Рішення

від 10.01.2023 по справі 126/90/20

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 126/90/20

Номер провадження 2/142/34/23

РІШЕННЯ

Іменем України

10 січня 2023 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді Щерби Н. Л.,

за участю секретаря судового засідання Ласки Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому судовому засіданні в смт. Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду

цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої власнику ОСОБА_2 посадовими особами прокуратури і слідства під час досудового розслідування кримінального провадження № 42013010090000031, стягнення шкоди в розмірі 980130 гривень, та додані до неї матеріали, -

В С Т А Н О В И В :

13 квітня 2020 року до Піщанського районного суду Вінницької області з Чечельницького районного суду Вінницької області на підставі розпорядження в.о. голови Чечельницького районного суду Вінницької області відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31, ч. 4 ст. 31 ЦПК України надійшли матеріали цивільної справи № 126/90/20 за позовом ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , до слідчого Бершадського ВП ГУНП Черкеса Віталія Петровича, що знаходиться в АДРЕСА_2 , прокурора Бершадської місцевої прокуратури Круковської Галини Миколаївни, що знаходиться в АДРЕСА_3 , прокурора Бершадської місцевої прокуратури Гирби Володимира Михайловича, що знаходиться в м. Бершадь Бершадського району Вінницької області, вул. Шевченка, 4, про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями посадових осіб органів досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ухвали Піщанського районного суду Вінницької області від 28 вересня 2020 року в даній цивільній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження.

06 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про долучення до позовної заяви доказів його повноважень як власника, засновника, керівника і представника ПСП "Війтівське", до якого додав наказ №1 від 29 лютого 2000 року, доручення від 15 жовтня 2011 року, копію рішення про внесення змін до статуту ПСП "Війтівське" від 22 березня 2021 року, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25 березня 2021 року, наполягав на приєднанні вказаних документів до матеріалів справи, а також уточнив зміст позовних вимог в остаточній редакції та склад учасників справи та просив прийняти до розгляду уточнену позовну заяву від 12 жовтня 2020 року, подану суду 13 жовтня 2020 року, в якій належними відповідачами зазначено Вінницьку обласну прокуратуру та Державне казначейство України.

Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про долучення доказів та прийняття уточненої позовної заяви задоволено, приєднано до матеріалів справи докази повноважень позивача як представника ПСП "Війтівське", подані позивачем ОСОБА_1 до суду 06 квітня 2021 року в якості додатків до клопотання, прийнято уточнену позовну заяву позивача ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої власнику ОСОБА_2 посадовими особами прокуратури і слідства під час досудового розслідування кримінального провадження № 42013010090000031, та стягнення шкоди в розмірі 980130 гривень.

10 червня 2021 року ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області було закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої власнику ОСОБА_2 посадовими особами прокуратури і слідства під час досудового розслідування кримінального провадження № 42013010090000031, стягнення шкоди в розмірі 980130 гривень. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції господарського суду.

03 серпня 2021 року постановою Вінницького апеляційного суду аеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 10 червня 2021 року скасовано, матеріали вказаної справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

09 серпня 2021 року суддею Піщанського районного суду Вінницької області Гринишиною А.А., згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду було отримано справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої власнику ПСП "Війтівське" ОСОБА_1 посадовими особами прокуратури і слідства під час досудового розслідування кримінального провадження № 42013010090000031, стягнення шкоди в розмірі 980130 гривень. Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, а тому суддею Піщанського районного суду Вінницької області Гринишиною А.А., 09 серпня 2021 року було заявлено самовідвід. Згідно ч.1 ст. 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

10 серпня 2021 року ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області задоволено заяву про самовідвід судді Гринишиної Анжели Анатоліївни у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої власнику ОСОБА_2 посадовими особами прокуратури і слідства під час досудового розслідування кримінального провадження № 42013010090000031, стягнення шкоди в розмірі 980130 гривень. Справу передано в канцелярію суду для повторного розподілу в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.

10 серпня 2022 року, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу було отримано головуючим суддею Щербою Н.Л.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Враховуючи, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 доВінницької обласноїпрокуратури,Державного казначействаУкраїни провідшкодування шкоди,завданої власнику ОСОБА_2 посадовимиособами прокуратуриі слідствапід часдосудового розслідуваннякримінального провадження№ 42013010090000031,стягнення шкодив розмірі980130гривень було відкрито відповідно до ухвали Піщанського районного суду Вінницької області від 28 вересня 2020 року та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеногопозовного провадження, розгляд даної справи по суті розпочато не було, 10 серпня 2021 року дану справу прийнято до розгляду, розгляд справивирішено проводитиу порядкуспрощеного позовногопровадження зповідомленням сторін зі стадії розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної прокуратури, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої власнику ПСП "Війтівське" ОСОБА_1 посадовими особами прокуратури і слідства під час досудового розслідування кримінального провадження № 42013010090000031, стягнення шкоди в розмірі 980130 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що у зв`язку з нововиявленими обставинами згідно Постанови Вінницького апеляційного суду від 09 вересня 2020 року (справа №126/533/20) подано уточнену позовну заяву про відшкодування шкоди завданої власнику ПСП "Війтівське" ОСОБА_1 посадовими особами Бершадської місцевої прокуратури і слідчим ВП ГУНП, тобто слідчим Черкесом В.П., прокурором Круковською Г.М. і керівником прокуратури Гирбою В.М. Шкода заподіяна органами досудового слідства відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, згідно ст.ст. 1173, 1174,1176 ч.6 ЦК України. У постанові великої палати верховного суду від 27 листопада 2019 року (справа № 242/4742/16-ц) зазначено, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди завданої органом державної влади, їх посадових і службових осіб є держава як учасник цивільних відносин, як правило в особі органу якого позивач зазначає порушником свої прав (п.43). Органи досудового слідства, тобто поліція п.3 ч.3 ст.13 ЗУ "Про національну поліцію". У відповідності до ч.3 ст.19 цього закону держава відповідно до закону відшкодовує шкоду завдану фізичній або юридичній особірішеннями, дією або бездіяльністю органу або підрозділу поліції під час здійснення ними своїх повноважень. Відповідно до положень ст.20 ЗУ "Про прокуратуру" шкода завдана незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю прокурора відшкодовується державою незалежно від його вини згідно Закону. Згідно поданих довідок власнику ПСП "Війтівське" нанесено збитки в розмірі 480430 гривень 00 копійок, за період 2016 року, але так як злочин до судус з обвинувальним висновком не передали, тому за період з 2016 по 2020 рік процент інфляції складає 540,8 відсотків, тобто за весь період досудового слідства сума збитків складає 980130 гривень 00 копійок. Виходячи із вищевикладено, керуючись ст.13,41,55,56 Конституції України, Законом України від 04 листопада 2018 року, згідно ст.130 КПК України, ст.ст. 1173,1174,1176 ч.6 ЦК України, ст.2,4 в яких вказано, що відшкодування шкоди нанесеної прокуратурою і слідством відшкодовується шкода за рахунок винних осіб, просить суд прийняти рішення яким стягнути з державного казначейства України в безспірному порядку шкоду нанесену власнику ПСП "Війтівське" посадовими особами досудового слідства в розмірі 980130 гривень 00 копійок.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву від відповідача по справі прокурора Бершадської місцевої прокуратури Круковської Г.М., який надійшов на адресу суду 23 жовтня 2020 року, згідно з яким позовні вимоги відповідач по справі ОСОБА_3 не визнає, заперечує проти їх задоволення, з огляду на таке. Так, зі змісту поданих заяв по суті спору вбачається, що позивач обгрунтовує свої вимоги Законом України від 04 листопада 2018 року, ст.130, 307 КПК України, ст.ст. 13,41,55,56 Конституції України, ст.1191 ЦК України. Згідно пошукового запиту а офіційному сайті Верховоної Ради України відсутні відомості про прийняття 04 листопада 2018 року Верховною Радою України норсмативно - правових актів. Водночас Законом України " Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування " від 18 вересня 2018 року внесено зміни, зокрема до ст.130 КПК України, які набули чинності саме 04 листопада 2018 року. Ймовірно позивач має на увазі саме зазначені положення. Так, статею 130 КПК України, визначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану слідчим, прокурором, застосовує право зворотної вимоги до цих осіб у разі встановлення в їхніх діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, або дисциплінарного проступку незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення. При цьому, статтею 130 КПК України вказано, що шкода відшкодовується у випадках та порядку, передбачених законом. Чинним на разі Законом України "Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду ", порядок відшкодування шкоди чітко визначений , яка шкода підгялає відшкодуванню та випадки, коли виникає право на відшкодування, конкретизовано коло осіб, які мають право на відшкодування (статті 1, 2). Вказаним Законом не передбачено відшкодування особі, яка має процесуальний статус потерпілого чи заявника у кримінальному провадженні, у разі скасування процесуальних рішень слідчого чи прокурора, або ж у зв`язку із неефективністю досудового розслідування. Позивач ОСОБА_4 вказує, що він є власником ПСП "Війтівське", яке є потерпілим у кримінальному провадженні № 42013010090000031 від 18 червня 2020 року. Таким чином , наведені норми маиеріального права не можуть бути застосовані у даному випадку. Статтею 1191 ЦК України врегульовано порядок та випадки застосування права зворотньої вимоги до винної особи. Разом з тим, із вказаних положень вбачається, що правом зворотньої вимоги до винних посадових осіб наділена саме держава (ч.3 ст.1191 ЦК України), а не конкретна особа. Тиким чином, у даному спорі слідчий, прокурор, керівник органу прокуратури є неналежними відповідачами та відповідно - вимога щодо стягнення солідарно шкоди, яку на думку позивача йому заподіяно, не підлягає задоволенню.

12 листопада 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача по справі Вінницької областної прокуратури, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги безпідставні та не грунтуються на чинному законодавстві. Слід зазначити, що потерпілим у кримінальному провадженні визнано юридичну особу - ПСП "Війтівське", а не безпосередньо ОСОБА_1 як фізичну особу. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної бездіяльністю органів досудового рорзслідування та прокуратури, які протягом тривалого часу не завершили розслідування у кримінальному провадженні щодо розшуку викраденого майна позивача,чим завдали йому майнової шкоди у вигляді вартості цього майна, та моральної шкоди. Позивач не повідомляє про вчинення відносно нього перерахованих у ст.1176 ЦК України, протиправних рішень та дій під час досудового розслідування кримінального провадження № 42013010090000031, натомість підставою для відшкодування шкоди зазначає бездіяльність органів слідства та прокуратури у ході зазначеного досудового розслідування, тому відсутні спеціальні підстави для застосування у спірних правовідносинах ч.1 ст.1176 ЦК України. Оскільки у позові йдеться про шкоду, спричинену позивачу бездіяльністю посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування, та прокуратури, то відповідно до положень ч.6 ст.1176 ЦК України, така шкода відшкодовується на загальних підставах (така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі 6-440цс16). Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою державної влади, передбаченні статтями 1173,1174 ЦК України. При застосуванні ст.ст.1173,1174 ЦК України, підлягають встановленню: невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі, наявність причинно - наслідкового зв`язку між цими факторами. До позовної заяви позивачем додано фотокопії рішень слідчих суддів, якими скасовувались постанови про закриття кримінального провадження, листування щодо стану досудового розслідування. При цьому, сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатими розгляду скарги скасовано постанову про закриття кримінального провадження, не тягне наслідки цивільно - правового характеру й не може бути доказом того, що бездіяльність відповідача заподіяла позивачу матерільну та моральну шкоду. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів та притягнення їх до цивільно - правової відповідальності. Верховний Суд у постанові від 31 липня 2020 року по справі № 686/22133/18 дійшов висновку, що витрати власного часу та зусилля позивача на складання скарги, її подачу та участь у розгляді справи є реалізацією права особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування і не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Так, у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 по справі № 462/6400/18 зроблено висновки, що сам по собі факт скасування постанови про закриття кримінального провадження не підтверджує незаконність дій відповідача, оскільки постанова скасована з процесуальних підстав. Аналогічна позиція викладена в ухвалі ВС від 19 березня 2020 у справі № 336/5582/18, постанові ВС від 14 лютого 2020 у справі № 757/20989/18, ухвалі ВС від 17 квітня 2020 у справі № 227/4408/19, ухвалі ВС від 29 квітня 2020 у справі № 227/5242/19.

Позивач обгрунтовує свої вимоги не тільки окремими фактами бездіяльності в ході розслідування, а його неефективністю в цілому, оскільки протягом більш як 7 років після початку кримінального провадження винні у вчиненні кримінального порушення особи не знайдені і не притягнуті до кримінальної відповідальності. На думку позивача, саме внаслідок такої ситуації він не має можливості повернути своє майно чи стягнути із винної особи вартість збитків, спричинених злочином і тому хоче отримати таке відшкодування з єдиного казначейського рахунку Державного бюджту України.

Європейський суд з прав людини, дослідивши приписи статті 1177 ЦК УКраїни, у редакції, яка була чинною до 09 червня 2013 року, та ст.1207 ЦК України, у справах за заявами №54904/08 і № 3958/13 (поданими потерпілими - фізичними особами, яким держава не компенсувала шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення) вказав, що отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені, та за наявності окремого закону, якого не має і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування. Тому, Європейський суд з прав людини відзначив, що право на відшкодування державою потерпілим унаслідок кримінального правопорушення ніколи не було безумовним. Оскільки заявники не мали чітко встановленого в законі права вимоги для цілей, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; вони не могли стверджувати, що легітивне очікування на отримання будь-яких конкретних сум від держави. З огляду на це Європейський суд з прав визнав скарги заявників на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції несумісними з положеннями Конвенції ratione materiale (див. ухвали Європейського суду з прав людини "Петльований проти України", "Золотонюк проти України".

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає : у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідні положення містяться і в частинах 1-4 ст. 1176 ЦК України. В деліктних відносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправнімсть поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Проте, позивач не довів жодного з елементів складу цивільно - правової відповідальності щодо відповідачів, як у частині заподіяння матеріальної, так і моральної шкоди, у зв`язку із чим його вимоги задоволення не підлягають.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Просить позовну заяву задовольнити, винести рішення, яким стягнути у безспірному порядку з казначейської служби України шкоду нанесену досудовим слідством у розмірі 980130 гривень 00 копійок. Всі підстави у справі маються.

Представник відповідачапрокурор Крижопільськоговідділу Тульчинськоїокружної прокуратуриБідюк Н.П.в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, з підстав наведених у відзиві Вінницької областної прокуратури, який надійшов на адресу суду 12 листопада 2020 року.

Представник відповідача Державної казначейськоїслужби Українив судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду неповідомив. Відзиву на позовну заяву подано не було. Неявка представника відповідача не перешкоджає судом розгляду справи, присутні учасники справи не заперечували щодо розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, відзиви на позовну заяву та долучені до них матеріали, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем по справ ОСОБА_1 до позовної заяви додано фотокопії рішень слідчих суддів, якими скасовувались постанови про закриття кримінального провадження, листування щодо стану досудового розслідування, які не підтверджують факт заподіяння шкоди саме йому як фізичній особі, розмір шкоди та причинно - наслідковий звязок між діями правоохоронних органів під час досудового рослідування та шкодою. При цьому, сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатими розгляду скарги скасовано постанову про закриття кримінального провадження, не тягне наслідки цивільно - правового характеру й не може бути доказом того, що бездіяльність відповідача заподіяла позивачу матерільну та моральну шкоду. Судовий констроль на стадії досудового розслідування внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів та притягнення їх до цивільно - правової відповідальності. Верховний Суд у постанові від 31 липня 2020 року по справі № 686/22133/18 дійшов висновку, що витрати власного часу та зусилля позивача на складання скарги, її подачу та участь у розгляді справи є реалізацією права особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування і не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Так, у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 по справі № 462/6400/18 зроблено висновки, що сам по собі факт скасування постанови про закриття кримінального провадження не підтверджує незаконність дій відповідача,оскільки постанова скасована з процесуальних підстав. Аналогічна позиція викладена в ухвалі ВС від 19 березня 2020 у справі № 336/5582/18, постанові ВС від 14 лютого 2020 у справі № 757/20989/18, ухвалі ВС від 17 квітня 2020 у справі № 227/4408/19, ухвалі ВС від 29 квітня 2020 у справі № 227/5242/19.

Право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Зазначене право на відшкодуванян - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Позивачем не надано доказів на підтвердження нявності заподіяння йому шкоди відповідачами - посадовими особами прокуратури та Вінницькою обласною прокуратурою, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями відповідачів, що відновідно до ст. 81 ЦПК України, є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами у цивільній справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В частині 1 ст. 76 ЦПК України, зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 77 ЦПК України зазначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Разом з тим, позовна заява та додані до неї додатки не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності шкоди та причинно-наслідкого зв`язку між діями правоохоронних органів під час досудового розслідування та шкодлою, що є обов`язковим елементом при вирішенні питання про відшкодування шкоди.

Позивач ненадав жодних документів та не обгрунтував у позовній заяві, які саме збитки ним понесено внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу досудового розслідування, прокуратури.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 ст. 128 КПК України, передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Позивач обгрунтовує свої вимоги не тільки окремими фактами бездіяльності в ході розслідування, а його неефективністю в цілому, оскільки протягом більш як сім років після початку кримінального провадження винні у вчиненні кримінального порушення особи не знайдені і не притягнуті до кримінальної відповідальності. На думку позивача, саме внаслідок такої ситуації він не має можливості повернути своє майно чи стягнути із винної особи вартість збитків, спричинених злочином і тому хоче отримати таке відшкодування з єдиного казначейського рахунку Державного бюджту України.

Відповідно до ч.2 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом. Разом з тим, держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. (Постанова ВП ВС № 916/1423/17 (12-208гс18) від 03 вересня 2019).

Бездіяльність органу досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо викрадення майна не може бути підставою для покладення на державу цивільно - правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому шкоди, яка дорівнює вартості викраденого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. В частині 5 ст. 23 ЦК України зазначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає :

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідні положення містяться і в частинах 1-4 ст. 1176 ЦК України. В деліктних відносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправнімсть поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Приписами статті 56 Конституції України регламентовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свохї повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, що завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Приписами ч.2 ст.1176 ЦК України визначено, що право на відшкодування шкоди, заданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодуються на загальних підставах.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду Укроаїни "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року" розяснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У пункті 5 вищезазначеної Постанови вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, позивач не довів наявність жодного з елементів складу цивільно - правової відповідальності щодо відповідачів, як частині заподіяння матеріальної, так і моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Фактичною підставою для застосування таких видів відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Позивач пов`язує заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди постановленням слідчими суддями ухвали, якими була підтверджена бездіяльність прокурора щодо не розгляду у встановленому законом порядку його заяв про вчинення кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Згідно ст. 3 у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Статтею 4 вищевказаного Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

А тому, суд виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому матеріальної шкоди відповідачами, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями відповідачів.

Крім того, позивачем по справі виступає власник ПСП "Війтівське" ОСОБА_1 , а потерпілим по кримінальному провадженню є саме юридична особа ПСП "Війтівське", тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому, як фізичній особі матеріальної шкоди відповідачами відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювачів, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювачів та вини останніх в її заподіянні.

Враховуючи наведене, суд не вбачає правових підстав, встановлених законом, для відшкодування шкоди позивачу. За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст.1166, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, ст. 56, 128 КПК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доВінницької обласноїпрокуратури,Державного казначействаУкраїни провідшкодування шкоди,завданої власникуПСП "Війтівське" ОСОБА_1 посадовимиособами прокуратуриі слідствапід часдосудового розслідуваннякримінального провадження№ 42013010090000031,стягнення шкодив розмірі980130гривень - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , який проживає в в АДРЕСА_1 ;

відповідач: Державна казначейська служба України, що знаходиться за адресою: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ - 37567646;

відповідач: Вінницька обласна прокуратура, що знаходиться за адресою: 21000, м. Вінниця, вул. Монастирська,33.

Суддя: