Рішення

від 13.01.2023 по справі 910/11567/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2023Справа № 910/11567/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнер-Рент»

до Приватного підприємства «Бекристон»

про стягнення 689 2765,95 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Контейнер-Рент» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Бекристон» про стягнення 689 2765,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди №1 від 02.04.2018 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 689 2765,95 грн, з яких: 576 000,00 грн основного боргу, 9 414,24 грн пені, 13 142,71 грн 3% річних, 90 720,00 грн інфляційних втрат.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

З огляду на предмет позову у даній справі, ціну позову та незначну складність справи, судом визнано справу № 910/11567/22 такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

24.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про витребування у позивача оригіналів доказів.

06.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

19.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів, суд зазначає наступне.

Так, відповідач у клопотанні просить суд витребувати у позивача оригінали наступних документів: доказів направлення позивачем/отримання відповідачем рахунків на оплату та актів наданих послуг, які долучає до позовної заяви позивач; претензії, яка не містить ні дати, ні номеру, проте яку позивач додає до позовної заяви; квитанції Укрпошти, як доказ направлення на адресу відповідача претензії (листа з трек-номером 0101138940870); опису вкладення до листа з трек-номером 0101138940870; документів, які підтверджують повноваження адвоката на підписання та надсилання претензії та представництво позивача адвокатом в суді.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Однак, всупереч приписам статті 81 ГПК України відповідачем не зазначено щодо заходів, які він вживав для самостійного отримання доказів, витребувати які він просить суд та не надано доказів на підтвердження вжиття таких заходів.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (п. 2 ч. 5 ст. 91 ГПК України).

Суд зазначає, що подані разом з позовною заявою копії письмових доказів засвідчені відповідно до вимог процесуального законодавства, відтак, доводи відповідача щодо наявності сумнівів у достовірності поданих позивачем доказів визнаються судом необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві та запереченнях на відзив, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Контейнер-Рент» (позивач, орендар) та Приватним підприємством «Бекристон» (відповідач, орендодавець) укладено Договір оренди №1 від 02.04.2018 (Договір) відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати орендарю в платне строкове користування (оренду) ящики в кількості 60 000, 00 грн, що є власністю орендодавця, зазначені в додатку №1 (специфікація) до цього договору, а орендар зобов`язується прийняти ящики та сплачувати орендодавцю за користування ящиками плату (орендну плату) в порядку і розмірі, передбачених цим договором.

Найменування, кількість, відновлювальна вартість ящиків, а також вартість орендної плати за ящики, що передаються у користування за цим договором, зазначаються в додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору ящик отримується орендарем на підставі акту приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками сторін. Ящик вважається переданим в оренду орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі.

Орендар повертає орендовані ящики орендодавцю на умовах і в строк визначений договором. Повернення ящиків здійснюється за рахунок та силами орендаря, у належному стані (вимиті, складені на євро піддони, обмотані стретч-плівкою). Повернення ящиків з оренди, оформлюється актом приймання-передачі (повернення) між орендарем і орендодавцем. Підтвердженням факту повернення ящиків є належним чином оформлений, підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками орендаря та орендодавця акт приймання-передачі (повернення). Обов`язок складання акта приймання-передачі (повернення) покладається на орендаря (п.2.2. Договору).

Згідно із п.2.4. Договору у випадку виявлення орендодавцем пошкоджених ящиків орендар несе відповідальність відповідно до умов даного договору. Ящик, який орендар не повернув з оренди, вважається втраченим, а орендар несе відповідальність відповідно до умов даного договору. У випадку виявлення розбіжностей між фактичною кількістю, якістю, асортиментом ящиків та даними, зазначеними в акті прийому-передачі, складається акт про виявлені розбіжності у якому вказуються виявлені розбіжності, зауваження. Зразком акту про виявлені розбіжності при отриманні/повернені ящика є додаток №2 до даного договору. Відповідальність за складання акту про виявлені розбіжності лягає на сторону, яка приймає ящики. Акт про виявлені розбіжності складається та надсилається не пізніше 2 діб з моменту отримання ящиків. У разі ненадання акту про виявлені розбіжності у встановлений строк, ящики вважаються прийнятими за актом отримання ящиків без зауважень.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. Договору строк оренди ящиків складає 5 років з можливістю продовження (пролонгації). Відлік строку оренди розпочинається з дати підписання акта приймання-передачі. В день закінчення строку оренди (дата повернення) орендар зобов`язаний повернути ящики орендодавцю. Фактичною датою повернення ящиків вважається дата, зазначена в акті приймання-передачі (повернення). У випадку прострочення дати повернення ящиків орендар несе відповідальність встановлену договором.

Орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату, яку зазначено в додатку №1 до даного договору (п.4.1. Договору).

Згідно із п.4.2. Договору орендар здійснює плату за оренду ящиків на підставі виставленого орендодавцем рахунку на оплату не пізніше 14 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендодавець передає орендарю рахунок на оплату, акт наданих послуг та податкові накладні не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим. Якщо сума зазначена орендодавцем у рахунку на оплату перевищує суму отриману шляхом розрахунку за формулою зазначеною в додатку №1 до даного договору, рахунок на оплату вважається недійсним та підлягає оформленню у відповідній редакції, а орендар здійснює платіж за оренду ящиків у сумі розрахованій за формулою зазначеною в додатку №1 до даного договору.

Відповідно до п.6.3. Договору в разі порушення строків оплати будь-яких платежів вказаних у цьому договорі орендар за вимогою орендодавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченої оплати, за кожен день прострочення.

Згідно із п.7.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів не повідомила про розірвання даного договору, строк дії договору вважається автоматично продовженим на наступний рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Також між сторонами укладено додаток № 1 до Договору - специфікація ящиків, які передаються в оренду орендарю: ящик пластиковий RPC 6423 у кількості12 000 шт., відновлювальна вартість за одиницю - 150,00 грн та вартість щомісячної оренди за користування ящиками в розмірі 36 000, 00 грн в тому числі ПДВ 6 000,00 грн.

Орендар передав орендодавцю ящики у кількості 12 000 шт., що підтверджується актом приймання-передачі від 02.04.2018 до Договору.

На виконання умов Договору орендарем виставлялись орендодавцю рахунки-фактури та акти здачі приймання робіт (надання послуг) за період з червня 2021 по вересень 2022 року, на загальну суму 576 000,00 грн (36 000,00 грн х 16 = 576 000,00 грн).

Орендодавець звернувся до орендаря з претензією, відповідно до якої просив перерахувати суму основного боргу у розмірі 576 000,00 грн протягом 7 днів з моменту отримання претензії. Разом з претензією, також надіслано копію Договору №257/юр від 07.05.2021, корінець ордеру, посвідчення адвоката, рахунки та акти здачі-прийняття робіт, що підтверджується описом вкладення у лист №0101138940870 від 31.08.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди №1 від 02.04.2018 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 689 2765,95 грн, з яких: 576 000,00 грн основного боргу, 9 414,24 грн пені, 13 142,71 грн 3% річних, 90 720,00 грн інфляційних втрат.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, виходячи з наступного: позивач не є платником податку на додану вартість, він позбавлений права включати ПДВ до вартості оренди; відповідач звертався до позивача з вимогою про належне оформлення актів здачі приймання послуг та рахунків на оплату, та була проігнорована позивачем; позивачем не надавалися відповідачу рахунки на оплату, акти та податкові накладні, що є порушенням умов договору позивачем; розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені суперечить нормам чинного законодавства. Аналогічна позиція викладена у запереченнях на відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивачем, зокрема, зазначено, що зміна податкового статусу сторін не має наслідком автоматичну зміну ціни укладеного Договору, та що така зміна впливає виключно на податковий облік позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що між сторонами укладено Договір оренди №1 від 02.04.2018 відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати орендарю в платне строкове користування (оренду) ящики в кількості 60 000, 00 шт, що є власністю орендодавця, зазначені в додатку №1 (специфікація) до цього договору, а орендар зобов`язується прийняти ящики та сплачувати орендодавцю за користування ящиками плату (орендну плату) в порядку і розмірі, передбачених цим договором.

Як встановлено судом, позивач передав відповідачу ящики у кількості 12 000 шт., при цьому вартість щомісячної оренди за користування ящиками встановлена в розмірі 36 000, 00 грн в тому числі ПДВ 6 000,00 грн, зазначене підтверджується актом приймання-передачі від 02.04.2018 та додатком № 1 до Договору.

Згідно із п.4.2. Договору орендар здійснює плату за оренду ящиків на підставі виставленого орендодавцем рахунку на оплату не пізніше 14 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендодавець передає орендарю рахунок на оплату, акт наданих послуг та податкові накладні не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим. Якщо сума зазначена орендодавцем у рахунку на оплату перевищує суму отриману шляхом розрахунку за формулою зазначеною в додатку №1 до даного договору, рахунок на оплату вважається недійсним та підлягає оформленню у відповідній редакції, а орендар здійснює платіж за оренду ящиків у сумі розрахованій за формулою зазначеною в додатку №1 до даного договору.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи приписи чинного законодавства та п. 4.2. Договору, суд дійшов висновку, що строк сплати орендної плати за період з червня 2021 по вересень 2022 року, на загальну суму 576 000,00 грн, є таким що настав.

При цьому, стосовно заперечень відповідача у частині визначення ціни оренди майна, суд зазначає, що відповідно до п. 4.3. Договору сторони мають право змінити ціну оренди ящиків. Зміна ціни оренди та/або зміна строку оренди ящиків оформлюються додатковою угодою до даного Договору.

Однак, матеріали справи не містять додаткової угоди про зміну ціни оренди майна. Крім того, суд зазначає, що ціна та сума в рахунках-фактурах за період з червня 2021 по липень 2022 визначена без ПДВ.

Щодо доводів відповідача про неналежне оформлення актів здачі-приймання робіт та рахунків на оплату, суд зазначає про таке.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Так, суд наголошує, що не виставлення/не направлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунка - фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.

Відповідно така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 від 07.02.2018 у справі №910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.

При цьому, положеннями п. 4.2 Договору передбачено, що в будь-якому разі орендар здійснює плату за оренду ящиків не пізніше 14 числа поточного місяця, тобто, договором визначено граничний термін сплати коштів за оренду майна.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 576 000,00 грн за період з червня 2021 року по вересень 2022 року, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 576 000,00 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 142,71 грн 3% річних, 90 720,00 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, датою початку періоду нарахування компенсаційних втрат щодо заборгованості, яка виникла у червні 2021 року є 02.06.2021, щодо заборгованості, яка виникла у липні 2021 року є 02.07.2021 і так за аналогією до вересня 2022 року, однак, враховуючи приписи п. 4.2 Договору, суд зазначає, що обґрунтованим періодом нарахування щодо заборгованості за червень 2021 року є період з 15.06.2021 (перший день прострочення) по 20.10.2022 (як визначено у розрахунку позивачем), за липень 2021 року: з 15.07.2021 (перший день прострочення) по 20.10.2022 (як визначено у розрахунку позивачем) і так далі, останній період нарахування: щодо заборгованості за вересень 2022 року: з 15.09.2022 по 20.10.2022.

Зробивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням викладеного вище, суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 13 142,71 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 12 528,00 грн, позовні вимоги про стягнення 90 720,00 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 9 414,24 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що у разі порушення строків оплати будь-яких платежів вказаних в цьому договорі, орендар за вимогою орендодавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати, за кожен день прострочення.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем здійснюється нарахування пені на заборгованість, яка виникла в період з червня 2021 року по вересень 2021 року: з 02.10.2021 по 01.01.2022, за жовтень 2021 року: з 02.10.2021 по 01.01.2022, за листопад: з 02.11.2021 по 01.01.2022, за грудень 2021 року: з 02.12.2021 по 01.01.2022.

Однак, суд не погоджується з таким розрахунком, оскільки, щодо нарахування пені на заборгованість, яка виникла в червні 2021 року, суд зазначає, що розрахунок позивача суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки період нарахування пені може становити з 15.06.2021 по 15.12.2021, а не по 01.01.2022, як визначено позивачем; щодо нарахування пені на заборгованість за жовтень 2021 року - грудень 2021 року, суд зазначає, що початком періоду нарахування є 15 число відповідного місяця.

Відтак, зробивши перерахунок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 9 414,24 грн пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 8 453,59 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бекристон» (02072, місто Київ, вулиця Бориса Гмирі, будинок 2, офіс 215; ідентифікаційний код: 36085749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнер-Рент» (04215, місто Київ, проспект Гонгадзе, будинок 20-В, квартира 600; ідентифікаційний код: 41945945) основний борг у розмірі 576 000 (п`ятсот сімдесят шість тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 12 528 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 90 720 (дев`яносто тисяч сімсот двадцять) грн 00 коп., пеню у розмірі 8 453 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят три) грн 59 коп. та судовий збір у розмірі 10 315 (десять тисяч триста п`ятнадцять) грн. 52 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева