Рішення

від 10.01.2023 по справі 910/4844/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2023Справа № 910/4844/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Поліестер"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ванкор"</a>;

про стягнення 2 708 484,00 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І. П.

Представники:

Від позивача: Швець В.Ю., адвокат, ордер серії АА № 1215942 від 17.06.2022;

Від відповідача: Костянецький М.В., адвокат, ордер серії АІ № 1225648 від 15.07.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УМС Поліестер"</a> звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ванкор"</a> грошові кошти у розмірі 2 708 484,00 грн, з яких 2 111 491,60 грн основна заборгованість, 286 919,03 грн 36 % річних, 182 758,88 грн пені та 127 314,49 грн інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 було відкрито провадження у справі № 910/4844/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.07.2022.

До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ванкор"</a> 19.07.2022 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Поліестер"</a> відмовити повністю.

12.08.2022 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Поліестер"</a> надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/4844/22 до судового розгляду по суті на 11.10.2022.

До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Поліестер"</a> 08.11.2022 надійшли письмові пояснення, за змістом яких позивач повідомляє суд про часткову сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ванкор" суми основної заборгованості та просить суд стягнути з відповідача 1 079 142,00 грн основної заборгованості, 191 627,91 грн інфляційних втрат, 348 839,44 грн пені та 275 160,25 грн 36 % річних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Оскільки відповідачем були здійснені оплати частини суми основного боргу уже після закриття судом підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті та враховуючи зміст письмових пояснень позивача, суд розцінив їх як заяву про зменшення позовних вимог та у судовому засіданні 08.11.2022, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив продовжувати розгляд справи з їх урахуванням.

У судових засіданнях 08.11.2022 та 29.11.2022 судом оголошувалися перерви.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 10.01.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.01.2023 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

10.01.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УМС Поліестер" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ванкор" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 16/050521 з відстрочкою платежу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, упаковки та аксесуари до них (далі - товар) в асортименті та кількості відповідно до видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що кількість товару встановлюється у видаткових накладних чи специфікаціях на поставку кожної окремої партії товару.

Згідно з п. 5.1. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до наданого покупцем та схваленого постачальником замовлення на поставку продукції.

Як вбачається з п. 5.2. договору, асортимент та кількість продукції в кожній партії, покупець вказує в замовленні власноручно або передається факсимільним або поштовим зв`язком (рекомендованим листом) через електронну пошту. В замовленні обов`язково повинно бути вказано: - кількість продукції; - вид та найменування продукції, - строк поставки продукції.

У п. 5.5. договору сторони погодили, що узгоджений ними асортимент та кількість продукції в кожній партії вказується в рахунках та за згодою сторін в специфікаціях до даного договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід`ємними частинами договору.

За змістом п. 5.7. договору, передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником. З цього моменту постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання по передачі товару покупцю. Право власності на товар та усі ризики випадкового знищення або пошкодження переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару згідно видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.1.1 та п. 6.2.2. договору, постачальник, зокрема, зобов`язаний передати покупцю товар відповідно до умов цього договору, а покупець своєчасно оплатити отриманий товар.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що строк оплати кожної окремої партії товару становить 60 (шістдесят) календарних днів з моменту передачі товару покупцю та підписання видаткової накладної.

Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 7.5. договору).

Згідно з п. 7.9. договору, в разі виникнення заборгованості за поставлений товар, погашення заборгованості здійснюється незалежно від призначення платежу в наступному порядку: спочатку сплачується заборгованість за поставлений товар згідно конкретного замовлення (рахунок-фактура та видаткова накладна), починаючи 3 документів на відвантаження товару з найменшою датою поставки, далі - курсові різниці згідно пункту 7.2., штрафні санкції, потім оплачуються чергові поточні платежі за аналогічною послідовністю.

Відповідно до п. 8.2. договору, за несвоєчасну оплату товару, що постачається відповідно до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання, яка нараховується до повної сплати суми боргу, та сплачує суму заборгованості із урахуванням індексу інфляції.

Як вбачається з п. 8.4. договору, відповідно до ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за цим договором покупець сплачує постачальнику 36 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Пунктом 13.1. договору сторони встановили, що цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору ним було поставлено відповідачеві товару на загальну суму 2 296 491,60 грн, однак відповідачем сплачено лише 185 000,00 грн, які були зараховані позивачем у відповідності до п. 7.9. договору.

Враховуючи невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором, позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного права.

В подальшому, позивачем було зменшено позовні вимоги, з урахуванням оплати, здійсненої відповідачем за час розгляду справи, у зв`язку з чим позивач вказує про заборгованість відповідача у розмірі 1 079 142,00 грн.

Відповідач, у своєму відзиві на позовну заяву, проти позовних вимог заперечує повністю та вказує, що позивачем невірно здійснено розрахунок основної заборгованості, оскільки відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за 2021 станом на 31.12.2021 заборгованість відповідача становить 2 193 530,06 грн.

Також відповідач зазначає, що ним в 2022 році було сплачено позивачеві 405 000,00 грн, а тому, на думку відповідача, загальна заборгованість складає 1 873 315,26 грн.

Відповідач зазначає, що оскільки позивачем невірно здійснено розрахунок суми основної заборгованості, то і розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних втрат також здійснено невірно.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 16/050521 від 06.11.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що в період з 21.10.2021 по 09.02.2022 позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 2 296 491,60 грн, що підтверджується видатковими накладними № 9749 від 21.10.2021, № 9916 від 25.10.2021, № 10062 від 01.11.2021, № 10189 від 03.11.2021, № 10293 від 08.11.2021, № 10491 від 11.11.2021, № 10652 від 16.11.2021, № 10806 від 19.11.2021, № 10854 від 23.11.2021, № 11014 від 25.11.2021, № 11036 від 29.11.2021, № 11230 від 03.12.2021, № 11333 від 07.12.2021, № 11680 від 20.12.2021, № 11819 від 22.12.2021, № 11938 від 24.12.2021, № 85 від 11.01.2022, № 199 від 14.01.2022, № 387 від 20.01.2022, № 923 від 09.02.2022, № 926 від 09.02.2022.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ванкор" у період з 10.05.2022 по 07.06.2022 було частково здійснено оплату за поставлений позивачем товар на загальну суму 185 000,00 грн.

Враховуючи строку оплати, які передбачені п. 7.4. договору та положення п. 7.9. договору, вказані кошти у розмірі 185 000,00 грн, позивачем були враховані в рахунок оплати вартості поставленого товару відповідно до видаткової накладної № 9749 від 21.10.2021 на суму 147 457,20 грн. Залишок від вказаної суми (185 000,00 грн - 147 457,20 грн = 37 542,80 грн) позивачем спрямовано в рахунок погашення штрафних санкцій за прострочення оплати вартості поставленого товару відповідно до видаткової накладної № 9749 від 21.10.2021.

Також з матеріалів справи вбачається, а саме з копій платіжних доручень, які надані відповідачем за пояснення позивача, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ванкор" у період з 19.01.2022 по 01.11.2022 сплачувалися грошові кошти на погашення заборгованості за договором у розмірі 1 455 000,00 грн, які також були зараховані позивачем відповідно до умов п. 7.4. та п. 7.9. договору.

Враховуючи наведене та положення п. 7.4. та п. 7.9. договору за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1 079 142,00 грн.

А тому, перевіривши розрахунок основної заборгованості позивача, з урахуванням положень п. 7.4. та п. 7.9. договору, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Поліестер"</a> про стягнення заборгованості у розмірі 1 079 142,00 грн.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 275 160,25 грн 36 % річних та 191 627,91 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А тому, здійснивши перерахунок 36 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, а саме п. 8.2. та п. 8.4. договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 36 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 275 160,25 грн та 191 627,91 грн відповідно за визначений позивачем період.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором, позивач просить суд стягнути 348 839,44 грн пені.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як вбачається з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 8.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару, що постачається відповідно до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання, яка нараховується до повної сплати суми боргу, та сплачує суму заборгованості із урахуванням індексу інфляції.

Отже, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати платежів за договором.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 348 839,44 грн підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 40 627,27 грн судового збору платіжним дорученням № 1121 від 16.06.2022.

Як уже зазначалося судом, від позивача до господарського суду надійшли письмові пояснення, за змістом яких, останній просив стягнути з відповідача 1 079 142,00 грн основної заборгованості, 191 627,91 грн інфляційних втрат, 348 839,44 грн пені та 275 160,25 грн 36 % річних. Вказані пояснення були прийняті судом як заява про зменшення позовних вимог та в подальшому розгляд справи здійснювався з їх урахуванням.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене вище, господарський суд приходить до висновку про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 10 897,31 грн на користь позивача.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 29 729, 96 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ванкор"</a> (04077, м. Київ, вул. Дніпровська, буд. 1А, оф. 40, ідентифікаційний код 38216382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Поліестер"</a> (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34, ідентифікаційний код 35980924) основну заборгованість у розмірі 1 079 142 (один мільйон сімдесят дев`ять тисяч сто сорок дві) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 191 627 (сто дев`яносто одна тисяча шістсот двадцять сім) грн 91 коп., 36 % річних у розмірі 275 160 (двісті сімдесят п`ять тисяч сто шістдесят) грн 25 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 348 839 (триста сорок вісім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 29 729 (двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 96 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС Поліестер"</a> (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34, ідентифікаційний код 35980924) 10 897 (десять тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн 31 коп. надміру сплаченого судового збору (оригінал платіжного доручення № 1121 від 16.06.2022 міститься в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.01.2023.

Суддя О.В. Мандриченко