі та фактично складались з рішення загальних зборів ТОВ "Промпласполімер" від 28.09.2018, які оформлені протоколом №2 протоколу загальних зборів товариства, свідоцтва про смерть другого учасника товариства ОСОБА_3 та статуту ТОВ "Промпласполімер".

38. Зважаючи на зазначене апеляційний суд обґрунтовано встановив, що з урахуванням характеру та предмету спору, кількістю його учасників, складністю та обсягом матеріалів справи, з урахуванням обсягу документів, наданих сторонами, на підтвердження своїх вимог та заперечень, не можна стверджувати, що вивченню та дослідженню адвокатом в межах даної справи підлягав значний обсяг документів, а спір у справі був нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору та вимагав від адвоката вивчення значного обсягу джерел права.

39. Аналізуючи заявлені витрати на правничу допомогу з урахуванням критеріїв розумності та справедливості, апеляційним судом встановлено, що складений адвокатом в межах даної справи відзив на позовну заяву не був прийнятий до розгляду судом першої інстанції як такий, що поданий з порушенням строку на його подання та без клопотання про продовження такого строку чи його поновлення в розумінні ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, про що судом першої інстанції також зазначено у рішенні від 14.07.2022. Отже, апеляційний суд встановив, що складання такого процесуального документа, який не було враховано судом під час розгляду справи, не може підтверджувати виконання адвокатом робіт (надання послуг) щодо складання відзиву на позовну заяву.

40. Крім того, апеляційним судом встановлено, що загальний обсяг процесуальних документів виготовлених представником відповідача по суті спору складався лише з двох клопотань (клопотання про проведення підготовчого засідання без участі відповідача та залишення позову без розгляду), які для кваліфікованого юриста не є документами значної складності та не потребують значної кількості часу для їх виготовлення, при цьому, вказані документи не є значними за обсягом.

41. Водночас, апеляційним судом встановлено, що представником відповідача здійснювався належний юридичний супровід клієнта під час судового розгляду справи, зокрема, представник відповідача ознайомлювався з матеріалами справи, також до суду першої інстанції подавались відповідні клопотання про відкладення розгляду від 07.02.2022, від 02.03.2022, від 13.04.2022, від 14.07.2022, в той же час, оскільки участь представників сторін в судових засіданнях судом обов`язковою не визнавалась, представник відповідача участі в судових засіданнях не приймав. Таким, чином обсяг наданої правової допомоги адвоката складався із ознайомлення з матеріалами справи, подання до суду двох процесуальних документів, які не є процесуальними документами по суті спору.

42. Вищезазначеного не було враховано судом першої інстанції при розгляд клопотання відповідача та стягненні з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки судом не було надано належної оцінки обсягу послуг наданих адвокатом при розгляді справи, що призвело до помилкового висновку, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є стягнення з позивача на користь відповідача 30.000,00 грн витрат на правничу допомогу.

43. Таким чином, апеляційний суд, зважаючи на положення статей 86, 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши докази, надані відповідачем на підтвердження понесених ним судових витрат, приймаючи до уваги критерії реальності, розумності, обґрунтованості, співмірності та пропорційності, враховуючи заперечення позивача щодо стягнення заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, вказав, що вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката відповідача при розгляді справи із визначених судом першої інстанції 30.000,00 грн до 20.000,00 грн, вказана сума витрат належить до стягнення з позивача на користь відповідача.

44. У касаційній скарзі скаржник посилаючись на пункт 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що апеляційним судом не враховано правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо критерію реальності заявлених витрат на правову допомогу.

45. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

46. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

47. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

48. Водночас, при врахуванні судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права слід виходити не з подібності спірних матеріальних правовідносин, а з подібності саме процесуальних правовідносин (процесуальних обставин (ситуацій)) у порівнюваних справах (у справі, що розглядається судом, зі справою, в якій Верховний Суд сформував відповідні висновки щодо застосування норми процесуального права), що виникли у ході розгляду справи судом та які врегульовані процесуальною нормою, щодо застосування якої Верховним Судом був зроблений відповідний висновок(такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21).

49. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, спір у вказаній справі виник щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду, зокрема, вирішувала питання щодо правильності застосування процесуальних норм права, відповідно до яких здійснюється визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподіл.

50. При цьому, у вказаній постанові Верховним Судом вкотре зауважено на дотриманні судами при розгляді питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу критеріїв, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

51. Крім того, у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 визначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

52. Отже, касаційний суд зазначає, що хоча постанова апеляційного суду і не містить посилання на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21, висновки апеляційного суду в повній мірі прийнято з дотриманням всіх необхідних критеріїв, визначених у вказаній постанові, для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката на підставі встановлених судом процесуальних обставин справи та відповідної їх оцінки, з урахуванням актуальних правових висновків Верховного Суду, зазначених апеляційним судом у постанові.

53. Отже, безпідставними є доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21, оскільки, по - перше апеляційним судом враховано всі необхідні критерії, визначені у вказаній постанові, щодо вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката в суді, по - друге судові рішення у справі № 922/1964/21 та у справі , що зараз розглядається прийнято за різних процесуальних обставин справи та наданих сторонами на їх підтвердження доказів.

54. При цьому, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

55. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими обставинами справ, які мають юридичне значення.

56. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію.

57. З огляду на викладене, колегією суддів відхиляються доводи скаржника про ненадання належної оцінки апеляційним судом всім обставинам справи при прийнятті рішення щодо відшкодування за рахунок позивача витрат на послуги адвоката відповідача у розмірі 20.000, 00 грн, оскільки апеляційним судом було прийнято судове рішення з дотриманням норм процесуального права, які підлягали застосуванню при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі, при цьому, апеляційним судом було обґрунтовано встановлено, що судом першої інстанції не було належним чином оцінено всіх обставин щодо обсягу наданих адвокатом відповідача послуг, що призвело до неправомірного стягнення судом першої інстанції з позивача частини суми витрат, яка є неспівмірною з наданими адвокатом послугами.

58. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені апеляційним судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів не вважає за доцільне закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у касаційній скарзі скаржник вказує на необґрунтованість судового рішення, і наведені скаржником аргументи тісно пов`язані між собою, таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що скарга є необґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

60. У частині 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів, наведених у касаційній скарзі, зазначає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2023 залишити без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2023 у справі №917/1503/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Н.М. Губенко