Ухвала

від 16.01.2023 по справі 910/6998/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"16" січня 2023 р. Справа№ 910/6998/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Алданової С.О.

Ткаченка Б.О.

розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022, повне рішення складено 26.10.2022

у справі № 910/6998/21 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Міністерства інфраструктури України

до Фонду державного майна України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Кабінет Міністрів України;

2) Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство";

про визнання недійсним та скасування наказів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 910/6998/21 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 25.04.2018 №545 «Про прийняття рішення про приватизацію Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"; визнано незаконним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» в частині включення Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" до переліку об`єктів, що підлягають приватизації в 2021 році; стягнуто з Фонду державного майна України на користь Міністерства інфраструктури України судовий збір у розмірі 4 540 грн.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Фонд державного майна України звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 910/6998/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Міністерства інфраструктури України у справі № 910/6998/21 в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6998/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 910/6998/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6998/21.

06.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6998/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 910/6998/21 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 6 810,00 грн. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

Так, 21.12.2022 від Фонду державного майна України до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано заяву про зупинення вирішення питання щодо відкриття провадження у справі № 910/6998/21 та заяву про відстрочення сплати судового збору.

У зв`язку із перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, процесуальні дії у справі № 910/6998/21 не здійснювались.

Скаржник у заяві про зупинення вирішення питання щодо відкриття провадження у справі № 910/6998/21 до скасування або припинення дії воєнного стану на території України вважає, що строки, у тому числі процесуальні, під час дії воєнного стану можуть бути зупинені.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши вказану заяву скаржника, вказує на те, що нормами чинного законодавства України не передбачено можливості зупиняти процесуальні строки на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Щодо заяви скаржника про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Так, заява про відстрочення сплати судового збору мотивована тим, що у зв`язку із воєнним станом, в першу чергу забезпечуються видатки на оборону України, тому Фонду було значно скорочено кошторис, зокрема і на судовий збір. Таким чином, враховуючи об`єктивну неможливість здійснити фінансування видатків на судовий збір з державного бюджету за КПКВК 6611020 "Заходи, пов`язані з проведенням приватизації державного майна" по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", фінансування видатків для оплати судового збору можливе після припинення воєнного стану та відновлення видатків. Отже, у зв`язку із скрутним майновим станом через воєнний стан, Фонд позбавлений можливості сплатити судовий збір та вважає такі обставини поважними, що є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору.

Частиною 2 ст. 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким законом є Закон України "Про судовий збір". З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" регулює відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Зокрема, ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у ст. 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж ст. 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст. 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При здійсненні судочинства, апеляційний суд повинен забезпечити процесуальну рівність сторін, не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою.

У даному випадку, обов`язок учасника справи щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, передбачений статтею 4 Закону України "Про судовий збір", і не може порушити принципу розумної пропорційності, доступу до суду, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка звертається до суду апеляційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Проаналізувавши викладе та зміст заяви про відстрочення сплати судового збору, суд вважає, що Фондом державного майна України не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.

Посилання скаржника у заяві на те, що Фонду було значно скорочено кошторис, зокрема і на судовий збір, у зв`язку із чим, враховуючи об`єктивну неможливість здійснити фінансування видатків на судовий збір з державного бюджету за КПКВК 6611020 "Заходи, пов`язані з проведенням приватизації державного майна" по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", фінансування видатків для оплати судового збору можливе після припинення воєнного стану та відновлення видатків, тобто, у зв`язку із скрутним майновим станом через воєнний стан, Фонд позбавлений можливості сплатити судовий збір, не є доказом скрутного матеріального становища та не можуть вважатись достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.

Слід зазначити, що скаржником не надано, зокрема, витяги з рахунку по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», згідно з якими сума, що міститься на рахунку Фонду державного майна України не дає можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 910/6998/21 у розмірі 6 810,00 грн.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про відстрочення сплати судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 60).

Таким чином, відстрочення сплати судового збору (розстрочення його сплати, звільнення від сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Звертаючись з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, зокрема, не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі № 910/6998/21, Фонд державного майна України не вказує конкретної підстави з зазначених у переліку в ст. 8 Закону України "Про судовий збір", що є вичерпним при вирішенні питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору.

Водночас, як було вказано вище, положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Однак предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Крім того, Фонд державного майна України не надає доказів на підтвердження того, що після ухвалення судового рішення у справі № 910/6998/21 він буде спроможний оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі.

Враховуючи наведене вище та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Таким чином, скаржником не усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду від 12.12.2022, а саме: не надано доказів сплати судового збору у розмірі 6 810,00 грн.

Отже, судом апеляційної інстанції установлено, що скаржником не виконано вимоги ухвали суду від 12.12.2022 у справі № 910/6998/21 про залишення його апеляційної скарги без руху, що є підставою для її повернення відповідно до ст.ст. 174, 260 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фонду державного майна України у задоволенні заяви про зупинення вирішення питання щодо відкриття провадження у справі № 910/6998/21.

2. Відмовити Фонду державного майна України у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору.

3. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 910/6998/21 з доданими документами повернути заявнику без розгляду.

2. Копію ухвали у справі № 910/6998/21 надіслати учасникам справи.

3. Матеріали справи № 910/6998/21 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.О. Алданова

Б.О. Ткаченко