Ухвала

від 20.11.2020 по справі 444/2565/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 444/2565/16-ц

провадження № 61-16221ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 напостанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року усправі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВАЛЬЯНСБУД , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Галина Ярославівна, про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у майні, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Галина Ярославівна, про визнання майна об`єктам спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у майні, визнання права власності на спадкове майно та за позовом третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок удаваними, визнання покупцем земельних ділянок, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності, свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2020 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 напостанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, повний текст якої складено 26 жовтня 2020 року.

13 листопада 2020 року подані доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 напостанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Вивчивши зміст касаційної скарги та доповнень до неї, касаційний суд дійшов висновку про її невідповідність зазначеним вимогам закону у повній мірі.

Підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року заявник визначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зазначаючи відповідні судові рішення у касаційній скарзі та доповненнях до неї.

Підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року заявник також вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому заявник не визначає, щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок.

Крім того, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, заявник, зокрема, посилається на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, не вказуючи, яке клопотання необґрунтовано відхилив суд апеляційної інстанції.

Узагальнене посилання заявника на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України не свідчить про визначення ним конкретних підстав, на яких подається касаційна скарга.

За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, і надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.

Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року залишити без руху.

Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко