Рішення

від 16.01.2023 по справі 922/1539/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2023м. ХарківСправа № 922/1539/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Шевченко А.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Прокопенка П.П., адвокат, довіреність № 1 від 07.11.22,,

відповідача: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ПОЛІМЕРПЛАСТ», місто Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «СПЕЦІАЛІСТ», місто Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ПОЛІМЕРПЛАСТ», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «СПЕЦІАЛІСТ», про стягнення штрафних санкцій за договором поставки обладнання № 10082021-01 від 10 серпня 2021 року у розмірі 355 563,40 грн.

03 жовтня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ПОЛІМЕРПЛАСТ» без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду опису вкладення до цінного листа, яким на адресу ТОВ «СП «СПЕЦІАЛІСТ» було направлено позовну заяву вих. № 01/09-22ТД від 01 вересня 2022 року разом з додатками.

20 жовтня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ПОЛІМЕРПЛАСТ» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1539/22, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/1539/22 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 24 листопада 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «СП «СПЕЦІАЛІСТ» зустрічну позовну заяву (вх. № 14466 від 21 листопада 2022 року) та додані до неї документи. 12 грудня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, долучено до матеріалів справи документи, що додані відповідачем до клопотання (вх. № 15925 від 08 грудня 2022 року). 26 грудня 2022 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Щодо реалізації сторонами права на подання заяв по суті справи: 1) відповідачем подано: - відзив на позовну заяву (вх. № 14464 від 21 листопада 2022 року), що прийнятий до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою господарського суду Харківської області від 24 листопада 2022 року; - заперечення на відповідь на відзив (вх. № 17112від 26 грудня 2022 року), що прийняті до розгляду із залученням до матеріалів справи протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 26 грудня 2022 року; 2) позивачем подано: - відповідь на відзив (вх. № 16071 від 12 грудня 2022 року), що прийнята до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою господарського суду Харківської області від 12 грудня 2022 року.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

У позовній заяві зазначено, що 10 серпня 2021 року між позивачем (покупцем за договором) та відповідачем (постачальник за договором) було укладено договір поставки обладнання № 10082021-01 (надалі «договір»), відповідно до умов якого відповідач зобов`язується передати у власність позивача обладнання: Машина для виробництва пакетів, модель SF-2100 у кількості 1 комплект, зазначене в додатку № 1 «Специфікація» до цього договору, а позивач прийняти цей товар та сплатити вартість обладнання. Відповідно до п.п. 1.3., 1.4., 1.5. договору, поставка обладнання здійснюється силами і засобами постачальника на склад покупця за адресою: Дніпропетровська обл., Новокодацький район, місто Дніпро, вул. Велика Діївська, буд. 545. Поставка за договором здійснюється постачальником протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з дня здійснення покупцем передплати відповідно до п. 2.5.1. цього договору. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання за договором з моменту передачі обладнання покупцю на його складі, що посвідчується підписаною та скріпленою печаткою з обох сторін видатковою накладною. Згідно п.п. 2.2., 2.3., 2.4. та 2.5. договору, ціна обладнання за договором становить 1 026 000,00 грн., що еквівалентно 38 000,00 доларів США за курсом, прийнятим сторонами для платежів в рамках цього договору, що на момент підписання договору становить 27,00 грн. за один долар США. Для платежів в рамках цього договору сторони дійшли згоди, що 1 долар США дорівнює в сумі в гривнях за яким в АТ «ПУМБ», МФО: 334851 продає долари США на день здійснення покупцем платежу. Крім того, підписанням договору, сторони дійшли згоди, що в разі зміни цього курсу, сума платежів, передбачених підпунктами 2.5.1. 2.5.4. договору, визначається за формулою, що визначена договором. У разі зміни офіційного валютного курсу на дату здійснення платежів за договором, вартість договору в гривнях підлягає перерахунку виходячи з курсу, що діє на дату оплати. Оплата вартості договору здійснюється покупцем в чотири етапи. На підставі п. 2.5.1. договору, що стосується умов оплати першого етапу, 17 серпня 2021 року позивач здійснив 30% передоплати вартості обладнання у розмірі 307 800,00 грн. з ПДВ. Водночас станом на дату здійснення транзакції 17 серпня 2021 року, 306 090,00 грн. еквівалентно 11 400,00 доларів США. Отже, позивачем було сплачено 307 800,00, однак мав сплатити 306 090,00 грн. у зв`язку зі зміною офіційного валютного курсу на 17 серпня 2021 року. Позивач зазначає, що свої зобов`язання по першому етапу здійснення оплати вартості обладнання за договором виконав в повному обсязі, претензій з боку відповідача щодо не оплати або часткової оплати обладнання по першому етапу не надходило. Таким чином, відповідач, відповідно до п. 1.4. договору, повинене був здійснити поставку обладнання протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з дня здійснення покупцем передплати відповідно до п. 2.5.1. договору. Тобто, в період з 18 серпня 2021 року по 15 листопада 2021 року. Як зазначає позивач, 11 жовтня 2021 року на підставі п. 2.5.2. договору він здійснив 40% оплату вартості обладнання в розмірі 401 432,00 грн. з ПДВ включно. Відповідно до п. 2.3. та 2.4. договору, у зв`язку зі зміною офіційного валютного курсу на 11 жовтня 2021 року вартість в гривнях підлягала перерахунку виходячи з курсу, що діяв на дату оплати, а саме мало бути сплачено 402 040,00 грн., що еквівалентно 15 200 доларам США. Як зазначає позивач, свої зобов`язання по другому етапу здійснення оплати вартості обладнання за договором він виконав в повному обсязі, претензій з боку відповідача щодо не оплати або часткової оплати обладнання по другому етапу не надходило. При цьому, позивач зазначає, що здійснив другий етап оплати не зважаючи на порушення умов договору відповідачем, з метою отримання обладнання в терміни, що визначені умовами договору. Позивач вказує, що відповідачем не було дотримано умов договору. Обладнання було доставлено до позивача 09 лютого 2022 року, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000017 від 09 лютого 2022 року на товарно-транспортною накладною № 09/02 від 09 лютого 2022 року. Водночас, обладнання мало бути доставлено, відповідно до п. 1.4. договору, протягом 90 календарних днів з дня здійснення покупцем передплати, тобто в період з 18 серпня 2021 року по 15 листопада 2021 року. Тобто, обладнання було поставлено з простроченням терміну поставки на 86 календарних днів, що негативно вплинуло на заплановане виробництво товару та правовідносини з контрагентами. Зокрема, 26 серпня 2021 року позивач з ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ «МІКРОН» уклав договір № 26/08. На підставі цього договору позивач створив рахунок на оплату № 245 від 18 листопада 2021 року згідно з яким позивач продає, а ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ «МІКРОН» приймає та оплачує товар вкладиш поліетиленовий 1550-2400мм, 60мкм на загальну вартість 1 209 600,00 грн. На лист позивача про затримку доставки обладання ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ «МІКРОН» надав відповідь щодо відмови від проведення закупівлі у зв`язку із неможливістю отримати замовлення вчасно. Офіційних повідомлень від відповідача, які б офіційно підтверджували поважність причин затримки поставки обладнання відповідачем, надано не було. Також, у позовній заяві зазначено, що 04 лютого 2022 року позивач на підставі п. 2.5.3. договору здійснив часткову оплату вартості обладнання по третьому етапі в розмірі 143 000,00 грн. з ПДВ включно. Відповідно до п. 2.3. та 2.4. договору, у зв`язку зі зміною офіційного курсу валютного курсу на 04 лютого 2022 року вартість в гривнях підлягала перерахунку виходячи з курсу, що діяв на дату оплати. Отже, станом на дату здійснення транзакції 04 лютого 2022 року, 215 460,00 грн. еквівалентно 7 600,00 доларів США, а здійснена оплата в розмірі 143 000,00 грн. еквівалентна 5 044,09 доларів США. При цьому, позивач звертає увагу суду, що відповідно до п. 2.5.3. договору оплату вартості обладнання по третьому етапу здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання офіційного повідомлення від відповідача про прибуття обладнання до порту України. Однак, як вказує позивач, станом на 01 вересня 2022 року не отримував офіційного повідомлення від відповідача про прибуття обладнання до порту України, що вказує на відсутність обставини з моменту настання якої починається строк - зобов`язання щодо оплати по третьому етапу вартості обладнання. У позовній заяві зазначається також, що відповідно до п. 2.5.4. договору оплата вартості обладнання по четвертому етапу здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання акту введення в експлуатацію обладнання. Як вказує позивач, станом на 01 вересня 2022 року він не отримував від відповідача для підписання акт введення в експлуатацію обладнання. У зв`язку з чим відсутня обставина, з моменту настання якої починається строк - зобов`язання щодо оплати по четвертому етапу вартості обладнання.

Відповідно до п.п. 6.3. та 6.5. договору, у разі несвоєчасного виконання своїх зобов`язань постачальником, передбачених п. 1.4. цього договору, останній сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання або неналежного виконання зобов`язань, від суми недопоставки за кожний день прострочення. У разі прострочення виконання своїх зобов`язань постачальником більш ніж на 10 календарних днів, останній зобов`язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 20% від загальної вартості обладнання визначеної п. 2.2. цього договору. Станом на 09 лютого 2022 року, на дату отримання обладнання, позивачем було призупинено подальші виплати, вимагаючи від відповідача компенсувати збитки шляхом виконання умов п. 6.5. договору, а саме, оплати на рахунок позивача штрафу в розмірі 20% від загальної вартості обладнання визначеної п. 2.2. договору, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем своїх зобов`язань більш ніж на 10 календарних днів. 08 липня 2022 року позивачем було відправлено на юридичну адресу відповідача цінним листом з описом лист-вимогу № 08/07-ПТ та проект мирової угоди № 08/07-22ПТ від 08 липня 2022 року. Відповідач не надав відповіді щодо пропозиції, викладеної в листі-вимозі та станом на 01 вересня 2022 року не здійснив оплату 20% штрафу від загальної вартості обладнання, визначеної п. 2.2. договору.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач вважає, що відповідач має сплатити штраф у розмірі 311 600,00 грн. та пеню за прострочення поставки обладнання в період з 16 листопада 2021 по 09 лютого 2022 року у розмірі 43 963,40 грн., а у загальному розмірі (штраф + пеня) 355 563,40 грн.

21 листопада 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 14464) у якому зазначено, що позивач затримав здійснення передплати у визначений договором строк. Внаслідок вказаного, у подальшому, зірвано всі строки доставки обладнання, на які відповідач розраховував при укладенні договору (договір укладено 10 серпня 2021 року, а передплата була здійснена 17 серпня 2021 року, що свідчить про порушення п. 2.5.1. договору), що зумовлено було такими непередбачуваними для сторін обставинами: - енергетична криза у Китаї, що спричинила часткову зупинку заводів та суттєво скоротила кількість робочих днів у Китаї з 6 (шести) до 3 (трьох); - затримка у порту Нінбо у Китаї, що відбулася у зв`язку із Covid-обмеженнями діяльності у порту Нінбо (обмеження кількості працівників, зменшення вантажних операціи? у порту та ін.), а також, як наслідок, накоплення великої кількості суден у порту; - затримки у порту Туреччини, що пов`язані зі спалахом коронавірусу, внаслідок чого накопиченням великоі? кількості вантажу, що потребує значноі? кількості робітників, обробки та вантажно-розвантажувальних робіт, а також перенесення номінації для відправки у порт Одеси. При цьому, відповідач зазначає, що пунктом 1.5. договору визначено, що постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання за цим договором з моменту передачі обладнання покупцю на його складі, що посвідчується підписаною та скріпленою печаткою з обох сторін видатковою накладною. 09 лютого 2022 року доставлено обладнання та у відповідності до п. 1.5. договору сторонами підписано видаткову накладну № РН-0000017. Окрім того, доставка та отримання обладнання 09.02.2022 підтверджується і позивачем. Постачальник належним чином виконав зобов`язання, що визначене п. 3.1. договору та здійснив поставку обладнання до визначеного у п. 1.3. договору складу покупця. В свою чергу, покупцем здійснено оплату лише частково, наступним чином: 17.08.2021 307 800 грн., 11.10.2021 401 432 грн., 04.02.2022 143 000 грн., що визнається позивачем. Також, відповідач зазначає, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ «МІКРОН» свідчать про нереальність господарської операції щодо договору № 26/08 та підписан він лише з метою введення Суду в оману у даній справі щодо нібито завдання збитків позивачу за позовом, яких насправді йому завдано не було. Відповідач зазначає також про те, що його чистий прибуток у 2021 році у тричі скоротився порівняно з тим же періодом у 2020 році, що свідчить про погіршення фінансового становища компанії. Відповідач, з огляду на місцезнаходження виробників обладнання, здійснювало поставку обладнання Чорним морем до портів України. Однак, після 24 лютого 2022 року у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, відповідач вимушений суттєво скоротити свою діяльність через неможливість постачання обладнання, що виробляється за кордоном. Більшість обладнання поставлялася зі східних країн, ціноутворення яких є більш привабливе за західних виробників, які є у рази дорожчі. Тому у зв`язку із початком війни рф проти України та блокуванням судноплавства й портів України у Чорному морі, господарська діяльність відповідача у рази скоротилась, що буде мати наслідком подальшого зменшення прибутку компанії у 2022 році порівняно з 2021 роком. Враховуючи вищенаведене, відповідач прохає про зменшення розміру штрафних санкції на 70% порівняно із заявленою позивачем сумою.

12 грудня 2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 16071). Позивач зазначає, що у відзиві відповідач зазначає, що саме запізнення здійснення позивачем передоплати на 3 дні є тією першоосновою, яка забезпечила здійснення поставки обладнання в інші дні, ніж передбачено договором. Водночас, позивач зазначає, що відповідач навмисно не звертає увагу на термін прострочення поставки товару, адже договором передбачено, що поставка обладнання здійснюється постачальником протягом 90 календарних днів з дня здійснення покупцем передплати відповідно до п. 2.5.1. договору. Саме на підставі цього пункту позивачем було здійснено 30% передплату. Тобто, відповідач в договорі чітко визначив термін поставки обладнання 90 календарних днів. Крім цього, позивач надає свої заперечення щодо доданих до відзиву доказів та зазначає, що вони не є належними та допустимими, а роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом. Також, позивач не погоджується з позицією відповідача про те, що останній виконав свої зобов`язання за договором та передав обладнання. Позивач зазначає, що позиція відповідача про те, що позивачу не завдано збитків внаслідок невиконання договору з ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ «МІКРОН» - не відповідає дійсності. Окрім цього, позивач не погоджується з тим, що необхідно зменшити розмір штрафних санкцій на 70%. Окремий розділ у відповіді на відзив присвячений неспівмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 90 000,00 грн.

26 грудня 2022 року до суду від відповідача надійшли заперечення (вх. № 17112) на відповідь на відзив. У запереченнях зазначено, що позивач у своїй відповіді на відзив помилково зазначає, що докази надані відповідачем нібито є неналежними та недопустимими. На відміну від електронного документа, електроннии? доказ це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, роздруківка новин із сайтів «Bloomberg», «Економічна правда» та «BBC News Україна» є електронними доказами, а не електронними документами, та тому не повинні включати у себе основні реквізити електронного документа, також й переписка у месенджері. Відповідач вважає, що наявні обґрунтовані підстави для визнання поданих ним доказів належними, допустимими та достовірними, які при дослідженні у сукупності надають Суду можливість встановити, що зазначені відповідачем обставини є більш вірогідними, тобто скоріше існували аніж ні, відповідно до такого стандарту доказування як «баланс імовірностей». Вважає, що наданий ним лист № ZQ-35009 Компанії Виробника (Wenzhou Zhongqi Import Export Co, LTD) підтверджує, що вказана компанія, виконуючи вимоги китайського уряду, скоротила кількість робочих днів з 6 (шести) до 3 (трьох), що безпосередньо вплинуло на терміни завершення замовлення. Також у сукупності з листуванням між співробітником компанії-виробника й співробітником відповідача та новинами, опублікованим на всесвітньо відомих ЗМІ, що містять інформацію про обставини, які не визнані недостовірними та не спростовані у відповідності до положень ЦК України та ЗУ «Про інформацію», надають Суду обґрунтовані підстави для того аби дійти висновку, що суттєве скорочення робочих днів у КНР скоріше були аніж ні, що відповідно доводить обґрунтованість доводів відповідача. Підсумовуючи, відповідач зазначає, що у здійсненні поставки у строки більші, ніж визначено у договорі, відсутня будь-яка його вина. Тим більше, що відповідач у найкоротші терміни доставив обладнання до позивача з моменту прибуття обладнання до порту Одеси. Тому, з огляду на відсутність вини відповідача та його фінансовий стан, вважає, що у Суду наявні обґрунтовані підстави для встановлення доводів та заперечень та зменшення суми штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ З ВІДПОВІДАЧА ШТРАФУ ТА ПЕНІ.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (постачальник за договором) укладено договір поставки обладнання № 10082021-01 від 10 серпня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту умов укладеного сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки, тому окрім загальних положень Цивільного кодексу України щодо зобов`язань, правовідносини між сторонами мають бути врегульовані нормами глави 54 "Купівля-продаж" Цивільного кодексу України та параграфом 3 глави 54 «Поставка» Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом цього судового розгляду є стягнення договірних штрафних санкцій за прострочення поставки обладнання відповідачем.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві обладнання: «Машина для виробництва пакетів, модель SF-2100 у кількості 1 комплект», зазначене в додатку № 1 «Специфікація» до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість обладнання. У додатку № 1 «Специфікація» від 10 серпня 2021 року до договору сторони погодили вартість зазначеного обладнання 1 026 000,00 грн. та його технічні характеристики. Ціна обладнання також погоджена сторонами в договорі. Відповідно до п. 2.2. договору, ціна обладнання за цим договором становить 1 026 000,00 грн., що еквівалентно 38 000,00 доларам США за курсом, прийнятим сторонами для платежів в рамках цього договору, що на момент підписання договору становить 27,00 грн. за один долар США. Відповідно до п. 2.3. договору для платежів в рамках цього договору сторони дійшли згоди, що 1 долар США дорівнює в сумі в гривнях за яким в АТ «ПУМБ», МФО: 334851 продає долари США на день здійснення покупцем платежу. Сторони також погодили, що оплата буде відбуватися у 4 чотири етапи, що підтверджується п. 2.5. договору. Відповідно до п. 2.5.1. договору перший етап 30% передплата обладнання у розмірі 307 800,00 грн. з ПДВ включно, що на дату здійснення транзакції еквівалентно 11 400,00 доларів США, здійснюється покупцем (позивачем) протягом 3 календарних днів з дати підписання цього договору. Тобто, передплата згідно п. 2.5.1., з урахуванням дати підписання договору, мала бути здійснена позивачем до 13 серпня 2021 року (включно). Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив оплату на суму 307 800,00 грн. 17 серпня 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням № 255 від 17 серпня 2021 року. Тобто, позивачем було прострочено оплату згідно п. 2.5.1. договору. Відповідно до п. 1.4. договору поставка за цим договором здійснюється постачальником протягом 90 календарних днів з дня здійснення покупцем передплати відповідно до п. 2.5.1 цього договору. Враховуючи це та день здійснення передплати позивачем, обладнання мало бути поставлено до 15 листопада 2021 року.

З семантичного аналізу цих пунктів договору вбачається, що ключовим (основним) для обрахунку початкової дати та кінцевого строку здійснення поставки має термін здійснення передплати позивачем. Посилання відповідача про те, що затримка поставки була викликана затримкою позивачем передплати - не відповідає фактичній домовленості сторін, що викладена в договорі. Теза відповідача могла бути слушною у випадку, якщо строк поставки залежав від двох чинників підписання договору ТА здійснення передплати, що мали бути здійснені одномоментно. Водночас, як вбачається з умов договору, прострочення позивачем здійснення передплати згідно п. 2.5.1. договору може бути лише наслідком застосування відповідачем розділу 6 «Відповідальність сторін». Отже, затримка здійснення передплати позивачем, згідно із п. 2.5.1. договору, не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з простроченням поставки обладнання відповідачем на 85 днів.

Крім того, посилання відповідача про те, що прострочення поставки обладнання відбулося внаслідок енергетичної кризи у Китаї, що спричинила часткову зупинку заводів та суттєво скоротила кількість робочих днів у Китаї з 6 (шести) до 3 (трьох) не є обґрунтованою. Зазначене, відповідач обґрунтовує, серед іншого: листом компанії виробника Wenzhou Zhongqi Import Export Co, LTD; роздруківки сторінок новин; перепискою в месенджері. Відповідно до п. 5.1. договору жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за затримку або невиконання зобов`язань, обумовлених обставинами, що виникли мимо волі та бажання сторін і які не можливо передбачити або уникнути (форс-мажор), перелік таких обставин визначено у ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України». Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Відповідно до п. 5.3. договору сертифікат, виданий торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою, або іншим компетентним органом, є достатнім підтвердженням наявності і тривалості дії обставин непереборної сили. З вищенаведеного вбачається, що обставини непереборної сили (форс-мажор) мають бути доведені належним чином відповідними документами. З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав лист компанії виробника Wenzhou Zhongqi Import Export Co, LTD та роздруківки з новин на підтвердження настання відповідних обставин. Водночас, суд звертає увагу, що зазначені документи не є офіційними, тобто виданими органами державної влади, не можуть бути визнані судом як належні та достовірні. Так само, суд зазначає, що надане листування з «Lifeng-Sue» не підтверджує, що: листування велось саме з «Lifeng-Sue»; зазначена особа є представником компанії-виробника; ця особа має право представляти компанію-виробника. Суд зазначає, що це листування не є належним та достовірним доказом по справі. Таким чином, надані до суду документи не підтверджують настання обставин непереборної сили (форс-мажорної обставини). Відповідачем не надано будь-яких офіційних документів від органів державної влади Китаю, що б підтверджували настання відповідних обставин. Отже, надані до суду документи щодо енергетичної кризи у Китаї не можуть бути визнані в якості належних та достовірних доказів, а відповідно і не можуть бути доказами, адже не відповідають зазначеним обов`язковим властивостям.

Крім того, відповідач зазначає, що прострочення поставки обладнання на 85 днів сталося внаслідок затримки у порту Нінбо у Китаї, що відбулася у зв`язку із Covid-обмеженнями діяльності у порту Нінбо (обмеження кількості працівників, зменшення вантажних операціи? у порту та ін.), а також, як наслідок, накоплення великої кількості суден у порту, а також затримки у порту у Туреччині, що пов`язані зі спалахом коронавірусу, внаслідок чого накопичилась велика кількості вантажу, що потребує значноі? кількості робітників, обробки та вантажно-розвантажувальних робіт, а також перенесення номінації для відправки у порт Одеси. На підтвердження цього, відповідач, зокрема, надає: лист-повідомлення № 13/01-22 від 13 січня 2022 року, листування в месенджері. З цього приводу суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Суд зазначає, що коронавірусна хвороба SARS-CoV-2 (COVID-19) поширилася у Світі починаючи з 2020 року, що є загальновідомим фактом. Під час укладання договору і, відповідно, планування строку доставки відповідач мав передбачити строк з урахуванням всіх можливих обставин. Тим паче, у відзиві зазначається, що відповідач: «…це український постачальник полімерного та обладнання для виробництва паперових виробів, а також запчастин та комплектуючих. ТОВ «СП «Спеціаліст» працює з постачальниками з різних країн світу, таких як Тайвань, Туреччина, Китай, і постачаємо екструзійне видувне обладнання, машини для виготовлення паперових і поліетиленових пакетів, флексографічні машини, термопластавтомати, периферійне обладнання, обладнання для переробки відходів». Із зазначеного вбачається, що відповідач має досвід в організації постачання обладнання з різних куточків світу. Надаючи гарантії позивачу щодо постачання обладнання в певний строк, відповідач усвідомлював, що у випадку постачання обладнання з простроченням - позивач може застосувати відповідні санкції, що передбачені договором. У зв`язку з цим, відповідач мав передбачити строк поставки з урахуванням всіх ризиків підприємницької діяльності, щоб уникнути такої ситуації. Крім цього, відносно наданих скріншотів листування в месенджері та відносно листа-повідомлення суд робить аналогічні висновки, що викладені у минулому абзаці відносно доказів на підтвердження енергетичної кризи у Китаї про те, що зазначені документи є неналежними, недостовірними, а відповідно не можуть вважатися доказами, адже не відповідають зазначеним обов`язковим властивостям.

Посилання відповідача, що штрафні санкції не можуть бути застосовані у зв`язку з тим, що він належним чином виконав зобов`язання, що визначене п. 3.1. договору та здійснив поставку обладнання до визначеного у п. 1.3. договору складу покупця - не відповідає договору. Штрафні санкції, передбачені п. 6.3., 6.5. договору, застосовуються у випадку прострочення поставки обладнання. Договором не передбачено звільнення відповідача від відповідальності за прострочення поставки обладнання - у випадку його поставки. Сам момент поставки є визначальним, в даному випадку, лише для обрахунку кінцевого строку нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, відповідачем не надано жодних переконливих аргументів, так само як і не надано відповідних доказів на підтвердження своєї позиції. На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позиції позивача.

Поставка обладнання 09 лютого 2022 року підтверджується видатковою накладною № РН-0000017. Обладнання, відповідно до п. 1.4. договору, з урахуванням оплати 17 серпня 2021 року, мало бути поставлене до 15 листопада 2021 року. У зв`язку з цим, з 16 листопада 2021 року по 08 лютого 2022 року має місце прострочення поставки обладнання на 85 днів, а не 86 днів як про те зазначає позивач. 09 лютого 2022 року помилково включено позивачем до цього строку.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при здійснені розрахунку річних та пені, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені та річних. (близька за змістом правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 910/13064/17, від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 25.02.2020 у справі № 910/2615/18). При цьому, суд звертає увагу, що зазначені висновки хоча і стосуються виконання грошового зобов`язання, водночас суд по цій справі вказує про те, що день виконання зобов`язання (09 лютого 2022 року) також не може бути врахований в загальний строк прострочення виконання зобов`язання з поставки обладнання.

Відповідно до п. 6.3. договору, у разі несвоєчасного виконання своїх зобов`язань постачальником (відповідачем), передбачених п. 1.4. цього договору, останній сплачує покупцеві (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання або неналежного виконання зобов`язань від суми недопоставки за кожний день прострочення. Відповідно до п. 6.5. договору у разі прострочення виконання своїх зобов`язань постачальником більш ніж на 10 календарних днів, останній зобов`язаний сплатити покупцеві штраф в розмірі 20% від загальної вартості обладнання визначеної п. 2.2. цього Договору.

Враховуючи встановлені судом обставини, позивач має право вимагати стягнення штрафних санкцій у відповідності до п. 6.3., 6.5. договору.

ВІДНОСНО РОЗРАХУНКУ СУМИ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ.

Позивач прохає стягнути штраф у розмірі 20% від загальної вартості обладнання, визначеної п. 2.2. договору, що становить - 311 600,00 грн. При цьому розрахунок цього штрафу позивач здійснює від вартості обладнання - 1 558 000,00 грн., хоча п. 2.2. договору встановлено 1 026 000,00 грн. Зазначене позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 2.3 та 2.4. договору у зв`язку зі зміною офіційного валютного курсу на 01 вересня 2022 року (дата складання позовної заяви) вартість в гривні підлягає перерахунку виходячи з курсу, що діє на дату складання позовної заяви та розрахунку штрафу. Також, позивач заявляє до стягнення пеню у розмірі 43 963,40 грн. за період з 16 листопада 2021 року по 09 лютого 2022 року. При цьому, сума обладнання, в цьому випадку, визначається позивачем у розмірі 1 026 000,00 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне:

«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Відповідно до п. 6.5. договору, у разі прострочення виконання своїх зобов`язань постачальником більш ніж на 10 календарних днів, останній зобов`язаний сплатити покупцеві штраф в розмірі 20% від загальної вартості обладнання визначеної п. 2.2. цього договору. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Як зазначено у попередньому розділі цього рішення, відповідач прострочив поставку на 85 днів, що дає право позивачу на застосування п. 6.5. договору, адже прострочення було більше 10 календарних днів. При цьому, зі змісту п. 2.2. договору та зі змісту видаткової накладної № РН-0000017 від 09 лютого 2022 року вбачається, що вартість обладнання становить 1 026 000,00 грн. Хоча, як вбачається з матеріалів справи, позивач не сплатив повну вартість обладнання до повного погашення відповідачем заборгованості по сплаті штрафу та пені, однак позивач виходив із вартості обладнання саме 1 026 000,00 грн., а не 1 558 000,00 грн. У зв`язку з цим, стає зрозумілим, що позивачем здійснено невірно розрахунок суми штрафу, що підлягає стягненню. Задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу у такому розмірі призведе до неправомірного та необґрунтованого збагачення позивача за рахунок відповідача. В якості вихідної суми має братися реальна сума обладнання, що визначена сторонами у видатковій накладній.

На підставі вищевикладеного, підлягає стягненню сума штрафу у розмірі 20%, відповідно до 6.5. договору, у розмірі 205 200,00 грн. (1 026 000,00 * 20 / 100).

Відповідно до п. 6.3. договору, у разі несвоєчасного виконання своїх зобов`язань постачальником (відповідачем), передбачених п. 1.4. цього договору, останній сплачує покупцеві (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання або неналежного виконання зобов`язань від суми недопоставки за кожний день прострочення. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд зазначає, що позивачем здійснено помилку в обрахунку періоду нарахування пені на 1 день. Кількість прострочення складає 85 днів, а не 86 днів, як зазначає позивач. Таким чином, підлягає стягненню сума пені, відповідно до п. 6.3. договору, у розмірі 43 401,20 грн. проти 43 963,40, що визначена позивачем.

ВІДНОСНО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗМЕНШЕННЯ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ.

Відповідач прохає про зменшення розміру штрафних санкцій на 70% порівняно із сумою, заявленою позивачем.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в інших постановах, на які посилається скаржник в касаційній скарзі).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24 травня 2022 року по справі № 910/10675/21 також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та інші).

Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі № 925/74/19; від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) та інші).

Суд звертає увагу, що внаслідок перевірки розрахунку сум штрафних санкцій, було зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог та їх стягнення у загальному розмірі 248 601,20 грн. порівняно із заявленою позивачем сумою 355 563,40 грн. Задоволена сума складає 69,92% від заявленої позивачем суми, а отже судом відмовлено у задоволенні 30,08% заявленої суми.

З приводу укладеного між позивачем та ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ «МІКРОН» договору поставки № 26/08 від 26 серпня 2021 року зазначаємо наступне. Так, вказаний договір підтверджує домовленість сторін з приводу передачі позивачем товару ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ «МІКРОН». При цьому, з договору прямо не вбачається, що товар має бути виготовлений за допомогою обладнання, що має бути поставлене відповідачем. Про це лише зазначає позивач у листі № 17/12 від 17 грудня 2021 року. Також, суд звертає увагу, що лист ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ «МІКРОН» за номером 30/12/22 датований 30 грудня 2022 року, хоча відповідний доказ поданий позивачем разом з позовною заявою у вересні 2022 року. При цьому, за змістом листа також вбачається посилання на дату 30 грудня 2022 року: «Станом на 30 грудня 2022 року претензій до ТОВ «ТД ПОЛІМЕРПЛАСТ» не маємо». Навіть, якщо припустити, що зазначеним ТОВ було допущено помилку і малася на увазі дата 30 грудня 2021 року, то з листа вбачається, що ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ «МІКРОН» лише буде змушено відмовитися від проведення закупівлі. Однак, до суду не надано доказів відмови ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ «МІКРОН» від проведення закупівлі за цим договором. Таким чином, договір, укладений між позивачем та ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ «МІКРОН», а також листування та рахунок до нього, не можуть бути визнані належними та достовірними доказами на підтвердження завдання збитків позивачу, як підстава для відмови у зменшенні штрафних санкцій.

При цьому, суд не вбачає підстав для зменшення суми штрафних санкцій. Розглядаючи питання можливості зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає, що поставка обладнання відбулася майже в 2 рази більше строку, що обумовлений сторонами з самого початку у п. 1.4. договору (85 днів прострочення проти 90 днів поставки, що обумовлений сторонами у п. 1.4.). Такий строк є значним і позивач не міг будь-яким чином розраховувати на це під час укладання договору. Підписуючи договір, позивач мав всі законні надії на отримання обладнання в межах 90 денного строку з дня здійснення передплати. Крім того, зазначене обладнання замовлене суб`єктом господарювання для використання, зокрема, у господарській діяльності, тобто позивач мав і має майновий інтерес до цього обладнання. Отримавши обладнання 15 листопада 2021 року, позивач мав би реальну, обґрунтовану можливість пропонувати контрагентам надати послуги/товари за допомогою такого обладнання.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин у сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

ВІДНОСНО СТРОКІВ РОЗГЛЯДУ ЦІЄЇ СПРАВИ.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

20 жовтня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відкрито позовне провадження у справі № 922/1539/22 та почато підготовче провадження, призначено підготовче засідання. Тобто, з 20 жовтня 2022 року починається відлік строку проведення підготовчого провадження, а отже, підготовче провадження мало бути проведено до 19 грудня 2022 року (включно). Однак, 26 грудня 2022 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. З цього приводу суд звертає увагу, що зазначена затримка виникла з об`єктивних причин з метою створення сторонам по справі всіх умов для реалізації прав на подання заяв по суті справи.

Так, відзив на позовну заяву (вх. № 14464) надійшов до суду 21 листопада 2022 року. При цьому, було встановлено, що він поданий поза межами строку, що встановлений судом. З підстав, що викладені в ухвалі господарського суду Харківської області від 24 листопада 2022 року, судом з власної ініціативи продовжено строк на подання означеної заяви по суті справи і прийнято її до розгляду із залученням до матеріалів справи. Зазначеною ж ухвалою також було встановлено позивачу строк до 08 грудня 2022 року (включно) на подання відповіді на відзив. Означений строк встановлений з урахуванням тривалого поштового перебігу, що наявний під час воєнного стану. Від позивача відповідь на відзив (вх. № 16071) надійшла 12 грудня 2022 року, тобто вже майже наприкінці строку проведення підготовчого провадження. Однак, відповідачу ще було необхідно створити умови для реалізації своїх прав, тобто встановити строк для подання заперечень на відповідь на відзив. Цього ж дня, 12 грудня 2022 року, проводилося чергове засідання в межах підготовчого провадження. Враховуючи тривалий поштовий перебіг, а також те, що зали судових засідань бронюються за відповідними суддями заздалегідь (судові засідання у судді Калініченко Н.В. проводяться виключно щопонеділка), суд прийшов до висновку, що проведення судового засідання 19 грудня 2022 року (понеділок) буде мати наслідком порушення права відповідача на подання заяви по суті справи у вигляді заперечень. Враховуючи поштовий перебіг, час, необхідний на складання означеної заяви по суті справи, суд прийшов до висновку за доречне встановити відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 23 грудня 2022 року (включно), а судове засідання в межах підготовчого провадження провести 26 грудня 2022 року - у найближчий понеділок після 19 грудня 2022 року.

З вищезазначеного вбачається, що затримка проведення підготовчого провадження виникла лише для створення належних умов реалізації сторонами по справі своїх прав щодо подання заяв по суті справи. При цьому, хоча фактично з об`єктивних причин було необхідно вийти за межі строку проведення підготовчого провадження, суд констатує, що лише таким способом було можливо дотримання умов з метою реалізації сторонами своїх прав на подання заяв по суті справи, що передбачені ГПК України. Строк, що встановлений ч. 3 ст. 177 ГПК України, не є розумним через введення в Україні воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, постійні ракетні обстріли міст України, Харківської області та міста Харкова, внаслідок яких були регулярні перебої електроенергії та, відповідно, Інтернет зв`язку, затримка роботи поштових установ.

Таким чином, керуючись завданнями господарського судочинства, визначеним частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, дотримуючись принципу рівності та забезпечення балансу інтересів учасників справи, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, з метою правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, для надання можливості висловлення своєї позиції всіма учасниками справ, через введення в Україні воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 та, зокрема, ситуацію в Харківському регіоні, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку проведення підготовчого провадження, який в даних обставинах не є розумним.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 202, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «СПЕЦІАЛІСТ» (61058, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 41, квартира 6; код ЄДРПОУ: 35859969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ПОЛІМЕРПЛАСТ» (49000, місто Дніпро, вулиця Янтарна, будинок 75А, корпус 1, квартира 42; код ЄДРПОУ: 43204913) за договором поставки обладнання № 10082021-01 від 10 серпня 2021 року штраф у розмірі 205 200,00 грн., пеню у розмірі 43 401,20 грн. та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 729,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" січня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко