ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.01.2023 Справа № 914/1895/22
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТГРАН від 12.12.2022р. б/н (вх. №4126/22 від 15.12.2022р.)
про: стягнення судових витрат
у справі №914/1895/22 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТГРАН, м.Київ;
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТОНБУД, Львівська область, м.Львів;
про: стягнення заборгованості
ціна позову: 233898,26грн.
Представники:
Позивача: не з`явився;
Відповідача: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
16.08.2022р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТГРАН від 11.08.2022р. б/н (вх. №2065) до Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТОНБУД про стягнення заборгованості; ціна позову: 308898,26грн.
Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленої за Договором від 04.12.2018р. №02У продукції.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.08.2022р. у цій справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 13.09.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2022р. у цій справі суд постановив заяву представника ТзОВ МЕТГРАН адвоката Брожко Н. І. від 22.08.2022р. б/н (вх.№17641/22 від 24.08.2022р.) про участь у засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відхилити.
Ухвалою суду від 05.09.2022р. у цій справі судом постановлено заяву представника ТзОВ МЕТГРАН адвоката Брожко Н. І. від 30.08.2022 б/н (вх.№18226/22 від 02.09.2022) про участь у засіданні у режимі відеоконференції в межах приміщення суду відхилити.
Ухвалою суду від 13.09.2022р. у цій справі постановлено відкласти підготовче судове засідання на 13.10.2022р.; надати представнику ТзОВ МЕТГРАН адвокату Брожко Н. І. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/1895/22, яке призначено на 13.10.2022р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.
Ухвалою суду від 13.10.2022р. у цій справі суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 19 днів; відкласти підготовче судове засідання 03.11.2022р.
Ухвалою суду у цій справі від 28.10.2022р. постановлено надати представнику ТзОВ МЕТГРАН можливість участі в судовому засіданні у справі №914/1895/22, яке призначено на 03.11.2022р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.
Ухвалою від 03.11.2022 у цій справі постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 11 днів; відкласти підготовче судове засідання на 17.11.2022р.
Ухвалою суду від 09.11.2022р. у цій справі постановлено надати представнику ТзОВ МЕТГРАН можливість участі в судовому засіданні у справі №914/1895/22, яке призначено на 17.11.2022 о 11:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Судове засідання 17.11.2022р. не відбулось з підстав відключення будівлі суду від електричної енергії через відновлювальні роботи після пошкодження електричної мережі в Україні, що підтверджується Актом про відключення електроенергії від 17.11.2022р. б/н.
Ухвалою суду від 18.11.2022р. у цій справі суд постановив призначити підготовче судове засідання на 24.11.2022р.; надати представнику ТзОВ МЕТГРАН адвокату Брожко Н. І. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/1895/22, яке призначено на 24.11.2022р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Судове засідання 24.11.2022р. не відбулось з підстав відключення будівлі суду від електричної енергії через аварійно-відновлювальні роботи, що підтверджується Актом про відключення електроенергії від 25.11.2022р. б/н.
Ухвалою суду від 25.11.2022р. у цій справі суд постановив призначити підготовче судове засідання на 01.12.2022р.; надати представнику ТзОВ МЕТГРАН адвокату Брожко Н. І. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/1895/22, яке призначено на 01.12.2022р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою суду від 01.12.2022 у цій справі суд постановив заяву ТзОВ МЕТГРАН від 14.11.2022 б/н (вх.№3822/22 від 21.11.2022) про зменшення розміру позовних вимог в частині зменшення розміру позовних вимог прийняти; подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви ТзОВ МЕТГРАН від 14.11.2022 б/н (вх. №3822/22 від 21.11.2022) про зменшення розміру позовних вимог; заяву ТзОВ МЕТГРАН від 14.11.2022 б/н (вх.№3822/22 від 21.11.2022) про зменшення розміру позовних вимог в частині поновлення строку для подання доказів задоволити; поновити ТзОВ МЕТГРАН пропущений процесуальний строк для подання долучених до заяви від 14.11.2022 б/н (вх. №3822/22 від 21.11.2022) доказів по 14.11.2022; долучити до матеріалів справи додані до заяви ТзОВ МЕТГРАН від 14.11.2022 б/н (вх.№3822/22 від 21.11.2022) про зменшення розміру позовних вимог докази; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 07.12.2022р.; надати представнику ТзОВ МЕТГРАН адвокату Брожко Н. І. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/1895/22, яке призначено на 07.12.2022р. о 12:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2022р. у цій справі суд ухвалив позов задоволити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТОНБУД (79040, Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, буд.367/2; ідентифікаційний код: 32181428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТГРАН (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.37-41, офіс 705; ідентифікаційний код: 42208461) 136575грн. суми основного боргу, 18224,44грн. 3% річних, 79098,82грн. інфляційних втрат та 3508,47грн. судового збору; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 03.01.2023р.; встановити Товариству з обмеженою відповідальністю МЕТГРАН п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.
Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. В порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.
Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Представник Позивача в судове засідання не з`явилась, 15.12.2022р. за вх.№4126/22 надіслала до суду Заяву від 12.12.2022р. б/н про стягнення судових витрат, у якій просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги та вирішити питання про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000грн. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Представник Відповідача в судове засідання не з`явився.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2022р. у цій справі суд ухвалив позов задоволити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТОНБУД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТГРАН 136575грн. суми основного боргу, 18224,44грн. 3% річних, 79098,82грн. інфляційних втрат та 3508,47грн. судового збору; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 03.01.2023р.; встановити ТзОВ МЕТГРАН п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.
Також рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2022р. у цій справі судом встановлено, що:
«…Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 4633,73грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 20000грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.
У поданій до господарського суду позовній заяві Позивачем заявлено, що докази понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу та витрат, які Позивач має понести, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки на момент ухвалення будуть відсутні всі первинні документи, в т.ч. ті, які міститимуть відомості про представництво інтересів Відповідача в останньому судовому засіданні.
…
Брожко Н. І. є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 13.03.2020р. серії КС №8916/10 та Ордеру від 11.08.2022р. серії АІ №1251273.
…
З врахуванням наведеного, в тому числі зробленої Позивачем в позовній заяві заяви про подання доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду суд зазначає, що згідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
…
З підстав наведеного, а також неподання Позивачем станом на час вирішення спору по суті в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України, доказів іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 4633,73грн., беручи до уваги недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 3508,47грн. слід розподілити між Сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 3508,47грн. судового збору.
…
Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 10:30год. 03.01.2023р. і встановлення Позивачу п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.…».
15.12.2022р. за вх. №4126/22 від Позивача до суду засобами поштового зв`язку надійшла Заява від 12.12.2022р. б/н про стягнення судових витрат, у якій просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги та вирішити питання про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000грн.
В обґрунтування заяви Позивач зазначає, що представником Позивача було заявлено про вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення під час судового засідання у справі 07.12.2022р. Також про це йшлося у самій позовній заяві.
Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Брожко Н.І., підтверджується Договором про надання професійної правничої допомоги №23/2022 від 25.07.2022р., Актом приймання наданих послуг від 08.09.2022р. на суму 15000грн., рахунком № 592/2022 від 08.09.2022р.
Позивач зазначає, що згідно п.п.3.1, 3.2 Договору про надання професійної правничої допомоги №23/2022 від 25.07.2022р., укладеного між АО «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери» та ТзОВ «МЕТГРАН», сторони досягли згоди, що оплата Послуг, наданих у зв`язку з виконанням предмету цього Договору, на день підписання Договору встановлюється в залежності від посади співробітника Виконавця, який безпосередньо виконує конкретне замовлення і складає, без урахування ПДВ, зокрема адвоката Брожко Наталії Ігорівни 2500 грн/год (без ПДВ).
За погодженням сторін до оплачуваного ТзОВ «МЕТГРАН» часу включається весь час, витрачений АО на виконання послуг для ТзОВ «МЕТГРАН».
Таким чином, Позивачем подаються документи, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу у цій справі, які Позивач очікує понести, у загальному розмірі 15000грн.
Підсумовуючи наведене Позивач зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обґрунтовується приділеним часом на збір та аналіз доказів по справі, а також підготовкою процесуальних документів у цій справі. В той же час, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному розмірі, оскільки мало місце часткове погашення заборгованості вже після подання позову до суду.
Як вбачається із дати складення поштової накладної про прийняття до пересилки рекомендованого поштового відправлення за ідентифікатором 0113516345704, Позивачем заяву передано відділенню поштового зв`язку до пересилки 12.12.2022р.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день; строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ч.ч.1, 4, 7 ст.116 ГПК України).
З врахуванням наведеного суд зазначає про подання Позивачем Заяви від 12.12.2022р. б/н (вх. №4126/22 від 15.12.2022р.) про стягнення судових витрат у встановлений рішенням суду від 07.12.2022р. у справі №914/1895/22 строк.
25.07.2022р. між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери» (надалі - Виконавець) та ТзОВ «МЕТГРАН» (надалі Замовник) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №23/2022 (надалі Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов`язання з якісного і своєчасного надання Замовнику Послуг, а Замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати належним чином надані Послуги.
Згідно п.2.5. Договору передачу інформації про результати виконання замовлення, а також оформленої документації, яка є результатом надання Послуг, Виконавець здійснює із супровідними документами через Ключову контактну особу від Замовника.
Згідно п.2.6. Договору за результатами кожного етапу надання Послуг, або у межах визначених спільно із Замовником періодів часу, Виконавець направляє Замовнику звіти про надані Послуги та акти прийому Послуг. Замовник протягом доби з дня отримання акту зобов`язаний направити Виконавцю підписаний акт прийому чи мотивовану відмову від нього. У випадку мотивованої відмови Замовника від прийняття Послуг, Сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і строком їх виконання. Датою фактичного надання результатів Послуг Виконавцем і їх прийняття Замовником є дата підписання акту прийому Послуг.
Пунктом 3.1. Договору Сторони досягли згоди, що оплата Послуг, наданих у зв`язку з виконанням предмету цього Договору, на день підписання Договору встановлюється в залежності від посади співробітника Виконавця, який безпосередньо виконує конкретне замовлення і складає, без урахування ПДВ: керівний партнер 3000грн./год., адвокат 2500грн./год., помічник адвоката 2200грн./год.
За погодженням Сторін до оплачуваного Замовником часу включається весь час, витрачений Виконавцем на виконання Послуг для Замовника. При цьому Сторони погодили, що облік оплачуваного часу починається з моменту початку зустрічі/телефонної розмови контактних осіб Сторін щодо отримання від Замовника інформації по суті замовлення, а закінчується моментом передачі Замовнику результатів виконання замовлення (п.3.2. Договору).
Відповідно до п.3.3. Договору до оплачуваного Замовником часу відноситься: а) час отримання від Замовника інформації та/або документації по суті замовлення при безпосередній зустрічі чи телефонних переговорах, обговорення з ним фактичної сторони справи, а також питань, що виникли в межах одержаного замовлення; б) час, витрачений на аналіз наданих Замовником інформації та/або документів та формулювання правової позиції по справі; в) час усного консультування; г) час телефонних переговорів, зустрічей, електронного чи документального листування із Замовником, чи іншою особою в інтересах Замовника, з будь-яких питань, що виникають з приводу виконання замовлення; д) час добору та роботи з нормативно-правовими актами, що регулюють питання, яке аналізується, а також час аналізу судової практики з такого питання; е) час участі у переговорах з представниками органів державної влади, юридичних та фізичних осіб; є) час підготовки відповідей, висновків, рекомендацій, проектів документів тощо у письмовому вигляді; ж) час, необхідний для Контролю якості старшим за статусом юристом складеного помічником (або молодшим за статусом юристом) письмового документу; з) час підготовки та подання документів, пов`язаних з представництвом інтересів Замовника; к) увесь фактичний час, пов`язаний з безпосередньою роботою в судах, яка включає в себе підготовку та подання позову, складання та подання відзиву, клопотань, заяв, пояснень та інших процесуальних документів, що виражають правову позицію Замовника, участь у судових засіданнях; л) час, витрачений на дорогу та перебування в чергах у зв`язку з виконанням замовлення Замовника, а також час очікування зустрічі з Замовником в його офісі; м) при представництві інтересів та виконанні доручень Замовника у рамках погодженого із Замовником відрядження до вартості Послуг включається розмір необхідних витрат Виконавця на відрядження представників, включаючи витрати на переїзд, проживання, харчування тощо, об`єктивно необхідні для перебування у відрядженні. При цьому до оплачуваного Замовником часу відноситься: за межами України - весь час безпосереднього надання Послуг, але не менше ніж 8 (вісім) робочих годин за кожен день перебування у відрядженні відповідного співробітника Виконавця, розрахований відповідно до чинного законодавства України; у межах України - весь час безпосереднього надання Послуг, але не менше ніж 8 (вісім) робочих годин за кожен день перебування у відрядженні, розрахований відповідно до чинного законодавства.
Згідно п.3.5. Договору Замовник зобов`язаний оплатити Послуги Виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами акту прийому Послуг, або здійснити передоплату за Послуги Виконавця в залежності від домовленості Сторін. Якщо Виконавець в процесі надання Послуг за цим Договором зазнав додаткових обґрунтованих витрат, він надає Замовнику звітні документи, які підтверджують такі витрати, та включає розмір цих витрат до вартості Послуг, а Замовник зобов`язаний оплатити їх у складі вартості Послуг. На вимогу Замовника Виконавець зобов`язаний надати Замовнику копії документів, що підтверджують понесення таких витрат.
Згідно п.5.1 Договору Сторони за цим Договором в період його дії та протягом 3 (трьох) років з моменту його припинення вживають усіх необхідних заходів для забезпечення конфіденційності отриманої від іншої Сторони технологічної, фінансової, комерційної і іншої інформації та документації, за винятком інформації вказаної у п.7.6. Договору.
Відповідно до п.8.1. Договору цей Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами і діє до 25 липня 2025 року. Подовження дії цього Договору здійснюється шляхом укладення додаткової угоди до нього або шляхом укладення нового договору.
Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.
Актом приймання наданих послуг згідно Договору від 08.09.2022р. б/н Виконавець виконав, а Замовник прийняв наступні адвокатські послуги згідно з Договором: Аналіз наданих Замовником документів та підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості у справі № 914/1895/22 (Адвокат Брожко Наталія) тривалістю 3,5год. на суму 8750грн.; оформлення додатків до позовної заяви про стягнення заборгованості у справі № 914/1895/22 (Адвокат Брожко Наталія) тривалістю 1,2год. на суму 3000грн.; підготовка заяви про участь у засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від 22.08.2022 у справі №914/1895/22 (Адвокат Брожко Наталія) тривалістю 0,3год. на суму 750грн.
Датою фактичного надання послуг Виконавцем і прийняття їх Замовником є дата підписання даного Акту.
Відповідно до п.2. Акту загальна вартість послуг Виконавця, без урахування ПДВ становить 12500грн.. ПДВ становить 2500грн. Загальна вартість послуг Виконавця, наданих з урахуванням ПДВ, становить 15000грн.
Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.
08.09.2022р. Виконавцем виставлено Замовнику до оплати Рахунок №592/2022 на оплату послуг згідно з Актом приймання наданих послуг від 08.09.2022 відповідно до Договору про надання професійної правничої допомоги №23/2022 від 25.07.2022, які включали в себе: аналіз наданих Замовником документів для підготовки позовної заяви у справі №914/1895/22 та підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості у справі N914/1895/22, оформлення додатків до позовної заяви про стягнення заборгованості у справі №914/1895/22, підготовку заяви про участь у засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №914/1895/22 від 22.08.2022 на суму 12500грн. без ПДВ. ПДВ 2500грн. Всього з ПДВ 15000грн.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).
Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ст.ст.73, 74 ГПК України).
Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).
17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду №910/18036/17 від 02.10.2018р., №917/1307/18 від 23.10.2019р., №902/761/18 від 18.11.2019р., №917/2101/17 від 04.12.2019р.). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.
У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017р. у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов. Аналогічний підхід продемонстрував і Верховний Суд у своїй постанові від 06.11.2019р. у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).
Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.
У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Частиною третьою вказаної статті встановлено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч.2 ст.126 ГПК України).
Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п.6, 9 ст.1 Закону).
Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно ст.6 Закону адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно Законом "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ч.3 ст.4, ч.1 ст.13 Закону адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Статтею 19 Закону передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Приписами ст.26 Закону визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності. Зокрема, зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно п.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
В рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04-05.07.2014р. №61 «Про надання роз`яснень щодо інформації, яка зазначається в ордері адвоката та можливості його подання у декілька установ» зазначено, що Закон у статті 26 визначив підстави для здійснення адвокатської діяльності. Так, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, ордер (ч.2 ст.26 Закону).
Згідно з положеннями вищезазначеної статті 26 Закону ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012р. затверджено Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, яке встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
Згідно ст.30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд також звертає увагу на те, що у разі встановлення клієнтом і адвокатом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних при наданні послуг правничої допомоги не є необхідним. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20.
Крім того метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічно у постанові Верховного Суду №911/2737/17 від 24.01.2022р.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно правової позиції Верховного Суду (постанови №904/8308/17 від 05.06.2018р. та №915/237/18 від 01.08.2019р.), розмір судових витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що були присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №910/23210/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (East/West Alliance Limited проти України).
Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України", справа "Баришевський проти України"). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" (заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим); "Лавентс проти Латвії" (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір). Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд від 21.07.2020р. у справі № 915/1654/19.
При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.
Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду, викладену в постановах №922/445/19 від 03.10.2019р. та №910/13731/18 від 18.12.2019р., відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №922/902/19 від 10.12.2019р., №922/1897/18 від 12.12.2019р. та №903/125/19 від 20.12.2019р.
Поряд з цим суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.
Об`єднана палата Верховного Суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019р. вказує, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.5 ст.129 ГПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду №905/1795/18 від 07.11.2019р.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
З врахуванням вищенаведеного, оцінивши подані Позивачем докази в підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що подані Позивачем в обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу докази в своїй сукупності підтверджують дійсність, необхідність та розумність таких витрат в розмірі 15000грн. для забезпечення належного захисту прав Позивача під час розгляду справи №914/1895/22 Господарським судом Львівської області.
Суд звертає увагу на те, що Відповідачем не подано жодних доказів в спростування обставин дійсності, необхідності та розумності понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, а відтак, не доведено в порядку ч.5 ст.126 ГПК України належними засобами доказування неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а також не заявлено клопотання про зменшення судових витрат Позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи в власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Приписами п.1 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, зокрема викладені в мотивувальній частині рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2022р. у цій справі висновки суду щодо розподілу судових витрат в частині витрат Позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви до суду з врахуванням результату вирішення спору, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд встановив доведеність, дійсність, необхідність та розумність понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 15000грн., та, беручи до уваги недоведеність Відповідачем неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, суд дійшов висновків про те, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТГРАН від 12.12.2022р. б/н (вх. №4126/22 від 15.12.2022р.) про стягнення судових витрат слід задоволити, стягнути з Відповідача на користь Позивача 15000грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.9, п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 120, 121, 123, 124, 126, 129, 202, 216, 221, 222, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТГРАН від 12.12.2022р. б/н (вх. №4126/22 від 15.12.2022р.) про стягнення судових витрат задоволити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТОНБУД (79040, Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, буд.367/2; ідентифікаційний код: 32181428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТГРАН (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.37-41, офіс 705; ідентифікаційний код: 42208461) 15000грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.
3.Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
4.Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.
5.Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст додаткового рішення складено 09.01.2023р.
Головуючий суддя Фартушок Т.Б.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 03.01.2023 |
Оприлюднено | 12.01.2023 |
Номер документу | 108320839 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Фартушок Т.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні