Рішення

від 28.12.2022 по справі 559/2760/20

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/2760/20

Провадження № 2/559/743/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., секретаря судового засідання Братащук М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубенського міжрайонного управління водного господарства, Південного міжрайонного управління водного господарства про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1.1. Позивач ОСОБА_1 у 17.12.2020 звернувся до суду з позовом до Дубенського міжрайонного управління водного господарства (далі - Дубенське МУВГ), Південного міжрайонного управління водного господарства (далі - Південне МУВГ) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовна заява мотивована тим, що 20.10.1977 він був прийнятий на роботу інженером-меліоратором у Дубенське управління експлуатації осушувальних систем (в подальшому перейменовано в Дубенське МУВГ), а 29.05.2020 його було звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу підприємства від 29.05.2020 №42-к. Вважає наказ протиправним і просить його скасувати.

25.03.2020 його попередили про вивільнення із займаної посади з 29.05.2020 з одночасною пропозицією з переліком посад, на котрі він мав право перевестися з урахуванням освіти, кваліфікації тощо, подавши відповідну заяву. За своєю освітою, кваліфікацією, стажем та досвідом роботи в Дубенському МУВГ він відповідає кваліфікаційним вимогам посади «сторож», оскільки має вищу освіту за спеціальністю «Гідромеліорація» та кваліфікацію «Інженер-гідротехнік». На момент звільнення його безперервний стаж у Дубенському МУВГ становив 42 роки 7 місяців 10 днів. 27.03.2020 він написав на ім`я начальника Південного МУВГ, правонаступника Дубенського МУВГ, заяву про бажання перевестися на посаду сторожа, проте його звільнили. При цьому, пунктами 76-79 наказу Південного МУВГ від 06.05.2020 № 34-ос у порядку переведення з Дубенського МУВГ були прийняті на роботу чотири працівники на посаду сторожа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мають середню або середню спеціальну освіту, найбільший безперервний стаж роботи на підприємстві наявний у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 орієнтовно до 10 років. Тому, під час здійснення процедури звільнення не було враховане його переважне право на залишення на роботі в розумінні статті 42 КЗпП України.

14.05.2020 відбулося засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ, яке проведене у закритому режимі, без запрошення членів профспілки, згоду на звільнення котрих і мав дати профспілковий комітет. Він був позбавлений права на захист своїх трудових прав, в тому числі на надання членам профспілкового комітету доводів щодо своєї кваліфікації, продуктивності праці, наявності інших обставин, які підлягали з`ясуванню для визначення наявності (відсутності) в того чи іншого працівника переважного права на залишенні на роботі. Зі змісту протоколу засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ взагалі не вбачається, що Дубенським МУВГ проводився який-небудь порівняльний аналіз працівників щодо залишення на роботі згідно зі статтею 42 КЗпП України, а було формальне голосування за вивільнення працівників згідно з попередньо наданого списку, без будь-яких обговорень і застережень.

Окрім того, на час звільнення він був депутатом Дубенської районної ради Рівненської області. Однак, Дубенське МУВГ не повідомило про його плановане вивільнення у письмовому вигляді в строк не менше 15 днів до дати такого вивільнення Дубенську районну раду, чим роботодавець порушив приписи ч.3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Після повернення справи на новий розгляд з касаційної інстанції у відповіді на відзив та в судовому засіданні, представник позивача уточнила, що сторона позивача підтримує первісні позовні вимоги, з врахуванням того, що правонаступником Дубенського МУВГ є Південне МУВГ: визнати незаконним і скасувати наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29.05.2020 №42-к в частині звільнення з роботи ОСОБА_1 ; поновити його на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Дубенського міжрайонного управління водного господарства, з дати звільнення - 29.05.2020; стягнути з Дубенського міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

1.2. Представником відповідача 2 - Південного МУВГ подано відзив на позовну заяву, згідно якого просять відмовити в задоволенні позову через безпідставність, вважаючи, що обома відповідачами було дотримано вимого трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 .

Позивач дійшов хибного висновку про наявність у нього переважного права на залишення на роботі у Південному МУВГ. Розглядаючи заяви працівників Дубенського МУВГ щодо переведення їх на посаду сторожа Дубенської експлуатаційної дільниці Південного МУВГ комісія, враховуючи переважне право на залишення на роботі, обмеження на звільнення, а також відповідність працівників кваліфікаційним характеристикам професій при переведенні на обрану посаду, провівши порівняльний аналіз кваліфікації та продуктивність праці працівників Дубенського МУВГ, що конкурували на одну посаду, в даному випадку на посаду сторожа, а не інженера з використання водних ресурсів І категорії, одноголосно прийняла рішення рекомендувати до переведення працівників, які до реорганізації також займали посади сторожів у Дубенському МУВГ. Окрім того, ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує регулярний дохід - пенсію, тобто не позбавлений засобів себе забезпечувати, а тому звільнення з роботи не ставить позивача у скрутне матеріальне становище.

Щодо недотримання Дубенським МУВГ вимог статті 43 КЗпП України, то вони спростовуються наступним. Засідання профспілкового комітету ППО Дубенського МУВГ офіційно відбулося, що підтверджується Протоколом засідання профкому №10 від 14.05.2020. Дубенським МУВГ отримано згоду профспілкового комітету на вивільнення ОСОБА_1 . Профспілковим комітетом було прийнято рішення проводити засідання профкому в закритому режимі задля дотримання карантинних обмежень під час пандемії COVID-19. Сам факт відсутності ОСОБА_1 на засіданні профкому не може бути підставою для скасування чи визнання незаконним рішення профспілкового комітету, щодо надання згоди на його звільнення. Незалежно від рішення профспілкового комітету, вивільненню підлягали абсолютно всі працівники Дубенського МУВГ, у зв`язку із реорганізацією установи, яка на сьогодні перебуває на стадії припинення своєї діяльності.

Висновки та твердження щодо порушення приписів ч.3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» спростовується тим, що згідно даних кадрової служби та особової справи позивача, яка знаходиться в архіві організації, відсутні будь-які записи та документи, що на дату звільнення ОСОБА_1 був чинним депутатом, а протилежного ним не доведено та не підтверджено належними офіційними доказами. Наголошуємо, що Південному МУВГ не було нічого відомо про депутатську діяльність ОСОБА_1 , а тому дана обставина, як і сам факт неповідомлення про планове вивільнення депутата, не може бути законною підставою для поновлення ОСОБА_1 на посаді. В будь-якому випадку усі працівники Дубенського МУВГ вивільнялися, незалежно від їх додаткової діяльності.

Дубенське МУВГ юридично не припинило свою дію згідно ч.2 ст. 104 ЦК України, яке в процесі реорганізації ліквідовується, але повністю припинить свою діяльність після проведення відповідних реєстраційних дій.

Крім того, Південне МУВГ просить стягнути з ОСОБА_1 в порядку ст.1212 ЦК України як безпідставно набуте майно кошти державного бюджету на загальну суму 101 363,73 грн., що були виплачені при примусовому виконанні рішення суду, яке в подальшому скасоване, включно із судовими зборами, а також як заробітна плата за період роботи позивача в Південному МУВГ з 02.05.2022 до 16.06.20220, який звільнився за власним бажанням.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

2.1. 14.09.2022 Дубенським міськрайонним судом Рівненської області відкрито спрощене провадження в справі, що надійшла на новий розгляд до суду першої інстанції згідно постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.08.2022, якою касаційну скаргу Південного міжрайонного управління водного господарства задоволено частково і скасовано рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21.10.2021 та постанову Рівненського апеляційного суду від 22.03.2022. Судовий розгляд призначено на 12.10.2022.

2.2. 06.10.2022 надійшов відзив від відповідача 2 Південного міжрайонного управління водного господарства.

2.3. 11.10.2022 від представника позивача адвоката Лопухович А.О. надійшла заява, згідно якої просить судове засідання відкласти, надати можливість ознайомитись з матеріалами справи та продовжити строк на подання відповіді на відзив до 22.10.2022. Ухвалою суду від 12.10.2022 заяву задоволено частково: продовжено стороні позивача строк на подання відповіді на відзив до 17.10.2022 включно, оскільки надання відповіді на відзив у встановлений 3-денний строк було неможливе з об`єктивних причин, що не залежали від сторони позивача. Судове засідання відкладено на 12.12.2022.

2.4. Відповідь на відзив від сторони позивача направлена поштою в строк, визначений судом, - 17.10.2022, тому суд бере її до уваги. Одночасно було заявлено клопотання про надання можливості долучити до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит, що ще не отримано на момент подачі відповіді на відзив. 09.12.2022 від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи відповіді на адвокатський запит від 17.10.2022. І суд ухвалює це клопотання задовольнити, оскільки запит було направлено в строк, визначений судом для подачі доказів, а відповідь отримана поза цим строком з незалежних від сторони позивача, тобто поважних, причин; доказ подано до початку розгляду справи по суті.

2.5. 12.12.2022 учасники виступили зі вступними промовами, під час чого представник позивача підтримала позовні вимоги, в тому числі просила поновити ОСОБА_1 на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Дубенського міжрайонного управління водного господарства, правонаступником якого є Південне МУВГ. Представники обох відповідачів просили відмовити в задоволенні позовних вимог як безпідставних, а представник Південного МУВГ також просила стягнути з ОСОБА_1 кошти, виплачені на виконання рішення суду, як безпідставно набуте майно. Проте, в засідання було оголошено перерву на 28.12.2022, оскільки судом заради повноти та об`єктивності розгляду було задоволено клопотання представника позивача про витребування штатних розписів Південного МУВГ на 2020-2022, про які стало відомо безпосередньо в судовому засіданні і відсутні в матеріалах справи.

2.6. 26.12.2022 відповідачем 2 Південним МУВГ до матеріалів справи долучено штатні розписи Південного МУВГ на 2020-2022 роки.

2.7. 28.12.2022 від представника позивача також надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15.07.2022 в справі №559/1257/22, яке ще не набрало законної сили. Суд не бере до уваги додане рішення, оскільки відмовляє в задоволенні клопотання, бо подано документ не в строк, встановлений судом, без поважних причин, адже про це рішення було відомо навіть на момент відкриття провадження в справі. Крім того, рішення не набрало законної сили і для правильного вирішення спору значення не має, бо не входить до предмета доказування, а отже є неналежним доказом в розумінні ст. 77 ЦПК України.

2.8. 28.12.2022 у зв`язку із затяжною повітряною тривогою, від представника позивача та представників обох відповідачів надійшли заяви, згідно яких просили розглянути справу за їх відсутності. Оскільки підстав для відкладення розгляду справи немає, суд її вирішує за наявними матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

3.1. Як свідчать дипломи НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , ОСОБА_1 28.02.1973 закінчив Рівненський сільськогосподарський технікум та отримав кваліфікацію «Технік-гідротехнік», а у 1984 році закінчив Український Дружби народів інститут водного господарства за спеціальністю "Гідромеліорація" та здобув кваліфікацію "Інженер-гідротехнік" (а.с. 31, 32, т.1).

3.2. ОСОБА_1 20.10.1977 був прийнятий на роботу інженером-меліоратором у Дубенське управління експлуатації осушувальних систем. 17.09.1982 переведений на посаду в.о. старшого інженера-меліоратора (наказ від 21.09.1982 № 129). 01.12.1987 переведений на посаду інженера з ремонту меліоративної мережі І категорії (наказ від 01.12.1987 № 172). 01.09.1988 Дубенське управління експлуатації осушувальних систем було перейменоване в Дубенське управління меліоративних систем, де ОСОБА_1 продовжив працювати провідним інженером (наказ від 10.08.1988 №2). 21.12.1993 переведений начальником ремонтно-будівельного відділу (наказ від 21.12.1993 №156). 22.03.1996 переведений в.о. начальника управління (наказ від 22.03.1996 №62). 15.04.1998 призначений начальником управління (наказ Держкомводгоспу від 14.04.1998 №43-П). 01.01.2005 Дубенське управління меліоративних систем було перейменоване в Дубенське міжрайонне управління водного господарства (наказ від 29.12.2004 №63-В). 04.10.2017 переведений на посаду інженера з використання водних ресурсів І кат. (наказ від 02.10.2017 №240-ос). Про це свідчать записи у трудовій книжці позивача від 06.04.1973 (а.с. 11-13, т.1).

3.3. Згідно наказу Державного агентства водних ресурсів України від 27.02.2020 №175 «Про реорганізацію Дубенського міжрайонного управління водного господарства» відбулася реорганізація Дубенського МУВГ шляхом його приєднання до Південного МУВГ. Відповідно до положень даного наказу, судом встановлено, що Південне МУВГ є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Дубенського МУВГ (а.с. 18-19, т.2). На виконання цього наказу начальником Дубенського МУВГ видано відповідний наказ №18-В від 28.02.2020, про що повідомлено працівників, в тому числі ОСОБА_1 (а.с. 20-21, т.1).

3.4. Наказом начальника Південного міжрайонного управління водного господарства від 28.02.2020 №39-В затверджено склад комісії з визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, а також з визначення відповідності працівників кваліфікаційним характеристикам професій при переведенні на іншу посаду Південного міжрайонного управління водного господарства (а.с. 66-67, 127, т.1).

3.5. 25.03.2020 ОСОБА_1 отримав від голови комісії з реорганізації Дубенського МУВГ ОСОБА_6 письмове попередження про вивільнення із займаної посади з 29.05.2020 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Дубенського МУВГ шляхом його приєднання до Південного МУВГ. Одночасно із попередженням про вивільнення запропоновано перевестися на іншу посаду згідно переліку, де зазначено і про наявність 4 штатних одиниць сторожа в Дубенській експлуатаційній дільниці Південного МУВГ (а.с. 14-15, т.1).

3.6. 27.03.2020 на ім`я начальника Південного міжрайонного управління водного господарства позивачем була подана письмова заява про переведення на посаду сторожа Південного МУВГ Дубенської експлуатаційної дільниці з 30.03.2020 (а.с. 16, т.1).

3.7. Згідно Протоколу №6 засідання комісії з визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, а також з визначення відповідності працівників кваліфікаційним характеристикам професій при переведенні на іншу посаду Південного МУВГ від 27.04.2020 рекомендовано відмовити ОСОБА_1 щодо переведення його на посаду сторожа Дубенської експлуатаційної дільниці Південного МУВГ (а.с. 68-70, т.1).

3.8. Відповідно п.п. 76-79 наказу від 06.05.2020 №34-ос Південного МУВГ в порядку переведення з Дубенського МУВГ були прийняті на роботу чотири працівники на посаду сторожа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Про це ж зазначено у повідомленні Південного МУВГ № 04/538 від 06.05.2020. Заяву ж ОСОБА_1 відхилено (а.с. 22-23, 25-30, т.1).

3.9. Згідно протоколу засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ, яке відбулось 14.05.2020, погоджено вивільнення ОСОБА_1 . Засідання профкому було проведене без присутніх членів профспілки, які підлягають на вивільнення, у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних заходів, проте на засіданні був запрошений голова з реорганізації Дубенського МУВГ ОСОБА_6 (а.с. 24, т.1).

3.10. 29.05.2020 видано наказ №42-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади інженера з використання водних ресурсів І категорії 29.05.2020 за скороченням штату по п. 1 ст. 40 КЗпП України, з 29.05.2020. Наказ підписано головою комісії з реорганізації Дубенського МУВГ ОСОБА_6 та погоджено головою профкому Н.Мартинюк (а.с. 17, т.1).

3.11. Згідно довідки, виданої головою комісії з реорганізації Дубенського МУВГ №01 від 23.02.2021, станом на 29.05.2020 був затверджений штатний кошторис на 2020 рік в кількості 138,75 штатних одиниць. Чисельність Дубенської експлуатаційної дільниці Південного МУВГ з 01.05.2020 становить - 46 штатних одиниць, на 2021 рік - 43,5, а з 01.12.2021 - вже 70,5, що підтверджується довідкою №90/11 від 24.02.2021 про наказ від 01.02.2021 №32/1-В, а також штатними розписами Південного МУВГ з 01.05.2020, на 2021 рік та з 01.12.2021 (а.с. 47-48, т.1, 198-214, т.2).

3.12. Як свідчить лист Дубенської районної ради Рівненської області №05/10-68 від 12.06.2020 ОСОБА_1 був депутатом трьох скликань та чинним депутатом Дубенської районної ради Рівненської області, членом постійної комісії з питань фінансів, податків та бюджету. Проте, під час реорганізації Дубенського МУВГ 29.05.2020 його було звільнено без письмового повідомлення районної ради всупереч вимогам ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с. 33, т.1). Згідно відповіді Державного агентства водних ресурсів №05/10-68 від 12.06.2020, що процес реорганізації міжрайонних і районних управлінь водного господарства знаходиться на контролі Уряду; щодо звільнення депутата Дубенської районної ради, то Регіональний офіс водних ресурсів у Рівненській області листом від 15.07.2020 №11/701 повідомив Агентству, що ОСОБА_1 не надав відділу кадрів Дубенського МУВГ документи, які підтверджують його статус депутата районної ради, тому, на думку Агенства, у голови комісії з реорганізації Дубенського МУВГ не було підстав повідомляти органи місцевого самоврядування про звільнення ОСОБА_1 (а.с. 34-35, т.1).

3.13. Представник відповідача Дубенського МУВГ, який на час подій був керівником Дубенського МУВГ, головою комісії з реорганізації Дубенського МУВГ, приймав участь у засіданні профспілкового комітету Дубенського МУВГ, а на час розгляду справи рахується керівником юридичної особи в стані припинення Дубенського МУВГ, а також працює на посаді заступника Південного МУВГ, - ОСОБА_6 , - визнає факт власної обізнаності з тим, що працівник ОСОБА_1 на момент звільнення був діючим депутатом Дубенської районної ради і в процесі роботи відвідував її сесії. Тому згідно ч.1 ст.82 ЦПК України ця обставина не потребує доказування.

3.14. Всі учасники визнають, що на час розгляду справи юридична особа Дубенське МУВГ юридично існує, оскільки досі міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр), проте фактично не функціонує, бо відсутні рахунки, штатний розпис та працівники. Крім того, що вказане не потребує доказування, проте і підтверджується наявними матеріалами справи: повідомленнями про закриття рахунків Дубенського МУВГ від 11.06.2020, 18.06.2020, 23.06.2020, відомостями з Реєстру, штатними розписами (п.3.11), відповіддю Південного МУВГ №755/04-11 від 19.10.2022 на адвокатський запит (а.с. 50-53, 62-65, т.1, 185-187, т.2). Згідно останньої запис про припинення Дубенського МУВГ досі не внесено до Реєстру, бо у зв`язку із відсутністю коштів загального фонду державного бюджету та дефіцитом коштів спеціального фонду бюджету, отриманих від надання платних послуг, що виник у зв`язку із воєнним станом, введеним на всій території держави, реєстрація прав на нерухоме майно, що було прийнято на баланс Південного МУВГ від Дубенського МУВГ на виконання наказу №175 від 27.02.2020, у встановленому законом порядку не завершена, що унеможливлює внесення запису про припинення Дубенського МУВГ.

3.15. Довідкою №02 від 23.02.2021 голови комісії з реорганізації Дубенського МУВГ повідомлено про кількість днів відпустки, використаної ОСОБА_1 , та його періодів непрацездатності в 2017-2020 роках (а.с. 49, т.1). Згідно довідки про доходи, виданою 30.05.2020 №07/83 Південним МУВГ, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 в березні і квітні 2020 року становить 4955 грн./міс., а середньоденна заробітна плата складає 235,95 грн. (а.с. 35, т.1).

IV. Норми права, які застосував суд.

4.1. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

4.2. Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

4.3. Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до вимог статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Звільнення з роботи має ґрунтуватися на підставах, передбачених законом. Ця теза є аксіомою для судів, оскільки відповідне правило містить ч. 1 ст. 235 КЗпП України, що вимагає поновлювати на роботі працівників, звільнених без законних підстав. Загальний підхід до застосування цієї норми був визначений пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9. Зокрема, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України попередня згода (погодження) на звільнення працівника - члена профспілки з виборним органом (профспілковим представником) первинної профспілкової організації (далі - профспілковим органом), здійснюється лише у випадках, коли воно провадиться з підстав, передбачених пунктами 1 (крім повної ліквідації підприємства, установи, організації; далі - підприємство), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України. Якщо ж воно здійснюється за загальними підставами припинення трудового договору (ст. 36, 37 КЗпП) або за ініціативою самого працівника (ст. 38, 39 КЗпП), то попередня згода профспілкового органу в цих випадках не вимагається. Не вимагається також згода профспілкового органу при звільненні осіб, які працюють за строковим трудовим договором, тимчасових і сезонних працівників у зв`язку із закінченням строку договору чи сезону. Але коли звільнення здійснюється до закінчення строку, з ініціативи роботодавця, то згода профспілкового органу є обов`язковою. Законодавство про працю не встановлює спеціальної форми, в якій повинно бути оформлено звернення власника або уповноваженого ним органу (далі - роботодавець) до профспілкового органу за одержанням згоди на звільнення. Оскільки рішення про розірвання трудового договору з працівником приймає роботодавець, то саме, посадові особи, які виконують повноваження прийняття-звільнення працівників, можуть звертатись з поданням до профспілкового органу.

Профспілка у п`ятнадцятиденний строк розглядає подання роботодавця, як це передбачено частиною першою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», згідно ч.2 якої подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Необхідно також дотримуватися вимог вказаної статті та частини п`ятої статті 43 КЗпП, якими встановлено, що профспілковий орган повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору (частина п`ята ст. 43 КЗпП).

4.4. Депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду (частина третя статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

4.5. Частинами першою та другою статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України).

Згідно постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.08.2022, касаційний суд скасував судові рішення в цій справі у повному обсязі, так як зробив висновок, що з огляду на зміст вказаних правових норм (а саме: статті 235 КЗпП України), у разі визнання незаконним звільнення, працівник одночасно повинен бути поновлений на попередній посаді саме на тому ж підприємстві, на якому він цю посаду займав, за умови, якщо юридичну особу не припинено. Ухвалюючи рішення про поновлення позивача на посаді в Південному МУВГ та стягнення з нього середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як з правонаступника Дубенського МУВГ, суди попередніх інстанцій належно не перевірили та не встановили факт припинення останнього на час розгляду справи, а з доводів касаційної скарги вбачається, що воно не виключено з реєстру юридичних осіб, тому поновлення ОСОБА_1 рішенням суду на посаді в Південному МУВГ та стягнення з нього середнього заробітку, є передчасним. При цьому, Верховний Суд не надає правої оцінки судовим рішенням судів у частині визнання звільнення незаконним і скасування наказу про звільнення, проте направляє справу на новий розгляд повністю, оскільки окремий розгляд цих вимог та вимог про поновлення на роботі є неможливим, враховуючи зміст статті 235 КЗпП України.

4.6. Згідно з ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абз. З п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року, №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування відшкодування проводиться згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна заробітна плата розраховується діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

4.7. Згідно ч.7 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Пунктом 2 частини 1 ст.430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

4.8. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Вищезазначена правова позиція висловлена Великою палатою Верховного суду в справі № 922/3412/17 від 20.11.2018.

Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Вказана правова позиція висловлена у постановах КЦС ВС від 29.07.2019 у справі № 756/3966/17, КЦС ВС від 25.06.2018 у справі № 314/3995/15, КЦС ВС від 11.07.2018 у справі № 752/18477/15-ц.

Якщо правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов. Вказана правова позиція висловлена у постанові КГС ВС від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

5.1. Суд робить висновок, що роботодавцем при звільненні ОСОБА_1 порушено гарантії депутата місцевої ради, який згідно ч.3. ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» міг бути звільнений лише за умови попередження власником або уповноваженим ним органом з письмовим повідомленням Дубенської районної ради не менш ніж за 15 днів. При цьому заперечення відповідача Південного МУВГ, що сам працівник не подав відповідних документів про свій статус, а в особовій картці, яку вело Дубенське МУВГ такої інформації не було, тому не було обов`язку повідомляти відповідну раду - не заслуговують на увагу як безпідставні. По-перше, виборчий процес в Україні завжди публічний, обрання депутатом місцевої ради передбачає агітацію, голосування, опрацювання результатів та їх оголошення, виконання функцій депутата місцевої ради означає і роботу в відповідній комісії, і участь у сесіях відповідної ради, тобто це загальновідома інформація для мешканців території, на якій діє місцева рада. Судом встановлено, що ОСОБА_1 був депутатом трьох скликань та на момент звільнення чинним депутатом Дубенської районної ради Рівненської області, членом постійної комісії з питань фінансів, податків та бюджету. По-друге, стороною відповідача Дубенського МУВГ визнається і відповідно не потребує доказування, що про наявність спеціального статусу депутата Дубенської районної ради у ОСОБА_1 було відомо його роботодавцю ОСОБА_6 , який на час подій був керівником Дубенського МУВГ, головою комісії з реорганізації Дубенського МУВГ, приймав участь у засіданні профспілкового комітету Дубенського МУВГ, а на час розгляду справи ще рахується керівником юридичної особи в стані припинення Дубенського МУВГ, а також працює на посаді заступника Південного МУВГ. По-третє, відсутність запису в особовій картці працівника про спеціальний статус депутата місцевої ради, що ведеться роботодавцем, не звільняє роботодавця від обов`язку дотримуватись гарантій депутата місцевої ради і виконувати вимоги ч.3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

5.2. Судом надано оцінку виключно чи дотримано процедуру звільнення позивача і встановлено її порушення, тобто звільнення було незаконним, що є самостійною і достатньою підставою для задоволення первісної позовної вимоги про поновлення на роботі та відповідно задоволення похідної вимоги про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. Також судом встановлено, що хоч фактично Дубенське МУВГ не працює, а де-факто існує лише його правонаступник Південне МУВГ, де-юре юридична особа Дубенське МУВГ досі не припинило своє існування, бо не внесено до єдиного державного реєстру запису про її припинення згідно ч.5 ст. 104ЦК України. Тому ОСОБА_1 має бути поновлено на попередній посаді в Дубенському МУВГ і з нього ж стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення суду в частині стягнення коштів може бути виконане в порядку примусового виконання за рахунок майна боржника або його правонаступником. При цьому, суд оцінює критично позицію правонаступника відповідача Південного МУВГ щодо того, що запис про припинення юридичної особі Дубенського МУВГ не внесено в відповідний реєстр через дефіцит бюджету внаслідок оголошеного воєнного стану. Адже рішення про реорганізацію Дубенського МУВГ шляхом його приєднання до Південного МУВГ прийнято Державним агентством водних ресурсів України 27.02.2020, а правовий режим воєнного стану в Україні оголошено майже через два роки Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022.

5.3. Хоч від суду не вимагається відповідати на всі поставлені питання, проте суд також звертає увагу, що при звільненні ОСОБА_1 було порушено норму ч.2 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», згідно якої подання роботодавця мало розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою, якої ОСОБА_1 не писав, або при повторному нез`явленні без поважної причини. Тому подання могло розглядатись за відсутності працівника ОСОБА_1 лише при повторному його нез`явленні без поважних причин. При цьому, постанова КМУ від 02.04.2020 №255, якою введено карантин задля запобігання гострої респіраторної хвороби COVID-19, жодним чином не відміняла і не могла змінити ч.2 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Під час карантину профспілковий орган запросив роботодавця - керівника ОСОБА_6 , але не забезпечив участь члена профспілки ОСОБА_1 , що могла відбуватись і дистанційно. При цьому, позиція представника відповідача Південного МУВГ, що звільнення працівника без повідомлення Дубенської районної ради та без запрошення його на засідання профспілкового органу не впливає на вирішення питання, бо все одно всі працівники підлягали звільненню - не заслуговує на увагу. Процедура звільнення повинна бути дотримана в будь-якому випадку, оскільки саме вона є гарантією для працівника як слабшої сторони в правовідносинах. І наслідком недотримання процедури звільнення є визнання такого звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, суд звертає увагу, що хоч реорганізація Дубенського МУВГ шляхом приєднання до Південного МУВГ з метою оптимізації була розпочата і досі не завершена, а частину працівників звільнено за скороченням, штатний розпис Дубенської експлуатаційної дільниці Південного МУВГ, що станом з 01.05.2020 складав 46 одиниць, з 01.12.2021 вже збільшився до 70,5 штатних одиниць.

5.4. Термін розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 за останні два робочих місяці (ч.2,3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМУ від 08.02.1995 №100), тобто за березень і квітень 2020 року, оскільки в травні 2020 року його звільнено. Середньоденна заробітна плата позивача становить 235,95 грн. Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 30.05.2020 до 28.12.2022 включно складає 154311,30 грн. (235,95 грн. х 654 робочі дні). Вказана сума підлягає стягненню з відповідача Дубенського МУВГ на користь незаконно звільненого працівника.

5.5. При цьому необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць згідно ч.7 ст.235 КЗпП України, п. 2 ч. 1 ст.430 ЦПК України. Сума належна до стягнення за період 30.05.2020 до 30.06.2020 складає 4719 грн. (235,95 грн. х 20 робочих днів).

5.6. Відповідач Південне МУВГ просило стягнути з позивача ОСОБА_1 в порядку ст.1212 ЦК України як безпідставно набуте майно кошти державного бюджету на загальну суму 101363,73 грн., що були виплачені при примусовому виконанні рішення суду, яке в подальшому скасоване, включно із судовими зборами, а також як заробітна плата за період роботи позивача в Південному МУВГ з 02.05.2022 до 16.06.20220, який звільнився за власним бажанням. Суд звертає увагу відповідача, що вимога про стягнення безпідставно набутого майна в порядку ст.1212ЦК України є позовною вимогою і розглядається судами при вирішенні кондикційних позовів. В цій справі відповідач Південне МУВГ у встановлений судом строк із зустрічною позовною вимогою до ОСОБА_1 не звертався і відповідний судовий збір не сплачував, а згідно ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд залишає без розгляду. Тому суд не вправі вирішувати таку вимогу при розгляді справи про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а отже залишає її без розгляду. Оскільки представник відповідача просив стягнути і судові витрати саме як безпідставно набуте майно, а суд вирішив позов задовольнити, то не вирішує і щодо цих витрат. За бажанням сторони і подачі заяви у встановлений строк, суд може вирішити це питання додатково.

5.7. Враховуючи все вищезазначене, суд вирішив позов задовольнити. Отже, з відповідача Дубенського МУВГ на користь позивача згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов задовольнити: визнати незаконним і скасувати наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29.05.2020 № 42-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Дубенського міжрайонного управління водного господарства.

Стягнути з Дубенського міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.05.2020 до 28.12.2022 включно у розмірі 154 311 (сто п`ятдесят чотири тисячі триста одинадцять) гривень 30 копійок, без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць з 30.05.2020 до 30.06.2020 включно в розмірі 4719 (чотири тисячі сімсот дев`ятнадцять) гривень без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця.

Стягнути з Дубенського міжрайонного управління водного господарства на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В зв`язку з роботою в умовах воєнного стану, повне рішення суду виготовлено 05.01.2023.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Лопухович Алла Олександрівна, адреса: вул.Д.Галицького, 7, м.Дубно, Рівненської області, електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачі:

Дубенське міжрайонне управління водного господарства, місцезнаходження: пров. Шумовського, 7А м. Дубно Рівненської області, 35600, код ЄДРПОУ 01033645, електронна пошта rmuvg@ukr.net.

Південне міжрайонне управління водного господарства, місцезнаходження: вул. Князя Романа, 9, м. Рівне, 33022, код ЄДРПОУ 13985575, електронна пошта rmuvg@ukr.net.

Суддя О.Ю. Жуковська