Постанова

від 21.12.2022 по справі 0940/1338/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 0940/1338/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Гаражно-будівельного кооперативу №30 «Ангар» - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Білоруського підприємства «УкрБіл-авто» - не з`явився,

Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Гаражно-будівельного кооперативу №30 «Ангар»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 (у складі колегії суддів: Бонк Т.Б. (головуючий), Бойко С.М., Якімець Г.Г.)

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2021 (суддя Матуляк П.Я.)

у справі № 0940/1338/18

за позовом Гаражно-будівельного кооперативу № 30 «Ангар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Білоруського підприємства «УкрБіл-авто»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради,

про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Гаражно-будівельний кооператив № 30 «Ангар» (далі - ГБК № 30 «Ангар») звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Соловія В. В. про визнання протиправним та скасування рішення від 03.11.2016 № 32208941.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що оспорюване рішення державного реєстратора про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що належить позивачу, та яке було прийнято державним реєстратором на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970, є протиправним та прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, оскільки постанова апеляційного адміністративного суду не містить прямої вказівки на необхідність скасування рішення про державну реєстрацію прав. На думку позивача, державний реєстратор повинен був відмовити у задоволенні заяви про скасування запису про право власності, оскільки до нього звернулася неналежна особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Білоруське підприємство «УкрБіл-авто» (далі - ТОВ «УкрБіл-авто»), яка не є власником, іншим правонабувачем чи стороною правочину, на підставі якого виникло речове право. Внаслідок прийняття рішення державного реєстратора від 03.11.2016 позивача протиправно позбавлено права власності на об`єкти нерухомого майна.

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 у справі № 0940/1338/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2020 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 скасовано. Провадження у справі № 0940/1338/18 закрито на підставі статей 238, 354 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що даний спір має приватноправовий характер, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 справу № 0940/1338/18 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2021 було здійснено заміну неналежного відповідача державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Соловія В. В. належним відповідачем ТОВ «УкрБіл-авто» та залучено до участі у справі за ініціативою суду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.05.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 скасовано, справу № 0940/1338/18 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2021 залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2022 року ГБК № 30 «Ангар» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.08.2022, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 0940/1338/18 за касаційною скаргою ГБК № 30 «Ангар» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2021 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.11.2022.

ТОВ «УкрБіл-авто» та Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2022 відкладено розгляд касаційної скарги ГБК № 30 «Ангар» на 21.12.2022.

Учасники справи у судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судових засідань, що підтверджено матеріалами справи, також те, що учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попепердніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2010 у справі № 21/33 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Агромаш» (далі - ВАТ «Агромаш») до Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації (далі - Івано-Франківське обласне БТІ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області. Визнано право власності ВАТ «Агромаш» на об`єкти нерухомого майна, а саме: акумуляторну та відкритий склад МОП, що знаходяться за адресою: вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ; зобов`язано Івано-Франківське обласне БТІ провести реєстрацію права власності на вказані об`єкти нерухомого майна.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 у справі № 21/33, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011, скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2010 та відмовлено ВАТ «Агромаш» у задоволенні заявленого позову. При вирішені спору у цій справі апеляційним господарським судом встановлено, що половина відкритого складу МОП (за даними обліку ТОВ «УкрБіл-авто» - кранбалка), що знаходиться за адресою: вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ, є власністю ТОВ «УкрБіл-авто» та розташована на орендованій ним земельній ділянці.

Разом з тим, 30.06.2010 ВАТ «Агромаш» на підставі договору купівлі-продажу № 1885 відчужило ОСОБА_1 акумуляторну та відкритий склад МОП.

20.07.2010 ОСОБА_1 передав зазначені об`єкти нерухомості як пай ГБК № 30 «Ангар» (протокол загальних зборів учасників № 1-10 від 20.07.2010).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.09.2010 № 27345076 Івано-Франківським обласним БТІ 16.09.2010 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.09.2010 (виданого на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 25.08.2010 № 457) за ГБК №30 «Ангар» зареєстровано право власності на акумуляторну та відкритий склад МОП, що знаходяться за адресою: вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ.

У зв`язку з скасуванням рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2010 у справі № 21/33 ТОВ «УкрБіл-авто» звернулось із заявою до Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне БТІ» (далі - ОКП «Івано-Франківське обласне БТІ») про скасування державної реєстрації на спірні об`єкти нерухомого майна.

ОКП «Івано-Франківське обласне БТІ» повідомило ТОВ «УкрБіл-авто», що право на спірні об`єкти нерухомого майна за ВАТ «Агромаш» не зареєстроване, оскільки відбувся перехід права власності до іншої особи.

У подальшому ТОВ «УкрБіл-авто» звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до ОКП «Івано-Франківське обласне БТІ» про зобов`язання вчинити дії по скасуванню реєстрації права власності за ВАТ «Агромаш» та всі подальші реєстрації права власності на акумуляторну та відкритий склад МОП, що знаходяться за адресою: вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі № 2а-3501/11/0970 позов задоволено частково, скасовано державну реєстрацію на акумуляторну та відкритий склад МОП, що знаходяться за адресою: вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 та прийнято нове рішення, яким позов ТОВ «УкрБіл-авто» задоволено частково. Зобов`язано ОКП «Івано-Франківське обласне БТІ» прийняти рішення за заявою позивача про скасування державної реєстрації права власності на акумуляторну та відкритий склад МОП відповідно до вимог розділу ІІІ Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У подальшому ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 у справі № 2а-3501/11/0970 замінено сторону виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2a-3501/11/0970, виданого 16.11.2012 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про зобов`язання ОКП «Івано-Франківське обласне БТІ» прийняти рішення за заявою позивача про скасування державної реєстрації права власності на акумуляторну та відкритий склад МОП, із ОКП «Івано-Франківське обласне БТІ» на Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2015 № 44429248 державним реєстратором Гардабура-Черпак Т. В. 23.09.2015 на підставі свідоцтва про право власності від 13.09.2010, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, зареєстровано права приватної власності ГБК №30 «Ангар» на акумуляторну та відкритий склад МОП на вул. Височана, 18 у м. Івано-Франківську (номер запису про право власності- 11310269).

03.11.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Соловієм В. В. прийнято рішення № 32208941 про скасування запису про право власності/внесення запису про скасування державної реєстрації права власності за номером 11310269 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстровим номером 732998326101 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Це рішення було прийнято державним реєстратором на підставі: заяви ТОВ «УкрБіл-Авто» про скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; квитанції від 31.10.2016 № 77; довіреності ТОВ «УкрБіл-Авто» від 14.07.2016; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «УкрБіл-Авто»; статуту ТОВ «УкрБіл-Авто» від 24.11.2008; постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970; ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 у справі № 2а-3501/11/0970; відомостей з бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав від 03.11.2016 № 72227135; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 03.11.2016 № 72227220.

Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 03.11.2016, ГБК № 30 «Ангар» посилається на те, що оспорюване рішення прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а у державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Соловія В. В. не було жодних підстав для скасування державної реєстрації права власності позивача за оспорюваним рішенням, що порушує його право власності на спірне нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що державний реєстратор володів достатніми правовими підставами для прийняття рішення про скасування державної реєстрації права власності на акумуляторну та відкритий склад МОП, а тому погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

У поданій касаційній скарзі ГБК № 30 «Ангар», послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 19, 41, 129 Конституції України, статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 42 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, незастосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушення норм процесуального права, а також застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17, від 12.05.2021 у справі № 216/3765/6-ц.

Також скаржник у касаційній скарзі послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Крім того, скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції розглянуто справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу ухвали Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, враховуючи встановлені статтею 300 ГПК України межі касаційного перегляду, виходить із такого.

За змістом частини 1 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав) та його територіальні органи (територіальні органи, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень); суб`єкти державної реєстрації прав; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.02.2012 № 198/5 «Про затвердження переліку реєстраційних служб територіальних органів юстиції» та Додатком № 9 до цього наказу, передбачено утворення Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 № 1878 до 01.012013 державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, до 01.01.2013 реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювали реєстратори ОКП «Івано-Франківське обласне БТІ», а з 01.01.2013 - Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.09.2010 Івано-Франківським обласним БТІ на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.09.2010 за ГБК № 30 «Ангар» зареєстровано право власності на акумуляторну та відкритий склад МОП, що знаходяться за адресою: вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ.

Також, 23.09.2015 на підставі свідоцтва про право власності від 13.09.2010, державним реєстратором реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Гардабура-Черпак Т. В. проведено державну реєстрацію права приватної власності ГБК № 30 «Ангар» на акумуляторну та відкритий склад МОП за адресою: вул. Височана, 18, м.Івано-Франківськ, номер запису про право власності - 11310269.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ГБК № 30 «Ангар» набув право власності на спірні об`єкти нерухомого майна внаслідок передачі їх як пайового внеску ОСОБА_1 , який в свою чергу придбав це майно у ВАТ «Агромаш». Право власності на ці об`єкти було зареєстровано за ВАТ «Агромаш» на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2010, яке у подальшому було скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 у справі № 21/33.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970 зобов`язано ОКП «Івано-Франківське обласне БТІ» прийняти рішення за заявою ТОВ «УкрБіл-авто» про скасування державної реєстрації права власності на акумуляторну та відкритий склад МОП відповідно до вимог розділу ІІІ Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

03.11.2016 державний реєстратор виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Соловій В. В. оспорюваним рішенням № 32208941 скасував запис про право власності/внесення запису про скасування державної реєстрації права власності за номером 11310269 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстровим номером 732998326101 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначене рішення державним реєстратором було прийнято за результатами розгляду заяви ТОВ «УкрБіл-авто» про скасування державної реєстрації права власності на акумуляторну та відкритий склад МОП, розташованих за адресою: вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ, відповідно до вимог розділу ІІІ Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970.

При цьому судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що оцінка судового рішення, прийнятого в іншій справі № 2а-3501/11/0970, при прийняті судового рішення у справі, яка розглядається, суперечитиме статті 129-1 Конституції України.

Порядок проведення державної реєстрації прав передбачено розділом ІІІ Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 3.1 Тимчасового положення передбачено, що з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.

Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав; відповідність відомостей про об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам;

- відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ зобов`язаний прийняти рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній (пункт 3.4 Тимчасового положення).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970 державного реєстратора було зобов`язано у порядку, який діяв на час прийняття судового рішення, здійснити розгляд поданої ТОВ «УкрБіл-авто» заяви та прийняти відповідне рішення.

У справі, яка розглядається, за результатами розгляду поданої ТОВ «УкрБіл-авто» заяви державним реєстратором 03.11.2016 було прийнято рішення про скасування запису про право власності ГБК № 30 «Ангар» на акумуляторну та відкритий склад МОП.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки державний реєстратор володів достатніми правовими підставами для прийняття оскаржуваного рішення.

Доводи скаржника про те, що державним реєстратором розглянуто заяву особи, яка не може бути заявником, оскільки не є власником спірних об`єктів нерухомого майна, іншим набувачем чи стороною правочину, на підставі якого виникло речове право, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що державний реєстратор діяв на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970, якою зобов`язано прийняти рішення саме за заявою ТОВ «УкрБіл-авто».

Доводи скаржника щодо невиконання судом апеляційної інстанції вказівок суду касаційної інстанції, що містяться у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі, яка розглядається, не приймаються Судом до уваги, оскільки оскаржувані судові рішення (постанова Західного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2021) постановлені з урахуванням встановленої під час нового розгляду обставини, що оспорюване рішення від 03.11.2016 було прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Соловія В. В. за наслідками розгляду заяви ТОВ «УкрБіл-авто» про скасування державної реєстрації права власності на акумуляторну та відкритий склад МОП на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970.

За змістом касаційної скарги ГБК № 30 «Ангар», підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з якими однією з підстав касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд вважає, що у справі, яка розглядається, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначених скаржником питань, оскільки скаржник не довів необхідності формування Верховним Судом відповідного висновку. Так, скаржник у поданій касаційній скарзі взагалі не зазначив будь-якої конкретної норми права щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не конкретизував, яким чином ця норма має бути застосована до спірних правовідносин та не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цієї норми для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, яка розглядається, ГБК № 30 «Ангар» зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 310 цього Кодексу, а саме - справу розглянуто за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Так, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції 02.08.2022 розглянуто справу за відсутності представника ГБК № 30 «Ангар», належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, оскільки матеріали справи не містять доказів вручення позивачу ухвали Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 про відкладення розгляду справи на 02.08.2022.

Верховний Суд не погоджується з зазначеним доводами скаржника з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 271 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 ГПК України).

Відповідно до частин 2, 3 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 1 статті 285 ГПК України передбачено, що судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно з частинами 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 5 статті 6 ГПК України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина 7 статті 6 ГПК України).

Верховний Суд наголошує на врахуванні судом апеляційної інстанції тієї обставини, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ГБК № 30 «Ангар» - Захаріїв Б. Д. подав апеляційну скаргу у справі, яка розглядається, через систему «Електронний суд» та надав суду адресу електронної пошти.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 за клопотанням ТОВ «УкрБіл-Авто» розгляд справи № 0940/1338/18 було відкладено на 02.08.2022.

Зазначену ухвалу від 05.07.2022 направлено 07.07.2022 представнику ГБК № 30 «Ангар» - Захаріїву Б. Д. на адресу електронної пошти, зазначену ним у апеляційній скарзі, що підтверджується довідкою про розсилку Західним апеляційним господарським судом поштової кореспонденції.

Надсилання судом апеляційної інстанції копії ухвали від 05.07.2022 про відкладення розгляду справи на 02.08.2022 представнику позивача засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану ним під час подання апеляційної скарги, відповідає приписам частин 5, 7 статті 6 ГПК України та зазначене судове рішення вважається врученим представнику ГБК № 30 «Ангар» відповідно до частини 5 статті 242 цього Кодексу

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).

Аналогічні висновки щодо надсилання судом повідомлення наведено у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14088/21, від 22.12.2022 у справі № 922/40/22, від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19, від 29.06.2022 у справі № 906/184/21.

Отже, доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються Верховним Судом, так як зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права, без урахування наведених вище змін в господарське процесуальне законодавство та без урахування практики Європейського суду з прав людини, спростовуються матеріалами справи й не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Також, у поданій касаційній скарзі ГБК № 30 «Ангар», обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норми частини 7 статті 4, частини 3 статті 120, частини 1 статті 202, частини 6 статті 242, частини 3 статті 270 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17 та від 12.05.2021 у справі № 216/3765/16-ц.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17 та від 12.05.2021 у справі № 216/3765/16-ц не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки висновки, викладені у цих постановах стосуються застосування норм господарського процесуального законодавства щодо вручення учасникам справи повідомлення до внесення змін Законом № 1416-ІХ від 27.04.2021.

Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Як свідчать встановлені судами попередніх інстанцій обставини, між ВАТ «Аргомаш» та ГБК № 30 «Ангар» існує спір про право щодо спірного нерухомого майна. Тому посилання скаржника на незастосування судами попередніх інстанцій положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо прав позивача на спірні об`єкти нерухомого майна, не заслуговують на увагу Суду.

Інші доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права при вирішенні спору не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права та зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 300 ГПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу №30 «Ангар» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2021 у справі № 0940/1338/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий