Ухвала

від 16.01.2023 по справі 902/1068/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" січня 2023 р. Cправа № 902/1068/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (код ЄДРПОУ 38948033)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар центр" (код ЄДРПОУ 42803946)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1068/20 за заявою ТОВ "Агріі Україна" до ТОВ "Агростар центр" про банкрутство.

Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Так, постановою суду від 30.06.2021 року, зокрема, ТОВ "Агростар центр" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю..

Разом з цим, ухвалою суду від 19.12.2022 року продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута - ТОВ "Агростар центр" та повноважень арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. по справі № 902/1068/20 - до 06.02.2023 року. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06.02.2023 року.

12.01.2023 року від ТОВ "Агростар центр" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. до суду надійшла заява б/н від 12.01.2023 року (вх. № 01-36/41/23) про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 902/1068/20.

Окрім цього, 12.01.2023 року від ТОВ "Агростар центр" в особі ліквідатора -арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. до суду надійшла заява б/н від 12.01.2023 року (вх. № 01-36/42/23) про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 902/1068/20.

Суд, розглянувши подану заяву про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності та дослідивши матеріали справи, вставив наступне.

Так, вказана вище заява, зокрема, мотивована тим, що кредиторські вимоги ТОВ "Агріі Україні" до ТОВ "Агростар Центр" виникли у зв`язку з неналежним виконанням боржником договору купівлі-продажу 19 НХ 11 ВІВО від 12.04.2019 року (далі - договір) на суму основного боргу у розмірі 3 543 825,27 грн та усного договору і видаткових накладних (далі- на підставі ВН) на суму основного боргу 664 521,58 грн.

Керівником ТОВ "Агростар центр" була ОСОБА_1 . Товар який поставлявся по договорам, це насіння соняшнику і добрива. Товар поставлявся на умовах кредиту. Тобто, товар було поставлено на початку посівної 2019 року (квітень), а сплату за товар ТОВ "Агростар Центр" повинен був здійснити в кінці сезону (жовтень 2019 року), після збору і продажу врожаю, який був вирощений із насіння і добрива, наданих ТОВ "Агріі Україна".

В цілях виконання умов договору, директор ТОВ "Агростар Центр" Приленська Галина видала ТОВ "Агріі Україна" 2 фінансові аграрні розписки (ФАР), якими майбутній врожай соняшника, який буде вирощений на земельних ділянках вказаних в ФАР, було передано в заставу.

05.06.2019 року першою ФАР було надано у заставу 328,76 тон соняшника, на загальну суму 3 287 260 грн.

07.09.2019 року другою ФАР було надано у заставу 170,481 тон, на загальну суму 1704810 грн.

На початку листопада 2019 року працівниками ТОВ "Агріі Україна" було встановлено, що ОСОБА_1 збирає заставний врожай, вивозить на елеватор і продає, при цьому за заборгованість яка виникла ще у жовтні 2019 року не сплачує. В зв`язку з такими обставинами було прийнято рішення, відкрити виконавче провадження в рамках ФАР і накласти арешт на врожай.

Приватний виконавець Сідоренко С.П. відкрив 2 провадження № 60744131 і №60742956 і наклав арешт, на заставне майно (врожай) ТОВ "Агростар Центр".

В ході розшукових дій ПВ Сідоренко вдалося найти частину прихованого врожаю на одному із елеваторів, який ОСОБА_1 вже продала. На цей врожай було накладено арешт і потім продано. Кошти були перераховані з рахунку приватного виконавця, на рахунок кредитора.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не розрахувалась за поставлений товар і заставний врожай приховала ТОВ "Агріі Україні" звернулася з заявою про злочин передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, інформація про який було внесенно до ЄРДР за №42020020110000103.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не бажала в добровільному порядку сплачувати за борги, ТОВ "Агріі Україна" звернулося з позовами до боржника і рішеннями Господарського суду Вінницької області по справам № 902/661/20, 902/662/20 і заборгованість була стягнута.

Не бажання ОСОБА_2 сплачувати заборгованість навіть після ухвалення судових рішень вимусила ТОВ "Агріі Україні" звернутися до Господарського суду Вінницької області з заявою про відкриття провадження у справі про ТОВ "Агростар центр".

Подальші обставини справи викладені у заяві про субсидіарну відповідальність.

Разом з цим, на момент подання заяви разом з заявою про забезпечення, ОСОБА_1 вже порушила: умови договору по оплаті товару, умови поводження з заставним майном. Вона приховала його від кредитора і продала заставний врожай, використала кошти на свої особисті потреби. ОСОБА_1 тим самим дискредитувала себе, як особа яка готова здійснювати дії направленні на не сплату коштів, незважаючи на те, хто їх вимагає сплатити: або умови договору, або вимоги закону, або Позивач, або суд.

Водночас, порушивши норми закону один раз, на переконання Заявника, ОСОБА_1 , після цього вже не буде себе поводитися чемно і виконувати всі вимоги суду, а тому і далі буде виконувати дії направлені на уникнення від фінансової відповідальності, які можуть створити умови для загрози не виконання судового рішення, а тому є всі підстави для забезпечення позову.

Водночас, ОСОБА_1 протягом 2 років не сплачує заборгованість, і яких небудь дій направлених на погашення заборгованості не здійснює, що вказує на втрату інтересу до зобов`язання по Договору, в зв`язку з її впевненістю відсутності можливості стягнути з неї цю заборгованість.

При цьому, заборона розпоряджатися майном і накладення арешту на кошти ОСОБА_2 , може сприяти примиренню сторін, ще на стадії підготовки заяви до судового розгляду, і стимулювати ОСОБА_3 до примирення, в зв`язку з тим, що превентивні заходи по арешту дадуть підстави зрозуміти Приленській Галині, що вона не зможе шляхом приховування свого майна і коштів уникнути від виконання договірних зобов`язань.

Також, вжиття заходу забезпечення позову, як арешт коштів на рахунках, унеможливить зловживання ОСОБА_4 свого права, і відповідно вона буде змушена шукати компромісного варіанту вирішення спору.

Поряд з цим, вжиття заходу забезпечення позову, як арешт майна, шляхом заборони відчуження цього майна, не приведе до порушення прав ОСОБА_2 , тому, що вона може ним користуватися і в разі необхідності отримувати прибуток, при цьому права кредитора на забезпечення заяви будуть захищені.

Крім того, у заяві повідомлено, що ОСОБА_1 створила ТОВ "Агростар Центр" в березні 2019 року. В квітні 2019 року уклала договір з ТОВ "Агріі Україна" і отримала товар. В жовтні 2019 зібрала врожай, продала його і отримані кошти замість розрахунку по договору витратила на особисті потреби. Після чого відразу перестала вести господарську діяльність, покинула компанію і повністю ігнорувала судові засідання, вимоги судів і арбітражного керуючого.

З моменту, коли ОСОБА_1 продала весь зібраний врожай, вона перестала виходити на контакт з працівниками кредитора. З того часу, ОСОБА_1 не запропонувала будь якого плану по погашенню боргу, при цьому маючи, навіть зараз, в суборенді земельні ділянки загальною площею 164,3661 га, і продовжуючи вирощувати на них врожай і отримувати кошти, вона продовжує порушувати право кредитора.

Обставини про те що, ОСОБА_1 продовжувала сіяти врожай у 2020 року, зібрала його, продала і кошти використала на свої особисті потреби підтверджується Заключною випискою, по поточному рахунку ТОВ "Агростар Центр", № НОМЕР_1 , в АТ КБ "Приватбанк" (далі - Рахунок 1).

Так, 08.11.2019, ОСОБА_1 оплатила ОСОБА_5 , за дисикацію (переджнивове підсушування рослин з метою прискорення достигання (на 5-7 діб) і полегшення збирання врожаю, яке особливо ефективне при забур`яненості та за вологої погоди) 49 000 грн.

08.11.2019 ОСОБА_1 , оплатила ТОВ "Земля Поділля" за Карбамід (концентроване амідне добриво) 404 800 грн.

12.11.2019 ОСОБА_1 , оплатила ТОВ "Назарет Транс" за паливо 51 000 грн.

Відтак, з врахуванням обставин справи, на переконання Заявника, можливо стверджувати, що кошти отриманні за врожай 2020 року ОСОБА_1 , використала не на погашення боргів, а на особисті потреби.

На підставі викладеного, існує досить висока ймовірність того факту, що ОСОБА_1 , може в будь-який момент здійснити зняття коштів з банківських рахунках або продати майно, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки, з її боку, на сьогоднішній день, вже були здійсненні дії направленні не уникнення погашення заборгованості.

Разом з тим, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_6 , належить квартира за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1695963005101.

Згідно Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, ОСОБА_1 , на право власності належить: автомобіль Mitsubishi Lancer, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; причіп КРД 050122, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Відповідно до виписки по Рахунку № 1, на думку Заявника, можливо зробити висновки, що між ОСОБА_1 і ТОВ "Агростар Центр" укладено договір про фінансову поворотну допомогу № 1 від 19.04.2019 (далі - договір про допомогу). Згідно цього договору ОСОБА_1 , з своїх банківських рахунків перераховувала кошти на рахунки ТОВ "Агростар Центр" і навпаки.

Так, згідно Рахунку № 1 ОСОБА_1 , перераховувала на рахунки ТОВ "Агростар Центр" з банківського рахунку, "ТРАНЗ.СЧ._ DN, DG, НОМЕР_4 , НОМЕР_5 АТ КБ "Приватбанк".

Крім того, з огляду на обставин, викладені у заяві про покладення субсидіарної відповідальності, на переконання Заявника, можливо стверджувати, що кошти отриманні за врожай 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_7 (брат ОСОБА_2 ) використали не на погашення боргів, а на особисті потреби.

Зокрема, ОСОБА_7 , мав суттєвий і вирішальний вплив на господарську діяльність боржника, через свою сестру, приймаючи нераціональні управлінські рішення, які негативно впливали на статутну діяльність підприємства, призвело до фінансових збитків, втрат і, як наслідок неможливість розрахуватись з кредиторами. Усі перелічені у заяві дії, призвели до погіршення фінансового стану та фактичного банкрутства ТОВ "Агростар Центр", відбулися з вини ОСОБА_8 , який не вжив заходів для запобігання банкрутству боржника та його керівника ОСОБА_1 , яка згідно статуту мала право визначати напрямки та впливати на господарську діяльність боржника.

Також, на уникнення виконання рішення суду вказує та обставина, що ОСОБА_7 в серпні 2019 року за допомогою своєї жінки ОСОБА_9 , в саме той час, коли ТОВ "Агростар центр" повинен був розрахуватися з кредитором, створив ТОВ "Агроголд", який частину товару (добрива, насіння озимої пшениці) отриманого від ТОВ "Агріі Україна" безоплатно передав до ТОВ "Агроголд". В свою чергу, ТОВ "Агроголд" використало цей товар, засіявши земельні ділянки, які вже були оформлені в оренду. Цей факт підтверджується обставинами встановленими у справі № 120/248/21-а. Так судом в рішенні від 12.04.2021 вказано:

- ФГ "Агроголд" використовує для здійснення господарської діяльності земельні ділянки на території Хмільницького району орієнтовно 112,00 гектарів, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- ФГ "Агроголд" було засіяно озимої пшениці на площі 85,00 га, що підтверджується звітом 29-сг від 01.12.2019 року Головного управління статистики у Вінницькій області;

- В період із 26 липня по 31.07.2020 року ФГ "Агроголд" зібрало із площі 85 га озимої пшениці 400 тони та передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Поділля Агроінвест" на підставі договору відповідального зберігання № 25/07 від 25.07.2020 року, що посвідчується актами - приймання передачі № 1 від 26.07.2020 року, №2 від 27.07.2020 року, № 3 від 28.07.2020 року, № 4 від 29.07.2020 року, № 5 від 30.07.2020 року № 6 від 31.07.2020 року.

На підставі викладеного, на думку Заявника, існує досить висока ймовірність того факту, що ОСОБА_7 може в будь-який момент здійснити зняття коштів з банківських рахунків або продати майно, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки, з його боку, на сьогоднішній день, вже були здійсненні дії направленні на уникнення погашення заборгованості.

Окрім цього, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_10 є власником 35 % частки у ТОВ "СП- Лемешівське".

Водночас, в заяві про покладання субсидіарної відповідальності наведені обставини і докази, які вказують на те, що:

- жінка ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , 08.08.2019 року створила ТОВ "Агроголд" та призначила себе керівником;

- з аналізу фінансової діяльності боржника було встановлено, що він не здійснював господарську діяльність в 2020 році, але протягом листопад-грудень 2019 року закуповував запчастини для тракторів, паливо, добрива та замовляв послуги по обробці землі за кошти, які отримав від продажу врожаю, вирощеного з товару кредитора;

- згідно аналізу реєстру власності було встановлено, що станом на 01.11.2019 року ТОВ "Агроголд" вже уклав договори оренди землі. Наприклад, на ділянки з кадастровими номерами 0524885600:05:003:0455, 0524885600:05:003:0453, 0524885600:05:003:0456. Згідно реєстру, на даний час ТОВ "Агроголд" орендує 84 земельні ділянки;

- в подальшому ОСОБА_1 , на підставі розпорядження ОСОБА_8 , на безоплатній основі, по фіктивному договору продала ТОВ "Агроголд" товар, який кредитор поставив боржнику і який боржником сплачено не було, тим самим зменшивши активи боржника, що привело до банкрутства ТОВ "Агростар центр";

- приймаючи до уваги, що активи боржника зменшились, з умисних незаконних дій суб`єктів субсидіарної відповідальності, то активи ТОВ "Агроголд" збільшились і в подальшому за рахунок боржника здійснювався господарська діяльність, дохід від якої отримувався ТОВ "Агроголд" та її керівником. Тобто, ТОВ "Агроголд" отримало приріст активів за рахунок боржника в результаті недобросовісних дій як керівника боржника так і керівника ТОВ "Агроголд", на підставі спільного недобросовісного господарського інтересу, який був організований ОСОБА_12 .

З врахуванням наведених обставин, на переконання Заявника, можливо зробити висновок, що ОСОБА_7 , за для виведення активів з ТОВ "Агростар центр", долучив свою жінку, оформивши на неї ТОВ "Агроголд", тим самим створив і підтримував таку системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам.

На підставі викладеного, Заявник просить суд : заборонити відчуження вказаного у заяві нерухомого та рухомого майна, яка належить на праві власності ОСОБА_1 ; припинити правопорушення і вжити заходи для забезпечення заяви шляхом накладання арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку АТ КБ "Приватбанк", а також на грошові кошти Фермерського господарства "Агроголд" (код 43160981), що знаходяться на рахунку в АТ "Райффайзен Банк"; заборонити відчуження 35% частки у статутному фонді ТОВ "СП-Лемешівське" (код 37636819) - який належить на праві власності ОСОБА_13 , у межах суми кредиторських вимог, а саме 5 365 654,60 грн.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Слід зазначити, що з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N 910/13208/19).

Таким чином, застосування заходів забезпечення позову в рамках процедури банкрутства не суперечить вимогам Кодексу України з процедур банкрутства та вимогам ГПК України, а заява про забезпечення позову про застосування субсидіарної відповідальності підлягає розгляду судом.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Згідно ч. 3 ст. 137 ГПК України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

За змістом ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2020 року у справі № 910/14149/19, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Касаційний господарський суд звернув увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2021 року у справі № 925/296/21, зазначено, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Водночас, Суд зазначає, що застосовуючи заходи забезпечення позову судам слід враховувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, та у випадку дійсного порушення права заявника, оскільки, безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Як встановлено судом, Заявник у заяві про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності, зокрема, просить суд : заборонити відчуження нерухомого та рухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме : квартира за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1695963005101; автомобіль Mitsubishi Lancer, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; причіп КРД 050122, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Водночас, згідно відомостей з комп?ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справі № 902/1068/20/902/295/22 за позовом представника ТОВ "Агріі Україна" б/н від 04.05.2022 року (вх. № 01-36/272/22) до ОСОБА_1 про стягнення 5 365 654,60 грн, в межах справи № 902/1068/20 про банкрутство ТОВ "Агростар центр".

Так, ухвалою суду від 07.12.2022 року призначено підготовче засідання у справі №902/1068/20/902/295/22, в межах справи № 902/1068/20 на 24.01.2023 року.

Разом з тим, ухвалою суду від 23.06.2022 року було задоволено заяву представника ТОВ "Агріі Україна" б/н від 22.06.2022 року (вх. № 01-36/425/22) про забезпечення позову у справі № 902/1068/20/902/295/22, частково. Заборонено Відповідачу - ОСОБА_6 відчуження нерухомого майна - квартири за адресою : АДРЕСА_1 , Реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна 1695963005101, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .. Заборонено Відповідачу - ОСОБА_6 відчуження рухомого майна - автомобіль Mitsubishi Lancer, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .. Заборонено Відповідачу - ОСОБА_6 відчуження рухомого майна - причіп КРД 050122, 2017 року випуску, реєстраційний помер НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .. Відмовлено в задоволенні заяви представника ТОВ "Агріі Україна" б/н від 22.06.2022 року (вх. № 01-36/425/22) про забезпечення позову у справі № 902/1068/20/902/295/22 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку, а саме : ТРАНЗ.СЧ._ DN, DG, НОМЕР_4 , НОМЕР_5 АТ КБ "Приватбанк".

Наразі, вказана вище ухвала суду оскаржена в апеляційному порядку.

Зокрема, відповідно до відомостей з комп?ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.06.2022 року у справі №902/1068/20(902/295/22) - залишено без руху.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 8 ст. 140 ГПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відтак, ухвала суду від 23.06.2022 року у справі № 902/1068/20/902/295/22 наразі є чинною.

Отже, суд приходить до висновку, що на момент розгляду заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності, наявне судове рішення, яким вжито тотожні заходи забезпечення позову, оскільки, згідно вказаної вище ухвали судом заборонено ОСОБА_6 відчуження нерухомого і рухомого майна, яке просить заборонити відчужувати Заявник у відповідній заяві про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

Більше того, згідно наявної в комп?ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" сканкопії постанови старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дзюбенко Т.О. про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2022 року (ВП № 69604251), при примусовому виконанні ухвали №902/1068/20/902/295/22 від 23.06.2022 року поставновлено заборонити Відповідачу - ОСОБА_6 відчуження зазначеного вище нерухомого та рухомого майна.

Зважаючи на наведені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності в частині вжиття заходів забезпечення шляхом заборони відчуження нерухомого і рухомого майна, про яке йдеться у відповідній заяві.

Також, суд зважає на вимоги Заявника про вжиття заходів для забезпечення заяви шляхом накладання арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку ТРАНЗ.СЧ._ DN, DG, DZ 14360570, НОМЕР_5 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та на грошові кошти Фермерського господарства "Агроголд", що знаходяться на рахунку НОМЕР_6 в АТ "Райффайзен Банк".

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

За змістом п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16, у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.05.2021 року у справі № 911/8/21, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

У поданій заяві про забезпечення заяви Заяником стверджується, що згідно Рахунку №1 ОСОБА_1 перераховувала на рахунки ТОВ "Агростар Центр" з банківського рахунку, "ТРАНЗ.СЧ._ DN, DG, НОМЕР_4 , НОМЕР_5 АТ КБ "Приватбанк". Також, у заяві повідомлено, що ОСОБА_14 , по наказу ОСОБА_8 , продовжувала сіяти врожай у 2020 року, зібрала його, продала і кошти використала на свої особисті потреби, що підтверджується Заключною випискою, по поточному рахунку ТОВ "Агростар Центр", № НОМЕР_1 , в АТ КБ "Приватбанк". Окрім цього, Заявником, серед іншого стверджується, що існує досить висока ймовірність того факту, що ОСОБА_7 може в будь-який момент здійснити зняття коштів з банківських рахунках або продати майно, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки, з його боку, на сьогоднішній день, вже були здійсненні дії направленні не уникнення погашення заборгованості.

Разом з тим, Заявником не надано суду доказів, які б підтверджували, що вказані вище банківські рахунки належать саме ОСОБА_1 та Фермерському господарству "Агроголд", а також наявність на відповідних рахунках, належних останнім грошових коштів.

Водночас, надана Заявником Заключна виписка по поточному рахунку ТОВ "Агростар Центр" за період з 01.01.2018 по 11.11.2021 не свідчить, що вказаний у цій виписці банківський рахунок, а саме ТРАНЗ.СЧ._ DN, DG, НОМЕР_4 , НОМЕР_5 в АТ КБ "Приватбанк" належить ОСОБА_1 , а також не місить відомостей щодо наявності на цьому рахунку належних ОСОБА_1 грошових коштів, на які Заявник просить накласти арешт.

Також, у заяві Заявник просить заборонити відчуження 35% частки у статутному фонді ТОВ "СП-Лемешівське", яка належить на праві власності ОСОБА_13 .

Як встановлено судом, у заяві повідомлено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_7 є власником 35% частки у ТОВ "СП-Лемешівське" (копія відповідної виписки долучена до заяви про забезпечення).

Згідно вказаної виписки, розмір статутного капіталу ТОВ "СП-Лемешівське" становить 1 000 грн, а частка одного із засновників цього Товариства, а саме ОСОБА_13 складає 350 грн (35%).

Разом з цим, Заявником не надано до суду достатніх, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження доводів щодо ймовірності здійснення ОСОБА_13 будь-яких дій, спрямованих на реалізацію належної останньому частки у статутному фонді ТОВ "СП-Лемешівське", що в свою чергу ускладнить чи унеможливить виконання судового рішення у цій справі.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Агростар центр" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. б/н від 12.01.2023 року (вх. № 01-36/42/23) про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 902/1068/20, в повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що до вказаної заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності, Заявником долучено платіжне доручення № 13 від 10.01.2023 року на суму 5 368,00 грн, як доказ на підтвердження сплати судового збору за подання до суду відповідної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову встановлена ставка судового збору у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум працездатних осіб - 2 684 гривні.

Отже, згідно наведених норм законодавства, Заявнику за подання до господарського суду заяви про забезпечення заяви, слід було сплатити судовий збір у розмірі 1 342,00 грн (2684 * 0,5).

Водночас, оскільки, судом повністю відмовлено у задоволені поданої заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності, сплачений судовий збір в розмірі 1 342,00 грн підлягає покладенню на Заявника, згідно вимог ст. 129 ГПК України.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки, станом на момент розгляду відповідної заяви про забезпечення заяви, Заявник не звертався до суду із клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору згідно платіжного доручення № 13 від 10.01.2023 року, судом не вирішується питання про повернення таких судових витрат.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 6, 7, 9 (ч. 4) Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 18, 42, 73-79, 86, 136, 137, 140, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Агростар центр" в особі ліквідатора -арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. б/н від 12.01.2023 року (вх. № 01-36/42/23) про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 902/1068/20, повністю.

2. Копію ухвали направити згідно переліку рекомендованим листом та на електронні поштові адреси: ТОВ "Агріі Україна" - ІНФОРМАЦІЯ_3; арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана суддею - 16.01.2023 року.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );

3 - ОСОБА_13 ( АДРЕСА_3 ;

АДРЕСА_4 );

4 - ОСОБА_11 ( АДРЕСА_4 );

5 - ФГ "Агроголд" (проспект Свободи, буд. 15, кв. 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000).

)