Ухвала

від 05.01.2023 по справі 293/886/22

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 293/886/22

Провадження № 1-кп/293/220/2022

УХВАЛА

05 січня 2023 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілої сторони ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 , ордер серії АМ № 1025247 від 08.06.2022

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Черняхів кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12019060310000260 від 18.09.2019 по обвинуваченню ОСОБА_6

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України

ВСТАНОВИВ:

27.06.2022 до Черняхівськогорайонного суду Житомирської областінадійшов обвинувальнийакт укримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12019060310000260 від 18.09.2019 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України.

Ухвалою від 28.06.2022 суд призначив підготовче засідання у даному кримінальному провадженні.

29.06.2022 на адресу суду від прокурора в інтересах держави в особі позивача Житомирської районної державної адміністрації надійшов цивільний позов до відповідача ОСОБА_6 , згідно якого прокурор просить стягнути з ОСОБА_6 438145,88 грн збитків (а.с. 42-55).

27.07.2022 на адресу суду від прокурора надійшло клопотання про арешт майна обвинуваченого (а.с. 99-108).

В підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, оскільки справа підсудна Черняхівському районному суду Житомирської області, підстави для закриття або зупинення провадження по справі відсутні, обвинувальний акт відповідає вимогамст. 291 КПК України, розгляд справи повинен відбуватися у відкритому судовому засіданні з участю учасників судового провадження. Просила прийняти цивільний позов та задовольнити клопотання про арешт майна обвинуваченого.

Водночас просила залишити без розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов"язання, поданого до суду 04.08.2022.

Представник потерпілої сторони у підготовчому засіданні не заперечила проти призначення справи до судового розгляду. Стосовно прийняття цивільного позову та клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого поклалась на розсуд суду.

Захисник не заперечив проти призначення справи до судового розгляду.

Разом з тим захисник заперечив проти прийняття цивільного позову до розгляду у межах даного кримінального провадження з тих підстав, що прокурором заявлено даний позов в інтересах держави в особі потерпілого - Житомирської районної державної адміністрації, у той час як згідно обвинувального акту зазначено лише представника потерпілої сторони - ОСОБА_4 , тобто вважає, що цивільний позов подано в інтересах сторони, яка не є потерпілою у межах даного кримінального провадження.

Стосовно клопотання про арешт майна обвинуваченого захисник вважає його безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши думки учасників судового провадження, суд вважає, що підготовка до судового розгляду завершена.

Обвинувальний акт відповідає вимогамКПК України, вказане кримінальне провадження підсудне Черняхівському районному суду Житомирської області відповідно до вимогст. 32 КПК України.

Відсутні підстави для прийняття рішень визначених пп 1-4 ч. 3ст. 314 КПК України. Кримінальне провадження здійснюється суддею одноособово відповідно до вимогст. 31 ч.1 КПК України, у відкритому судовому провадженні згідно з ч. 2ст. 27 КПК Україниз участю учасників провадження.

Визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Усі питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, передбаченіст. 315 КПК України, вирішені.

Щодо цивільного позову, то прокурор діючи в інтересах дежави в особі позивача Житомирської районної державної адміністрації заявив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення збитків у розмірі 438145,88 грн.

Відповідно дост. 61 КПК України,цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Відповідно дост. 62 КПК України,цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (ч.4 ст. 128 КПК УКраїни).

Дослідивши зміст позовної заяви суд встановив, що позовна заява не суперечить нормам ст. 175 ЦПК України.

За таких обставин, оскільки цивільний позов поданий на стадії підготовчого судового засідання, суд вважає необхідним прийняти цивільний позов до розгляду у даному кримінальному провадженні.

Водночас суд зауважує, що на стадії підготовчого засідання суд позбавлений надавати оцінку правомірності заявлення такого позову та з"ясовувати чи порушені права та інтереси держави саме в особі позивача, якого визначив прокурор. Тому доводи захисника щодо неприйняття цивільного позову суд вважжає безпідставними.

Стосовно клопотання прокурора про арешт майна обвинуваченого, то суд дійшов наступного висновку.

Так, 27.07.2022 на адресу суду від прокурора надійшло клопотання про арешт майна, згідно якого прокурор просить накласти арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме на:

- земельну ділянку кадастровий номер: 1825884400:02:000:0069, загальною площею 3,9236 га;

- частку 1/1 земельної ділянки кадастровий номер: 1825687401:07:002:0020, загальною площею 0,1138 га;

- частку 1/1 земельної ділянки кадастровий номер: 1825687401:07:001:0024, загальною площею 0,3771 га;

- частку 1/1 земельної ділянки кадастровий номер: 1825687401:07:002:0013, загальною площею 0,24 га.

Мотивуючи подане клопотання зазначає, що на розгляді у суді перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

Прокурор доводить, що ОСОБА_6 перебуваючии на посаді начальника відділу освіти Черняхівської РДА, вчинив службову недбалість, що виразилась у неналежному виконанні своїх службових обов"язків через несумлінне ставлення до них, внаслідок чого з дежавного бюджету на розрахунковий рахунок ТОВ "Житомироблпаливо" безпідставно було перераховано грошові кошти на загальну суму 483145,88 грн, в результаті чого державним інтересам спричинено тяжкі наслідки, тому з метою відшкодування заподіяної шкоди , а також для забезпечення цивільного позову є підстави для накладення арешту на майно обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:, зокрема, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Приписами ч.8 ст. 170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За умовами ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання про накладення арешту повинно відповідати вимогам статті 171 КПК України, то ініціатор клопотання повинен неухильно їх дотримуватися.

Суд зауважує, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля ( рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар ( рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Обгрунтовуючи подане клопотання прокурор наводить, що обвинуваченому на праві власнсті належать земельні ділянки, на які прокурор просить накласти арешт. На підтвердження вказанкого факту прокурор додав Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна (а.с. 61-63).

Натомість, прокурор у порушення норм ст. 170 КПК України у поданому клопотанні не вказав та не довів наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

За нормами ч.11 ст. 170 ЦПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Натомість обставин, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України прокурор не вказав та належними та допустими доказами не довів.

Крім того прокурор, звертаючись із клопотанням про накладення арешту у порушення норм ч.8 ст. 170 КПК України не вказав, з посиланням на відповідні докази, вартості майна, на яке просить накласти арешт, приймаючи до уваги, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні поданий цивільний позов, не виправдовує такий ступінь втручання у права та свободи власника майна як арешт майна,у той час як прокурором поза розумним сумнівом не доведено законності та необхідності такого арешту.

Сам по собі пред"явлений цивільний позов у кримінальному провадженні без доведення обставин, визначених ст. 170 КПК України не є підставою для застостування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Також на думку суду, прокурором не доведено, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на нерухоме майно обвинуваченого з метою забезпечення цивільного позову, може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити виконанню рішення суду у разі задоволення цивільного позову.

В клопотанні прокурора містяться лише посилання на норми закону, якими передбачена підстава для забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, без її обґрунтування, а також без докладного зазначення да доведення виправданої мети цього арешту.

За вказаних фактичних обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст.316КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Щодо клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов"язання, то за клопотанням прокурора суд залишає таке без розгляду.

На підставі викладеного,керуючисьст. 177,178,183, 314-316, КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Підготовче провадження закінчити.

2.Призначити кримінальне провадження №12019060310000260 від 18.09.2019 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 367 КК Українидо судовогорозгляду увідкритому судовомузасіданні уприміщенні Черняхівськогорайонного судуЖитомирської областіна 16 січня 2023 року об 15:00 год.,зал судовихзасідань № 2.

3. Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

4. Викликати в судове засідання: прокурора, представника потерпілої сторони, обвинуваченого, захисника.

5. Прийняти цивільний позов прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації до ОСОБА_6 про стягнення 438145,88 грн збитків до розгляду.

6. Рекомендувати відповідачу за цивільним позовом надати відзив на цивільний позов і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Докази направлення відзиву та доданих до нього документів на адресу цивільного позивача надати суду.

7. Роз"яснити прокурору та позивачу за цивільним позовом, що не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, до початку розгляду справи по суті, має право підготувати відповідь на відзив, виклавши письмово свої міркування, аргументи, надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учаснику справи.

8. Роз"яснити відповідачу за цивільним позовом, що відповідач не пізніше п`яти днів з дня отримання відповіді позивача на відзив, до початку розгляду справи по суті, має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

9. Роз`яснити учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є правом, а не обов"язком.

10. У задоволені клопотання прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 27.07.2022 про арешт майна відмовити.

11. Клопотання прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу від 04.08.2022 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текстухвали проголошений об15:00 год.09.01.2023

Суддя ОСОБА_7