Ухвала

від 11.01.2023 по справі 280/6624/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

11 січня 2023 року Справа № 280/6624/22 м. ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування арешту,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні стосовно боржника ОСОБА_2 ;

зобов`язати відповідача скасувати усі арешти та заборони, а також відомості про боржника виключити з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 , скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що винести відповідну постанову.

Ухвалою суду від 28.11.2022 позовну заяву залишено без руху.

14.12.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні стосовно боржника ОСОБА_2 , яка полягає у неповерненні виконавчого листа, з відміткою про виконання вироку в частині конфіскації майна, до суду, який його постановив; відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника не виключені з Єдиного реєстру боржників, не скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, зокрема не скасовано заборону на відчуження майна ОСОБА_1 ;

зобов`язати відповідача скасувати усі арешти та заборони, а також відомості про боржника виключити з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 , скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що винести відповідну постанову.

Ухвалою суду від 19.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами» від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов`язкову участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб`єктів (учасників спірного правовідношення). Обов`язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов`язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

До адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням останнім владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що 25.06.2019 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова розглянуто справу № 644/10363/16-к за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та постановлено вирок, яким ОСОБА_6 призначене покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі та додатково призначено покарання у вигляді конфіскації усього належного обвинуваченим майна у дохід держави. 06.10.2020 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду залишила зазначений вирок без змін, строк покарання засудженим було перераховано відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції від 26.11.2015. ОСОБА_1 було звільнено з під варти у залі суду, в зв`язку з фактичним відбуттям строку покарання.

Станом на теперішній час, в Єдиному реєстрі заборон відчуження майна міститься запис, що на майно ОСОБА_1 державним виконавцем Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) накладено заборону.

Також, представник позивача зазначив, що згідно статті 59 Кримінального кодексу України конфіскація майна як різновид додаткового кримінального покарання полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частки майна, яке особистою власністю засудженого, а також належнот йому частки в спільній власності, а також вклади засудженого. Державний виконавець негайно після одержання виконавчого листа перевіряє наявність майна, зазначеного в описі, виявляє інше майно, що підлягає конфіскації, і складає опис цього майна. При наявності довідки про те, що опис майна не проводився, державний виконавець вживає заходи щодо виявлення майна засудженого, яке підлягає конфіскації, і при його виявленні складає опис, де зазначає повне і точне найменування кожного предмета, його відмітні ознаки (в тому числі масу, колір, метраж, ступінь зношеності). Описані предмети пломбуються або опечатуються, про що робиться відповідна відмітка. Державний виконавець вживає необхідних заходів до збереження майна, що підлягає конфіскації і піддане опису.

Згідно ст. 48 Кримінально-виконавчого кодексу України, Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 37 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 2. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт. 4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Представник позивача вважає, що з огляду на те, що у Михайлівському ВДВС на виконанні перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого на виконання вироку в частині конфіскації майна, відтак ОСОБА_7 як учасник виконавчого провадження на підставі положень статті 287 КАС України право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено його права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.06.2019 справа № 644/10363/16-к ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.187 КК України 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності; за ч.2 ст.146 КК України 5 років позбавлення волі; за ч.3 ст.289 КК України 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності; за ч.1 ст.263 КК України 3 років позбавлення волі. В силу ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування позивачу призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної влансоті.

06.10.2020 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду залишила зазначений вирок без змін, строк покарання засудженим було перераховано відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції від 26.11.2015.

На підставі Вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова було видано виконавчий лист, який направлено до Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, 17.12.2020 Михайлівським відділом державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження №63939783, категорія стягнення: конфіскація майна засуджених. Стан виконавчого провадження завершено. Боржник ОСОБА_1 27.12.1993 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягувач Держава в особі Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що виконавче провадження ВП № 63939783 перебувало на виконанні у Михайлівським відділом державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з примусового виконання виконавчого листа виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч.2 ст.174 Кримінального процесуального кодексу України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

З урахуванням зазначеного, зняття арешту з майна, який було накладено у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа суду в рамках кримінального провадження, повинно здійснюватися в порядку кримінального судочинства.

Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт у кримінальному провадженні.

Тотожна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, суддя вважає, що вказаний спір за своєю суттю, характером правовідносин, суб`єктним складом сторін, підставами та предметом позову не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто, даний спір належить до розгляду у місцевому загальному суді в порядку кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну «встановлений законом» у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, в свою чергу розгляд справи повинен відбуватися у місцевому загальному суді в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Судом встановлено, що під час звернення до суду з вищевказаною позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн., який підлягає поверненню на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. 238, 239, 241-243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №280/6624/22 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (72000, Запорізька область, смт.Михайлівка, вул.Привітна, буд.2-А, код ЄДРПОУ 34378190) про скасування арешту.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок), який сплачено за квитанцією ID 1038-4463-7467-2603 від 18.11.2022.

Роз`яснити позивачу його право на звернення з даним позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства, а також те що відповідно до ч.2 ст.239 КАС України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Суддя Ж.М. Чернова