Постанова

від 17.05.2023 по справі 126/90/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/90/20

Провадження № 22-ц/801/896/2023

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Щерба Н. Л.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 рокуСправа № 126/90/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

Секретар: Ковальчук О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 січня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури і Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої власнику ПСП «Війтівське» ОСОБА_1 посадовими особами прокуратури і слідства під час досудового розслідування кримінального провадження № 42013010090000031, стягнення шкоди в розмірі 980130,00 грн.,

рішення ухвалила суддя Щерба Н. Л.

рішення ухвалено о 13: 21 год у смт Піщанка вінницької області

повний текс рішення складено 10 січня 2023 року,

В с т а н о в и в:

14 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до слідчого Бершадського ВП ГУНП Черкеса В. П., Круковської Г. М. прокурора Бершадської місцевої прокуратури і Гирби В. М. керівника Бершадської місцевої прокуратури про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями посадових осіб органів досудового слідства прокуратури і суду, згідно Закону України від 04 листопада 2018 року, згідно ст. 13 Конституції України, що держава забезпечує захист прав приватної власності, ст. 41 Конституції України, що право приватної власності є непорушним, при тому приватна власність захищається судом від злочинних посягань, в тому числі від незаконних дій прокуратури і поліції.

Свої вимоги мотивував тим, що за його заявою 18 березня 2013 року внесено до ЄРДР і відкрито кримінальне провадження за фактом викрадення паливно-мастильних матеріалів відповідальною особою, із якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_2 . Перед цим на протязі 18 років через протиправну бездіяльність і незаконні дії прокуратури і слідства він був позбавлений права користування матеріальними цінностями належних йому на правах приватної власності.

Бершадська прокуратура відмовляла йому у його заяві про порушення кримінальної справи відносно особи, яка вчинила кримінально карану дію, тобто викрадення належних йому цінностей, таких як паливно-мастильні матеріали.

Тільки через його наполегливість 18 червня 2013 року його заяву було внесено до ЄРДР і відкрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , який допустив нестачу паливно-мастильних матеріалів.

З часу внесення заяви про злочин до ЄРДР прокуратура і поліція чисто з корупційних мотивів затягувала досудове слідство. Тільки через суд йому прийшлося визнавати власника ПСП «Війтівське» ОСОБА_1 потерпілим. При тому прокуратура у суді доказувала свою відмову, але суд визнав його потерпілим.

Слідчий Бершадського ВП ГУНП Черкес В. П. затягував досудове слідство при підтримці прокурора Круковської Г. М. і Гирби В. М. Неодноразово мав намір закрити кримінальне провадження постановами, які скасовувалися судами як незаконні.

При тому слідчий Черкес В. П. отримував догани за невиконання вимог суду і обласної прокуратури, при повній бездіяльності прокурора Гирби В. М. слідчий Черкес В. П. наказом УМВС України № 255 від 15 квітня 1014 року притягувався до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог суду.

12 червня 2015 року Бершадським районним судом було винесено ухвалу по факту бездіяльності слідчого Черкеса В. П.

29 липня 2015 року ухвалою Бершадського районного суду ще раз визнано факт бездіяльності слідчого Черкеса В. П. при проведенні досудового слідства.

В подальшому при повній бездіяльності Бершадської прокуратури за його численними скаргами, Вінницька обласна прокуратура у зв`язку з неефективним досудовим слідством передала справу до Немирівської місцевої прокуратури, де і ведеться слідство.

За довгий період часу йому, як власнику ПСП «Війтівське», через протиправну бездіяльність Бершадської прокуратури і поліції причинено матеріальну і моральну шкоду. Через такі дії правоохоронних органів Бершадського району він знаходився в постійному стресовому стані так як він є людиною похилого віку.

Ще у 2003 і 2005 роках Бершадським районним судом було винесено ухвали, якими скасовувалися відмови у порушенні кримінальної справи про те, що у справах явно вбачається склад злочину.

Тому просив відшкодувати нанесену йому шкоду за рахунок винних осіб, стягнувши із слідчого Бершадського ВП ГУНП Черкеса В. П. шкоду в розмірі 50000,00 грн., з прокурора Бершадської місцевої прокуратури Круковської Г. М. 30000,00 грн., в прокурора Гирби В. М. 20000,00 грн.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 подавав уточнені позовні заяви. В кінцевій позовній заяві, поданій 13 жовтня 2020 року, заявив вимоги до двох відповідачів: Вінницької обласної прокуратури і Державного казначейства України і просив стягнути з Державного казначейства України в безспірному порядку шкоду нанесену власнику ПСП «Війтівське» посадовими особами досудового слідства в розмірі 980130,00 грн.

Такі вимоги мотивував тим, що власнику ПСП «Війтівське» ОСОБА_1 завдана шкода посадовими особами Бершадської місцевої прокуратури і слідчим ВП ГУНП у Вінницькій області, тобто слідчим Черкесом В. П., прокурором Круковською Г. М. і керівником прокуратури ОСОБА_3 . Шкода заподіяна органами досудового слідства відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, згідно зі статтями 1173, 1174, 1176 ч. 6 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа № 242/4742/16-ц, пункт 43) зазначено, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими і службовими особами, є держава, як учасник цивільних відносин, як правило в особі органу якого позивач зазначає порушником своїх прав.

Згідно поданих ним довідок, власнику ПСП «Війтівське» нанесено збитки в розмірі 480430,00 грн. за період 2016 року, оскільки справу до суду з обвинувальним висновком не передали, тому за період з 2016 року по 2020 рік процент інфляції складає 540,8 відсотків, тобто за весь період досудового слідства сума збитків склала 980130,00 грн.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 10 січня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури і Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої власнику ПСП «Війтівське» ОСОБА_1 посадовими особами прокуратури і слідства під час досудового розслідування кримінального провадження № 42013010090000031, стягнення шкоди в розмірі 980130,00 грн., відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та прийняти рішення, яким стягнути з Державного казначейства України в безспірному порядку шкоду, нанесену юридичній особі ПСП «Війтівське» посадовими особами досудового слідства в розмірі 980130,00 грн.

Зазначив, що рішення суду вважає упередженим, немотивованим і незаконним.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд безпідставно тривалий час розглядав справу із 10 січня 2020 року, чим порушив права юридичної особи ПСП «Війтівське», і при цьому ухвалив рішення відносно фізичної особи ОСОБА_1 , хоча він звертав увагу суду на те, що він є представником юридичної особи ПСП «Війтівське», а суд навмисне вирішив, що заявником є фізична особа, а не представник ПСП «Війтівське».

При ухваленні рішення судом не враховані положення статтей 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими визначено право людини на доступ до правосуддя (стаття 6), а статтею 13 визначено ефективний спосіб захисту прав, відповідно до якої особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

При цьому судом не враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема по справі «Буланов та Купчик проти України», а також не враховані зауваження Європейського суду з прав людини в тому, що державним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Вінницька обласна прокуратура відзив не надала.

Державна казначейська служба України надала відзив, здавши його на пошту 12 травня 2023 року. Згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року про відкриття провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_1 , строк для подачі учасниками справи відзиву визначений судом до 04 травня 2023 року. Відповідач подавши відзив, не ставив питання про продовження строку для подання відзиву. Отже поданий із пропуском строку без клопотання про продовження цього строку відзив залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача Вінницької обласної прокуратури Колівошко С. М. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити її без задовольнити, а рішення суду без змін.

Представник відповідача Державної казначейської служби Мараховська В. Ф. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (повідомлений телефонограмою від 05 травня 2023 року), у судове засідання не з`явився; заяв чи клопотань не надав.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 і 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, апеляційною інстанцією переглядається справа в межах заявлених позивачем ОСОБА_1 вимог та доводів і вимог його апеляційної скарги.

Судом встановлено, що згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААА № 192328, проведена 28 лютого 2000 року державна реєстрація Приватного сільськогосподарського підприємства «Війтівське» (форма власності приватна), власником якого є ОСОБА_1 і на день видачі 29 січня 2007 року перебуває у процесі припинення (том 1 а. с. 24).

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої станом на 25 березня 2021 року, Приватне сільськогосподарське підприємство «Війтівське» (форма власності приватна) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; засновником (учасником) і керівником його є ОСОБА_1 (том 3 а. с. 9-11).

Згідно рішення власника ПСП «Війтівське»(код ЄДРПОУ 03733619) внесені зміни в пункт 1.4 Статуту ПСП «Війтівське» і викладено його в новій редакції, відповідно до якого місцезнаходженням підприємства є адреса: АДРЕСА_2 . 22 березня 2021 року підпис засновника і власника ПСП «Війтівське» ОСОБА_1 засвідчений приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Хмель Н. О., що зареєстровано в реєстрі за № 266 (том 3 а. с. 8).

Згідно наказу № 1 від 29 лютого 2000 року, виданого засновником і власником ПСП «Війтівське» ОСОБА_1 , він призначений виконавчим директором ПСП «Війтівське з 29 лютого 2000 року із заробітною платою відповідно до штатного розкладу (том 3 а. с. 6, 123).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 23 липня 2014 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42013010090000031, винесену 18 червня 2014 року; скасовано постанову слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42013010090000031, винесену 18 червня 2014 року (том 1 а. с. 33).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2014 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Тура А. В. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42013010090000031, винесену 30 липня 2014 року; скасовано постанову слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Тура А. В. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42013010090000031, винесену 30 липня 2014 року (том 1 а. с. 32).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 30 січня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. від 17 листопада 2014 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42013010090000031; скасовано постанову слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. від 17 листопада 2014 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42013010090000031 (том 1 а. с. 36-37).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 12 червня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. при проведенні досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42013010090000031 від 18 червня 2013 року. Зобов`язано слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. виконати процесуальні вказівки ГСУ УМВС України у Вінницькій області від 12 березня 2015 року (том 1 а. с. 34-35).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 29 липня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. при проведенні досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42013010090000031 від 18 червня 2013 року. Зобов`язано слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. виконати процесуальні вказівки ГСУ УМВС України у Вінницькій області від 12 березня 2015 року та вказівки процесуального прокурора Круковської Г. М. від 16 лютого 2015 року (том 1 а. с. 38-39).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 19 січня 2017 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. від 25 листопада 2016 року про закриття кримінального провадження № 42013010090000031; скасовано постанову слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. від 25 листопада 2016 року про закриття кримінального провадження № 42013010090000031 (том 1 а. с. 40-41).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року задоволено скаргу голови ПСП «Війтівське» Рибака Л. М. на постанову старшого слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. від 02 червня 2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013010090000031; скасовано постанову старшого слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. від 02 червня 2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013010090000031, матеріали провадження направлені до Бершадської місцевої прокуратури для продовження досудового розслідування (том 1 а. с. 42-43).

Ухвалою слідчого судді Чечельницького районного суду Вінницької області від 30 березня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено; скасовано постанову старшого слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Черкеса В. П. від 15 листопада 2017 року про закриття кримінального провадження № 42013010090000031, внесеного 18 червня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 1 а. с. 44-45).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2019 року задоволено частково скаргу заявника голови ПСП «Війтівське» Рибака Л. М. на постанову слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. від 13 вересня 2018 року та постанову прокурора Бершадської місцевої прокуратури Круковської Г. М. від 11 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013010090000031; скасовано постанову слідчого СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Черкеса В. П. від 13 вересня 2018 року та постанову прокурора Бершадської місцевої прокуратури Круковської Г. М. від 11 вересня 2011 року в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013010090000031 (том 1 а. с. 46-47).

Із акта інвентаризації ПММ по ПСП «Війтівське», складеного 01 березня 2002 року комісією в складі: головного бухгалтера ПСП «Війтівське» Кищук С. С., бухгалтера по розрахунках паливно-мастильних матеріалів ОСОБА_4 , бухгалтера по розрахунках з різними організаціями ОСОБА_5 , старшого оператора складу ПММ ОСОБА_2 , вбачається, що після проведення інвентаризації ПММ по бухгалтерському обліку ПСП «Війтівське» за червень місяць 2001 року виявлено нестачу дизельного пального в кількості 8095 літрів на суму 12142,50 грн., яке було відправлено 19 червня 2001 року з ТОВ «Корунд-Плюс» (м. Київ) по взаєморозрахунках в ПСП «Війтівське»; на приході по бухгалтерії ПСП «Війтівське» даного дизельного пального на 01 березня 2002 року немає (том 1 а. с. 48, 218).

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 22 серпня 2003 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , постанову слідчого прокуратури Бершадського району Шишковського О. від 10 травня 2002 року про відмову в порушенні кримінальної справи по факту нестачі 9251 л дизельного палива та 421 л бензину в ПСП «Війтівське» скасовано і повернуто матеріали для проведення додаткової перевірки (том 1 а. с. 49).

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 11 травня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , постанову слідчого прокуратури Бершадського району Шишковського О. від 02 грудня 2003 року про відмову в порушенні кримінальної справи по факту нестачі 9253 л дизельного палива та 421 л бензину в ПСП «Війтівське» скасовано і повернуто матеріали для проведення додаткової перевірки (том 1 а. с. 50).

Із копії постанови про відмову (часткову відмову) в задоволенні клопотання від 13 березня 2015 року, винесеної слідчим СВ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області під час проведення досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013010090000031 від 18 червня 2013 року, правова кваліфікація діяння ч. 1 ст. 185 КК України, вбачається, що 10 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого із заявою про залучення його потерпілим у кримінальному провадженні, вручення повідомлення про підозру та направлення справи до суду з обвинувальним висновком; в задоволенні заявлених 10 березня 2015 року ОСОБА_1 вимог в кримінальному провадженні відмовлено (том 1 а. с. 20).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність процесуальних прокурорів Собчука В. В. і Круковської Г. М. (том 1 а. с. 78-79).

Із пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого вбачається, що дана пам`ятка вручена старшим слідчим В. Черкесом, що засвідчено його підписом та отримана 13 грудня 2015 року ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис (том 1 а. с. 51).

03 травня 2018 року голова і власник ПСП «Війтівське» Рибак Л. М. надіслав письмову претензію, адресовану ОСОБА_2 матеріально-відповідальній особі ПСП «Війтівське», у якій він вказав на те, що він як потерпілий має право на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на підтвердження завданої матеріальної шкоди, зазначив: дизельне пальне 9250 л х 24,29 грн. за 1 л = 224682,50 грн.; бензин 421 л х 25,79 грн. за 1 л = 10857,59 грн.; дизельне масло 2721 л х 90,00 грн. за 1 л = 244890,00 грн., а всього 480430,09 грн., яку просив відшкодувати (том 1 а. с. 97 на звороті).

До Бершадської місцевої прокуратури представник потерпілого ПСП «Війтівське» Рибак Л. М. надав 03 травня 2018 року заяву, за змістом аналогічну претензії, яку просив долучити до кримінального провадження та для забезпечення відшкодування шкоди просив накласти арешт на майно ОСОБА_2 (том 1 а. с. 98).

Постановою про відмову в задоволенні клопотання від 04 травня 2018 року, винесену прокурором відділу Бершадської місцевої прокуратури Варчук Т. М., відмовлено у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42013010090000031 від 18 червня 2013 року за ч. 1 статті 185 КК України про накладення арешту на майно ОСОБА_2 та вручення йому підозри (том 1 а. с. 242-243).

Постановою про відмову в задоволенні клопотання від 11 вересня 2018 року, винесену прокурором Бершадської місцевої прокуратури Круковською Г. М., відмовлено у задоволенні клопотання від 07 вересня 2018 року керівника ПСП «Війтівське» Рибака Л. М. про вчинення таких дій: 1) повідомлення про підозру ОСОБА_2 ; 2) накладення арешту на майно ОСОБА_2 (том 1 а. с .243-244).

Згідно довідки № 23 від 27 квітня 2018 року, виданої ТОВ «Люкс 24» ОСОБА_1 , станом на 27 квітня 2018 року вартість масла 10W40 за 1 л 90,00 грн., дизельного палива за 1 л 24,29 грн., бензину А-92 за 1 л 25,79 грн. (том 1 а. с. 99 на звороті).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів наявність жодного з елементів складу цивільно-правової відповідальності щодо відповідачів, як в частині заподіяння матеріальної так і моральної шкоди.

Також позивачем не доведені позовні вимоги, оскільки ним не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому матеріальної шкоди відповідачами, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями відповідачів. Крім того, позивачем по справі є власник ПСП «Війтівське» ОСОБА_1 , а потерпілим по кримінальному провадженні є саме юридична особа ПСП «Війтівське», тому позивачем не доведено належними і допустимими доказами факту заподіяння йому, як фізичній особі матеріальної шкоди відповідачами, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, наявність такої шкоди, протиправність діянь її заподіювачів, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювачів та вини останніх в їх заподіянні.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо застосування законів, що регулюють відшкодування моральної шкоди, у постанові "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, із послідуючими змінами. Так, у пункті 2 цієї постанови роз`яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 23, 1167 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди;при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист права споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (пункт 5 постанови).

Пунктом 9 зазначеної постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно пункту 10-1 зазначеної постанови при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до частини 1, 2, 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (частина 1). Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом (частина 2).

Отже, шкода, завдана іншими незаконними діями або бездіяльністю чи незаконними рішеннями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду відшкодовується на загальних підставах, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, що містяться у статтях 1173, 1174 ЦК України.

Стаття 1173 ЦК України визначає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За правилами статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Як встановлено судом із досліджених матеріалів справи, позивач заявив вимоги про стягнення із відповідачів шкоди, обґрунтувавши такі вимоги тим, що 17 червня 2013 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення за № 42013010090000031 за ч. 1 ст. 185 КК України за фактом крадіжки паливно-мастильних матеріалів ПСП «Війтівське», що мала місце згідно акта інвентаризації паливно-мастильних матеріалів по ПСП «Війтівське» від 01 березня 2002 року, відповідно до якого комісією ПСП «Війтівське» встановлено, що було проведено інвентаризацію паливно-мастильних матеріалів по бухгалтерському обліку ПСП «Війтівське» за червень місяць 2001 року та виявлено нестачу дизельного пального в кількості 8095 літрів на суму 12142,50 грн., яке було відправлено 19 червня 2001 року з ТОВ «Корунд-Плюс» (м. Київ) по взаєморозрахунках в ПСП «Війтівське»; на приході по бухгалтерії ПСП «Війтівське» даного дизельного пального на 01 березня 2002 року немає (том 1 а. с. 48, 218).

В адресованій Бершадській місцевій прокуратурі заяві від 03 травня 2018 року представник потерпілого ПСП «Війтівське» Рибак Л. М. навів перелік викраденого майна та свої розрахунки щодо його вартості: дизельне пальне 9250 л х 24,29 грн. за 1 л = 224682,50 грн.; бензин 421 л х 25,79 грн. за 1 л = 10857,59 грн.; дизельне масло 2721 л х 90,00 грн. за 1 л = 244890,00 грн., а всього 480430,09 грн. (том 1 а. с. 97 на звороті). Ціни на зазначене майно він підтвердив довідкою № 23 від 27 квітня 2018 року, виданої ТОВ «Люкс 24», згідно якої станом на 27 квітня 2018 року вартість масла 10W40 за 1 л 90,00 грн., дизельного палива за 1 л 24,29 грн., бензину А-92 за 1 л 25,79 грн. (том 1 а. с. 99 на звороті).

В уточненій позовній заяві від 12 жовтня 2020 року, яка зареєстрована судом 13 жовтня 2020 року, позивач зазначив про те, що власнику ПСП «Війтівське» нанесено збитки в розмірі 480430,00 грн. за період 2016 року, оскільки справу до суду з обвинувальним висновком не передали, тому за період з 2016 року по 2020 рік процент інфляції складає 540,8 відсотків, тобто за весь період досудового слідства сума збитків склала 980130,00 грн.

Таким чином розмір шкоди, яку позивач просить стягнути із відповідачів, що завдана йому, як власнику приватного підприємства під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, позивач визначив вартістю викраденого у нього майна.

При цьому позивач у своїй позовній заяві і всіх послідуючих уточнених позовних заявах не вказав, який вид шкоди він просить стягнути матеріальну шкоду чи моральну шкоду, відповідно обґрунтувавши спричинення йому такої шкоди, з мотивацією спричинення саме певно визначеної шкоди, підтвердивши це належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами.

За правилами статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Для цього, позивач звертаючись до суду із позовом, згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства, та з урахуванням вимог статті 175 ЦПК України (пункти 4, 5 частини 3), у поданій заяві має зазначити зміст заявлених вимог: спосіб захисту прав, передбачений законом; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За правилами статтей 12 та 81 ЦПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог та подати докази. Доказування не ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

З огляду на викладене вірним є висновок суду першої інстанції в тому, що позивачем не обґрунтовано яка саме шкода причинена йому внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу досудового розслідування і прокуратури та не доведені заявлені ним позовні вимоги належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами факту спричинення йому шкоди відповідачами, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів та вини в заподіянні шкоди.

Безпідставними й надуманими є доводи апеляційної скарги у тому, що суд тривалий час розглядав справу із 10 січня 2020 року, чим порушив права юридичної особи ПСП «Війтівське», і при цьому ухвалив рішення відносно фізичної особи ОСОБА_1 , хоча він звертав увагу суду на те, що він є представником юридичної особи ПСП «Війтівське», а суд навмисне вирішив, що заявником є фізична особа, а не представник ПСП «Війтівське», оскільки вони спростовуються встановленими постановою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року обставинами.

Цією постановою задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 і скасовано ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 10 червня 2021 року про закриття провадження у справі з роз`ясненням позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції господарського суду. До такого висновку суд апеляційної інстанції прийшов встановивши, що вимоги про стягнення шкоди не обґрунтовані порушенням прав ПСП «Війтівське», і спір не виник у зв`язку із створенням, діяльністю, управлінням суб`єкта господарювання та встановивши, що вимоги ОСОБА_1 , як власника ПСП «Війтівське», про відшкодування шкоди, заявлені як вимоги фізичної особи у зв`язку із діяльністю органів досудового розслідування, отже мають цивільний характер.

Доводи апеляційної скарги в тому, що судом не враховані положення статтей 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та практика Європейського суду з прав людини, зокрема по справі «Буланов та Купчик проти України», а також не враховані зауваження Європейського суду з прав людини в тому, що державним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом, на висновки суду в даній справі не впливають, оскільки вони є неспроможними, так як наведена позивачем практика Європейського Суду з прав людини у справі «Буланов та Купчик проти України» не підлягає застосуванню у вирішення даного спору, з урахуванням різних обставин цих справ.

У наведеній позивачем справі була встановлена відсутність доступу заявників до суду, а саме до суду касаційної інстанції в частині того, що їх скарги дійшли до Верховного Суду та Вищого адміністративного суду, однак, залишилися не розглянутими, оскільки спочатку Верховний Суд, а потім Вищий адміністративний суд вирішили, що в них немає юрисдикції їх розглядати.

Зовсім іншою є позиція по даній справі за позовом ОСОБА_1 справа до суду дійшла, розглянута, спір вирішений, рішення суду ухвалене, яке на думку колегії суддів апеляційної інстанції, є законним та обґрунтованим, тому не підлягає до скасування, а апеляційна скарга позивача не підлягає до задоволення, при цьому при застосуванні процесуальних норм не проявлено ні надмірного формалізму, ні надмірної гнучкості.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з`ясував у достатньому обсязі характер спірних правовідносин та визначився з нормами права, які підлягають застосуванню, а тому прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не знайшли свого підтвердження і спростовані наведеним, а тому не впливають на висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: М. В. Матківська

Судді: Ю. Б. Войтко

І. В. Міхасішин

Повний текст судового рішення складено 19 травня 2023 року