Ухвала

від 04.01.2023 по справі 520/3419/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/3419/19

Провадження № 1-кс/947/83/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160000000583 від 13.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.367 ч.2 КК України, в рамках якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Слідчий звернулася до суду з клопотанням про накладання арешту на об`єкт нерухомого майна - ј квартири АДРЕСА_1 , яка, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, належить ОСОБА_4 , - обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення цивільного позову в рамках даного кримінального провадження.

Слідчий просила розглянути клопотання без її участі та без повідомлення власника майна з метою забезпечення арешту майна.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно до ст.170 ч. 6 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження..

Відповідно до ст.172 ч.2 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення.

А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального провадження, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.

Приймаючи до уваги дані, які містяться в наданих суду матеріалах, зокрема, висновках експерта, вважаю доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри в скоєнні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, підозрюваному ОСОБА_4 на праві приватної власності належить: ј квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що вказане майно не було тимчасово вилучене, вважаю можливим, відповідно до ст. 172 ч.2 КПК України, розглянути клопотання без повідомлення підозрюваного - власника майна, з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання, в рамках даного кримінального провадження, заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 на користь Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» матеріальної шкоди на загальну суму 2 758 575, 73 гривень.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АGОSІ" проти Сполученого Королівства" (АGОSІ v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

При розгляді клопотання встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

Приймаючи до уваги правову підставу для арешту майна тобто наявність обґрунтованої підозри, необхідність забезпечення ризиків реалізації майна підозрюваного, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб, вважаю доведеним у судовому засіданні слідчим наявність обґрунтованих підстав для арешту зазначеної у клопотанні земельної ділянки, шляхом заборони розпорядження та відчуження.

Керуючись ст. ст. 98, 172, 173, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 - задовольнити.

Накласти арешт на ј квартири АДРЕСА_1 - шляхом заборони розпорядження та відчуження власником та іншими особами.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області.

Слідчий суддя ОСОБА_1