Ухвала

від 03.01.2023 по справі 420/15011/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15011/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, третя особа - Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 1819 м2, яка знаходиться на території Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» за адресою: вул. Миру, 76, м. Кілія, Ізмаїльський район Одеська область; визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 1819 м2, яка знаходиться у користування Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» за адресою: вул. Миру, 76, м. Кілія, Ізмаїльський район Одеська область; зобов`язати Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та Міністерство освіти і науки України вчинити дії, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Миру, 76, м. Кілія, Ізмаїльський район, Одеська область та використовується Державним навчальним закладом «Кілійський професійний ліцей».

Ухвалою судді від 04.11.2022 відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей».

Дослідивши матеріали справи, суд вважає даний адміністративний позов Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури підлягаючим залишенню без розгляду, з огляду на відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Так, підставою для представництва інтересів держави прокурором в даному позові вказано загрозу порушень інтересів держави, яка виражається у невжитті Міністерством освіти і науки України та Департаментом освіти і науки Одеської обласної державної i адміністрації, у порушення вимог Законів України «Про освіту», «Про охорону дитинства» та земельного кодексу України, заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться майно ДНЗ «Кілійський професійний ліцей», що створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками, ризики для нормального функціонування закладів та безпечного навчального процесу i перебування дітей.

З огляду на викладене, Ізмаїльська окружна прокуратура, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства та з питань земельних відносин, звернулася до суду із даною позовною заявою про зобов`язання Міністерства освіти і науки України та Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації вчинити певні дії.

З огляду на матеріали справи, за Державним навчальним закладом «Кілійський професійний ліцей» закріплені об`єкти нерухомого майна: будівля столярного цеху літ. А, інв. Номер 10310020, площею 494 м2 на земельній ділянці 1819 м2 та будівля теслярського цеху літ. Е, інв. Номер 10320021, площею 143 м2, на земельній ділянці 1819 м2, які розташовані по вул. Миру, 76, у м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області.

З метою оформлення майнових прав на нерухоме майно (земельну ділянку) 19.11.2017 директор навчального закладку звернувся до Кілійської міської ради із заявою № 968 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1819 м2, Державному навчальному закладу «Кілійський професійний ліцей» для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти в постійне користування, по вул. Миру, 76 у м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області.

За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням № 606-VII-28 від 22.12.2017 Кілійська міська рада відмовила Державному навчальному закладу «Кілійський професійний ліцей» у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1819 м2, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 122, ч. 2 ст. 123, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Відповідно до інформації Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» № 679 від 05.10.2022 земельну ділянку площею 1819 м2 в м. Кілія по вул. Миру, 76 у встановленому законодавством порядку не оформлено.

Моніторингом офіційного сайту Фонду державного майна України встановлено, що органами приватизації за перший квартал 2022 року затверджено перелік нерухомого майна та об`єктів незавершеного будівництва, які підлягають списанню, а саме: будівля столярного цеху літ. А, інв. номер 10310020, площею 494 м2, на земельній ділянці 1819 м2 та будівля теслярського цеху літ. Е, інв. номер 10320021, площею 143 м2, на земельній ділянці площею 1819 м2, які розташовані по вул. Миру, 76 у м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідно до актів технічного стану майна від 18.06.2021 встановлено, що підставою для списання зазначеного майна є повне руйнування об`єктів державно власності інв. Номер 10310020, площею 494 м2 «Столярний цех» та інв. номер 10320021, площею 143 м2 «Теслярський цех».

Згідно з висновком ПП «Проект» від 27.05.2020 № 27-05/20-1 за підсумками технічного обстеження та оцінки існуючих нежитлових будівель встановлено, що вищевказані об`єкти знаходяться у непридатному стані (елементи будівель повністю зруйновані).

Встановлено, що з метою державної реєстрації речових прав на нерухоме майно адміністрацією ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» 29.10.2020 до державного реєстратора направлена заява про проведення державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі, які розташовані по вул. Миру, 79, у м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області.

За результатами розгляду заяви ДНЗ «Кілійський професійний ліцей», 04.11.2020 державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації права власності за Міністерством освіти і науки України на вказані нежитлові будівлі, оскільки подані документи не відповідають вимогам законодавства України, не дають змоги встановити набуття права власності на заявлене нерухоме майно, а також заяву про державну реєстрацію права власності подано неналежною особою.

Також 20.09.2022 ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» до Кілійської міської ради Ізмаїльського району направлено повторну заяву № 628/1 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1819 м2, для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти в постійне користування, по вул. Миру, 76, у м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області». При цьому, адміністрація Державного навчального закладу «Кілійський i професійний ліцей» та Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, усвідомлюючи те, що ними не усунуто недоліки, наведені у рішенні Кілійської міської ради № 606-VII-28 від 22.12.2017, повторно звернулись до орану місцевого самоврядування із заявою № 628/1 від 20.09.2022, передбачаючи прийняття негативного рішення.

Отже, на погляд прокурора, з листопада 2017 року по вересень 2022 року Міністерством освіти і науки України та Департаментом освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, як органом, до сфери управління якого належить заклад освіти, належним чином не організовано роботу спрямовану на оформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, у тому числі спірну земельну ділянку площею 1819 м2. Зокрема, Міністерство освіти і науки України та Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації щодо оформлення документів на земельну ділянку площею 1819 м2, яку використовує Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей», не вчиняє жодних дій, спрямованих на оформлення, чим допущено протиправну бездіяльність.

У позовній заяві прокурор зазначає, що протиправна бездіяльність полягає в тому, що Міністерство освіти і науки України та Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації грошові кошти на виготовлення відповідних документів на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» протягом 2022 року не виділялися, заходи, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, у тому числі звернення до відповідних підприємств, установ, організацій, що виготовляють проектно-технічну документацію, укладення договорів на їх розробку не здійснювалися. Право постійного користування земельними ділянками не оформлено, відомості про право постійного користування земельними ділянками до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не внесено. Відтак, оскаржувана бездіяльність відповідачів порушує інтереси держави у сфері охорони дитинства, освіти та земельних відносин в тому, що суперечить та не відповідає законам України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За положеннями частин першої, третьої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У зв`язку із наведеним, треба зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Такі правові висновки та їх обґрунтування містяться у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 826/3492/18.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила таке.

Частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VІІ передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ж із частиною четвертою статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Ці висновки є релевантними і до справи, що розглядається.

У розвиток цього підходу суд звертає увагу, що підстави для представництва повинні існувати на час звернення до суду і повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VІІ, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністрація Державного навчального закладу «Кілійський i професійний ліцей» та Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, усвідомлюючи те, що ними не усунуто недоліки, наведені у рішенні Кілійської міської ради № 606-VII-28 від 22.12.2017, повторно звернулись до орану місцевого самоврядування із заявою № 628/1 від 20.09.2022, передбачаючи прийняття негативного рішення.

Отже, на погляд прокурора, з листопада 2017 року по вересень 2022 року Міністерством освіти і науки України та Департаментом освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, як органом, до сфери управління якого належить заклад освіти, належним чином не організовано роботу спрямовану на оформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, у тому числі спірну земельну ділянку площею 1819 м2. Зокрема, Міністерство освіти і науки України та Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації щодо оформлення документів на земельну ділянку площею 1819 м2, яку використовує Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей», не вчиняє жодних дій, спрямованих на оформлення, чим допущено протиправну бездіяльність.

У позовній заяві прокурор зазначає, що протиправна бездіяльність полягає в тому, що Міністерство освіти і науки України та Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації грошові кошти на виготовлення відповідних документів на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» протягом 2022 року не виділялися, заходи, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, у тому числі звернення до відповідних підприємств, установ, організацій, що виготовляють проектно-технічну документацію, укладення договорів на їх розробку не здійснювалися. Право постійного користування земельними ділянками не оформлено, відомості про право постійного користування земельними ділянками до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не внесено. Відтак, оскаржувана бездіяльність відповідачів порушує інтереси держави у сфері охорони дитинства, освіти та земельних відносин в тому, що суперечить та не відповідає законам України.

Судом встановлено, що Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей» є окремим та самостійним суб`єктом права із статусом юридичної особи (ЄДРПОУ 02546335); центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей» є Міністерство освіти і науки України, яке одночасно є єдиним засновником.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про освіту» автономія - право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Повноваження (права і обов`язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти.

Відтак, повноваження, пов`язані з організаційними, фінансовими, кадровими та іншими питаннями діяльності є автономією навчального закладу, гарантованою Законом України «Про освіту», у яку Міністерство не має права втручатись, а усі правовстановлюючі документи навчального закладу перебувають безпосередньо у директора Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей».

Відповідно до пункту 6.1. розділу 6 Статуту ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» зазначений заклад належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, місцевого органу управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначеними нормативно-правовими актами.

Пунктом 7.9. розділу 7 Статуту визначено, що майно Кілійського ліцею, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспорті засоби, земельні ділянки виділені під навчальне господарство та земельні ділянки під державними будівлями та спорудами, інші об`єкти є об`єктами державної власності, що закріплюються за Кілійським ліцеєм на праві оперативного управління.

Пунктом 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 22.11.2017 № 1524 «Про закріплення державного майна за Державним навчальним закладом «Кілійський професійний ліцей» (зі змінами) визначено директору ДНЗ «КПЛ» протягом 2017- 2018 років забезпечити проведення в установленому законодавством порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року № 831-р «Питання управління державними закладами професійної (професійно технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки України» обласним та Київській міській держадміністраціям, міським радам міст обласного значення - обласних центрів передано для тимчасового виконання деякі повноваження щодо управління закладами.

Пунктом 1 цього розпорядження встановлено, що до завершення процедури передачі з державної у комунальну власність підпорядкованих Міністерству освіти і науки державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти передати для тимчасового виконання обласним і Київській міській держадміністраціям зокрема такі повноваження: оперативне управління майном закладів освіти; здійснення матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти, аналізу та контролю за провадженням їх фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до пункту 3 вищезазначеного Розпорядження обласним і Київській міській держадміністраціям, міським радам міст обласного значення - обласних центрів дозволено за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів забезпечувати виготовлення правовстановлюючої документації на будівлі та земельні ділянки.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів.

Згідно з положенням статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VІІІ, що діє з 28.09.2017, юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Частиною 2 статті 63 Закону України «Про освіту» від 23,05.1991 № 1060-ХІІ, що діяв до 28.09.2017, було визначено, що земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 80 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VІІІ, що діє з 28.09.2017, до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Заклади освіти всіх форм власності, зареєстровані у встановленому законом порядку, мають рівні умови користування нерухомим майном державної або комунальної власності, що передається в оренду.

Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відтак, ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» є фактичним користувачем земельної ділянки, що розташована за адресою: вул. Миру, 76, м. Кілія, Ізмаїльський район, Одеська область, та зацікавленою особою у приведенні у відповідність правовстановлюючих документів.

Таким чином, ДНЗ «Кілійський професійний ліцей», як окремий та самостійний суб`єкт суспільних відносин із статусом юридичної особи, є особою, зацікавленою у приведенні у відповідність правовстановлюючих документів земельної ділянки, якій надано право передбачене статтею 123 Земельного кодексу України: 1) звернутись з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, і 2) після одержання згаданого дозволу звернутись з відповідним клопотанням про надання асигнувань на оплату робіт з виготовлення проекту землеустрою, але згідно із законом не обтяжена обов`язком на вчинення таких дій.

Для оформлення майнових прав на нерухоме майно за адресою: вул. Миру, 76, м. Кілія, Ізмаїльський район Одеська область, директор ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» звернувся до Кілійської міської ради з заявою від 19.11.2017 № 968 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти в постійне користування.

Рішенням від 22.12.2017 № 606-УІІ-28 Кілійська міська рада відмовила ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1819 м2 на підставі статті 122, частини 2 статті 123, частини 2 статті 134 Земельного кодексу України.

Листом від 20.09.2022 № 628/1 заклад повторно звернувся до Кілійської міської ради з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою. Листом від 10.10.2022 № 5158/12/22 Кілійська міська рада повідомила заклад про те, що зазначене звернення буде розглянуто на черговій сесії Кілійської міської ради. При цьому ліцей може реалізувати своє право на судовий захист щодо оскарження як бездіяльності міської ради, так і будь-якого рішення органу місцевого самоврядування, якщо вважає свої права порушеними.

У зв`язку з відсутністю дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» не має можливості здійснювати наступні дії щодо оформлення правовстановлюючої документації.

Таким чином, ДНЗ «Кілійський професійний ліцей», як зацікавлений суб`єкт в одержанні у користування земельної ділянки, скористався наданим йому частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України правом звернутись за проектом землеустрою щодо її відведення.

Крім того, за матеріалами справи, з метою оформлення правовстановлюючих документів на майно та земельні ділянки ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» з обласного бюджету протягом 2017-2021 рр. профінансовано видати на суму 295509,41 грн. За кошти спеціального рахунку протягом 2020-2021 рр. профінансовано видати на зазначені цілі у розмірі 24006,13 грн.

Також між директором ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» та ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладено договір від 21.09.2017 № 1246 про складання технічного звіту по виконанню топографо-геодезичних робіт за адресою: вул. Миру, 76, м. Кілія, Ізмаїльський район, Одеська область. Видатки на оплату послуг згідно договору в сумі 8271,59 грн профінансовано за рахунок коштів обласного бюджету.

Водночас, за обставин даної справи, прокурором не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави в цьому конкретному випадку. Доводи прокурора про порушення бездіяльністю відповідачів інтересів держави у сфері охорони дитинства та освіти не заслуговують на увагу, оскільки безпосередньо не пов`язані з предметом спору, оскільки фактично позов подано в інтересах Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей», який є фактичним користувачем земельної ділянки та зацікавленою особою в її отриманні. При цьому, навчальний заклад є юридичною особою, має адміністративну процесуальну правосуб`єктність, тобто може самостійно здійснювати захист своїх прав у разі, якщо вважає, що порушуються його права.

В даному випадку прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави, а позов подано фактично в інтересах окремої юридичної особи - Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей», а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 169 цього Кодексу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 806/602/18, від 10.04.2019 у справі № 813/661/17, від 16.07.2019 у справі № 826/15548/17, який в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 дійшла висновку, що, за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір.

Такий висновок застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 1 грудня 2021 року у справі № 540/1980/19, від 6 грудня 2021 року у справі № 826/10972/16 та від 22 грудня 2021 року у справі № 640/4083/21.

З огляду на вищевикладене та керуючись норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що прокуратурою подано позов без достатніх правових підстав та за відсутності належного обґрунтування необхідності такого представництва.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

На підставі викладеного та керуючись п. 7 ч. 4 ст. 169, п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, третя особа - Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Завальнюк