Ухвала

від 05.01.2023 по справі 922/10/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

05 січня 2023 року м. ХарківСправа № 922/10/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

без виклику представників сторін,

розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про забезпечення позову по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Емальзавод", м. Харків про стягнення 5 617 651,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" (м. Київ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Емальзавод" (м. Харків) про стягнення заборгованості за Кредитним договором №ВL2019-00311 від 30.01.2019 року в сумі 5617651,69 грн., з яких: 3877044,16 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 1598096,21 грн. - заборгованість за процентами; 25000,00 грн. - прострочена заборгованість по сплаті комісії (п.2.4.); 97526,10 грн. - штраф за порушення п. 3 2.6.; 19985,22 грн. - штраф за порушення п.3.2.15. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/10/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "26" січня 2023 р. о 10:40

Разом з позовною заявою було зареєстровано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на майно, що належить на праві власності відповідачу, а саме на:

- нежитлову будівля літ. В-3, загальною площею 7375,9 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Довгалівська., будинок 25 (двадцять п`ять);

- земельну ділянку площею 4,2764 та, кадастровий номер 6310137200:09:033:0066, розташована за адресою: місто Харків, вулиця Довгалівська земельна ділянка 25;

- частки нежитлових будівель (Опис: нежитлові будівлі літ. А-3, загальною площею 2286.4 кв.м.; літ.Б-1, загальною площею 312,7 кв.м.; літ М-1, загальною площею 2662,6 кв.м.; літ. Е-1, загальною площею 25,4 кв.м.; літ. П-1, загальною площею 31,5 кв.м.; літ. Л-1, загальною площею 9,6 кв.м.; літ. З-1, загальною площею 15,2 кв.м.; літ. И-1, загальною площею 32,9 кв.м.; літ. О-1, загальною площею 65,1 кв.м.; літ. Д-1, загальною площею 3,3 кв.м.) розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Довгалівська, будинок 25 (двадцять п`ять);

- нежитлові будівлі: літ. Ж-1, загальна площа 496,2 кв.м., літ. Г-3. загальна площа 1636,1 кв.м., літ. К-1, загальна площа 11,7 кв.м., розташовані за адресою; місто Харків, вулиця Довгалівська, будинок 25 (двадцять п`ять).

Суд, дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку про те, що вона не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують з вирішенням питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантію задоволення вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує, що причиною, у зв`язку з якою потрібно забезпечити позов, є те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а саме, відповідач повинен повернути грошові кошти.

Так, позивач вказує, що у разі відсутності грошових коштів у боржника, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», стягнення звертається на рухоме та нерухоме майно, яке належить боржнику. Оскільки, строк погашення заборгованості за кредитним договором настав ще у січні 2022 року (до введення в Україні військового стану), а заборгованість у встановлені строки погашена не була та залишається несплаченою станом на 22.12.2022 року, та ні позичальником ні поручителем з січня 2022 року не направлено у погашення заборгованості жодного платежу, то на думку позивача, є всі підстави вважати, що у як у позичальника так і у відповідача відсутні кошти для погашення боргу за кредитним договором. Крім того, порушення справи про банкрутство щодо позичальника також є беззаперечним свідченням того, що у позичальника відсутні кошти для погашення заборгованості. Тобто, поточних доходів відповідача певно буде недостатньо для погашення заборгованості.

За твердженнями позивача, реальною загрозою невиконання рішення суду в даному випадку є здійснення відповідачем дій щодо відчуження майна на користь третіх осіб, що зробить неможливим виконання рішення суду.

Як вказує заявник, несплата з січня місяця 2022 року позичальником та відповідачем жодного платежу за кредитним договором, вказує на явне не бажання відповідача та позичальника добровільно погашати заборгованість, що може в подальшому вплинути на виконання судового рішення, бо відповідач повинен повернути позивачу значну суму грошових коштів (5617651,69 грн). Таким чином, на переконання позивача, якщо не накласти арешт на майно, яке на сьогодні належить відповідачу, то в подальшому буде неможливо виконати рішення суду у разі задоволення позову, та є ризик, що у відповідача не буде ні грошових коштів, ні майна, на яке можливо звернути стягнення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу між інтересами сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачеві здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

За твердженнями позивача, враховуючи, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову,позивач вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову Акціонерного банку "Південного" шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу - ТОВ "ЕМАЛЬЗАВОД".

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на майно, що належить на праві власності відповідачу. На підтвердження права власності відповідача на дане майно, позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №902/852/21.

У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17).

Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже заявник зобов`язаний надати достатні докази, що підтверджують наявність обставин, що є підставою для обґрунтованого припущення, що в разі невжиття заходів до забезпечення позову можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. Наразі це докази, що дають підстави для висновку про те, що, відповідач, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, дійсно не матиме грошових коштів та/або інших активів достатніх для виконання рішення суду, а, також, має наміри здійснити відчуження майна, на яке позивач просить накласти арешт.

Проте, цей тягар доказування заявником не витриманий. Заявник не надав достатніх належних та допустимих доказів існування зазначених вище обставин.

Так, заявником не надано жодних доказів вчинення відповідачем дій, які спеціально чи фактично спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань (економічно необґрунтоване відчуження активів, прийняття невиправданих обтяжень, немотивоване дострокове виконання зобов`язань, укладення фіктивних чи удаваних правочинів, безпідставне перерахування коштів з банківських рахунків, вчинення підозрілих операцій з підвищеним ступенем фінансового ризику тощо). За відсутності відповідних доказів суд позбавлений можливості зробити хоча б скільки-небудь обґрунтоване припущення про існування фактичних обставин, котрі можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав позивача.

Фактично подана Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Південний" заява ґрунтується на припущеннях щодо вірогідності можливого в майбутньому ухилення відповідача та третьої особи від виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Проте, самі лише не підтверджені доказами твердження заявника про абстрактну вірогідність вчинення боржником тих чи інших дій не є достатньою підставою для необхідного в розумінні частини другої статті 136 ГПК України обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Необґрунтоване припущення не може бути покладене в основу рішення суду. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Твердження заявника про те, що арешт майна не обмежить право відповідача-на володіння та користування цим майном, судом не може бути розцінене, як достатній аргумент для забезпечення позову за відсутності встановлення інших належних мотивів, які є обов`язковими під час розгляду відповідних заяв.

Такий висновок міститься в Постанові Касаційного господарського суду від 31 серпня 2022 року по cправі №916/463/22.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що передбачені частиною другою статті 136 ГПК України законні підстави для вжиття заходів забезпечення позову наразі не були достатньо обгрунтованими, а тому заява про забезпечення позову в даному випадку задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 136, 137, 234, 254, 255, п. п. 9 п. 1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про забезпечення позову по справі №922/10/23 - відмовити.

Оскарження здійснюється в порядку визначеному ст. ст. 254-255 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.01.2023.

СуддяЛ.В. Шарко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.