ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
09.01.2023Справа №916/2103/22
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" та
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс"
про солідарне стягнення 265 142,05 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" про солідарне стягнення 265 142,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" вказує, що ним на підставі видаткових накладних №229 від 18.06.2021 на суму 335 717,20 грн. та №230 від 19.06.2021 на суму 182 353,60 грн. було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" товар загальною вартістю 518 070,80 грн., в той час як останнім оплачено вказаний товар частково - у розмірі 300 000,00 грн., у зв`язку з чим у відповідача-1 виник борг у розмірі 218 070,80 грн.
Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань, позивач вказує про наявність правових підстав для нарахування за період з 20.06.2021 по 08.08.2022 інфляційних втрат у розмірі 38 058,18 грн. та 3% річних у розмірі 9 013,07 грн.
Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" обґрунтовані тим, що відповідач-2 на підставі договору поруки від 19.06.2021 поручився за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" зобов`язань з оплати поставленого за видатковими накладними №229 від 18.06.2021 та №230 від 19.06.2021 товару, а також зі сплати відповідачем-1 інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з чим, на думку позивача, відповідачі є солідарними боржниками за даними зобов`язаннями.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой", додані до неї документи та заяву про вжиття заходів забезпечення позову передано на розгляд Господарського суду міста Києва.
27.09.2022 позовні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" надійшли до Господарського суду міста Києва та за наслідками автоматизованого розподілу справи були передані на розгляд судді Бойко Р.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 відкрито провадження у справі №916/2103/22; визнано її малозначною та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін; визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Разом із позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд 1) накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" в межах суми позовних вимог - 265 142,05 грн.; 2) накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" в межах суми 265 142,05 грн. Дана заява обґрунтовувалась тим, що відповідач-1 не надав відповіді на претензії позивача, а також наявністю в провадженні Господарського суду міста Києва семи справ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвали від 28.09.2022 та від 29.09.2022 були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" на адреси їх місцезнаходження, які вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказані ухвали суду були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" 16.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492932139.
Натомість, поштове відправлення, яким направлялись Товариству з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" ухвали суду від 28.09.2022 та від 29.09.2022, було повернуто суду 11.11.2022 без вручення з відміткою про причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, враховуючи, що ухвали суду направлялися відповідачу-1 на зазначену в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування останнього, то, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвали суду по даній справі є такими, що були вручені відповідачу 09.11.2022 (день проставлення відмітки у довідці відділення поштового зв`язку на конверті).
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №916/2103/22 встановлено відповідачам строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" повинне було подати відзив на позов у строк до 24.11.2022 включно, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" у строк - до 01.12.2022 включно.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористалися.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" товар (ЩПС 0-70) на загальну суму 518 070,80 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін видатковими накладними №229 від 18.06.2021 на суму 335 717,20 грн. та №230 від 19.06.2021 на суму 182 353,60 грн.
Як зазначає позивач, відповідачем у період з 03.08.2021 по 28.10.2021 було сплачено поставлений відповідно до видаткових накладних №229 від 18.06.2021 та №230 від 19.06.2021 товар частково у розмірі 300 000,00 грн.
13.12.2021 позивач звернувся до відповідача-1 з претензією, в якій вимагав сплатити на його користь заборгованість у розмірі 218 070,80 грн. протягом 7 днів з дати отримання даної претензії.
05.07.2022 позивач звернувся до відповідача-1 з претензією, в якій вимагав сплатити на його користь заборгованість у розмірі 218 070,80 грн. протягом 7 днів з дати отримання даної претензії.
Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань з оплати поставленого товару згідно видаткових накладних №229 від 18.06.2021 та №230 від 19.06.2021, а оскільки зобов`язання відповідача-1 були забезпечені порукою, то позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів борг за поставлений товар у розмірі 218 070,80 грн., а також нараховані за період з 20.06.2021 по 08.08.2022 інфляційні втрати у розмірі 38 058,18 грн. та 3% річних у розмірі 9 013,07 грн.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частині 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Так, видаткові накладні №229 від 18.06.2021 та №230 від 19.06.2021 містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, та за вказаними накладними відповідачем було прийнято товар, про що свідчить підпис уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" на таких накладних, що свідчить про досягнення згоди щодо істотних умов договору поставки.
В той же час, судом враховано, що видаткові накладні №229 від 18.06.2021 та №230 від 19.06.2021 містять посилання на Договір №999-03 від 14.06.2021, однак з огляду на відсутність в матеріалах справи такого договору та з урахуванням тверджень позивача, які не спростовані відповідачами, про укладення з відповідачем-1 договору поставки у спрощений спосіб на підставі видаткових накладних, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" було укладено у спрощений спосіб договір поставки (купівлі-продажу).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Отже, за видатковими накладними №229 від 18.06.2021 на суму 335 717,20 грн. та №230 від 19.06.2021 на суму 182 353,60 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" товар (ЩПС 0-70) на загальну суму 518 070,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару за договором купівлі-продажу (поставки), відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.
Отже, в силу ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №925/1332/12, з якою погодився Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2018 у справі №905/102/17.
З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковими накладними №229 від 18.06.2021 та №230 від 19.06.2021, суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
Отже, відповідач-1 був зобов`язаний оплачувати поставлений товар не пізніше наступного дня від дати його одержання за видатковою накладною №229 від 18.06.2021 у строк - до 19.06.2021 та за видатковою накладною №230 від 19.06.2021 у строк - до 20.06.2021.
Як зазначає позивач, відповідачем у період з 03.08.2021 по 28.10.2021 було сплачено за поставлений відповідно до видаткових накладних №229 від 18.06.2021 та №230 від 19.06.2021 товар частково у розмірі 300 000,00 грн., а саме: 03.08.2020 сплачено кошти у розмірі 50 000,00 грн., 10.08.2022 - у розмірі 100 000,00 грн., 28.08.2022 - у розмірі 100 000,00 грн., 28.10.2022 - у розмірі 50 000,00 грн.
За таких обставин, враховуючи, що на виконання умов договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 518 070,80 грн., в той час як відповідачем було сплачено за отриманий товар кошти у розмірі 300 00,00 грн., суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов`язок зі сплати позивачу коштів у розмірі 218 070,80 грн.
Доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару в повному обсязі, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними у розмірі 218 070,80 грн., матеріали справи не містять.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 не спростовано тверджень позивача щодо наявності у нього боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" у розмірі 218 070,80 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Враховуючи положення норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що відповідач-1 є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару.
З огляду на те, що відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність у нього заборгованості з оплати поставленого за спірними видатковими накладними товару, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" про стягнення боргу у розмірі 218 070,80 грн. є правомірними.
Крім того, позивач просить стягнути нарахуванні за період з 20.06.2021 по 08.08.2022 інфляційні втрати у розмірі 38 058,18 грн. та 3% річних у розмірі 9 013,07 грн.
Судом встановлено, що відповідач-1 обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача-1 є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат (враховуючи визначені позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат), керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про правомірність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 38 058,18 грн. та 3% річних у розмірі 9 013,07 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення боргу за поставлений товар у розмірі 218 070,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 38 058,18 грн. та 3% річних у розмірі 9 013,07 грн. являються обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.
Разом з тим, 19.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс", як поручителем, було укладено Договір поруки (надалі - Договір поруки).
За цим Договором поруки поручитель зобов`язується відповідати за належне, повне та своєчасне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад", як покупцем, його боргових зобов`язань (зобов`язання перед постачальником по сплаті останньому вартості поставленого товару, включаючи відповідальність за порушення грошових зобов`язань, передбачену ст. 625 ЦК України, у вигляді інфляційних збитків та трьох відсотків річних від простроченої суми, а також відшкодування збитків та упущеної вигоди) перед постачальником, що виникли на дату підписання даного Договору поруки за поставлений товар (товар поставлений постачальником покупцю за видатковою накладною №229 від 18.06.2021 та видатковою накладною №230 від 19.06.2021) (п. 2.1 Договору поруки).
Відповідно до п. 2.2. Договору поруки поручитель та покупець відповідають як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед постачальником у тому ж обсязі, що і покупець, за всіма зобов`язаннями останнього за поставлений товар, включаючи сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами чинного законодавства. Постачальник може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до покупця, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до 30.06.2024, але в будь-якому разі припиняє свою дію не раніше повного та належного виконання сторонами своїх обов`язків. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов`язань в повному обсязі (п. 5.1., п. 5.2 Договору поруки).
Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідачів солідарного грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача боргу за поставлений товар у розмірі 218 070,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 38 058,18 грн. та 3% річних у розмірі 9 013,07 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" боргу за поставлений товар у розмірі 218 070,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 38 058,18 грн. та 3% річних у розмірі 9 013,07 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 2 481,00 грн.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах:
- майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" було заявлено одну майнову вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" коштів у розмірі 265 142,05 грн., за розгляд якої підлягав оплаті судовий збір у розмірі 3 977,13 грн.
В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення коштів сплачено судовий збір у розмірі 3 977,14 грн. (квитанція №54 від 15.08.2022).
Тобто, позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд звертає увагу позивача, що останній вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору у розмірі 0,01 грн., проте в цій частині судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів в рівних частинах у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Сума судового збору у розмірі 3 977,13 грн. (який підлягав оплаті звернення до господарського суду з даним позовом) не підлягає поділу в рівних частинах, тому суд, користуючись правом наданим ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" на одну копійку більше, оскільки саме ним порушено зобов`язання з оплати поставленого товару.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" у розмірі 1 988,57 грн., а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" у розмірі 1 988,56 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 39344192) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 78; ідентифікаційний код 40922115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 4Б; ідентифікаційний код 42803291) борг у розмірі 218 070 (двісті вісімнадцять тисяч сімдесят) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 058 (тридцять вісім тисяч п`ятдесят вісім) грн. 18 коп. та 3% річних у розмірі 9 013 (дев`ять тисяч тринадцять) грн. 07 коп. Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт Склад" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 39344192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 4Б; ідентифікаційний код 42803291) судовий збір у розмірі 1 988 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 57 коп. Видати наказ.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 78; ідентифікаційний код 40922115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдорстрой" (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 4Б; ідентифікаційний код 42803291) судовий збір у розмірі 1 988 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 56 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Р.В. Бойко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.01.2023 |
Оприлюднено | 12.01.2023 |
Номер документу | 108320439 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Бойко Р.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні