Ухвала

від 16.01.2023 по справі 163/1490/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року

м. Київ

справа № 163/1490/22

провадження № 51-181ска23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_3.,

суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5.,

розглянувши касаційну скаргу адвоката Крета Олега Ігоровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України (далі - МК), і накладено на нього стягнення у вигляді конфіскації в дохід держави дверних врізних замків та євроциліндрів із захисним штифтом загальною вартістю 1 621 683,71 гривні.

Вилучений за цим протоколом товар «дверні врізні замки та євроциліндри із захисним штифтом» загальною вартістю 993 935,17 гривні ухвалено передати Волинській митниці для вирішення питання про його долю в порядку статей 190, 243 МК або 488, 511 МК.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок судового збору.

Постановою Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу генерального директора ТОВ «ТОП СІТІ» ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову в частині не накладення на ОСОБА_1 штрафу скасовано.

Накладено на ОСОБА_1 штраф в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил в сумі 1 621 683,71 (один мільйон шістсот двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят три гривні) 71 копійка. В решті постанову суду залишено без змін.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що адвокат ОСОБА_6 не погоджується з оскарженими судовими рішеннями щодо ОСОБА_1 , ставить вимогу про їх скасування та звільнення останнього від відповідальності за адміністративне правопорушення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Частиною третьою ст. 428 цього Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам статті 427 цього Кодексу.

Конституційний Суд України зазначив, зокрема, що кожен під час розгляду будь-якої справи, в тому числі кримінальної, щодо діяння, у вчиненні якого обвинувачується, має право на правосуддя, яке відповідало б вимогам справедливості (друге речення абзацу першого п. 5 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Механізм реалізації права на судовий захист визначає законодавець виключно в законах України (п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

У положеннях п. 5 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року (далі - Пакту), п. 1 ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) йдеться про право кожного, кого засуджено за будь-який злочин, кого суд визнав винним у скоєнні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції засудження й вироку, факту визнання його винним або винесеного йому вироку.

Водночас Європейський суд із прав людини зазначив, що право доступу до судів не є абсолютним і може підлягати обмеженням; оскільки право доступу за своєю суттю вимагає регулювання державою, яке може змінюватися залежно від часу й місця та відповідно до потреб і можливостей суспільства та окремих осіб (рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28 травня 1985 року (заява № 8225/78, § 57).

Отже за положеннями Конвенції та Пакту, заснування касаційних судів та встановлення в національному праві права на касаційне оскарження рішення суду не визнаються обов`язковими. Вирішення цих питань належить до сфери внутрішнього регулювання кожної держави, яка має право це унормувати на власний розсуд.

За приписами частин 2, 10 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Законодавець, керуючись приписами п. 14 ч. 1 ст. 92, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, забезпечив право на апеляційний перегляд справ про адміністративні правопорушення, проте не встановив права на касаційне оскарження судового рішення в цих справах.

Конституційний Суд України в Рішенні від 21 липня 2021 року № 5-р(II)/2021 констатував, що застосування припису ч. 10 ст. 294 КУпАП не суперечить положенням ч. 1 ст. 8, частин 1, 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, не призводить до порушення такої засади судочинства, як забезпечення у визначених законом випадках права на касаційне оскарження судового рішення, права на судовий захист та узгоджується із принципом верховенства права.

Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у ст. 294 КУпАП, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України.

Враховуючи вищевикладене, постанови Любомльського районного суду Волинської області від 13 жовтня 2022 року та Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП, п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити адвокату ОСОБА_6, який представляє інтереси ОСОБА_1 , у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в справі про адміністративне правопорушення.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5