Постанова

від 12.01.2023 по справі 420/3773/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року

м. Київ

справа № 420/3773/19

адміністративне провадження № К/9901/9008/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ"

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року (суддя Харченко Ю.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року (колегія у складі суддів Яковлєва О.В., Градовського Ю.М., Крусяна А.В.)

у справі №420/3773/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ"

до Головного управління Держпраці в Одеській області

про визнання протиправними та скасування рішень.

І. РУХ СПРАВИ

1. 24.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис №ОД606/1600/АВ/П від 08.05.2019 та визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 23.05.2019 № ОД606/1600/АВ/П/ТД у розмірі 375 570,00 грн.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

3. У касаційній скарзі позивач просить частково скасувати вищезазначені рішення судів та ухвалити нове, яким скасувати постанову про накладення штрафу від 23.05.02019 №ОД606/1600/АВ/П/ТД.

4. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2020 відкрито касаційне провадження.

5. Позивач клопотав про розгляд справи за його участі, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що

7. 20.04.2018 між ТОВ "ГЮРІШ" (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець) укладено Договір про надання транспортних послуг, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати транспортні послуги і послуги по перевезенню вантажів згідно заявок Замовника. Детальні умови замовлення (маршрут та строки надання послуг) зазначаються у заявках Замовника та узгоджуються з Виконавцем. Транспортні послуги надаються Виконавцем наступними транспортними засобами: вантажним автомобілем марки МАN, модель ТGS 41.420, державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2017, об`єм двигуна 12400; вантажним автомобілем марки МАN, модель ТGS 33.360, державний номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску 2017, об`єм двигуна 10500; Вантажним автомобілем марки МАN, модель ТGS 41.420, державний номерний знак НОМЕР_3 , рік випуску 2017, об`єм двигуна 12400.

8. 02.04.2018 між ТОВ "ГЮРІШ" (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець) укладено Договір про надання послуг, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги по підсобних та допоміжних роботах на будівельних майданчиках, складах, коморах тощо та прилеглій території Замовника. Ці послуги можуть включати: виконання вантаження, вивантаження, переміщення вручну та на візках (вагонетках) і укладання вантажів різних видів: сипкі непиловидні матеріали (пісок, щебінь, сміття і т.п., пиловидні матеріали (розсипний цемент, мелене вапно, гіпс тощо), різні вантажі; перевезення вантажі на візках, санях і т.п.; очищення території, доріг, під`їзних шляхів; прибирання цехів, будівельних майданчиків та санітарно-побутових приміщень; надання допомоги в транспортуванні, складуванні, переміщенні вантажів; сприяє збереженню обладнання, інвентарю; враховує робочі операції; виконує іншу некваліфіковану роботу за вказівкою керівництва; виконання електрозварювальних робіт. Виконавець зобов`язаний тримати довірену техніку в чистоті і працездатному стані, у зовнішньому вигляді і поведінці, постійно дотримуватися відповідної форми одягу.

9. 29.08.2018 між ТОВ "ГЮРІШ" (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець) укладено Договір про надання послуг, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги по підсобних та допоміжних роботах на будівельних майданчиках, складах, коморах тощо та прилеглій території Замовника. Ці послуги можуть включати: виконання вантаження, вивантаження, переміщення вручну та на візках (вагонетках) і укладання вантажів різних видів: сипкі непиловидні матеріали (пісок, щебінь, сміття і т.п.), пиловидні матеріали (розсипний цемент, мелене вапно, гіпс тощо), різні вантажі; перевезення вантажі на візках, санях і т.п.; очищення території, доріг, під`їзних шляхів; прибирання цехів, будівельних майданчиків та санітарно-побутових приміщень; надання допомоги в транспортуванні, складуванні, переміщенні вантажів; сприяє збереженню обладнання, інвентарю; враховує робочі операції; виконує іншу некваліфіковану роботу за вказівкою керівництва.

10. З договорів про надання транспортних послуг від 20.04.2018, договорів про надання послуг від 02.04.2018, від 29.08.2018, укладених між ТОВ "ГЮРІШ" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , встановлено, що їх предметом є надання виконавцями транспортних послуг, та послуг з підсобних та допоміжних робіт на будівельних майданчиках, складах, коморах, тощо, та прилеглій території Замовника.

11. У період з 15.04.2019 по 25.04.2019 посадові особи Головного управління Держпраці в Одеській області провели інспекційне відвідування ТОВ «ГЮРІШ».

12. За наслідками складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 25.04.2019 №ОД606/1600/АВ, яким встановлено що ТОВ «ГЮРІШ» використовує працю найманих працівників, зокрема, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , без належного оформлення трудових правовідносин, що призвело до порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

13. У зв`язку з виявленням вищевказаних порушень, 23.05.2019 винесено постанову №ОД606/1600/АВ/П/ТД, якою на ТОВ «ГЮРІШ» накладено штраф у сумі 375570 грн.

14. Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 не перебували у трудових відносинах з ТОВ "ГЮРІШ", а виконували роботи відповідно до цивільно-правових договорів.

16. Відповідач проти позову заперечив. Наголошував, зокрема, на правомірності винесення припису №ОД606/1600/АВ/П від 08.05.2019 та постанови про накладення штрафу від 23.05.2019 №ОД606/1600/АВ/П/ТД, оскільки ТОВ "ГЮРІШ" використовує працю найманих працівників, зокрема, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , без належного оформлення трудових відносин.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що договори між ТОВ «ГЮРІШ» та громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 не містять обсягу робіт (послуг), який має бути виконано (надано) виконавцями, їх якісних та кількісних характеристик. Зокрема, відсутні відомості про те, який саме результат роботи, повинні передати виконавці замовнику, правочини не містять жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (наданих послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, їх якісних, та кількісних характеристик.

З огляду на це, суди дійшли висновку, що предметом вище окреслених договорів є процес праці, що не передбачає будь-якого кінцевого результату.

Таким чином, предметом договору про надання транспортних послуг від 20.04.2018, договорів про надання послуг від 02.04.2018, від 29.08.2018, укладених між ТОВ "ГЮРІШ" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є виконання останніми трудових функцій за конкретною професією (посадою), що є ознакою трудових відносин та відповідно суперечить природі договору цивільно-правового характеру. Викладене відповідає природі трудового договору, за яким працівник зобов`язаний виконувати не будь-яку індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Крім того, ТОВ "ГЮРІШ" забезпечено виконавців робочими місцями та засобами праці, що відповідає положенням ст.21 КЗпП України, відповідно до якої саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

До того ж, характер робіт (послуг), що виконувалися (надавалися) виконавцями та становлять предмет договору про надання транспортних послуг від 20.04.2018, договорів про надання послуг від 02.04.2018, від 29.08.2018, вказує на те, що виконавці не могли самостійно, на власний розсуд, організувати свою роботу та підпорядковувалися режиму роботи об`єктів позивача.

Суд дійшов висновку, що всупереч положенням ст.24 КЗпП України з боку ТОВ "ГЮРІШ" фактично мала місце спроба підміни трудових відносин цивільно-правовими.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі позивач зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

19. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність саме трудових відносин між ним та зазначеними у акті інспекційного відвідування працівниками не відповідають дійсності та спростовуються копіями цивільно-правових угод, які, на переконання скаржника, підтверджують саме цивільно-правовий характер відносин.

Відповідач неправильно кваліфікував відносини і необґрунтовано застосував санкцію за порушення трудового законодавства, оскільки між позивачем та працівниками укладено договір, відповідно до якого позивач сплачував податкові зобов`язання із суми нарахованої працівникам винагороди, що є підставою вважати наявність трудових договорів із працівниками.

Абзацом 2 ч.2 ст. 255 КЗпП встановлено відповідальність за наявності двох умов одночасно: фактичний допуск працівника до роботи; відсутність трудового договору (контракту). Не зважаючи на те, що договори було названо цивільно-правовим, в дійсності вони були трудовими за своїм змістом, а тому санкція була застосовано до позивача неправильно та непропорційно.

Загалом, доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги.

20. Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір та ухвалили законні і обґрунтовані рішення, які скасуванню не підлягають. Касаційну ж скаргу відповідач вважає необґрунтованою і такою, що не спростовує правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, у зв`язку з чим просить у її задоволенні відмовити, а судові рішення залишити без змін.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.

22. За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

23. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

24. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

25. Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

26. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

27. За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

28. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

29. У постанові від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19, розмежовуючи цивільно-правові і трудові договори, Верховний Суд зазначив таке:

«Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

Згідно із ст. ст. 1, 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

30. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що предметом договорів, укладених між ТОВ "ГЮРІШ" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є саме процес праці, а не її кінцевий результат, адже фізичні особи, з якими позивачем укладено цивільно-правові договори, повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. Роботи, виконання яких передбачають договори, не носять разового характеру та передбачають систематичне виконання обов`язків, та такі умови є однотипними для усіх договорів.

31. Отже, відносини за цивільно-правовими угодами, укладеними між позивачем та вказаними особами, фактично є трудовими. При цьому оформлення таких трудових відносин шляхом підписання трудового договору, видання відповідного наказу чи розпорядження роботодавця чи уповноваженого ним органу, позивачем проведено не було.

32. В апеляційній та касаційній скаргах позивач стверджував, що договори, укладені з відповідними фізичними особами, є трудовими договорами за своїм змістом, і до позивача протиправно застосовано санкцію за абз.2 ч. 2 ст. 265, адже він не допускав працівника до роботи без оформлення трудового договору.

33. Товариство вважає, що ним лише не здійснено належного документального оформлення трудових відносин зі вказаними працівниками, а також не повідомлено у встановленому порядку фіскальний орган про працевлаштування вказаних осіб.

34. Ці доводи Суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на зміні підстав позову з порушенням вимог процесуального закону.

35. Зокрема, ст. 160 КАС України визначає, що позивач викладає у позовній заяві свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст. 47 КАС України).

36. Реалізація особою таких прав кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами (ч. 2 ст. 44 КАС України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

37. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача".

38. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 не перебували у трудових відносинах з ТОВ "ГЮРІШ", а виконували роботи відповідно до цивільно-правових договорів.

39. Ці ж тези висувала представник позивача Миронюк М.П. під час підготовчого засідання.

40. При цьому вже в апеляційній та касаційній скарзі позивач став стверджувати про непропорційне застосування до нього санкції за абз. 2 ч.2 ст. 265, а не за абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП, адже позивач уклав саме трудові договори.

41. Тобто обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, було змінено. При цьому позивач не скористався правом змінити підстави позову до першого судового засідання суду першої інстанції, фактично виклав в апеляційній та касаційній скаргах нове обґрунтування.

42. З огляду на викладене, доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, можуть бути підставами окремого позову, однак не можуть бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

43. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №420/3773/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя Н.В. Коваленко