Постанова

від 11.05.2023 по справі 922/1539/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/1539/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

від позивача адвокат Прокопенко П.П., (поза межами приміщення суду) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 05.07.2021 №1696 ; довіреність № 2 від 20.04.2023

від відповідача адвокат Ліпінський Є.В., (поза межами приміщення суду) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5244 від 31.10.2018; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА 1276007 від 06.02.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СП Спеціаліст (вх. №313 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2023 (суддя Калініченко Н.В., повний текст рішення підписаний 16.01.2023),

у справі №922/1539/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Полімерпласт, місто Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю СП Спеціаліст, місто Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Полімерпласт звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СП Спеціаліст про стягнення штрафних санкцій за договором поставки обладнання № 10082021-01 від 10.08.2021 у розмірі 355 563,40 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2023 у справі №922/1539/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СП Спеціаліст на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Полімерпласт за договором поставки обладнання № 10082021-01 від 10.08.2021 штраф у розмірі 205 200,00 грн, пеню у розмірі 43 401,20 грн та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 729,02 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- ключовим для обрахунку початкової дати та кінцевого строку здійснення поставки має термін здійснення передплати позивачем, тому посилання відповідача про те, що затримка поставки була викликана затримкою здійснення позивачем передплати не відповідає фактичній домовленості сторін, що викладена в договорі; прострочення позивачем здійснення передплати згідно п. 2.5.1. договору може бути лише наслідком застосування відповідачем розділу 6 «Відповідальність сторін» та не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з простроченням поставки обладнання відповідачем на 85 днів;

- посилання відповідача про те, що прострочення поставки обладнання відбулося внаслідок енергетичної кризи у Китаї, що спричинила часткову зупинку заводів та суттєво скоротила кількість робочих днів у Китаї з 6 (шести) до 3 (трьох) не є обґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами;

- надаючи гарантії позивачу щодо постачання обладнання в певний строк, відповідач усвідомлював, що у випадку постачання обладнання з простроченням позивач може застосувати відповідні санкції, що передбачені договором, у зв`язку з цим, відповідач мав передбачити строк поставки з урахуванням всіх ризиків підприємницької діяльності, щоб уникнути такої ситуації;

- штрафні санкції, передбачені п. 6.3., 6.5. договору, застосовуються у випадку прострочення поставки обладнання, а договором не передбачено звільнення відповідача від відповідальності за прострочення поставки обладнання у випадку його поставки, тому сам момент поставки є визначальним лише для обрахунку кінцевого строку нарахування штрафних санкцій;

- внаслідок перевірки розрахунку сум штрафних санкцій, судом зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог та їх стягнення у загальному розмірі 248 601,20 грн порівняно із заявленою позивачем сумою 355 563,40 грн, що складає 69,92% від заявленої позивачем суми; у даному випадку підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні, оскільки поставка обладнання відбулася майже в 2 рази більше строку, що обумовлений сторонами з самого початку у п. 1.4. договору, такий строк є значним і позивач не міг будь-яким чином розраховувати на це під час укладання договору, а також мав всі законні надії на отримання обладнання в межах 90 денного строку з дня здійснення передплати, мав і має майновий інтерес до цього обладнання, а також мав би реальну, обґрунтовану можливість пропонувати контрагентам надати послуги/товари за допомогою такого обладнання.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю СП Спеціаліст, непогоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2023 у справі №922/1539/22 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також стягнути судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Спеціаліст» посилалось на наступне:

- позивач не мав права на стягнення штрафу з огляду на невиконання своїх зобов`язань щодо оплати коштів за договором у повному обсязі, а також зважаючи на наявну перед відповідачем заборгованість;

- місцевим господарським судом було безпідставно не задоволено клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, не враховано обґрунтовані доводи ТОВ щодо відсутності вини відповідача, фінансовий стан останнього та недоведеність завданих позивачу збитків;

- надані відповідачем докази на підтвердження виникнення обставин форс-мажору, непереборної сили відповідають критеріям, визначених Господарським процесуальним кодексом України, належних доказів, тому повинні були враховані судом першої інстанції при вирішенні даного спору;

- судом першої інстанції не було надано відповідачу забезпечити свою присутність у судовому засіданні з огляду на введений воєнний стан, подане ТОВ «СП «Спеціаліст» клопотання щодо неможливості прийняття участі в судовому засіданні з огляду на зайнятість представника в той самий час.

Системою автоматизованого розподілу справ між суддями у відповідності до протоколу від 17.02.2023 для розгляду справи №922/1539/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 у справі №922/1539/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СП Спеціаліст (вх. №313 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2023 у справі №922/1539/22 залишено без руху; встановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду: докази сплати (доплати) судового збору у встановленому відповідним законодавством порядку та розмірі (5 593,53грн); роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №922/1539/22, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СП Спеціаліст (вх. №313 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2023 у справі №922/1539/22; призначено справу до розгляду на "05" квітня 2023 р. об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; встановлено позивачу строк до 28.03.2023 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншим сторонам у справі в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України; встановлено учасникам справи строк до 28.03.2023 включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи; повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також про можливість подання клопотання про розгляд справи за відсутності представника; доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну пошту; витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1539/22.

17.03.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1539/22.

30.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Полімерпласт до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги повністю відмовити; прийняти нове рішення в частині стягнення штрафу в розмірі 20% від загальної вартості у розмірі 311 600,00 грн, що станом на 16.01.2023 (дата прийняття рішення судом першої інстанції) еквівалентно 7 600,00 доларів США.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилався на те, що:

- місцевим господарським судом було правильно встановлено факт прострочення відповідачем терміну поставки товару на 86 календарних днів, тому посилання останнього на обставини щодо недоплати позивачем повної вартості товару є необґрунтованими та є такими, що виникли вже після порушення ТОВ «СП «Спеціаліст» взятих на себе зобов`язань; затримка на декілька днів здійснення ТОВ «ТД «Полімерпласт» передоплати на першому етапі не може перебувати у причинно-наслідкому зв`язку з простроченням відповідача на 86 календарних днів, що було слушно враховано під час розгляду справи;

- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності належних та допустимих доказів виникнення у відповідача форс-мажорних або невідворотних дій, які свідчили б про відсутність вини ТОВ «СП «Спеціаліст» у порушенні виконання зобов`язання; невиконання виробником обладнання взятих на себе зобов`язань не може виключати відповідальність відповідача у даному випадку;

- місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, однак помилково розрахував штраф у розмірі 20% від вартості обладнання в розмірі 1026 000,00 грн, що еквівалентно 38 000, 00 $, визначеної за курсом, чим зменшив штраф з 311 600,00 грн до 205 200,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 у справі №922/1539/22 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Спеціаліст» про відкладення розгляду справи (від 05.04.23 вх. №3767 ел. 6086) - задоволено; розгляд справи відкладено на 11.05.2023 о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132 ; попереджено, що неявка сторін або інших учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

05.04.2023 від апелянта до Східного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній просить визнати поважними та поновити строк на подачу доказів, а саме рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/4713/22 від 06.03.2023 та апеляційну скаргу ТОВ «СП «Спеціаліст» на зазначене рішення; долучити докази до матеріалів справи №922/1539/22; врахувати додаткові письмові пояснення вказані під час апеляційного розгляду справи.

02.05.2023 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на додаткові пояснення відповідача.

Щодо наведеного клопотання апелянта про, зокрема, поновлення строку на подання нових доказів, що не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції та не були подані під час звернення з апеляційною скаргою і впродовж встановленого господарським судом апеляційної інстанції строку, судова колегія зазначає наступне.

За приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції, в якій останній підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Аналіз вказаного свідчить про те, що надане апелянтом рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023 у справі №904/4713/22, яке як на час вирішення спору у суді першої інстанції, так і на час перегляду рішення у суді апеляційної інстанції, не набрало законної сили та не було предметом дослідження під час ухвалення рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2023 у цій справі та не може бути взяте до уваги при перегляді оскаржуваного судового рішення.

11.05.2023 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому засіданні, в обґрунтування якого останній посилався на те, що зі сторони ТОВ «СП «Спеціаліст» було направлено на адресу ТОВ «ТД «Полімерпласт» повідомлення щодо врегулювання спору на стадії розгляду судових розгляду від 10.05.2023 по справі №922/1539/22 та №904/4713/22.

Розглянувши подане апелянтом клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційне провадження у даній справі відкрито 13.03.2023, у зв`язку з чим на дату проведення судового засідання 11.05.2023 спливає строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2023 у справі №922/1539/22 (апеляційне провадження тривало 59 днів).

У розумінні положень частини 2 статті 192 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20).

Таким чином, реалізація права сторін щодо укладення мирової угоди можлива як на стадії судового розгляду, так і на стадії виконання судового рішення.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги вже відкладався за клопотанням апелянта, судом апеляційної інстанції вичерпано строк розгляду справи, а сторони спору не позбавлені урегулювати спір шляхом укладення мирової угоди на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі на стадії виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2023 у справі №922/1539/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10.08.2021 між позивачем (покупцем за договором) та відповідачем (постачальник за договором) було укладено договір поставки обладнання № 10082021-01, відповідно до умов якого відповідач зобов`язується передати у власність позивача обладнання: Машина для виробництва пакетів, модель SF-2100 у кількості 1 комплект, зазначене в додатку № 1 «Специфікація» до цього договору, а позивач прийняти цей товар та сплатити вартість обладнання.

За умовами наведеного договору:

- поставка обладнання здійснюється силами і засобами постачальника на склад покупця за адресою: Дніпропетровська обл., Новокодацький район, місто Дніпро, вул. Велика Діївська, буд. 545. Поставка за договором здійснюється постачальником протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з дня здійснення покупцем передплати відповідно до п. 2.5.1. цього договору. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання за договором з моменту передачі обладнання покупцю на його складі, що посвідчується підписаною та скріпленою печаткою з обох сторін видатковою накладною (п.п. 1.3., 1.4., 1.5. договору);

- ціна обладнання за договором становить 1 026 000,00 грн, що еквівалентно 38 000,00 доларів США за курсом, прийнятим сторонами для платежів в рамках цього договору, що на момент підписання договору становить 27,00 грн за один долар США. Для платежів в рамках цього договору сторони дійшли згоди, що 1 долар США дорівнює в сумі в гривнях за яким в АТ «ПУМБ», МФО: 334851 продає долари США на день здійснення покупцем платежу. Крім того, підписанням договору, сторони дійшли згоди, що в разі зміни цього курсу, сума платежів, передбачених підпунктами 2.5.1. 2.5.4. договору, визначається за формулою, що визначена договором. У разі зміни офіційного валютного курсу на дату здійснення платежів за договором, вартість договору в гривнях підлягає перерахунку виходячи з курсу, що діє на дату оплати. Оплата вартості договору здійснюється покупцем в чотири етапи (п.п. 2.2., 2.3., 2.4. та 2.5. договору);

- оплата за договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.2.6 договору);

- постачальник зобов`язується: поставити покупцеві обладнання належної якості в комплектів обумовленій цим договором кількості; ознайомити покупця з умовами гаранти на обладнання, яку надає завод-виробник поставленого обладнання (п.3.1 договору);

- покупець зобов`язується оплатити вартість обладнання в сумі та порядку, передбаченому в 2.3 та п.2.6 (2.5.1.,2.5.2.,2.5.3., 2.5.4 ) договору з урахуванням вимог п. 2.2. та п.2.4. цього договору; прийняти у постачальника поставлене обладнання на складі покупця підготувати приміщення для встановлення обладнання здійснити розвантаження обладнання з транспортних засобів постачальника на склад покупця (п.3.2 договору);

- у разі несвоєчасного виконання своїх зобов`язань постачальником, передбачених п. 1.4. цього договору, останній сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання або неналежного виконання зобов`язань, від суми недопоставки за кожний день прострочення. У разі прострочення виконання своїх зобов`язань постачальником більш ніж на 10 календарних днів, останній зобов`язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 20% від загальної вартості обладнання визначеної п. 2.2. цього договору (п.п. 6.3. та 6.5. договору);

- договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2021, а щодо грошових зобов`язань до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час ді договору (п.9.7 договору).

17.08.2021 на підставі п. 2.5.1. договору, що стосується умов оплати першого етапу, позивач здійснив 30% передоплати вартості обладнання у розмірі 307 800,00 грн з ПДВ.

17.08.2021, тобто станом на дату здійснення транзакції, 306 090,00 грн еквівалентно 11 400,00 доларів США.

Отже, позивачем було сплачено 307 800,00грн, хоча останній мав сплатити 306 090,00грн у зв`язку зі зміною офіційного валютного курсу на 17.08.2021.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання по першому етапу здійснення оплати вартості обладнання за договором виконав в повному обсязі, претензій з боку відповідача щодо несплати або часткової сплати обладнання по першому етапу не надходило.

Таким чином, відповідач, відповідно до п. 1.4. договору, повинен був здійснити поставку обладнання протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з дня здійснення покупцем передплати відповідно до п. 2.5.1. договору, тобто, в період з 18.08.2021 по 15.11.2021.

11.10.2021 позивач на підставі п. 2.5.2. договору здійснив 40% оплату вартості обладнання в розмірі 401 432,00 грн з ПДВ включно.

Відповідно до п. 2.3. та 2.4. договору, у зв`язку зі зміною офіційного валютного курсу на 11.10.2021 вартість в гривнях підлягала перерахунку виходячи з курсу, що діяв на дату оплати, а саме мало бути сплачено 402 040,00 грн, що еквівалентно 15 200 доларам США.

Свої зобов`язання по другому етапу здійснення оплати вартості обладнання за договором позивач виконав в повному обсязі, претензій з боку відповідача щодо не оплати або часткової оплати обладнання по другому етапу не надходило.

04.02.2022 позивач на підставі п. 2.5.3. договору здійснив часткову оплату вартості обладнання по третьому етапі в розмірі 143 000,00 грн. з ПДВ включно.

Відповідно до п. 2.3. та 2.4. договору, у зв`язку зі зміною офіційного курсу валютного курсу на 04 лютого 2022 року вартість в гривнях підлягала перерахунку виходячи з курсу, що діяв на дату оплати.

Отже, станом на дату здійснення транзакції 04.02.2022, 215 460,00 грн еквівалентно 7 600,00 доларів США, а здійснена оплата в розмірі 143 000,00 грн еквівалентна 5 044,09 доларів США.

09.02.2022 обладнання було доставлено до позивача, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000017 від 09.02.2022 на товарно-транспортною накладною № 09/02 від 09.02.2022.

Станом на 01.09.2022 позивач не отримував офіційного повідомлення від відповідача про прибуття обладнання до порту України, що вказує на відсутність обставини з моменту настання якої починається строк - зобов`язання щодо оплати по третьому етапу вартості обладнання.

Також станом на 01.09.2022 позивач не отримував від відповідача для підписання акт введення в експлуатацію обладнання, у зв`язку з чим позивач вважає відсутньою обставину, з моменту настання якої починається строк - зобов`язання щодо оплати по четвертому етапу вартості обладнання.

Станом на 09.02.2022, на дату отримання обладнання, позивачем було призупинено подальші виплати, вимагаючи від відповідача компенсувати збитки шляхом виконання умов п. 6.5. договору, а саме, оплати на рахунок позивача штрафу в розмірі 20% від загальної вартості обладнання визначеної п. 2.2. договору, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем своїх зобов`язань більш ніж на 10 календарних днів.

Обладнання мало бути доставлено, відповідно до п. 1.4. договору, протягом 90 календарних днів з дня здійснення покупцем передплати, тобто в період з 18.08.2021 по 15.11.2021. Тобто, обладнання було поставлено з простроченням терміну поставки на 86 календарних днів.

08.07.2022 позивачем було відправлено на юридичну адресу відповідача цінним листом з описом лист-вимогу № 08/07-ПТ та проект мирової угоди № 08/07-22ПТ від 08 липня 2022 року.

Відповідач не надав відповіді щодо пропозиції, викладеної в листі-вимозі та станом на 01.09.2022 не здійснив оплату 20% штрафу від загальної вартості обладнання, визначеної п. 2.2. договору.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач вважає, що відповідач має сплатити штраф у розмірі 311 600,00 грн. та пеню за прострочення поставки обладнання в період з 16 листопада 2021 по 09 лютого 2022 року у розмірі 43 963,40 грн., а у загальному розмірі (штраф + пеня) 355 563,40 грн.

Крім того, як зазначає позивач, останній 26.08.2021 з ТОВ «Завод Полімерних матеріалів «Мікрон» уклав договір № 26/08.

На підставі цього договору позивач створив рахунок на оплату № 245 від 18.11.2021, згідно з яким позивач продає, а ТОВ «Завод Полімерних матеріалів «Мікрон» приймає та оплачує товар вкладиш поліетиленовий 1550-2400мм, 60мкм на загальну вартість 1 209 600,00 грн.

На лист позивача про затримку доставки обладнання ТОВ «Завод Полімерних матеріалів «Мікрон» надав відповідь щодо відмови від проведення закупівлі у зв`язку із неможливістю отримати замовлення вчасно.

Офіційних повідомлень від відповідача, які б офіційно підтверджували поважність причин затримки поставки обладнання відповідачем, надано не було.

Заперечуючи обґрунтованість позовних вимог, відповідач посилається на те, що саме позивач затримав здійснення передплати у визначений договором строк, внаслідок чого у подальшому, зірвано всі строки доставки обладнання, на які відповідач розраховував при укладенні договору.

Як зазначив відповідач, затримка у поставці товару зумовлена такими непередбачуваними для сторін обставинами:

- енергетична криза у Китаї, що спричинила часткову зупинку заводів та суттєво скоротила кількість робочих днів у Китаї з 6 (шести) до 3 (трьох);

- затримка у порту Нінбо у Китаї, що відбулася у зв`язку із Covid-обмеженнями діяльності у порту Нінбо (обмеження кількості працівників, зменшення вантажних операціи? у порту та ін.), а також, як наслідок, накоплення великої кількості суден у порту;

- затримки у порту Туреччини, що пов`язані зі спалахом коронавірусу, внаслідок чого накопиченням великоі? кількості вантажу, що потребує значноі? кількості робітників, обробки та вантажно-розвантажувальних робіт, а також перенесення номінації для відправки у порт Одеси.

В свою чергу, відповідачем зазначено, що покупцем здійснено оплату лише частково, наступним чином: 17.08.2021 307 800 грн., 11.10.2021 401 432 грн., 04.02.2022 143 000 грн., що визнається позивачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Предметом апеляційного провадження є правомірність нарахування покупцем штрафу у зв`язку із неналежним виконанням постачальником взятих на себе зобов`язань за договором поставки.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями частини 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що умови договорів регулюють конкретні ситуації таким чином, щоб кожен з учасників відносин сумлінно здійснював свої цивільні права та виконував цивільні обов`язки, захищав власні права та інтереси, а також дбав про права та інтереси інших учасників.

Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад цивільного та господарського законодавства може бути застосований як норма прямої дії або як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Як встановлено вище, умовами п.1.4 договору поставки, укладеного між сторонами спору, сторони погодили, що поставка за договором здійснюється постачальником протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з дня здійснення покупцем передплати відповідно до п. 2.5.1. цього договору.

У відповідності до п.2.5.1 договору перший етап - 30% передплата вартості обладнання у розмірі 307 800.00 грн з ПДВ включно, що на дату здійснення транзакції еквівалентно 11 400,00 доларів США здійснюється Покупцем протягом 3 календарних на здати підписання цього Договору.

17.08.2021 на підставі п. 2.5.1. договору, що стосується умов оплати першого етапу, позивач здійснив 30% передоплати вартості обладнання у розмірі 307 800,00 грн з ПДВ.

У даному випадку ключовим для обрахунку початкової дати та кінцевого строку здійснення поставки має термін здійснення передплати позивачем.

Прострочення позивачем здійснення передплати на 5 днів згідно п. 2.5.1. договору може бути лише наслідком застосування відповідачем розділу 6 «Відповідальність сторін», однак не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з простроченням поставки обладнання відповідачем на 85 днів.

Щодо доводів апелянта стосовно допущення прострочення поставки товару з об`єктивних та незалежних від нього обставин, які, на думку апелянта, виключають правові підстави для застосування до нього заходів господарської відповідальності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Сторонами спірного правочину у п. 5.1. договору було погоджено, що жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за затримку або невиконання зобов`язань, обумовлених обставинами, що виникли мимо волі та бажання сторін і які не можливо передбачити або уникнути (форс-мажор), перелік таких обставин визначено у ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України».

З наведеного вбачається, що сторонами правочину було визначено умови, за яких відповідальність за неналежне виконання або невиконання зобов`язання не настає.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За змістом п. 5.3. договору, укладеного між сторонами спору, сертифікат, виданий торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою, або іншим компетентним органом, є достатнім підтвердженням наявності і тривалості дії обставин непереборної сили.

З вищенаведеного вбачається, що обставини непереборної сили (форс-мажор) мають бути доведені належним чином відповідними документами.

Відповідач посилається на те, що прострочення поставки обладнання відбулося внаслідок, зокрема, за наслідком виникнення з вересня 2021 року енергетичної кризи у Китаї, що спричинила часткову зупинку заводів та суттєво скоротила кількість робочих днів у Китаї з 6 (шести) до 3 (трьох). Крім того, апелянт зазначає, що саме здійснення позивачем оплати передплати не 10.08.2021, а 17.08.2021 стало наслідком порушення термінів поставки товару, оскільки відповідач сподівався на виготовлення обладнання до вересня 2021 року та його постачання у визначений сторонами правочину строк.

На підтвердження викладених доводів відповідачем додано до матеріалів справи, серед іншого: лист компанії виробника Wenzhou Zhongqi Import Export Co, LTD; роздруківки сторінок новин; переписку в месенджері.

Поряд із зазначеним, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що зазначені документи не є офіційними, тобто виданими органами державної влади, та не можуть бути визнані судом як належні та достовірні.

Надане листування з «Lifeng-Sue» не підтверджує, що листування велось саме з «Lifeng-Sue», зазначена особа є представником компанії-виробника і саме ця особа має право представляти компанію-виробника.

Відповідачем не надано будь-яких офіційних документів від органів державної влади Китаю, що б підтверджували настання відповідних обставин, тому надані до суду документи щодо енергетичної кризи у КНР не можуть бути визнані в якості належних та достовірних доказів, які, у тому числі, підтверджують настання обставин непереборної сили (форс-мажорної обставини).

Також відповідач зазначає, що прострочення поставки обладнання на 85 днів сталося внаслідок затримки у порту Нінбо у КНР, що відбулася у зв`язку із Covid-обмеженнями діяльності у порту Нінбо (обмеження кількості працівників, зменшення вантажних операціи? у порту та ін.), а також, як наслідок, накоплення великої кількості суден у порту, а також затримки у порту у Туреччині, що пов`язані зі спалахом коронавірусу, внаслідок чого накопичилась велика кількості вантажу, що потребує значноі? кількості робітників, обробки та вантажно-розвантажувальних робіт, а також перенесення номінації для відправки у порт Одеси.

На підтвердження цього, відповідач, зокрема, надає: лист-повідомлення № 13/01-22 від 13 січня 2022 року, листування в месенджері.

Водночас вказані докази у розумінні вимог Господарського процесуального кодексу України не є допустимими та достовірними, а також у будь-якому випадку не можуть свідчити про наявність форс-мажорних обставин з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від стандарту "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У розумінні положень ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Коронавірусна хвороба SARS-CoV-2 (COVID-19) поширилася у світі починаючи з 2020 року, що є загальновідомим фактом.

Беручи на себе зобов`язання щодо постачання обладнання в певний строк, відповідач усвідомлював, що у випадку постачання обладнання з простроченням позивач може застосувати відповідні санкції, що передбачені договором.

Відповідач, беручи до уваги власні доводи щодо обізнаності з проблемами постачання товару, у тому числі з КНР, а також зважаючи на погоджені сторонами умови настання відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань, не був позбавлений можливості щодо ініцюювання укладення додаткової угоди договору, у тому числі в частині погодження іншого строку поставки товару.

ТОВ «СП «Спеціаліст» безпідставно посилається на те, що останнє, укладаючи договір з позивачем 10.08.2021, мало розумні сподівання на виготовлення та відправлення обладнання до вересня 2021, беручи до уваги його виготовлення лише 06.12.2021, про що свідчать наявні в матеріалах справах докази.

Штрафні санкції, передбачені п. 6.3., 6.5. договору, укладені між сторонами спору, застосовуються у випадку прострочення поставки обладнання, а договором не передбачено звільнення відповідача від відповідальності за прострочення поставки обладнання у випадку його поставки, з урахуванням чого безпідставними є посилання відповідача на те, що штрафні санкції не можуть бути застосовані у зв`язку з тим, що він належним чином виконав зобов`язання, що визначене п. 3.1. договору та здійснив поставку обладнання до визначеного у п. 1.3. договору складу покупця.

Аналіз умов спірного договору поставки свідчить, що точкою для відрахування моменту виконання зобов`язання з поставки товару є саме момент поставки обладнання.

Поставка обладнання 09.02.2022 підтверджується видатковою накладною № РН-0000017, натомість обладнання відповідно до п. 1.4. договору, з урахуванням оплати 17.08.2021, мало бути поставлене до 15.11.2021, з огляду на що з 16.11.2021 по 08.02.2022 має місце прострочення поставки обладнання на 85 днів.

Відповідно до п. 6.5. договору, у разі прострочення виконання своїх зобов`язань постачальником більш ніж на 10 календарних днів, останній зобов`язаний сплатити покупцеві штраф в розмірі 20% від загальної вартості обладнання визначеної п. 2.2. цього договору.

Згідно ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Оскільки позивач не сплатив повну вартість обладнання до повного погашення відповідачем заборгованості по сплаті штрафу та пені, однак виходив із вартості обладнання саме 1 026 000,00 грн, а не 1 558 000,00 грн, позивачем здійснено невірно розрахунок суми штрафу, що підлягає стягненню.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафу у розмірі 20%, відповідно до 6.5. договору, у розмірі 205 200,00 грн (1 026 000,00 * 20 / 100).

Задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу у такому розмірі призведе до неправомірного та необґрунтованого збагачення позивача за рахунок відповідача, тому в якості вихідної суми має братися реальна сума обладнання, що визначена сторонами у видатковій накладній.

За змістом п. 6.3. договору, у разі несвоєчасного виконання своїх зобов`язань постачальником (відповідачем), передбачених п. 1.4. цього договору, останній сплачує покупцеві (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання або неналежного виконання зобов`язань від суми недопоставки за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про помилку позивача в обрахунку періоду нарахування пені на 1 день, тому кількість прострочення складає 85 днів, а не 86 днів, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені, відповідно до п. 6.3. договору, у розмірі 43 401,20 грн.

Щодо доводів апелянта в частині незадоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 219 Господарського кодексу України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Разом з тим, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем неправомірних дій або бездіяльності.

Статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.553 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз ст.233 Господарського кодексу і ч.3 ст.551 Цивільного кодексу дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 14.04.2020 у справі №916/188/17, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, умови поставки, відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Як встановлено вище, внаслідок перевірки розрахунку сум штрафних санкцій, було зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог та їх стягнення у загальному розмірі 248 601,20 грн порівняно із заявленою позивачем сумою 355 563,40 грн, що складає 69,92% від заявленої позивачем суми.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки.

При цьому, нормами чинного законодавства не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, у зв`язку з чим таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України - тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналогічна правова позиція міститься також у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що укладення суб`єктом господарювання з іншим учасником господарських відносин договору із погодженням його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог Господарського кодексу та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином.

Між тим суб`єкти господарських правовідносин, які реалізують своє право на заняття підприємницькою діяльністю як самостійної, ініціативної, систематичної, здійснюваної на власний ризик господарської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів, одержання прибутку, користуються самостійним формуванням програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, комерційного розрахунку та необмежені у виникненні комерційного ризику та його можливості виникнення негативних наслідків.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи.

Зменшення заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Положеннями приписів статті 233 ГК України унормовано, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що доведення стороною, яка заявляє вимоги про стягнення штрафу, факту понесення збитків внаслідок прострочення боржника є тією обставиною, яка згідно зі статтею 551 ЦК України враховується судом при зменшенні розміру штрафних санкцій.

При цьому, тягар такого доведення у силу вимог статті 73 ГПК України, покладається на особу, що заявляє вимоги про стягнення суми штрафу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №910/1005/19.

Так, позивач посилається на те, що між ним та ТОВ ««Завод Полімерних матеріалів «Мікрон» був укладений договів поставки № 26/08 від 26.08.2021.

Разом з тим, вказаний договір підтверджує домовленість сторін з приводу передачі позивачем товару ТОВ «Завод Полімерних матеріалів «Мікрон», однак з відповідного правочину прямо не вбачається, що товар має бути виготовлений за допомогою обладнання, що має бути поставлене відповідачем.

Матеріали справи не містять доказів відмови ТОВ «Завод Полімерних матеріалів «Мікрон» від проведення закупівлі за цим договором, тому договір, укладений між позивачем та наведеною юридичною особою, а також листування та рахунок до нього, не можуть бути визнані належними та достовірними доказами на підтвердження завдання збитків позивачу як підстава для відмови у зменшенні штрафних санкцій.

Враховуючи те, що поставка обладнання відбулася майже в 2 рази більше строку, що обумовлений сторонами з самого початку у п. 1.4. договору (85 днів прострочення проти 90 днів поставки, що обумовлений сторонами у п. 1.4.), відсутність в матеріалах справи доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на мінімізування наслідків порушення взятих на себе зобов`язань або наміру погодження іншого терміну виконання зобов`язання, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Щодо доводів відповідача про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки було розглянуто справу за відсутності представника відповідача, зайнятого в іншому судовому засіданні, судова колегія зазначає, що явка представників сторін не була визнана місцевим господарським судом обов`язковою, позиція відповідача повно викладена у заявах по суті спору, а подальше відкладення розгляду справи могло ставити під сумнів принцип розумності розгляду справи судом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2023 у справі №922/1539/22 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СП Спеціаліст (вх. №313 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2023 у справі №922/1539/22 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2023 у справі №922/1539/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження до Верховного Суду встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.05.2023

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко