Ухвала від 12.01.2023 по справі 408/6106/16-ц

Ухвала

Іменем України

12 січня 2023 року

м. Київ

справа № 408/6106/16-ц

провадження № 61-13371ск22

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця, заінтересовані особи: Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Жук Т. А. на той час Ірпінського МВДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчого провадження № 57335380 від 03 жовтня 2018 року.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем відкрите виконавче провадження з порушенням правил, встановлених статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2022 року, яка залишена без змінпостановою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, в задоволені скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що під час винесення оскаржуваної постанови державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.

27 грудня 2022 року ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в указаній вище справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд установив, що листом № 11/2810 від 18 червня 2018 року прокурор військової прокуратури Луганського гарнізону звернувся до Ірпінського МВДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про відкриття виконавчого провадження до якої долучив виконавчий лист № 2/408/3/17, виданий 15 червня 2018 року Біловодським районним судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України майнової шкоди, завданої вчиненням злочину у сумі 609 000 грн.

Згідно із виконавчим листом № 2/408/3/17, виданим 15 червня 2018 року Біловодським районним судом Луганської області боржником в ньому зазначено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красносілка Старокостянтинівського району Хмельницької області. Місце знаходження/проживання: АДРЕСА_1 .

02 жовтня 2018 року заява прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону про відкриття виконавчого провадження надійшла до Ірпінського МВДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області.

03 жовтня 2018 року державний виконавець Ірпінського МВДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Жук Т. А. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 57335380.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно із пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно із пунктом першим частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Враховуючи викладене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки державний виконавець при відкритті виконавчого провадження діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на час відкриття виконавчого провадження у виконавчому листі була зазначена адреса боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця, заінтересовані особи: Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров