Ухвала

від 05.01.2023 по справі 675/34/23

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/34/23

Провадження № 2-з/675/7/2023

У Х В А Л А

05 січня 2023 року Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О.С.,зсекретаремсудового засіданняБеліцеюМ.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ізяславі в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, заяву першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про забезпечення позову першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

05 січня 2023 року Шепетівською окружною прокуратурою до суду пред`явлено позов в інтересах держави в особі Головного управлінняДержгеокадастру уХмельницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрелітагро», про конфіскацію земельної ділянки.

05 січня 2023 року перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822182400:01:001:0036, площею 0,1900 га, 6822182400:01:002:0053, площею0,3200га та заборони розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 6822182400:01:001:0036, 6822182400:01:002:0053 з іншими земельними ділянками.

Підставами позову є те, що порушено ст. ст. 13, 14, 41, Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використані ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, виявлено факт порушення інтересів держави щодо незаконного перебування у приватній власності громадян російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Прокурор вказує, що ОСОБА_1 , котра являється громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом № 17/2018, виданого 25 серпня 2021 року, та № 16/2018, виданого 31 березня 2021 року, набула право власності на земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровими номерами 6822182400:01:001:0036, площею 0,1900 га, та 6822182400:01:002:0053, площею 0,3200 га, які знаходиться на території Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області.

В подальшому, 23 вересня 2021 року земельну ділянку з кадастровим номером 6822182400:01:002:0053, площею 0,3200 га, ОСОБА_1 передала у оренду ТОВ «Компанія «Укрелітагро» на підставі договору оренди від 23 вересня 2021 року, строк дії договору визначено до 23 вересня 2031 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із цим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земеьного кодексу України у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки.

Водночас, передача вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6822182400:01:002:0053, площею 0,3200 га, ОСОБА_1 , на думку прокурора, відбулась з порушенням вищевказаних норм законодавства, оскільки суб`єктом права власності на землю згідно із ст. 80 Земельного кодексу України визначеного громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства. Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Прокурор вважає, що, враховуючи те, що ОСОБА_1 являється іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 31 березня 2021 року по даний час та з 25 серпня 2021 року по даний час) не відчужила їх, а лише передала одну з них в оренду, є підстави для їх конфіскації у власність держави.

Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

Прокурор зазначає, що в даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушила визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужила їх упродовж року після набуття права власності. На даний час ОСОБА_1 без перешкод використовує спірні земельні ділянки на території України.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України. Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України, вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Враховуючи викладене, а також те, що спірні земельні ділянки, на думку позивача, незаконно перебувають у власності громадянки російської федерації в порушення вищенаведених норм, на даний час у держави, в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області виникло право на конфіскацію земельних ділянок у власність держави та подальшого розпорядження ними.

На підставі наведеного, з метою забезпечення виконання рішення суду про повернення земельних ділянок державі, перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури вважає за необхідним вжити інших видів заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В зв`язку із розглядом справи за відсутності її учасників та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Відповідно до положень статей 150, 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно з вимогами ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, крім іншого, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, інші відомості, потрібні для забезпечення позову У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При цьому слід мати на увазі, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та не встановлюється наперед результат розгляду справи по суті позову.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено судам, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Як вбачається зі змісту заяви, є підстави вважати, що земельні ділянки, передані громадянці російської федерації ОСОБА_1 , незаконно перебувають у її власності, оскільки вона упродовж року після набуття права власності на спірні земельні ділянки не виконала обов`язків по їх відчуженню.

Прокуратурою встановлено, що 31 березня 2021 року ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822182400:01:001:0036, площею 0,1900 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраціний номер об`єкта нерухомого майна: 2326015768221), а 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822182400:01:002:0053, площею0,3200га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраціний номер об`єкта нерухомого майна: 2439927068221).

В подальшому, 23 вересня 2021 року земельну ділянку з кадастровим номером 6822182400:01:002:0053, площею 0,3200 га, ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «Компанія «Укрелітагро» на підставі договору оренди від 23 вересня 2021 року, строк дії договору визначено до 23 вересня 2031 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із цим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок.

Передача вказанихземельних ділянокОСОБА_1 , на думку прокурора, відбулась з порушенням вищевказаних норм законодавства, оскільки суб`єктом права власності на землю згідно із ст. 80 Земельного кодексу України визначеного громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства. Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 31 березня 2021 року по даний час та з 25 серпня 2021 року по даний час) не відчужила їх, а лише передала одну з них в оренду, є підстави для їх конфіскації у власність держави.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Враховуючи викладене, а також те, що є підстави вважати, що спірні земельні ділянки незаконно перебувають у власності ОСОБА_1 , яка упродовж року після набуття права власності на спірні земельні ділянки не виконала обов`язків по їх відчуженню, тому у даній справі вжиття заходів забезпечення позову першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури є виправданим цивільно-процесуальним заходом.

Наведене відповідає висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року за результатами розгляду справи № 587/225/18, який на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен, зокрема, з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась із заявою, позовним вимогам. При цьому, вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися майном може призвести до незворотних наслідків.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Крім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд вважає, що заява першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури містить належне обґрунтування необхідності застосування саме таких видів забезпечення позову як заборони розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 6822182400:01:001:0036 та 6822182400:01:002:0053 з іншими земельними ділянками.

Тому, з метою недопущення можливих порушень прав інших осіб, суд вважає, що заяву першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про забезпечення позову слід задовольнити, накласти арешт на спірні земельні ділянки та заборону розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 6822182400:01:001:0036 та 6822182400:01:002:0053 з іншими земельними ділянками.

Такий вид забезпечення позову не порушує права користувача відповідних земельних ділянок, та є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Застосовуючи даний цивільно-правовий захід, суд виходить зі змісту заяви першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури та принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого ст. 13 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154, 157, 247 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Заяву першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822182400:01:001:0036, площею 0,1900 га, 6822182400:01:002:0053,площею 0,3200га, та заборонити розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 6822182400:01:001:0036 та 6822182400:01:002:0053 з іншими земельними ділянками.

Копію ухвали негайно направити для виконання до «Центру надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ізяславської міської ради та сторонам для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту ухвали 05 січня 2023 року.

Суддя: О. С. Янішевська