Рішення

від 05.01.2023 по справі 924/554/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2023 р. Справа №924/554/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до 1) Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області, смт. Ярмолинці

2) Відділу з питань соціальної політики Ярмолинецької селищної ради, смт. Ярмолинці

про стягнення 7711,18 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мартинюк О.О. згідно довіреності та посвідчення

від відповідачів: не з`явився

Рішення виноситься 05.01.2023р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до суду з позовом до Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 7711,18 грн.

Ухвалою суду від 03.10.2022р. задоволено клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про залучення до участі у справі співвідповідача від 03.10.2022р.; залучено до участі у справі № 924/554/22 Відділ з питань соціальної політики Ярмолинецької селищної ради в якості співвідповідача (код ЄДРПОУ 44118354, площа 600-річчя Ярмолинець, буд. 1, смт. Ярмолинці, Хмельницької області).

В обґрунтування позову посилається на те, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Жмеринська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно діючого законодавства України щодо пільг, компенсацій і гарантій протягом 2021 року надавались послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян безпосередньо у приміському дизель-поїзді касирами квитковими-роз`їзними сполученням Гречани - Кам`янець-Подільський. Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Також позивач в обґрунтування позову зазначив, що згідно п. п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як зауважив позивач, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не було передбачено виділення із державного бюджету коштів на компенсацію підприємствам транспорту за надання послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян, але відповідно ст.91 Бюджетного кодексу України видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів.

Посилаючись на підпункт 1 пункту "а" ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування", позивач зазначив, що протягом 2021 року саме відповідач зобов`язаний був подати відповідні позиції до місцевого бюджету шляхом включення до такого компенсаційних виплат залізниці за пільговий проїзд окремих категорій громадян за 2021 рік. До прийняття місцевого бюджету на 2021 рік позивач листом від 17.08.2021 року №ДН-3-01-08/674 (вхідний від 25.08.2021) звертався до голови Ярмолинецької селищної ради щодо передбачення у місцевому бюджеті на чотири місяці 2021 року суми компенсацій за пільгові перевезення у сумі не менше 29,80 тис.грн. З метою виконання вимог зазначених вище законодавчих актів сторонами мав бути укладений договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету. Позивач листами №ДН-3-01-08/569 від 28.07.2021 року, №ДН-3-01-08/689 від 28.08.2021 року, №ДН-3-01-08-768 від 20.09.2021 року та №ДН-3-01-08/985 від 29.11.2021 року звертався до виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради з пропозицією укласти такий договір, але відповідач відмовився укладати такий договір, про що повідомив у листі від 20.08.2021 №2184 та від 03.09.2021р. №2302.

Також, як зауважив позивач, ним протягом жовтня 2021 - січня 2022 року надсилались на адресу органу місцевого самоврядування облікові форми та акти звіряння розрахунків, де сума наданих послуг щомісячно відображалась з накопиченням з 30 вересня 2021 року (супровідні: №ДН-3-01-08/835 від 13.10.2021 (лист рекомендований №2310400988575), №ДН-3-01-08/957 від 11.11.2021 року (лист рекомендований №2310401007179), №ДН-3-01-08/965 від 18.11.2021 року (лист рекомендований №2310401011184), №ДН-3-01-08/1068 від 10.12.2021 (лист рекомендований №2310401018847), №ДН-3-01-08/6 від 12.01.2022 року (лист рекомендований №2310401029369). Повторно позивачу надсилався пакет документів за вересень-жовтень місяць 2021 року супровідним №ДН-3-01-08/5 від 12.01.2022 року (лист рекомендований №2310401029040), але Відповідач, всупереч вказаних норм, жодного разу не здійснив відшкодування за надані послуги в рахунок вказаного періоду.

Позивач звернув увагу суду на неможливість в односторонньому порядку відмовитись від виконання державної програми соціального захисту населення, тому починаючи з 30 вересня протягом жовтня - грудня 2021 року позивач здійснив всі дії щодо виконання державної програми з надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів. З 30.08.2021 року до 31.12.2021 року включно залізницею надано послуги з перевезення пільгових категорій 408 громадянину на території Ярмолинецької селищної ради по залізничній станції Ярмолинці та зупиночними пунктами Буйволовецький, Волундринці, Кадіївка, Шевченко, Савинці на суму 7711,18 грн. На вказану суму на адресу відповідача була виставлена вимога від 14.01.2022 року №ДН-3-01-08/55, яка залишилась без відповіді та без виконання.

Відповідач-1 у відзиві від 05.09.2022р. просить суд відмовити в позові, зазначив, що згідно пункту 3 частини другої статті 22 БК України, Ярмолинецька селищна рада не є і не може бути належним відповідачем по справі, оскільки не є виконавчим органом місцевого самоврядування і головним розпорядником коштів місцевого бюджету, оскільки такими розпорядниками можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Позивач у відповіді на відзив відповідача-1 від 08.09.2022р. просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач-2 у відзиві від 21.10.2022р. просить суд відмовити в позові, зазначив, що позовні вимоги стосуються стягнення з Ярмолинецької селищної ради 7711,18 грн. витрат, які понесла залізниця за перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 30.08.2021 року по 31.12.2021 року. Яка позовна вимога стосується відділу з питань соціальної політики Ярмолинецької селищної ради - не зрозуміло.

Відповідач-2 зазначив, що Бюджетний кодекс України, Закон України "Про залізничний транспорт", Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян покладають на особу, яка є головним розпорядником коштів і якою приймалось рішення про відшкодування витрат AT "Укрзалізниця" на пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, - обов`язок компенсувати, підтверджені обліковими формами недоотримані позивачем кошти за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі. Будь-яке примусове стягнення з відповідача коштів на підставі саме ст. 91 Бюджетного кодексу України без прийняття такого рішення органами місцевого самоврядування або поза межами передбачених таким рішенням видатків місцевого бюджету, а також без укладення відповідного договору є протиправним.

Позивач у відповіді на відзив відповідача-2 від 27.10.2022р. просив суд задовольнити позовні вимоги, посилаючись на правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19, зазначив, що листами від 28.07.2021 за вих. № ДН-3-01-08/569, від 17.08.2021 за вих. № ДН-3-01-08/674, 28.08.2021 за вих. № ДН-3-01-08/689, від 20.09.2021 за вих. № ДН-3-01-08/768 та іншими неодноразово пропонував Відповідачу укласти договір на перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом у Приміському сполученні, а також просив передбачити у місцевому бюджеті кошти на компенсацію витрат від перевезення даної категорії громадян. Однак, у відповідь Позивач отримував від Відповідача відмови у виділені бюджетних коштів на покриття витрат по перевезенню пільгових категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні, а також відмову укладати відповідний договір, оскільки таке фінансування не передбачене місцевим бюджетом на 2021 рік. Вважає, що на відповідача покладено обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти Позивачем за перевезення пільгових категорій населення на території Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідачі в судове засідання своїх представників не направили.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Позивач листом від 17.08.2021 року №ДН-3-01-08/674 звертався до голови Ярмолинецької селищної ради щодо передбачення у місцевому бюджеті на чотири місяці 2021 року суми компенсацій за пільгові перевезення у сумі 29,80 тис.грн.

Позивач листами №ДН-3-01-08/569 від 28.07.2021 року, №ДН-3-01-08/689 від 28.08.2021 року, №ДН-3-01-08-768 від 20.09.2021 року та №ДН-3-01-08/985 від 29.11.2021 року звертався до голови Ярмолинецької ОТГ з пропозицією укласти договір.

Відповідач у листі від 20.08.2021 №2184 та від 03.09.2021р. №2302 повідомив про відсутність видатків на компенсацію коштів з перевезень.

Також у матеріалах справи наявні листи Ярмолинецької селищної ради від 06.10.2021р., 15.09.2021р., 11.11.2021р., 07.12.2021р., 04.01.2022р., 28.01.2022р., 17.02.2022р., листи ВП "Жмеринська дирекція залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" від 29.11.2021р., 13.10.2021р. (з рахунком та актом звірки за вересень 2021 року), 11.11.2021р. (з рахунком та актом звірки за жовтень 2021 року), 10.12.2021р. (з рахунком та актом звірки за листопад 2021 року), 12.01.2022р. (з рахунком та актом звірки за грудень 2021 року), лист-вимога від 12.01.2022р., вимога від 14.01.2022р.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993, законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Таким чином, норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок Держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відтак, обслуговуючи категорії громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, Держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом, за рахунок державного або місцевого бюджетів у залежності від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Позивач у позові просив суд стягнути з відповідача (Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області) 7711,18 грн. коштів за послуги з перевезення пільгових категорій 408 громадянину у період з 30.08.2021 року до 31.12.2021 року на території Ярмолинецької селищної ради по залізничній станції Ярмолинці та зупиночними пунктами Буйволовецький, Волундринці, Кадіївка, Шевченко, Савинці.

Отже, спірні правовідносини виникли у 2021 році.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Бюджетного Кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 22 Бюджетного Кодексу України головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

Ярмолинецька селищна рада Ярмолинецького району Хмельницької області не була органом, до компетенції якого належать питання соціального захисту населення, таким органом був Відділ з питань соціальної політики Ярмолинецької селищної ради.

Вищенаведене не заперечувалося і представником позивача, який 03.10.2022р. подав клопотання про залучення останнього в якості співвідповідача.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами у господарському процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача.

Тобто, відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Дослідивши матеріали справи, з огляду на те, що відповідач-1 не є головним розпорядником коштів, до компетенції якого належать питання соціального захисту населення, суд дійшов висновку про те, що Ярмолинецька селищна рада Ярмолинецького району Хмельницької області є неналежним відповідачем у даному спорі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо позовних вимог, спрямованих до Відділу з питань соціальної політики Ярмолинецької селищної ради, судом береться до уваги, що статтею 4 Бюджетного кодексу України визначено, що якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у Кодексі, застосовуються відповідні норми Кодексу.

Відповідно до ст. 7 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Стаття 89 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

До 2017 року, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включають в себе державні програми соціального захисту, серед яких було передбачено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (абзац п`ятий підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України).

Проте, абзац п`ятий підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 виключено на підставі Закону України № 1789-VIII від 20.12.2016р.

Статтею 91 Бюджетного кодексу України визначено видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (підпункт "ґ" пункту 3 частини першої статті 91).

У статтю 102 Бюджетного кодексу України також були внесені зміни на підставі Закону України № 1789-VIII від 20.12.2016. Так, з 01.01.2017 з Бюджетного кодексу України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (частину п`яту статті 102 Бюджетного кодексу України виключено на підставі Закону від 20.12.2016 N 1789-VIII).

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 № 1789-VIII внесені зміни до Бюджетного кодексу України. Названий Закон набрав чинності з 01.01.2017.

Зокрема, внесено зміни до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України, якими частину п`ять статті 102 (щодо субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, до яких віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян) виключено, та з підпункт "б" пункту 4 частини 1 статті 89 виключено абзац 5, яким компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян було віднесено до переліку державних програм соціального захисту.

Отже, на момент звернення з позовом у даній справі законодавство, яке просить застосувати позивач до спірних правовідносин (сторінка 2 позовної заяви) втратило свою чинність та у 2021 році воно вже не регулювало спірні правовідносини.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 904/94/19, оскільки висновки суду в цій постанові зроблені відповідно до законодавства, яке було чинним на момент розгляду вказаної справи, а предметом спору була заборгованість за період 2016 року.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 по справі № 904/138/21.

У вказаній постанові Верховний Суд також звертав увагу на те, що відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України від 04.07.1996 N 273/96-ВР "Про залізничний транспорт", відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

У даному випадку, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами даної справи договору на компенсацію понесених витрат на пільгове перевезення громадян.

Разом з тим, ч. 6 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Матеріали справи не містять доказів прийняття Ярмолинецькою селищною радою відповідного рішення щодо введення відповідних пільг. Бюджетом Ярмолинецької селищної територіальної громади кошти на компенсацію витрат на пільгове перевезення громадян не передбачені.

Закон України від 20.12.2016 N 1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" доповнив пунктом 204 частину 1 статті 91 Бюджетний кодекс України.

Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, й пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним пунктом 204 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України.

Стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, але не обов`язково мають здійснюватись.

Тобто, кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема його статті 91.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повний текст рішення складено 12.01.2023р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 5 прим.:

1 - в справу,

2 - відповідачу-1 (32100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, селище міського типу Ярмолинці, пл. 600-річчя Ярмолинець, будинок 1 ; info@yarmolynetska-gromada.gov.ua) - рек.,

3 - відповідачу-2 Відділу з питань соціальної політики Ярмолинецької селищної ради (площа 600-річчя Ярмолинець, буд. 1, смт. Ярмолинці, Хмельницької області ) - рек.

4-5 - позивачу ( uz@uz.gov.ua ; pres@sw.uz.gov.ua shch4 ur@sw.uz.gov.ua ; 03680, м. Київ, вул. Тверська 5 ; 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6 ) - рек.