Постанова
від 03.08.2022 по справі 444/2565/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 444/2565/16-ц

провадження № 61-16221св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом -ОСОБА_1 (відповідач за зустрічними позовами та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору),

відповідачі за первісним позовом - ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за зустрічним позовом, та відповідач за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги), ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом, та відповідач за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), ОСОБА_4 (відповідач за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги), Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівальянсбуд»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за первісним та зустрічним позовами, -приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Галина Ярославівна,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5 ,

відповідачі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним і зустрічним позовами та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Львівальянсбуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я., про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у майні, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позову вказував, що спірне майно набуто ним та спадкодавцем ОСОБА_8 за час шлюбу за їх спільні кошти, тому таке майно є спільною сумісною власністю подружжя. Вказує, що спадкуванню після

ОСОБА_8 підлягає 1/2 частки майна, яка належала спадкодавцю, проте нотаріус протиправно видав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Вважав, що договори, за якими відчужено частину спірного майна на користь третіх осіб, суперечать законодавству, оскільки на момент їх відчуження була чинною ухвала Жовківського районного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року, якою накладено арешт на вказане майно, та заборонено його відчуження.

Також вказував, що земельні ділянки на АДРЕСА_1

та АДРЕСА_2 придбані за час шлюбу за спільні кошти подружжя, договори купівлі-продажу оформлені на ОСОБА_8 , а він давав згоду на їх придбання, тому ці земельні ділянки є спільним майном подружжя. Вважаючи себе співвласником вказаних земельних ділянок,

ОСОБА_1 просив визнати недійсними договори про їх відчуження, оскільки він як співвласник не надавав згоди на їх укладення, що суперечить чинному цивільному законодавству і є підставою для визнання цих договорів недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив:

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8 :

земельну ділянку площею 0,0236 га з кадастровим номером 4622710100:01:009:0101 та земельну ділянку площею 0,0931 га з кадастровим номером 4622710100:00:009:0002, розташовані на АДРЕСА_3 ;

земельну ділянку площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057, розташовану на АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069, розташовану на АДРЕСА_2 ;

земельну ділянку площею 0,0797 га з кадастровим номером 4622710100:01:009:0004 та житловий будинок загальною площею 271,6 кв.м., житловою площею 110 кв.м, розташовані на

АДРЕСА_4 ;

нежитлові будівлі магазинів будівельних матеріалів поз. 1, 2, 3, розташовані

на АДРЕСА_3 ;

транспортні засоби «SCANIA94» 2002 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1 , «MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску з номерним знаком НОМЕР_2 (попередній номерний знак НОМЕР_3 ), «FORD KUGA TITANIUM»

2011 року випуску з номерним знаком НОМЕР_4 та «MERCEDES-BENZ 207D», 1993 року випуску з номерним знаком НОМЕР_5 ;

- визнати недійсним та скасувати:

свідоцтва про право на спадщину за заповітом №№ 1337, 1338, 1339 та 1340, видані 18 жовтня 2016 року щодо спадкового майна ОСОБА_8 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 1/2 частку кожному земельної ділянки площею 0,0955 га, розташованої на АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,0900 га, розташованої на АДРЕСА_1 ; свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1428 та № 1432, видані

15 листопада 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 1/2 частку транспортних засобів «SCANIA94» 2002 року випуску, «MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску та «FORD KUGA TITANIUM» 2011 року випуску;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 1/2 частку за кожним:

земельної ділянки площею 0,0955 га, розташованої на АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,0900 га, розташованої на АДРЕСА_1 ;

транспортних засобів «SCANIA94» 2002 року випуску,

«MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску та «FORD KUGA TITANIUM» 2011 року випуску;

- визнати недійсними:

договір купівлі-продажу земельної ділянки на АДРЕСА_1 , укладений ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 25 січня 2017 року, і скасувати право власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку;

договір купівлі-продажу транспортних засобів «MERCEDES-BENZ 1117»

1993 року випуску та «SCANIA94» 2002 року випуску, укладені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ТОВ «Львівальянсбуд» у 2017 році, та скасувати державну реєстрацію права власності цього товариства на вказані транспортні засоби;

- визнати за ним право власності на 1/2 частки:

земельної ділянки площею 0,0236 га з кадастровим номером 4622710100:01:009:0101 та земельної ділянки площею 0,0931 га з кадастровим номером 4622710100:00:009:0002, розташованих на

АДРЕСА_3 ;

земельної ділянки площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057, розташованої на АДРЕСА_1 ;

земельної ділянки площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069, розташованої на АДРЕСА_2 ;

земельної ділянки площею 0,0797 га з кадастровим номером 4622710100:01:009:0004 та житлового будинку загальною площею 271,6 кв.м, житловою площею 110 кв.м, розташованих на

АДРЕСА_4 ;

нежитлових будівель магазинів будівельних матеріалів поз. 1, 2, 3, розташованих на АДРЕСА_3 ;

транспортних засобів «SCANIA94» 2002 року випуску,

«MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску та «FORD KUGA TITANIUM» 2011 року випуску.

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я., про визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у майні, визнання права власності на спадкове майно.

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я., про визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у майні, визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування зустрічних позовів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вказували, що, перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за спільні кошти купили нежитлову будівлю складу та земельну ділянку на

АДРЕСА_2 та транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER 410D», які зареєстровані за ОСОБА_1 .

Таке майно є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , кожному з них належала 1/2 його частка. Позивачі за зустрічними позовами вважають, що вони як спадкоємці за заповітом майна ОСОБА_8 , мають право на 1/4 частку зазначеного майна кожен. Для спадкування частки матері у зазначеному майні зверталися до нотаріуса, проте їм відмовлено з підстав відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів та реєстрацію такого майна виключно за ОСОБА_1 .

Уточнивши позовні вимоги, просили визнати нежитлову будівлю складу

літ. «А-1» загальною площею 512,2 кв.м та земельну ділянку несільськогосподарського призначення (обслуговування складу) з кадастровим номером 4622788800:04:000:0002 площею 1,0244 га, розташовані на АДРЕСА_2 , і транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER 410D» номерний знак НОМЕР_6 об`єктами спільної сумісної власності подружжя з визначенням частки

ОСОБА_8 у розмірі 1/2; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування після ОСОБА_8 за кожним 1/4 ідеальної частки нежитлової будівлі складу літ. «А-1» загальною площею 512,2 кв.м та земельної ділянки несільськогосподарського призначення (обслуговування складу) з кадастровим номером 4622788800:04:000:0002 площею 1,0244 га, розташованих на АДРЕСА_2 ; 1/4 ідеальної частки транспортного засобу

«MERCEDES-BENZ SPRINTER» 410D 1999 року випуску з номерним

знаком НОМЕР_6 .

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -

ОСОБА_5 звернулась із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок удаваними, визнання покупцем земельних ділянок, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності, свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, вказувала, що починаючи, з 2000 року офіційно працює та проживає в Італійській Республіці. Спірні земельні ділянки

на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у 2010 році придбані за її особисті кошти. У зв`язку з необхідністю повернутись до Італійської Республіки вона домовилась з продавцями про оформлення договорів з її сестрою ОСОБА_8 .

Зазначала, що ОСОБА_8 не була покупцем вказаних земельних ділянок, особисті чи спільні кошти подружжя на їх придбання не витрачала, тому земельні ділянки не є її власністю або власністю подружжя та не є спадковим майном, а, відтак, не підлягали спадкуванню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і не могли останніми відчужуватися.

За таких обставин просила:

- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки на АДРЕСА_1 , укладений ОСОБА_10 та ОСОБА_8 14 вересня 2010 року, в частині зазначення покупцем ОСОБА_8 з моменту його укладення та визнати покупцем зазначеної ділянки ОСОБА_5 ;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_8 23 червня 2011 року;

- визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані

18 жовтня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 1/2 частку кожному земельної ділянки на АДРЕСА_1 ;

- визнати за нею право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 та витребувати її від ОСОБА_4 ;

- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки на АДРЕСА_2 , укладений ОСОБА_6 та ОСОБА_8 23 вересня 2010 року, в частині зазначення покупцем ОСОБА_8 з моменту його укладення та визнати покупцем вказаної земельної ділянки ОСОБА_5 ;

- визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані 18 жовтня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 1/2 частку кожному земельної ділянки на АДРЕСА_2 ;

- визнати за нею право власності на земельну ділянку на

АДРЕСА_2 та витребувати вказану земельну ділянку від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

РішеннямЖовківського районного суду Львівської області від 21 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8 автомобіль марки «FORD KUGA TITANIUM» 2011 року випуску, номер шасі

(кузов, рама, коляска) НОМЕР_7 , тип ТЗ-легковий універсал-В, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом

від 15 листопада 2016 року, видане приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. ОСОБА_2 , та зареєстроване в реєстрі за № 1428 у частині права власності на 1/2 частку автомобіля марки «FORD KUGA TITANIUM» 2011 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_7 , тип ТЗ-легковий універсал-В, колір білий, номерний

знак НОМЕР_4 .

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом

від 15 листопада 2016 року, видане приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. ОСОБА_3 , та зареєстроване в реєстрі за № 1432 в частині права власності на 1/2 частку автомобіля марки «FORD KUGA TITANIUM» 2011 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_7 , тип ТЗ-легковий універсал-В, колір білий, номерний

знак НОМЕР_4 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку транспортного засобу марки «FORD KUGA TITANIUM» 2011 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_7 , тип ТЗ-легковий універсал-В, колір білий, номерний знак НОМЕР_4 .

У іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.

Визнано об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_1 : нежитлову будівлю складу, позначену в технічній документації, що є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа, за планом земельної ділянки літерою «А-1» загальною площею 512,2 кв.м; земельну ділянку несільськогосподарського призначення (обслуговування складу) кадастровий номер 4622788800:04:000:0002 площею 1,0244 га у АДРЕСА_2 ; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 410D», тип Фургон малотонажний - В, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_8 , 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 .

Визначено, що частка ОСОБА_8 у кожному з вказаних об`єктів становила по

1/2 частці.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/4 ідеальній частці за кожним на нежитлову будівлю складу, позначену в технічній документації, що є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа, за планом земельної ділянки літерою «А-1» загальною площею 512,2 кв.м у Львівській області Жовківського району у АДРЕСА_5 ; земельну ділянку несільськогосподарського призначення (обслуговування складу), кадастровий номер 4622788800:04:000:0002, площею 1,0244 га у АДРЕСА_5 ; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 410D», тип Фургон

малотонажний - В, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_8 , 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 .

Позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений ОСОБА_10 та ОСОБА_8 14 вересня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я., зареєстрований у реєстрі за № 1508, частково недійсним у частині зазначення покупцем ОСОБА_8 , з моменту його укладення.

Визнано ОСОБА_5 покупцем земельної ділянки площею 900 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057, розташованої

на АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14 вересня

2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я., зареєстрованим у реєстрі за № 1508.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 223422, виданий ОСОБА_8 23 червня 2011 року.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. ОСОБА_2 18 жовтня 2016 року, зареєстроване у реєстрі

за № 1339.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. ОСОБА_3 18 жовтня 2016 року, зареєстроване у реєстрі за № 1340.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,0900 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057 та витребувано вказану земельну ділянку від

ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 .

Визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений ОСОБА_6 та ОСОБА_8 23 вересня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Головач О. Р. та зареєстрований у реєстрі за № 670, недійсним у частині зазначення покупцем ОСОБА_8 з моменту його укладення.

Визнано ОСОБА_5 покупцем земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23 вересня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Головач О. Р. та зареєстрованим у реєстрі за № 670.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 223421, виданий ОСОБА_8 23 червня 2011 року.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. ОСОБА_2 18 жовтня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 1338.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069.

Витребувано від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069, розташовану на АДРЕСА_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову щодо транспортного засобу «FORD KUGA TITANIUM», суд першої інстанції дійшов висновку про доведення належними і допустимими доказами того, що вказаний транспортний засіб є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8 і безпідставно включений повністю до спадкової маси останньої.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог щодо іншого майна, набутого за час шлюбу з ОСОБА_8 , спільною сумісною власністю подружжя та відновлення становища, що існувало до порушення його прав, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне майно зареєстроване на праві власності на ОСОБА_8 та є її особистою власністю, оскільки набуте не за спільні кошти подружжя, а за кошти, отримані від здійснення нею підприємницької діяльності, не в інтересах сім`ї та використовувалося в її підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку.

Задовольняючи зустрічні позови, суд першої інстанції виходив з неспростування ОСОБА_1 презумпції права спільної сумісної власності майна подружжя. Суд зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів того, що спірне майно придбане за його особисті кошти чи за кошти, отримані від його підприємницької діяльності, та доказів використання такого майна у його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку. Місцевий суд дійшов висновку про те, що нежитлова будівля складу, позначена в технічній документації, що є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа, за планом земельної ділянки літерою «А-1» загальною площею 512,2 кв.м і земельна ділянка несільськогосподарського призначення (обслуговування складу) з кадастровим номером 4622788800:04:000:0002, розташовані на

АДРЕСА_5 , та транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER 410D» номерний знак НОМЕР_6 є об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

Задовольняючи позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суд першої інстанції виходив з визнання відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 позовних вимог ОСОБА_5 , тому дійшов висновку про існування правових підстав вважати, що земельні ділянки на АДРЕСА_2 та

на АДРЕСА_1 придбані за кошти ОСОБА_5 і для неї, тому остання є покупцем за даними договорами.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про:

- визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8 автомобіля марки «FORD KUGA TITANIUM», 2011 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_7 , тип ТЗ-легковий універсал-В, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 листопада 2016 року, виданого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 1428 щодо спадкування 1/2 частку автомобіля марки «FORD KUGA TITANIUM» 2011 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_7 , тип ТЗ-легковий універсал-В, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 листопада 2016 року, виданого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 1432 щодо спадкування 1/2 частки автомобіля марки «FORD KUGA TITANIUM» 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку транспортного засобу марки «FORD KUGA TITANIUM», 2011 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про:

- визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,0797 га з кадастровим номером 4622710100:01:009:0004 на АДРЕСА_4 , житлового будинку загальною площею 271,6 кв.м, житловою 110 кв.м за цією ж адресою; автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 207D», 1993 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_9 з номерним знаком НОМЕР_5 ;

в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про:

- визнання нежитлової будівлі складу, позначеної в технічній документації, що є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа, за планом земельної ділянки літерою «А-1» загальною площею 512,2 кв.м, земельної ділянки несільськогосподарського призначення (обслуговування складу) з кадастровим номером 4622788800:04:000:0002 площею 1,0244 га у АДРЕСА_5 ; визнання автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 410D, тип Фургон малотонажний В, номер шасі НОМЕР_8 , 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 , об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ;

- визнання, що частка ОСОБА_8 у спільній сумісній власності подружжя, а саме нежитловій будівлі складу, позначеній в технічній документації, що є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа, за планом земельної ділянки літерою «А-1» загальною площею 512,2 кв.м у АДРЕСА_5 та земельній ділянці несільськогосподарського призначення (обслуговування складу) з кадастровим номером 4622788800:04:000:0002 площею 1,0244; автомобілі марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 410D, тип Фургон малотонажний В, номер шасі НОМЕР_8 , 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 ,

становила 1/2;

- визнання за ОСОБА_2 права власності на: 1/4 ідеальну частку нежитлової будівлі складу, позначеній в технічній документації, що є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа, за планом земельної ділянки літерою «А-1» загальною площею 512,2 кв.м у Львівській області Жовківського району

у АДРЕСА_5 ; 1/4 ідеальну частку земельної ділянки несільськогосподарського призначення (обслуговування складу) з кадастровим номером 4622788800:04:000:0002, площею 1,0244 га у АДРЕСА_5 ; 1/4 ідеальну частку автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 410D, тип Фургон малотонажний В, номер кузова НОМЕР_8 , 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 ;

в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про:

- визнання нежитлової будівлі складу, позначеної в технічній документації, що є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа, за планом земельної ділянки літерою «А-1» загальною площею 512,2 кв.м., земельної ділянки несільськогосподарського призначення (обслуговування складу) з кадастровим номером 4622788800:04:000:0002 площею 1,0244 га у АДРЕСА_5 ; визнання автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 410D, тип Фургон малотонажний В, номер шасі НОМЕР_8 , 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 , об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ;

становила 1/2;

- визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/4 ідеальну частку нежитлової будівлі складу, позначеній в технічній документації, що є невід`ємною частиною правовстановлюючого документу, за планом земельної ділянки літерою «А-1» загальною площею 512,2 кв.м у

АДРЕСА_5 ; 1/4 ідеальну частку земельної ділянки несільськогосподарського призначення (обслуговування складу) кадастровий номер 4622788800:04:000:0002 площею 1,0244 га у АДРЕСА_5 ; 1/4 ідеальну частку автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 410D, тип Фургон малотонажний В, номер шасі НОМЕР_8 , 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 залишено без змін.

У іншій частині рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано, що об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та

ОСОБА_8 на час відкриття спадщини було майно:

- земельна ділянка площею 0,0236 га з кадастровим номером номер 4622710100:01:009:0101 у АДРЕСА_3 ;

- земельна ділянка площею 0,0931 га з кадастровим номером 4622710100:00:009:0002 у АДРЕСА_3 ;

- земельна ділянка площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057 у АДРЕСА_1 (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер земельної ділянки як об`єкта нерухомого майна 1071496746227);

- земельна ділянка площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069 у АДРЕСА_2 (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер земельної ділянки як об`єкта нерухомого майна: 1066884546227);

- нежитлова будівля магазин будівельних матеріалів - поз. 1 у АДРЕСА_3 загальною площею 540,9 кв.м, зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 211475;

- нежитлова будівля магазинів та складу - поз. 2, поз. 3 у

АДРЕСА_3 , зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 11366119;

- автомобіль марки «SKANIA94» 2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_10 , тип ТЗ-фургон-С, колір червоний, номерний

знак НОМЕР_1 ;

- автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску, номер шасі НОМЕР_11 , тип ТЗ-фургон-С, колір білий, номерний знак НОМЕР_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на:

- 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0236 га з кадастровим номером кадастровий номер 4622710100:01:009:0101 у

АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0931 га з кадастровим номером 4622710100:00:009:0002 у АДРЕСА_3 .

Визнано частково недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0955 га у

АДРЕСА_2 , видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. 18 жовтня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 1337 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069 у 1/4 частці.

Частково скасовано реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069 у

АДРЕСА_2 у частині реєстрації права спільної часткової власності ОСОБА_3 у 1/4 частці.

АДРЕСА_2 , видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. 18 жовтня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 1338 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069 у 1/4 частці.

Частково скасовано реєстрацію права власності земельної ділянки

площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069

у АДРЕСА_2 у частині реєстрації права спільної часткової власності ОСОБА_2 у 1/4 частці.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельну ділянку площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069 у АДРЕСА_2 .

Визнано частково недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057 у АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. 18 жовтня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 1340, на

1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057 у 1/4 частці.

Частково скасовано реєстрацію права власності на земельну ділянку

площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057 у АДРЕСА_1 у частині реєстрації права спільної часткової власності на ім`я ОСОБА_3 у 1/4 частці.

Визнано частково недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом в частині 1/4 земельної ділянки площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057 у АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. 18 жовтня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 1339, на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057 у 1/4 частці.

Частково скасовано реєстрацію права власності земельної ділянки площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057 у

АДРЕСА_1 у частині реєстрації права спільної часткової власності на ім`я ОСОБА_2 у 1/4 частці.

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057 у АДРЕСА_1 , укладений ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 25 січня 2017 року приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Чопик Ю. С. і зареєстрований в реєстрі за № 57.

Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057 у АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право на:

- 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057 у АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частку нежитлової будівлі магазину будівельних матеріалів - поз. 1 у АДРЕСА_3 загальною площею 540,9 кв.м;

- 1/2 частку нежитлової будівлі магазинів та складу - поз. 2, поз. 3 у АДРЕСА_3 .

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15 листопада 2016 року, видане приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. та зареєстроване в реєстрі за № 1428 на ім`я ОСОБА_2 у частині 1/2 частки автомобіля марки «SKANIA94», 2002 року випуску, тип ТЗ-фургон-С, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15 листопада 2016 року, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. та зареєстроване в реєстрі

за № 1432 у частині права на 1/2 частку автомобіля марки «SKANIA94», 2002 року випуску, тип ТЗ-фургон-С, колір червоний, номерний знак НОМЕР_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 4646/2016/273626 транспортного засобу - автомобіля марки «SKANIA94», 2002 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_10 , колір червоний, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований

3 грудня 2016 року центром 4646, підписаний за продавця ОСОБА_3 , за покупця - ОСОБА_11 від імені ТОВ «Львівальянсбуд» 30 грудня 2016 року; скасовано реєстрацію вказаного транспортного засобу за ТОВ «Львівальянсбуд».

Частково скасовано реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки «SKANIA94», модель Р94 DB, 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_10 , колір червоний, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_1 , щодо права власності

ОСОБА_2 на 1/4 частку.

ОСОБА_3 на 1/4 частку.

Визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 частку автомобіля марки «SKANIA94», 2002 року випуску, модель Р94 DB, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_10 , колір червоний.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом

від 15 листопада 2016 року, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. та зареєстроване в реєстрі за № 1428 у частині права на 1/2 частку автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 1117», 1993 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_11 , тип ТЗ-фургон-С, колір білий, номерний знак НОМЕР_3 .

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15 листопада 2016 року, видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 1432 у частині права на 1/2 частку автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 1117», 1993 року випуску, тип ТЗ-фургон-С, колір білий, номерний знак НОМЕР_3 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 4646/2017/277235 транспортного засобу - автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 1117», 1993 року випуску, колір білий, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за продавцем та підписаний ОСОБА_3 та

ТОВ «Львівальянсбуд»

Скасовано реєстрацію транспортного засобу - автомобіля

марки «MERCEDES-BENZ 1117», 1993 року випуску, колір білий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_13 , номерний знак НОМЕР_2 , в частині реєстрації права власності ОСОБА_2 на 1/4 частку.

Скасовано реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 1117», 1993 року випуску, колір білий, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 , номерний знак НОМЕР_2 , в частині реєстрації права власності ОСОБА_3 на 1/4 частку.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля марки

«MERCEDES-BENZ 1117», 1993 року випуску, колір білий.

У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26 139,49 грн у відшкодування судового збору; з ОСОБА_3 - 26 139,49 грн; з ТОВ «Львівальянсбуд» - 2 728,45 грн; з ОСОБА_4 - 1 354,23 грн.

Вирішуючи первісний позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що одна частина майна, яке ОСОБА_1 просить визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя, набута на час дії Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), а інша - на час дії чинного Сімейного кодексу України (далі - СК України), на правовідносини щодо майна, набутого в шлюбі, поширюються норми матеріального права, які були чинними на момент набуття у власність спірного майна.

Ухвалюючи рішення в частині вимог первісного позову щодо нежитлової будівлі магазину будівельних матеріалів поз. 1 на АДРЕСА_3 , суд апеляційної інстанції зазначив, що вказане майно ОСОБА_8 набула на підставі укладеного з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 договори купівлі-продажу житлового будинку від 4 квітня

2002 року. Врахувавши, що вказаний житловий будинок ОСОБА_8 купила як фізична особа, який в подальшому реконструювала, апеляційний суд зазначив про помилковість висновку місцевого суду щодо набуття цього майна за особисті кошти ОСОБА_8 , отримані нею внаслідок здійснення підприємницької діяльності. Також суд вказав про неспростування відповідачами доводів

ОСОБА_1 щодо придбання цього майна за спільні кошти подружжя.

Апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що набуття ОСОБА_8 нежитлової будівлі магазину будівельних матеріалів поз. 2 та поз. 3 на АДРЕСА_3 за особисті кошти, оскільки кредити отримані до набрання чинності

СК України, тому вказані кошти були спільними коштами подружжя. Врахувавши презумпцію спільності права власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_1 на майно, яке набуте ними в період шлюбу, зокрема, на нежитлову будівлю магазину будівельних матеріалів та складу позиція 2, 3 на АДРЕСА_3 та неспростування її ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 81 ЦПК України належними та допустимими доказами, суд апеляційної інстанції вважав вказану нежитлову будівлю спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 та

ОСОБА_1 .

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що визнаючи спірні земельні ділянки площею 0,0236 га з кадастровим номером 4622710100:01:009:0101 та

площею 0,0931 га з кадастровим номером 4622710100:00:009:0002, розташовані

на АДРЕСА_3 , особистою приватною власністю ОСОБА_8 , суд першої інстанції не врахував, що вказані земельні ділянки не були вільними від забудови, на них була збудована нежитлова будівля магазину будівельних матеріалів та склад (позиції 1, 2, 3), побудовані подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за час спільного проживання, які за висновком суду апеляційної інстанції є об`єктами спільної сумісної власності цього подружжя та нерозривно пов`язані зі спірними земельними ділянками. Вказані обставини апеляційний суд вважав підставою для визнання цих земельних ділянок об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

При вирішенні вимог первісного позову щодо транспортних засобів «SCANIA 94» 2002 року випуску та «MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказане майно набуто за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_8 у шлюбі і належних та допустимих доказів на підтвердження обставин придбання ОСОБА_8 вказаних транспортних засобів за її особисті кошти, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали, тобто не спростували презумпцію спільної сумісної власності подружжя. Апеляційний суд зазначив, що факт використання вказаних автомобілів у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_8 на статус цього майна не впливає.

Вирішуючи вимоги первісного позову щодо земельної ділянки площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057, розташованої

на АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069 на АДРЕСА_2 , суд апеляційної інстанції виходив зі встановлених обставин їх придбання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 у шлюбі, недоведення придбання цих земельних ділянок за рахунок особистих коштів ОСОБА_8 та неспростування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суд апеляційної інстанції виходив з недоведення цього позову належними і допустимими доказами. Апеляційний суд вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що земельні ділянки

на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 придбавалися за кошти ОСОБА_5 , оскільки такі висновки не підтверджені належними та допустимими доказами, матеріали справи не містять підтвердження сплати ОСОБА_5 власних коштів за вказані земельні ділянки чи передачі нею грошей (перерахунку цих коштів) ОСОБА_8 для розрахунку за придбані земельні ділянки.

Також апеляційний суд зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог первісного позову щодо транспортного засобу «FORD KUGA TITANIUM» 2011 року випуску в апеляційному порядку не оскаржується, тому законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2020 рокуОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня

2020 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 і залишити в цій частині в силі рішення Жовківського районного суду Львівської області

від 21 грудня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції в частині визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя

ОСОБА_1 та ОСОБА_8 нежитлової будівлі магазину будівельних матеріалів позиція 1 загальною площею 540,9 кв.м, розташованої на

АДРЕСА_3 , і відсутність підстав вважати вказане майно особистою приватною власністю ОСОБА_8 з посиланням на норми КпШС України, оскільки право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна ОСОБА_8 набула у 2012 році - під час дії СК України. Застосувавши до спірних правовідносин норми КпШС України, суд апеляційної інстанції не врахував висновку, викладеного Верховним Судом у постанові

від 20 травня 2020 року у справі № 363/983/15-ц (провадження № 61-14539св18), згідно з яким «за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України». Вказаний об`єкт нерухомого майна набутий ОСОБА_8 після 1 січня 2004 року, тому правовий режим цього майна регулюється положеннями СК України.

Вказує про застосування судом апеляційної інстанції статей 57, 60, 61 СК України без урахування висновків Верховного Суду України, викладених у постановах

від 1 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, від 7 вересня 2016 року

у справі № 6-801цс16 та від 18 травня 2016 року у справі № 6-1327цс15 і висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 6 лютого 2019 року

у справі № 154/3223/15 (провадження № 61-36759св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 2-1316/12 (провадження № 61-13950св18) та від 8 квітня 2020 року

у справі № 638/9020/14 (провадження № 61-17269св18).

Заявник вважає, що, ухвалюючи рішення про визнання спільною сумісною власністю подружжя нежитлові будівлі на

АДРЕСА_3 особистою приватною власністю ОСОБА_8 і транспортних засобів «SCANIA 94» та

«MERCEDES-BENZ 1117», суд апеляційної інстанції помилково зазначив про те, що використання цього майна у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_8 на статус майна не впливає, оскільки такі висновки суперечать висновкам Верховного Суду, а саме:

- у постанові Верховного Суду від 5 вересня 2018 року у справі № 2025/3868/2012 (провадження № 61-27567св18) зазначено, що «порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у статтях 63, 65 СК України. При цьому, у разі якщо майном користується приватний підприємець, то в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства»;

- у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року

у справі № 613/1521/14-ц (провадження № 61-22363св18) колегія суддів дійшла

висновку, що у разі доведення, що магазин, який використовує ФОП у підприємницькій діяльності, було побудовано за спільні кошти подружжя, то він поділу між подружжям не підлягає, а його вартість може бути врахована при поділі іншого майна подружжя або шляхом стягнення компенсації за нього;

- у постанові від 6 листопада 2019 року у справі № 314/3916/15-ц (провадження № 61-1925св19) Верховний Суд зазначив, що при поділі майна, яке один з подружжя, який займається підприємницькою діяльністю, використовує у своїй підприємницькій діяльності, першочерговим є встановлення юридичного факту - джерела набуття майна, наявності спільної участі подружжя коштами або працею в набутті майна та мета використання майна (підприємництво чи ні).

Дійшовши висновку про те, що набуте ФОП ОСОБА_8 майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, суд апеляційної інстанції не врахував, що у такому випадку ОСОБА_1 має право вимагати виплатити половину вартості цього майна чи на врахування його вартості при поділі іншого майна подружжя, а не визнавати право власності на таке майно.

Заявник вказує, що, визнаючи недійсними договори купівлі-продажу відчужених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 і транспортних засобів «SCANIA94» та «MERCEDES-BENZ 1117», суд апеляційної інстанції не врахував, що така вимога не є ефективним способом захисту права, оскільки право власника має бути захищене шляхом пред`явлення віндикаційного позову. Визнаючи недійсними договори купівлі-продажу вказаного майна, суд апеляційної інстанції не врахував висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17

(провадження № 14-144цс18) та від 14 листопада 2018 року

у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), і висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14.

На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки площею 0,0931 га з кадастровим номером 4622710100:00:009:0002, яка розташована на АДРЕСА_3 , оскільки така ділянка набута ОСОБА_8 в порядку безоплатної приватизації. Висновок апеляційного суду в цій частині суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 3 липня 2019 року

у справі № 2-4114/11 (провадження № 61-13421св18).

Також заявник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування в сукупності частини першої статті 22 КпШС України,

статті 24 КпШС України і частин першої та другої статті 6 Закону України «Про власність» в контексті того, чи необхідно розглядати майно ФОП, яке придбане за кошти від діяльності підприємця і не в інтересах сім`ї до набуття чинності

СК України, як спільне майно чи особисте майно кожного з подружжя.

Наголошує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази щодо обставин та підстав набуття ОСОБА_8 права власності на нежитлові будівлі магазинів позиції 1, 2, 3 на АДРЕСА_3 .

Крім того, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив заперечення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо відсутності підстав для прийняття апеляційним судом довідки з податкового органу про доходи ФОП ОСОБА_1

за 2002-2013 роки, подане позивачем за первісним позовом до суду апеляційної інстанції без зазначення неможливості її подання до суду першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_14 , у якому, посилаючись на безпідставність її доводів, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи

заявника про:

- неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у постановах Верховного Суду від 20 травня

2020 року у справі № 363/983/15-ц (провадження № 61-14539св18), від 6 лютого 2019 року у справі № 154/3223/15 (провадження № 61-36759св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 2-1316/12 (провадження № 61-13950св18), від 8 квітня

2020 року у справі № 638/9020/14 (провадження № 61-17269св18), від 5 вересня 2018 року у справі № 2025/3868/2012 (провадження № 61-27567св18),

від 10 липня 2019 року у справі № 613/1521/14-ц (провадження № 61-22363св18), від 6 листопада 2019 року у справі № 314/3916/15-ц

(провадження № 61-1925св19), від 3 липня 2019 року у справі № 2-4114/11 (провадження № 61-13421св18), у постановах Верховного Суду України

від 1 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, від 7 вересня 2016 року

у справі № 6-801цс16, від 18 травня 2016 року у справі № 6-1327цс15,

від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 22 КпШС України та частини першої

статті 6 Закону України «Про власність» у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

- недослідження судом зібраних у справі доказів; необґрунтовану відхилення клопотання заявника (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 2 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_8 перебували у шлюбі з 22 липня 1982 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по

місту Дрогобичу реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області (актовий запис № 327).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.

Суди встановили, що ОСОБА_8 за життя склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Химицею Г. І.

14 лютого 2008 року, зареєстрований за № 229, за яким все своє майно заповіла в рівних частках кожному зі своїх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З матеріалів спадкової справи № 59049329, заведеної 2 червня 2016 року, суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після ОСОБА_8 та отримали свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно в рівних частках, а саме на:

- транспортний засіб «FORD KUGA TITANIUM» 2011 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_7 , тип ТЗ-легковий універсал-В, колір білий, номерний знак НОМЕР_4 ;

- земельну ділянку площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069, розташовану на АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057, розташовану на АДРЕСА_1 ;

- транспортний засіб «SCANIA 94» 2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_14 , тип ТЗ-фургон-С, колір червоний, номерний

знак НОМЕР_1 ;

- транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску, номер шасі НОМЕР_11 , тип ТЗ-фургон-С, колір білий, номерний знак НОМЕР_3 .

- земельну ділянку площею 0,0236 га з кадастровим

номером 4622710100:01:009:0101 та земельну ділянку з кадастровим

номером 4622710100:00:009:0002, розташовані на

АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку площею 0,0797 га з кадастровим номером 4622710100:01:009:0004 та житловий будинок загальною площею 271,6 кв.м житловою площею 110 кв.м, розташовані на

АДРЕСА_4 ;

- нежитлові будівлі магазинів будівельних матеріалів позиції 1, 2, 3, розташовані

на АДРЕСА_3 .

25 січня 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договори купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057, розташованої на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Чопик Ю. С.

Також суди встановили, що транспортні засоби «MERCEDES-BENZ 1117»

1993 року випуску «SCANIA94» 2002 року випуску відчуженні ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ТОВ «Львівальянсбуд».

Зі свідоцтв про сплату єдиного податку за період 2005-2015 роки, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на 16 червня 2011 року та на 22 травня 2012 року, довідки Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області від 12 квітня

2011 року, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 9 березня 2018 року і матеріалів фінансової та податкової звітності ФОП ОСОБА_8 суди встановили, що

ОСОБА_8 була зареєстрована як ФОП з 21 березня 1997 року та здійснювала підприємницьку діяльність з оптової торгівлі деревиною та санітарно-технічним обладнанням; інших видів роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; вантажного автомобільного транспорту. Припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_8 зареєстровано 19 лютого 2016 року у зв`язку зі смертю.

Суди встановили, що 4 квітня 2002 року ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та

ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори, за умовами якого ОСОБА_8 набула у власність житловий будинок, що знаходиться

на АДРЕСА_3 та складається з двох кімнат житловою площею 22. 2 кв.м, двох кухонь та двох коридорів.

Суд першої інстанції встановив, що 8 травня 2002 року підприємцю ОСОБА_8 видано технічні умови № 25 на електропостачання магазину

у місті Жовква на вулиці Львівській приватному підприємцю ОСОБА_8 . Рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради № 283 від 19 серпня 2002 року затверджено приватному підприємцю ОСОБА_8 проект будівництва магазину будівельних та господарських товарів на

АДРЕСА_3 та надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_8 на будівництво такого магазину згідно з затвердженим проектом і зобов`язано приватного підприємця ОСОБА_8 отримати дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт. 2 жовтня 2002 року приватному підприємцю ОСОБА_8 видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 31 з будівництва магазину « Будівельні і господарські товари у місті Жовква на вулиці Львівській ». Розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації від 11 жовтня 2002 року № 969 утворено державну технічну комісію для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом магазину « Госптовари і будматеріали » у АДРЕСА_3 приватним підприємцем ОСОБА_8 . Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, затвердженим розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2002 року № 981 «Про затвердження акту державної технічної комісії», введено в експлуатацію закінчений будівництвом магазин « Госптовари і будматеріали » у АДРЕСА_3 , забудовником якого виступала приватний підприємець ОСОБА_8 . Рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради № 38 від 21 лютого 2003 року «Про оформлення права власності на будівлю магазину, яка знаходиться в АДРЕСА_3 » вирішено оформити право власності на будівлю магазину АДРЕСА_3 на ім`я приватного підприємця ОСОБА_8 та видати приватному підприємцю ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на вказаний магазин.

На підставі зазначеного рішення Жовківської міської ради ОСОБА_8 4 березня 2003 року видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю загальною площею 265,5 кв.м, яке зареєстроване Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації 5 березня 2003 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що протягом 2010-2011 років приватним підприємцем ОСОБА_8 здійснено реконструкцію вказаного магазину. Листом головного архітектора Жовківського району Львівської області від 11червня 2010 року погоджено проект реконструкції із добудовою другого поверху магазину будівельних матеріалів на АДРЕСА_3 . На замовлення ОСОБА_8 орендним підприємством Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро розроблено проект реконструкції з добудовою другого поверху магазину будівельних матеріалів за вказаною адресою, який 30 серпня 2010 року отримав позитивний висновок комплексної державної

експертизи № 14-01477-10. Оплата за виготовлення зазначеної проектної документації в сумі 7 936,00 грн проведена підприємцем ОСОБА_8 в безготівковій формі. 21 січня 2010 року ОСОБА_8 видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 1512-11 з реконструкції вказаного магазину. Рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради № 505 від 25 листопада

2011 року оформлено право власності ФОП ОСОБА_8 на магазин будівельних матеріалів поз.1 загальною площею 540,9 кв.м. 3 січня 2012 року виконавчий комітет Жовківської міської ради на підставі вказаного рішення видав

ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю-магазин будівельних матеріалів.

Також судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради № 61 від 21 лютого 2003 року приватному підприємцю ОСОБА_8 надано дозвіл на виготовлення проекту будівництва торгових, складських приміщень та кафе на АДРЕСА_3 на закріпленій земельній ділянці.

Рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради № 228 від 17 липня

2003 року затверджено проектну документацію та надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_8 на спорудження господарського магазину та складських приміщень на АДРЕСА_3 . 24 липня 2003 року приватному підприємцю ОСОБА_8 видано дозвіл на виконання будівельних робіт. Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 21 квітня 2005 року, затвердженим розпорядженням голови Жовківської районнї державної адміністрації від 16 травня 2005 року № 235, прийнято в експлуатацію новозбудований магазин господарських товарів та будматеріалів (перша черга будівництва). Крім того, актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 18 березня 2004 року прийнято в експлуатацію новозбудовані складські приміщення (друга черга будівництва) у АДРЕСА_3 . Рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради № 222 від 30 червня 2005 року

«Про оформлення права власності на магазин господарських товарів та будматеріалів (перша черга) та будівлю складських приміщень (друга черга)

на АДРЕСА_3 » оформлено право власності ОСОБА_8 вказані приміщення, а 12 липня 2005 року їй видано свідоцтво про право власності на ці приміщення.

6 вересня 2002 року між суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (далі - СПДФО) ОСОБА_8 та Відкритим акціонерним товариством

(далі - ВАТ) «Електрон Банк» укладено кредитний договір № KP20704, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 50 000 грн, цільовим призначенням якого є оплата будівельних матеріалів та господарських товарів. З виписок за рахунком суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_8

у ВАТ «Електрон Банк» за 2003 рік суд першої інстанції встановив, що погашення кредитної заборгованості за цим договором здійснювала приватний підприємець ОСОБА_8 за рахунок коштів від своєї підприємницької діяльності. Зі змісту акта перевірки цільового використання коштів від 15 лютого 2003 року суд першої інстанції встановив факт використання отриманих кредитних коштів на придбання будівельних матеріалів.

25 квітня 2003 року ОСОБА_8 та ТОВ «Пластик-Сервіс» укладено договір

№ Л-84 від 25 квітня 2003 року на виготовлення віконних пластикових конструкцій та їх монтаж на АДРЕСА_3 . Зі змісту платіжних доручень суд першої інстанції встановив, що приватний підприємець ОСОБА_8 за період з травня 2003 року до березня 2004 року щомісячно погашала заборгованість перед ТОВ «Пластик-Сервіс» саме за рахунок коштів на її банківському рахунку як підприємця.

28 серпня 2003 року СПДФО ОСОБА_8 отримала кредит у ВАТ «Електрон Банк» в сумі 100 000 грн на оплату будівельних матеріалів, господарських товарів та побутової техніки, що підтверджується кредитним договором № КР 21488.

Зі змісту виписок з рахунку СПДФО ОСОБА_8 та платіжних доручень

за 2003-2004 роки суд першої інстанції встановив, що погашення кредитної заборгованості за договором № KP21488 здійснювалося приватним підприємцем ОСОБА_8 за рахунок коштів від своєї підприємницької діяльності.

27 листопада 2003 року ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 297, за умовами якого остання отримала кредит в сумі 45 000 грн цільовим призначенням якого є придбання товарів тривалого використання. На забезпечення виконання своїх зобов`язання за цим кредитним договором ОСОБА_8 передала в заставу належне їй рухоме майно - товари в обороті, що підтверджується договором застави від 27 листопада 2003 року. Факт сплати ФОП ОСОБА_8 заборгованості за цим кредитним договором, суд першої інстанції встановив з платіжних доручень за період з 2003 року до 2005 року.

11 вересня 2006 року ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 712, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 37 000 доларів США з цільовим призначенням - для придбання товарів тривалого використання. На забезпечення виконання зобов`язання за зазначеним кредитним договором в іпотеку була передана належна їй нежитлова будівля на АДРЕСА_3 , що підтверджується іпотечним договором від 12 вересня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Жовківського нотаріального округу Чемерис Г. Я. та зареєстрованим за № 2125.

Також суд першої інстанції встановив, що 28 липня 2009 року ФОП ОСОБА_8 купила транспортний засіб марки «SCANIA94» 2002 року випуску на підставі біржового контракту купівлі-продажу транспортного засобу (агрегату) серії

ЛВК №09072854. Автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску, номер шасі НОМЕР_11 , тип ТЗ-фургон-С, колір білий ОСОБА_8 купила на підставі договору купівлі-продажу від 4 листопада 2011 року.

Обставини використання ФОП ОСОБА_8 вказаних автомобілів у підприємницькій діяльності суд першої інстанції встановив з ліцензії

серії АВ № 484649 від 10 серпня 2009 року на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; ліцензійних карток на вказані автомобілі; угод на проведення техогляду, ремонту і технічного обслуговування автотранспорту № 77 від 3 серпня 2009 року та № 40

від 31 серпня 2009 року, укладеними з ФОП ОСОБА_8 ; подорожніх листів вантажних автомобілів та посвідками про відрядження найманих працівників-водіїв ФОП ОСОБА_8 ; виписок з банківських рахунків ФОП ОСОБА_8 щодо систематичного придбання паливно-мастильних матеріалів та надходження оплат за надання послуг з перевезення; актом про результати податкової перевірки ФОП ОСОБА_8 за період з 1 липня 2009 року до 31 грудня 2011 року, податковою звітністю ФОП ОСОБА_8 про сплату нею збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Судами встановлено, що земельна ділянка площею 0,0236 га з кадастровим номером 4622710100:01:009:0101, розташована на

АДРЕСА_3 набута у власність суб`єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12 квітня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу

Чемерис Г. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 826, укладеного із Жовківською міською радою Львівської області. Зі змісту платіжного доручення № 394

від 13 квітня 2005 року суд першої інстанції встановив, що оплата

в сумі 3 233 грн за земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу № 826

від 12 квітня 2005 року здійснена ФОП ОСОБА_8 .

Рішенням Жовківської міської ради Львівської області № 12 від 6 грудня

2002 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок в місті Жовкві» передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_8 земельну ділянку

площею 1 000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_3 . Рішенням Жовківської міської ради № 38 від 18 червня 2003 року «Про затвердження ОСОБА_8 уточненого розміру земельної ділянки на АДРЕСА_3 » розмір ділянки уточнено до 9 314 кв.м. На підставі зазначених рішень ОСОБА_8 видано Державний акт серії ЛВ №014633 від 28 липня 2003 року на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4622710100:00:009:0002.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї суд дійшов таких висновків.

Щодо первісного позову в частині вирішення вимог про нежитлові будівлі магазинів будівельних матеріалів позиції 1, 2, 3 на

АДРЕСА_3 та про транспортні

засоби «SKANIA94» 2002 року та MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу (далі - в ЦК) України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до статті 22 КпШС України, яка діяла на час реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Статтею 24 КпШС України передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

З аналізу зазначених норм слідує, що спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними за час шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбане. Не має значення також і те, на чиє ім`я виданий правовстановлюючий документ на майно.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20 травня

2020 року у справі № 363/983/15-ц (провадження № 61-14539св18).

У справі, що переглядається, судами встановлено, що 4 квітня 2002 року

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори, за умовами якого ОСОБА_8 набула у власність житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_3 та складається з двох кімнат житловою

площею 22,2 кв.м, двох кухонь та двох коридорів.

За встановленими судами обставинами, житловий будинок, що знаходився на АДРЕСА_3 , в подальшому знесено.

Суд першої інстанції встановив, що 8 травня 2002 року приватному підприємцю ОСОБА_8 видано технічні умови № 25 на електропостачання магазину

на АДРЕСА_3 , а 18 липня 2002 року - технічні умови на водопостачання та каналізування зазначеного магазину. Листом головного архітектора Жовківського району № 149 від 18 вересня 2002 року погоджено приватному підприємцю ОСОБА_8 архітектурно-планувальну частину проекта будівництва магазину «Будівельні та господарські товари» у АДРЕСА_4 . Рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради № 283 від 19 серпня 2002 року затверджено приватному підприємцю ОСОБА_8 проект будівництва магазину будівельних та господарських товарів на АДРЕСА_3 та надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_8 на будівництво такого магазину згідно із затвердженим проектом та зобов`язано приватного підприємця ОСОБА_8 отримати дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт. 2 жовтня 2002 року приватному підприємцю ОСОБА_8 видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 31 з будівництва магазину « Будівельні і господарські товари у місті Жовква на вулиці Львівській ». Розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації від 11 жовтня 2002 року № 969 утворено державну технічну комісію для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом магазину « Госптовари і будматеріали » у АДРЕСА_3 приватним підприємцем ОСОБА_8 . Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, затвердженим розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2002 року № 981 «Про затвердження акту державної технічної комісії», введено в експлуатацію закінчений будівництвом магазин « Госптовари і будматеріали » у АДРЕСА_3 , забудовником якого виступала приватний підприємець ОСОБА_8 . Рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради № 38 від 21 лютого

2003 року «Про оформлення права власності на будівлю магазину, яка знаходиться в АДРЕСА_3 » вирішено оформити право власності на будівлю магазину АДРЕСА_3 на ім`я приватного підприємця ОСОБА_8 та видати приватному підприємцю

ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на вказаний магазин. На підставі цього рішення Жовківської міської ради ОСОБА_8 4 березня 2003 року видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю загальною

площею 265,5 кв.м, яке зареєстроване Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації 5 березня 2003 року.

Також суд першої інстанції встановив, що протягом 2010-2011 років приватним підприємцем ОСОБА_8 здійснено реконструкцію вказаного магазину. Листом головного архітектора Жовківського району Львівської області від 11червня 2010 року погоджено проект реконструкції із добудовою другого поверху магазину будівельних матеріалів на АДРЕСА_3 . На замовлення ОСОБА_8 орендним підприємством Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро розроблено проект реконструкції з добудовою другого поверху магазину будівельних матеріалів за вказаною адресою, який 30 серпня 2010 року отримав позитивний висновок комплексної державної

2011 року оформлено право власності ФОП ОСОБА_8 на магазин будівельних матеріалів позиція 1 загальною площею 540,9 кв.м. 3 січня 2012 року виконавчий комітет Жовківської міської ради на підставі цього рішення видав ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю-магазин будівельних матеріалів.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності

(стаття 320 ЦК України).

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи - підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи - підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13,

від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15 та від 16 грудня 2015 року

у справі № 6-1109цс15.

Разом з тим, майно фізичної особи - підприємця, яке придбано за кошти підприємця від своєї діяльності і не в інтересах сім`ї та використовується в його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність відповідно до статті 57 СК України, а не як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання статей 60, 61 СК України.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 127/21185/18 (провадження № 61-5544св20).

Надавши оцінку поданим сторонами доказам, суд першої інстанції врахував, що будівництво нежитлових будівель магазинів (позиція 1) на АДРЕСА_3 , з урахуванням поданих дозвільних документів, здійснювалось приватним підприємцем ОСОБА_8 за рахунок коштів, набутих від своєї підприємницької діяльності, та після набуття його у власність з 3 січня 2012 року використовувалось у підприємницькій діяльності, тому дійшов обґрунтованого висновку про належність вказаного майна ОСОБА_8 на праві особистої приватної власності.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що житловий будинок на АДРЕСА_3 придбаний ОСОБА_8 як фізичною особою у шлюбі з ОСОБА_1 та в подальшому реконструйований подружжям, тому існують правові підстави для визнання цього майна спільною сумісною власністю подружжя. В цей же час апеляційний суд встановив обставини щодо знесення житлового будинку за вказаною адресою.

Встановлені апеляційним судом обставини про знесення вказаного житлового будинку суперечать висновку цього ж суду про реконструкцію житлового будинку подружжям, оскільки під реконструкцією розуміється перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду про існування правових підстав для визнання нежитлової будівлі магазину будівельних матеріалів (позиція 1) на АДРЕСА_3 об`єктом спільної сумісної власності подружжя

ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Зі змісту рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради Львівської області № 38 від 21 лютого 2003 року «Про оформлення права власності на будівлю магазину на АДРЕСА_3 » суд першої інстанції встановив, що житловий будинок на АДРЕСА_3 знесено і на земельній ділянці збудовано магазин площею 265,5 кв.м, у подальшому реконструйованого

ФОП ОСОБА_8 зі збільшенням площі до 540,9 кв.м.

ОСОБА_1 не просив визнати право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок на АДРЕСА_3 , а зазначав про наявність такого статусу у нежитлової будівлі магазину будівельних матеріалів (позиція 1) площею 540,9 кв.м за вказаною адресою, яка є новоствореним ФОП ОСОБА_8 об`єктом нерухомого майна і набуто останньою у власність 3 січня 2012 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин КпШС України та неможливість визнання вказаного майна особистою приватною власністю ОСОБА_8 на підставі статті 57 СК України.

Надавши належну оцінку поданим сторонами доказам щодо обставин набуття у власність ОСОБА_8 спірної нежитлової будівлі магазину будівельних матеріалів (позиція 1) площею 540,9 кв.м, розташованої на

АДРЕСА_3 , та доказам використання нею цього майна у підприємницькій діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказане майно є її особистою приватною власністю відповідно до статті 57 СК України, тому підстави для задоволення первісного позову в частині, що стосується цього майна, відсутні.

Надаючи оцінку обставинам набуття ОСОБА_8 у власність нежитлових будівель магазину будівельних матеріалів позиції 2, 3 на

АДРЕСА_3 , суд першої інстанції встановив, що рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради № 61 від 21 лютого 2003 року приватному підприємцю ОСОБА_8 надано дозвіл на виготовлення проекту будівництва торгових, складських приміщень та кафе на АДРЕСА_3 на закріпленій земельній ділянці.

Рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради № 228 від 17 липня

від 21 квітня 2005 року, затвердженим розпорядженням голови Жовківської районнї державної адміністрації від 16 травня 2005 року № 235, прийнято в експлуатацію новозбудований магазин господарських товарів та будматеріалів (перша черга будівництва). Крім того, актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 18 березня

2004 року прийнято в експлуатацію новозбудовані складські приміщення (друга черга будівництва) у АДРЕСА_3 . Рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради № 222 від 30 червня 2005 року «Про оформлення права власності на магазин господарських товарів та будматеріалів (перша черга) та будівлю складських приміщень (друга черга) на АДРЕСА_3 » оформлено право власності ОСОБА_8 на вказані приміщення, а 12 липня 2005 року їй видано свідоцтво про право власності на ці приміщення.

Суд першої інстанції врахував обставини, що вказують на будівництво цих приміщень, в тому числі, і за кошти, отримані ОСОБА_8 в кредит: у розмірі 50 000 грн - від ВАТ «Електрон Банк» на підставі кредитного договору № KP20704 від 6 вересня 2002 року; у розмірі 100 000.00 грн - від ВАТ «Електрон Банк» на підставі кредитного договору № КР 21488 від 28 серпня 2003 року; у розмірі 45 000 грн - від ВАТ «Державний ощадний банк України» на підставі кредитного договору № 297 від 27 листопада 2003 року.

Також враховані місцевим судом встановлені на підставі поданих сторонами доказів обставини повернення коштів за вказаними кредитними договорами ФОП ОСОБА_8 .

Спростовуючи вказані висновки місцевого суду, апеляційний суд зазначив про те, щогрошові кошти за кредитним договором № KP20704 від 6 вересня

2002 року отримані задовго до початку будівельних робіт на об`єктах

(позиції 2, 3), а згідно з додатком до акту перевірки цільового використання коштів за цим договором від 15 лютого 2003 року є оплата за декоративні карнизи (15 000 грн), лакофарбову продукцію (8 000 грн), будівельні та господарські товари (15 000грн.) та інше; а відповідно до короткого опису проекту від 5 червня 2002 року метою кредиту є закупівля товарів в обігу.

Такий висновок апеляційного суду не спростовує обставини про використання коштів, отриманих за кредитним договором № KP20704 від 6 вересня 2002 року, для будівництва нежитлових будівель магазину будівельних матеріалів

позиції 2, 3 на АДРЕСА_3 , оскільки відомості, зазначені в акті перевірки цільового використання коштів за цим договором від 15 лютого 2003 року, не виключають, що ОСОБА_8 здійснює чи має намір здійснювати будівництво.

Також помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про встановлену мету отримання ОСОБА_8 кредиту в розмірі 100 000 грн за кредитним договором № КР 21488 від 28 серпня 2003 року на підставі короткого опису проекту

від 27 серпня 2003 року - для закупівлі товарів для обігу, оскільки така мета суперечить цільовому призначенню кредиту, визначеному в укладеному сторонами кредитному договорі, - на оплату за будівельні матеріали, господарські товари та побутову техніку. Суд першої інстанції правильно врахував, що таке цільове призначення цілком узгоджується зі здійсненням ОСОБА_8 будівництва.

Не суперечить висновку суду першої інстанції про використання кредитних коштів, отриманих ОСОБА_8 за укладеним з ВАТ «Державний ощадний банк України» № 297 від 27 листопада 2003 року, на проведення будівництва нежитлових будівель магазину будівельних матеріалів (позиції 2, 3)

на АДРЕСА_3 , оскільки цільове призначення кредиту - для придбання товарів тривалого використання - жодним чином такі висновки не спростовує.

Апеляційний суд не врахував, що факт придбання будівельних матеріалів за рахунок коштів від підприємницької діяльності ОСОБА_8 підтверджується виписками з банківських рахунків підприємця, платіжними дорученнями та квитанціями ФОП ОСОБА_8 за період протягом 2003-2011 років.

Крім того, факт спорудження будівель магазинів ОСОБА_8 для здійснення власної господарської діяльності та за рахунок отриманих нею кредитів, позик і коштів від такої діяльності суд першої інстанції перевірив показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Будь-яких доказів на спростування факту здійснення будівництва нежитлових будівель магазину будівельних матеріалів позиції 2, 3 на

АДРЕСА_3 за рахунок

ФОП ОСОБА_8 позивач за первісним позовом не надав.

Надавши належну оцінку поданим сторонами доказам щодо обставин набуття у власність ОСОБА_8 спірних нежитлових будівель магазину будівельних матеріалів позиції 2, 3 на АДРЕСА_3 за кошти, отримані від підприємницької діяльності та за рахунок кредитних кошів, та доказам використання нею цього майна у підприємницькій діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказане майно є її особистою приватною власністю відповідно до статті 57 СК України, тому підстави для задоволення первісного позову в частині, що стосується цього майна, відсутні.

серії ЛВК №09072854. Автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску, номер шасі НОМЕР_11 , тип ТЗ-фургон-С, колір білий ОСОБА_8 купила на підставі договору купівлі-продажу від 4 листопада 2001 року.

від 31 серпня 2009 року, укладеними з ФОП ОСОБА_8 ; подорожніх листів вантажних автомобілів та посвідками про відрядження найманих працівників-водіїв ФОП ОСОБА_8 ; виписок з банківських рахунків ФОП ОСОБА_8 щодо систематичного придбання паливно-мастильних матеріалів та надходження оплат за надання послуг перевезення; актом про результати податкової перевірки ФОП ОСОБА_8 за період з 1 липня 2009 року до 31 грудня 2011 року, податковою звітністю ФОП ОСОБА_8 про сплату нею збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Встановивши, що ОСОБА_8 купила транспортні засіб «SCANIA94» та

«MERCEDES-BENZ 1117» за кошти, отримані від підприємницької діяльності та за рахунок кредитних кошів, та оцінивши докази, що підтверджують використання нею цього майна у підприємницькій діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказане майно є її особистою приватною власністю відповідно до статті 57 СК України.

Щодо первісного позову в частині вирішення позовних вимог про земельні ділянки площею 0,0931 га з кадастровим номером 4622710100:00:009:0002 та площею 0,0236 га з кадастровим номером 4622710100:01:009:0101

на АДРЕСА_3 .

Відповідно до статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі статтею 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

За змістом статті 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як у шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень статей 6, 17 ЗК України 1992 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 «Про приватизацію земельних ділянок» і статті 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації

ОСОБА_8 земельної ділянки з кадастровим номером 4622710100:00:009:0002, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку в земельному фонді.

Встановивши, що земельна ділянка з кадастровим номером 4622710100:00:009:0002 одержана ОСОБА_8 у приватну власність в порядку приватизації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ця земельна ділянка є її особистою власністю.

Висновок суду першої інстанції в цій частині узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 16 грудня 2015 року

у справі № 6-2710цс15 та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 2-4114/11 (провадження № 61-13421св18).

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що земельна ділянка площею 0,0236 га з кадастровим номером 4622710100:01:009:0101, розташована на АДРЕСА_3 , набута у власність суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12 квітня

2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. і зареєстрованого в реєстрі за № 826, укладеного із Жовківською міською радою Львівської області.

Зі змісту платіжного доручення № 394 від 13 квітня 2005 року суд першої інстанції встановив, що проведення оплати у сумі 3 233 грн за земельну ділянку, придбану за договором купівлі-продажу № 826 від 12 квітня 2005 року, здійснено

ФОП ОСОБА_8 .

Встановивши, що ОСОБА_8 придбала спірне нерухоме майно як фізична особа-підприємець за кошти від підприємницької діяльності і використовує його для здійснення підприємницької діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належність цього майна їй на праві особистої приватної власності, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні первісного позову в цій частині.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 2-1316/12 (провадження № 61-13950св18).

Враховуючи висновок Верховного Суду про відсутність підстав вважати нежитлові будівлі магазинів будівельних матеріалів (позиції 1, 2, 3)

на АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про визнання земельних ділянок спільною сумісною власністю цього подружжя на підставі статті 120 ЗК України та

статті 377 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог первісного позову про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у майні, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності щодо нежитлових будівель магазинів будівельних матеріалів

позиції 1, 2, 3 та земельних ділянок, розташованих на

АДРЕСА_3 , і транспортних засобів «SKANIA94» 2002 року та «MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску на підставі оцінки тих же доказів дійшов протилежних висновків, не вказавши на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, допущених при оцінці доказів, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції в цій частині з дотриманням вимог закону, у зв`язку з чим скасував у вказаній частині законне й обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин касаційна скарга є обґрунтованою, наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої

статті 389 ЦПК України, щодо застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах

від 20 травня 2020 року у справі № 363/983/15-ц (провадження № 61-14539св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 2-1316/12 (провадження № 61-13950св18)

та від 3 липня 2019 року у справі № 2-4114/11 (провадження № 61-13421св18), підтверджена під час касаційного перегляду справи.

Враховуючи висновок суду касаційної інстанції про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові

від 20 травня 2020 року у справі № 363/983/15-ц (провадження № 61-14539св18), та відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин частини першої статті 22 КпШС України і частини першої статті 6 Закону України «Про власність», колегія суддів не вбачає підстав для викладення висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд скасовує постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Львівальянсбуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я., про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у майні, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності щодо нежитлових будівель магазинів будівельних матеріалів позиції 1, 2, 3 та земельних ділянок, розташованих на АДРЕСА_3 , і транспортних засобів «SKANIA94»

2002 року та «MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску скасувати і залишити в цій частині в силі рішення Жовківського районного суду Львівської області

від 21 грудня 2018 року.

Щодо первісного позову в частині вирішення позовних вимог про земельну ділянку площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057, розташовану на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069 на АДРЕСА_2

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 вересня 2010 року ОСОБА_8 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки

площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057, розташованої на АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. 14 вересня 2010 року і зареєстрованого за № 1508.

Земельну ділянку площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069 на АДРЕСА_2 ОСОБА_8 набула за укладеним з ОСОБА_6 договором купівлі-продажу від 23 вересня 2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу

Чемерис Г. Я. і зареєстрований в реєстрі за № 670.

У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 760/16783/15-ц (провадження № 61-13331св21) з посиланням на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року

в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), зазначено, що «конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі, у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя». Згідно з частиною першою

статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог про земельну ділянку площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057, розташовану

на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069 на АДРЕСА_2 , суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що таке майно набуте подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_8 у шлюбі, презумпція спільності права власності подружжя на це майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не спростована, а тому частка ОСОБА_1 в цьому майні складає 1/2 частку. Доводи касаційної скарги не спростовують висновок апеляційного суду в цій частині.

Колегія суддів враховує, що протягом розгляду справи судами попередніх інстанцій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зазначали про належність вказаних земельних ділянок ОСОБА_8 на праві особистої приватної власності і доказів на підтвердження вказаних обставин не надавали. Крім того, ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 визнавали позов третьої особи, яка заявляє позовні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5 , яка вважала себе покупцем вказаних земельних ділянок.

Доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержанням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Встановивши відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог первісного позову про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у майні, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності щодо земельної ділянки площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057, розташованої на АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0955 га

з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069 на

АДРЕСА_2 в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду постанова апеляційного суду у відповідній частині - залишенню без змін.

В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржена, тому судом касаційної інстанції не переглядається.

Керуючись статтями 400, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівальянсбуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Галина Ярославівна, про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у майні, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності щодо нежитлових будівель магазинів будівельних матеріалів позиції 1, 2, 3 та земельних ділянок, розташованих

на АДРЕСА_3 , і транспортних засобів «SKANIA94» 2002 року та «MERCEDES-BENZ 1117» 1993 року випуску скасувати і залишити в цій частині в силі рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 грудня 2018 року.

Постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівальянсбуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Галина Ярославівна, про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у майні, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності щодо земельної ділянки площею 0,0900 га з кадастровим номером 4622710100:01:017:0057, розташованої

на АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0955 га з кадастровим номером 4622710100:01:002:0069, розташованої на АДРЕСА_2 , залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук


Суд	Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	03.08.2022
Оприлюднено	12.01.2023
Номер документу	108335752
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування

Шеремета Н. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 03.08.2022 по справі 444/2565/16-цКАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —444/2565/16-ц

Постанова від 03.08.2022

Постанова
від 03.08.2022 по справі 444/2565/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ