Рішення

від 04.10.2019 по справі 420/3773/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3773/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування Припису №ОД606/1600/АВ/П від 08.05.2019р., Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.05.2019р. №ОД606/1600/АВ/П/ТД, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати Припис Головного управління Держпраці в Одеській області №ОД606/1600/АВ/П від 08.05.2019р., Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.05.2019р. №ОД606/1600/АВ/П/ТД.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не перебували у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ", а виконували роботи відповідно до цивільно-правових договорів.

Відповідач - Головне управління Держпраці в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 22.07.2019р. вхід.№26434/19), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення спірних Припису №ОД606/1600/АВ/П від 08.05.2019р., та Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.05.2019р. №ОД606/1600/АВ/П/ТД, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" використовує працю найманих працівників, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, без належного оформлення трудових правовідносин, що призвело до порушення вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/3773/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування Припису №ОД606/1600/АВ/П від 08.05.2019р., Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.05.2019р. №ОД606/1600/АВ/П/ТД.

Ухвалою суду від 05.09.2019р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи наявність, передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, інспектором праці Славич Л.А. (службове посвідчення №1600), відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017року №295, у період з 15.04.2019р. по 25.04.2019р. проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ", яке зареєстровано за адресою: 67801, Одеська область, смт.Овідіополь, вул.Берегова,2, корп.А.

За наслідками інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" фахівцем контролюючого органу складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 25.04.2019р. №ОД606/1600/АВ, у висновках котрого наголошено на використанні Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" праці найманих працівників, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, без належного оформлення трудових правовідносин, що призвело до порушення вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017року №295, інспектором праці Славич Л.А. директору ТОВ ГЮРІШ Йилмаз Ілхану винесено Припис про усунення виявлених порушень від 08.05.2019р. №ОД606/1600/АВ/П, яким, серед іншого, зобов'язано усунути порушення вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України до 24.05.2019р.

Також, за результатами розгляду справи про накладення штрафу, на підставі Акта інспекційного відвідування №ОД606/1600/АВ від 25.04.2019р., першим заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В. 23.05.2019р. винесено Постанову №ОД606/1600/АВ/П/ТД про накладення штрафу уповноваженими особами, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" накладено штраф у сумі 375570грн.

Не погодившись з означеними Приписом Головного управління Держпраці в Одеській області №ОД606/1600/АВ/П від 08.05.2019р., та Постановою Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ОД606/1600/АВ/П/ТД від 23.05.2019р., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем Припис №ОД606/1600/АВ/П від 08.05.2019р., та Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ОД606/1600/АВ/П/ТД від 23.05.2019р., контролюючим органом винесено правомірно, ґрунтовно, та з урахуванням положень чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 20.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець) укладено Договір про надання транспортних послуг, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати транспортні послуг і послуги по перевезенню вантажів згідно заявок Замовника. Детальні умови замовлення (маршрут та строки надання послуг) зазначаються у заявках Замовника та узгоджуються з Виконавцем. Транспортні послуги надаються Виконавцем наступними транспортними засобами: вантажним автомобілем марки МАN, модель ТGS 41.420, державний номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2017, об'єм двигуна 12400; вантажним автомобілем марки МАN, модель ТGS 33.360, державний номерний знак НОМЕР_2, рік випуску 2017, об'єм двигуна 10500; Вантажним автомобілем марки МАN, модель ТGS 41.420, державний номерний знак НОМЕР_3, рік випуску 2017, об'єм двигуна 12400.

Також, 02.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець) укладено Договір про надання послуг, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги по підсобних та допоміжних роботах на будівельних майданчиках, складах, коморах тощо та прилеглій території Замовника. Дані послуги можуть включати: виконання вантаження, вивантаження, переміщення вручну та на візках (вагонетках) і укладання вантажів різних видів: сипкі непиловидні матеріали (пісок, щебінь, сміття і т.п.,. пиловидні матеріали (розсипний цемент, мелене вапно, гіпс тощо), різні вантажі; перевезення вантажі на візках, санях і т.п.; очищення території, доріг, під'їзних шляхів; прибирання цехів, будівельних майданчиків та санітарно-побутових приміщень; надання допомоги в транспортуванні, складуванні, переміщенні вантажів; сприяє збереженню обладнання, інвентарю; враховує робочі операції; виконує іншу некваліфіковану роботу за вказівкою керівництва; виконання електрозварювальних робіт. Виконавець зобов'язаний тримати довірену техніку в чистоті і працездатному стані, у зовнішньому вигляді і поведінці, постійно дотримуватися відповідної форми одягу.

29.08.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" (Замовник) та ОСОБА_4 (Виконавець) укладено Договір про надання послуг, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги по підсобних та допоміжних роботах на будівельних майданчиках, складах, коморах тощо та прилеглій території Замовника. Дані послуги можуть включати: виконання вантаження, вивантаження, переміщення вручну та на візках (вагонетках) і укладання вантажів різних видів: сипкі непиловидні матеріали (пісок, щебінь, сміття і т.п.), пиловидні матеріали (розсипний цемент, мелене вапно, гіпс тощо), різні вантажі; перевезення вантажі на візках, санях і т.п.; очищення території, доріг, під'їзних шляхів; прибирання цехів, будівельних майданчиків та санітарно-побутових приміщень; надання допомоги в транспортуванні, складуванні, переміщенні вантажів; сприяє збереженню обладнання, інвентарю; враховує робочі операції; виконує іншу некваліфіковану роботу за вказівкою керівництва.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст.187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлено ст.265 КЗпП України, зі змісту якої слідує, що для накладення на підприємство, яке використовує найману працю, штрафу передусім необхідно встановити факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Зокрема, ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, підставою для притягнення підприємства, яке використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України, є встановлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.

На відміну від трудового договору, у розумінні ст.21 КЗпП України, у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, договір виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Так, дослідивши умови наявних у матеріалах справи Договорів про надання транспортних послуг від 20.04.2018р., Договорів про надання послуг від 02.04.2018р., від 29.08.2018р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, судом встановлено, що їх предметом є надання Виконавцями транспортних послуг, та послуг по підсобних та допоміжних роботах на будівельних майданчиках, складах, коморах, тощо, та прилеглій території Замовника.

Водночас, як з ясовано судом, вказані правочини не містять жодних вимог щодо обсягу робіт (послуг), який має бути виконано (надано) Виконавцями, їх якісних та кількісних характеристик.

Зокрема, у предметі Договору про надання транспортних послуг від 20.04.2018р., Договорів про надання послуг від 02.04.2018р., від 29.08.2018р. відсутні будь-які відомості про те, який саме результат роботи, повинні передати Виконавці Замовнику, правочини не містять жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (наданих послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, їх якісних, та кількісних характеристик.

Тобто, предметом вище окреслених договорів є процес праці, що не передбачає будь-якого кінцевого результату.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що предметом Договору про надання транспортних послуг від 20.04.2018р., Договорів про надання послуг від 02.04.2018р., від 29.08.2018р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, фактично є виконання останніми трудових функцій за конкретною професією (посадою), що є ознакою трудових відносин та відповідно суперечить природі договору цивільно-правового характеру. Викладене відповідає природі трудового договору, за яким працівник зобов`язаний виконувати не будь-яку індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" забезпечено ОСОБА_3, ОСОБА_4 робочими місцями та засобами праці, що відповідає положенням статті 21 КЗпП України, відповідно до якої саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

До того ж, характер робіт (послуг), що виконувалися (надавалися) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та становлять предмет Договору про надання транспортних послуг від 20.04.2018р., Договорів про надання послуг від 02.04.2018р., від 29.08.2018р., вказує на те, що окреслені особи не могли самостійно, на власний розсуд організувати свою роботу, та підпорядковувалися режиму роботи об'єктів Товариства позивача.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" фактично, на думку суду, мала місце спроба підміни трудових відносин цивільно-правовими, всупереч положенням ст.24 КЗпП України, а тому суд не вбачає законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" про визнання протиправними та скасування Припису №ОД606/1600/АВ/П від 08.05.2019р., Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.05.2019р. №ОД606/1600/АВ/П/ТД., з підстав їх складення Головним управлінням Держпраці в Одеській області цілком правомірно, та ґрунтовно.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування Припису №ОД606/1600/АВ/П від 08.05.2019р., Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.05.2019р. №ОД606/1600/АВ/П/ТД, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" (67801, Одеська область, смт.Овідіополь, вул.Берегова,2, корпус А, код ЄДРПОУ 38224770) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м.Одеса, просп.Шевченка,2, код ЄДРПОУ 39781624) про визнання протиправними та скасування Припису №ОД606/1600/АВ/П від 08.05.2019р., Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.05.2019р. №ОД606/1600/АВ/П/ТД, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.