Ухвала

від 10.01.2023 по справі 401/3383/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 січня 2023 року

м. Київ

справа № 401/3383/21

провадження № 61-6ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про стягнення всіх сум, що належать до виплати в день звільнення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у цій справі.

У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що копію постанови Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2022 року отримано заявницею 26 листопада 2022 року. На підтвердження зазначеного надано відповідні докази, а саме: конверт апеляційного суду.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявницею обставини, зокрема отримання копії постанови апеляційного суду 26 листопада 2022 року, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

У касаційній скарзі міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, в обґрунтування якого заявниця зазначає, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік, у підтвердження чого надає відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків від 14 листопада 2022 року № 1127-22-02419.

Вирішуючи клопотання представника ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 270,00 грн.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми (підпункт сьомий пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України «Про судовий збір»).

Зі змісту касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що заявниця просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди і залишити в цій частині в силі рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 червня 2022 року, яким стягнуто на її користь 70 987,31 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 10 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Отже, судовий збір за подання касаційної скарги становить 1 816,00 грн (2 270,00 грн ? 0,4 ? 200 %).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд виходить з того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Перевіривши доводи клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, суд вважає за можливе зазначене клопотання задовольнити та відстрочити сплату судового збору у розмірі 1 816,00 грн на строк не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, з метою забезпечення права заявниці на доступ до суду та у зв`язку з наявністю підстав, передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Водночас, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.

У касаційній скарзі (принаймні, так суд розуміє зміст абзацу 3 сторінки 3 касаційної скарги) як на підставу для оскарження судового рішення заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), однак не вказує щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Доводи про неправильне застосування апеляційним судом частини першої статті 117, статті 237-1 КЗпП України не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд роз`яснює заявниці положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яке необхідне для вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

Враховуючи наведене, заявниці необхідно уточнити зміст касаційної скарги в частині посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) та вказати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, заявниці, окрім посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу оскарження судового рішення, необхідно зазначити випадок/випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого/яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Водночас заявницею у касаційній скарзі не сформульовано правову проблему, яка на її думку, є фундаментальною і потребує вирішення Верховним Судом.

Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції.

Формальне посилання у касаційній скарзі на зазначений пункт, без наведення відповідного обґрунтування, не може бути підставою для висновків суду касаційної інстанції, що у цій справі наявні обставини, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявниці строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2022 року.

Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задовольнити.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 1 816,00 грн на строк не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 09 лютого 2023 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак