Постанова

від 21.12.2022 по справі 298/1188/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 298/1188/19

провадження № 61-1937св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Олійник А. С. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Великоберезнянська селищна рада Великоберезнянського району Закарпатської області,

особа, що подала апеляційну скаргу, - виконуючий обов`язки керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області, а також в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 06 січня 2021 року у складі судді: Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області про визнання права власності на самочинно реконструйований об`єкт нерухомості з добудовою.

Позов обґрунтований тим, що позивачка є власником земельної ділянки, площею 0,1133 га, кадастровий номер 2120855100:01:003:0026, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: АДРЕСА_1 .

13 грудня 2016 року ОСОБА_1 почала реконструкцію з добудовою ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 (далі - ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).

У 2014 році виготовлено містобудівельні умови і обмеження забудови ресторану на земельній ділянці з відповідними викопіюваннями та витягами з генерального плану смт Великий Березний.

У квітні 2016 року позивачка отримала експертний звіт №07-0283-16 щодо розгляду проєктної документації в частині міцності, надійності, довговічності ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », згідно з яким встановлено, що ця документація розроблена з дотриманням вимог до міцності, надійності, довговічності об`єкту реконструкції. Ресторан« ІНФОРМАЦІЯ_1 » на момент його придбання мав статус житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 були об`єднані в одну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

На час звернення до суду першої інстанції роботи з реконструкції та добудови об`єкта нерухомості виконані. Виготовлено технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна від 11 січня 2019 року, виданий Комунальним підприємством «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації».

Згідно з договором дарування ОСОБА_1 подарувала 1/5 частину ресторану «Неоніла», посвідченого приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А. В., своєму синові ОСОБА_2 .

На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 у власності ОСОБА_2 є 112,58 кв. м нежитлової будівлі, а у власності позивачки - 1 033,02 кв. м (450,32 кв. м до реконструкції з добудовою та 587, 2 кв. м добудови).

Готовий реконструйований об`єкт було збудовано на земельній ділянці, що знаходиться у власності позивачки, за адресою: АДРЕСА_1 , яка надана їй для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

Згідно з відповіддю від 25 липня 2019 року № ЗК172192060605 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції відмовило ОСОБА_1 у виданні сертифікату на реконструкцію з добудовою, з огляду на те, що у всіх дозвільних документах на реконструкцію з добудовою адреса готового об`єкт нерухомості вказана як: АДРЕСА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 отримала відмову в оформленні і проведенні державної реєстрації, її права, як власника об`єкта нерухомості, підлягають захисту шляхом визнання права власності на нього.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24 жовтня 2019 року, просила визнати за нею право власності на самочинно реконструйований з добудовою об`єкт нерухомості, а саме ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 1 145,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно реконструйований з добудовою об`єкт нерухомості, а саме ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 1145,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці, площею 0,1133 га, кадастровий номер 2120855100:01:003:0026.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, оскільки реконструкцію з добудовою об`єкта нерухомості позивачка здійснила на належній їй земельній ділянці, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, цей об`єкт нерухомого майна не порушує права та законні інтереси інших осіб і в позасудовому порядку вирішити цей спір неможливо.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 06 січня 2021 року апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області, а також в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2019 року повернено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутні докази, що органам, в інтересах яких прокурор подав апеляційну скаргу, було відомо про ухвалення рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2019 року (враховуючи, що вони не брали участі у справі). Прокурор направив цим органам повідомлення (з інформацією про ухвалення оскаржуваного рішення) тільки 02 листопада 2020 року. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що бездіяльність органів, в інтересах яких звернувся прокурор, не встановлена, оскільки дата їх повідомлення про ухвалення оскаржуваного рішення збігається з датою звернення до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 06 січня 2021 року, просив її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що жоден законодавчий акт не передбачає обов`язку отримати згоду суб`єкта владних повноважень на представництво прокурором інтересів держави в суді, як і дотримання прокурором строку між повідомленням уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави органу про представництво інтересів держави та вжиттям прокурором заходів представницького, характеру, шляхом апеляційного оскарження судового рішення.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Великоберезнянська селищна рада, всупереч зобов`язанню діяти в інтересах територіальної громади та здійснювати контроль за раціональним використанням і охороною комунального майна, не заперечувала проти визнання права власності на самочинно реконструйований з добудовою ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Прокурор подав апеляційну скаргу одночасно з повідомленням органів, інтереси яких він представляє, у зв`язку із спливанням присічного строку на оскарження судового рішення.

Уповноважені державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах органи не забезпечили належний захист інтересів держави шляхом оскарження судового рішення, а тому прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах Великоберезнянської райдержадміністрації Закарпатської області в особі відділу житлово- комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля, Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, оскільки вони тривалий час не вживали заходів цивільно- правового характеру для захисту інтересів держави.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 47, 56, 89, 185, 263, 352, 254, 357 ЦПК України, висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 2-2761/09, від 28 травня 2020 року у справі № 718/785/17, від 25 серпня 2020 року у справі № 760/21223/17-ц, від 02 квітня 2020 року у справі № 645/7199/18, від 17 липня 2019 року у справі № 911/1805/18, від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, від 07 травня 2018 року у справі № 910/18283/17, від 10 липня 2018 року у справі № 812/1689/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 176/2459/19.

Крім того, посилався на те, що суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги одноособово.

Доводи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 мотивований тим, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Прокурор в апеляційній скарзі не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі обраних ним органів, зокрема не довів, що органи, яких прокурор зазначив як уповноважених державою на здійснення відповідних функцій, не здійснюють своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно зі статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1, абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , на праві приватної власності, належить земельна ділянка, площею 0,1133 га, кадастровий номер 2120855100:01:003:0026, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, заява про об`єднання земельних ділянок.

Згідно з містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки №19/14, виданими відділом містобудування та архітектури Великоберезнянської районної державної адміністрації від 17 листопада 2014 року на замовлення ОСОБА_1 , реконструкція з добудовою ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_2 (а. с. 16).

Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_1 здійснює реконструкцію з добудовою ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Згідно з технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна реконструкція з добудовою ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виготовленого Комунальним підприємством «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_1 є замовником реконструкції цього об`єкту (а. с. 34).

25 липня 2019 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції Закарпатської області відмовило ОСОБА_1 у виданні сертифікату «Реконструкція з добудовою ресторану «Неоніла» з огляду на те, що вона не подала документи, які необхідні для прийняття рішення про видання сертифіката (а. с. 40).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має забезпечуватися справедливими судовими процедурами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина третя статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У цій справі ухвала про повернення апеляційної скарги прокурора постановлена суддею Закарпатського апеляційного суду Кожух О. А. одноособово, а не колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів відповідно до статті 359 ЦПК України.

Верховний Суд звертає увагу на те, ЦПК України у редакції після 15 грудня 2017 року не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18, провадження № 14-126цс20, сформульовано висновок, що регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції.

Ухвала про повернення апеляційної скарги перешкоджає подальшому розгляду справи і зумовлює необхідність докласти додаткових зусиль для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення такої ухвали вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.

Отже, слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у статті 359 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18, провадження № 14-126цс20)

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. Такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.

Оскільки суд апеляційної інстанції порушив процесуальний порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, то вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У резолютивній частині касаційної скарги заявник просив розглянути справу за участю представника Офісу Генерального прокурора. Верховний Суд відхилив це клопотання, з огляду на відсутність необхідності заслухати пояснення сторін (статті 43, 402 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 06 січня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. С. Олійник

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко