Постанова

від 21.12.2022 по справі 643/1343/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022року

м. Київ

справа № 643/1343/17

провадження № 61-10378св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - приватний виконавець Амельченко Віталій Петрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільмашпром»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів:Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

20 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченка В. П. (далі - приватний виконавець Амельченко В. П.), заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільмашпром».

В скарзі зазначав, що 08 грудня 2021 року пред'явив до виконання виконавчий лист про стягнення на його користь з ТОВ «Сільмашпром» 428,83 грн.

Однак приватний виконавець Амельченко В. П. у встановлений частиною статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа) не виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

Просив визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця з приводу нездійснення розгляду заяви ОСОБА_1 від 08 грудня 2021 року щодо примусового виконання виконавчого листа, зобов'язати виконавця здійснити розгляд цієї заяви в установлені законом строки.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в судове засідання на 27 грудня 2021 року.

23 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про те, що не підтримує скаргу у зв'язку із задоволенням вимог за його скарги (відкриттям приватним виконавцем 22 грудня 2021 року виконавчого провадження) після подання її до суду, просив закрити провадження у справі та стягнути з приватного виконавця Амельченка В. П. на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 2 400,00 грн на підставі частини третьої статті 142, статті 452 ЦПК України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 04 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Амельченка В. П., заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільмашпром» залишено без розгляду.

Стягнено з приватного виконавця Амельченка В. П. на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 400,00 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України заява підлягає залишенню без розгляду. Заява про стягнення витрат на правничу допомогу містить обґрунтовані підстави для їх задоволення.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, приватний виконавець Амельченко В. П. подав апеляційну скаргу.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу приватного виконавця Амельченка В. П. задоволено, ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення приватного виконавця Амельченка В. П. на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2 400,00 грн скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Апеляційний суд вважав, що на підставі статті 452 ЦПК України судові витрати пов`язані із розглядом скарг покладаються на заявника, тому підстав для задоволення заяви щодо стягнення витрат на правничу допомогу немає.

Апеляційний суд вказав, що положення частини п`ятої статті 142 ЦПК України застосовані неправильно, закриття провадження у справі ініційовано скаржником, компенсація судових витрат у цьому випадку передбачена для відповідача.

Арґументи учасників справи

21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасуватипостанову апеляційного суду в частині скасування ухвали Московського районного суду міста Харкова від 04 січня 2022 року про відмову у розподілі судових витрат за професійну правничу допомогу, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду не відповідає фактичним обставинам справи, апеляційний суд не звернув увагу на те, що приватний виконавець Амельченко В. П. усунув порушення прав скаржника у виконавчому провадженні після подання скарги до суду. Після усунення порушень, скаржник подав до суду першої інстанції заяву про непідтримання скарги, у якій посилаючись на частину третю статті 142, статті 452 ЦПК України, просив закрити провадження у справі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат, помилкове застосування судом першої інстанції частини п`ятої статті 142 ЦПК України не призвело до неправильного судового рішення.

Апеляційний суд проявив надмірний формалізм у порушення частини дев`ятої статті 10, частини третьої статті 142, статті 152 ЦПК України прийняв постанову про відмову у задоволенні заяви, не врахував, що не підтримання позову позивачем внаслідок його задоволення відповідачем після подання позову, зумовлює покладення витрат позивача на відповідача та без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі 645/9227/15-ц, від 15 березня 2018 року у справі № 638/1841/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 757/33127/14-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 2604/23372/12.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2022 року зазначено, наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приходить до висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити часткового з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина перша та друга статті 15 ЦПК України).

Згідно з частиною першою, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

У разі відсутності спеціальних приписів щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність під час виконання судового рішення, для розгляду таких скарг мають застосовуватися приписи ЦПК України, якими врегульовані аналогічні питання, зокрема, щодо учасників цивільного процесу, їхніх прав і обов`язків (статті 42-47, 55-64), судових викликів і повідомлень (статті 128-131), заходів процесуального примусу (глава 9 розділу ІІІ), відкриття провадження у справі (глава 2 розділу ІІІ), розгляду справи по суті (глава 6 розділу ІІІ), апеляційного та касаційного оскарження судових рішень (глави 1, 2 розділу V). (див. пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19), пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 77-82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначено, що:

Велика Палата Верховного Суду нагадує, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105). Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Частиною третьою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі 645/9227/15-ц зазначено:

«Відмовляючи у стягненні понесених заявником витрат на професійну правничу допомогу, місцевий суд дійшов висновку, що виходячи з аналізу частини другої статті 142 ЦПК України, ця норма не може бути застосована за аналогією при розгляді скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби, оскільки останній не є учасником процесу і така вимога виходить за межі вимог скаржника в даному провадженні. Однак при цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що правовою підставою стягнення понесених судових витрат заявник зазначила не частину другу статті 142 ЦПК України, а частину третю цієї статті, якою врегульовано інші процесуальні правовідносини і аналіз якої судом не здійснено. […] безпідставним є висновок суду про те, що вимога заявника про стягнення витрат на правову допомогу виходить за межі вимог в даному провадженні.».

У справі, що розглядається:

скарга на бездіяльність приватного виконавця ОСОБА_1 подана безпосередньо до суду 20 грудня 2021 року, провадження у справі за цією скаргою відкрите 21 грудня 2021 року (а. с. 1-3, 15);

22 грудня 2021 року приватний виконавець Амельченко В. П. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого провадження, в якому боржник - ТОВ «Сільмашпром», стягувач - ОСОБА_1 (а. с. 21);

у справі відсутні відомості про направлення приватному виконавцю копії скарги та повістки про виклик в судове засідання.

23 грудня ОСОБА_1 подав заяву про те, що не підтримує скаргу у зв'язку із задоволенням вимог за його скаргою (відкриттям приватним виконавцем 22 грудня 2021 року виконавчого провадження) після подання її до суду, просив закрити провадження у справі та стягнути з приватного виконавця Амельченка В. П. на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 2 400,00 грн на підставі частини третьої статті 142, статті 452 ЦПК України.

В апеляційній скарзі приватний виконавець Амельченко В. П., серед іншого, зазначав, що судом першої інстанції будь-які документи йому не направлялися, про наявність скарги на його бездіяльність дізнався лише після оприлюднення оскаржуваної ухвали суду в ЄДРСР 06 січня 2022 року.

З урахуванням того, що у справі відсутні дані про вручення приватному виконавцю в проміжку між 21 грудня 2021 року (день відкриття судом провадження у справі) та 22 грудня 2021 року (день винесення приватним виконавцем постанови про відкриття провадження у справі) копії скарги, немає підстав вважати, що він був обізнаний про зміст цієї скарги і відреагував на неї шляхом прийняття зазначеної постанови, задовольнивши в позасудовому порядку у такий спосіб вимоги скарги.

Тому в цій справі ОСОБА_1 не має права на відшкодування йому витрат на правничу допомогу.

Апеляційний суд, зробивши правильний висновок про відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, помилився щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим постанову суду апеляційної інстанції належить змінити в її мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення скарги та зміни оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в частині її мотивів, а в іншій частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови суду касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук