Рішення

від 24.10.2007 по справі 9/384-05-10499

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/384-05-10499

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2007 р.Справа  № 9/384-05-10499

За позовом: Одеської залізниці

До відповідача: ПП „Чакві”

Про  звільнення об'єкта оренди

за зустрічною позовною заявою: Приватного підприємства „Чакві”

до відповідача: Одеської залізниці

про відшкодування вартості витрат на поліпшення речі  

Суддя Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: Івус П.В. дов. №282 від 07.08.2007р.

                      Нікогосян О.С. дов. № 248 від 18.07.2007 р.

Від відповідача: Рахнянська С.В. дов. №3 від 12.12.2005р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач Одеська залізниця звернулась з позовом до відповідача Приватного підприємства „Чакві” про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні Одеською залізницею права користування майном шляхом виселення відповідача з орендованих приміщень: магазину продовольчих товарів, загальною площею 27,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса Привокзальна площа, 2, підсобного приміщення загальною площею 13,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса Привокзальна площа, 2.

          У ході розгляду справи позивач змінив предмет спору та просить суд виселити ПП «Чакві»та стягнути з відповідача суму неустойки в 13877,86 грн., а   за період з 01.07.04р. по 01.09.06р. суму збитків у розмірі несплаченої орендної плати 13223,66 грн., що підтверджується рахунком. Всього стягнути з відповідача 27101,52 грн.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2005р. по справі №9/384-05-10499 зустрічний позов Приватного підприємства „Чакві” до Одеської залізниці про визнання права власності на нежитлове приміщення –магазин продовольчих товарів, загальною площею 27,3 кв.м, що розташований на території, що примикає до торця бокового корпусу будинку залізничного вокзалу Одеса-Головна в районі першої платформи, прийнято та об'єднано для спільного розгляду з первісним.   

У ході розгляду справи ПП “Чакві” подало заяву про зміну предмету позову, згідно якої просить суд на підставі ст.778 Цивільного кодексу України стягнути з Одеської залізниці 162 547 грн. –суму витрат, понесених на будівництво нежитлових приміщень –магазину продовольчих товарів, загальною площею 27,3 кв.м, розташованого на території, що примикає до торця бокового корпусу будинку залізничного вокзалу Одеса-Головна в районі першої платформи та підсобного приміщення загальною площею 13,7 кв.м, розташованого на території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2006р. призначено проведення оціночної експертизи, в зв'язку з чим провадження у справі було  зупинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. ухвалу господарського суду Одеської області від 11.04.2006р. залишено без змін.

          01.08.2007р. справу повернуто до господарського суду Одеської області разом з висновком експерта.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2007р. провадження у справі за клопотанням Одеської залізниці було поновлено,  оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження по справі усунені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2001 р.  між   Одеською   залізницею   і   приватним підприємством    "Чакви"  були укладені  договори оренди державного нерухомого майна: №ОД/Л-01-1496НЮ на нежитлове приміщення загальною площею 13,7 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, Привокзальна пл.,2, яке знаходиться на балансі пасажирського вокзалу Одеса-Головна Одеської залізниці, № ОД/Л-01-1497НЮ на нежитлове приміщення загальною площею 27,3 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, Привокзальна пл.,2, яке знаходиться на балансі пасажирського вокзалу Одеса-Головна Одеської залізниці,

На підставі цих договорів позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне    господарське    користування    нежитлове  приміщення пальною площею  13,7 кв.м, а також нежитлове приміщення загальною площею 27,3 кв.м. Це підтверджується актами прийому-передачі від 16.08.01р.  Строк дії договорів визначений п. 10.1 :  з 01.07.2001р. до 01.07.2004р.

Позивач листом від 18.05.04 р. № Н31-1/382 повідомляв відповідача про небажання продовжувати строк дії даних договорів і про необхідність звільнення об'єктів оренди. Одержання відповідачем цього попередження підтверджується листом ПП „Чакви” від 07.07.2004р. № 12.

Таким чином, згідно з п. 2 ст. 291 Господарського кодексу України і п. 10.6 договорів оренди від 16.08.01 р. № ОД/Л-01-1496НЮ та   № ОД/Л-01-1497НЮ строк дії припинився з 1 липня 2004 року.

Незважаючи на вимоги позивача щодо повернення об'єкта оренди, які містилися в вищезазначеному листі, відповідач до теперішнього часу не передав об'єкт оренди позивачу, чим порушує законодавчо визначений режим використання державного майна, ст. 27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст. 291 ГК України.

Позивач стверджує, що на сьогоднішній момент має місце незаконне використання відповідачем державної власності, яке перебуває в господарському віданні залізниці. Своїми діями приватне підприємство „Чакви” перешкоджає позивачу у використанні приміщень вокзалу для задоволення своїх господарських потреб, що й зумовило звернення позивача до суду.

Крім того, Одеська залізниця звернулась до суду з заявою про зміну позовних вимог, в якій просить суд виселити ПП «Чакві»та стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі 53760 грн. з посиланням на приписи ст.785 ЦК України.

У судовому засіданні 24.10.2007 р. представник позивача уточнив розмір неустойки  та просить стягнути 13877,86 грн., а   за період з 01.07.04р. по 01.09.06р. суму збитків у розмирі несплаченої орендної плати  13223,66 грн., що підтверджується рахунком. Всього стягнути з відповідача 27101,52 грн.

Відповідач ПП „Чакві” позовні вимоги не визнає з наступних підстав:

По-перше, вимоги Одеської залізниці про стягнення з ПП „Чакві" неустойки за використання об'єктів оренди в розмірі 53 760 грн. заявлені 01.10.2007р. При цьому, як зазначено у заяві про зміну предмету позову ПП „Чакві" не оплачує орендну плату з 01.07.2004р.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки встановлюється спеціальна позовна давність в один рік. Тобто строк позовної давності за вимогами  щодо стягнення неустойки сплинув, що відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

По-друге, нежитлові приміщення - магазин продовольчих товарів, загальною площею 27,3кв.м., розташований на території, що примикає до торця бокового корпусу будинку залізничного вокзалу Одеса-Головна в районі першої платформи та підсобне приміщення загальною площею 13,7 кв.м., розташоване на території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна були збудовані за рахунок власних коштів ПП „Чакві”. Так, відповідно до договорів № 30 від 01.08.1997р. та № 12 від 02.07.1996р., ПП "Чакві" в оренду було надано частину внутрішньої території станції Одеса-Головна та території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна під будівництво магазину промислових та продовольчих товарів та здійснення капітального ремонту підсобного приміщення відповідно.

ПП “Чакві” на виділеній території, з відома позивача, було проведено будівництво продовольчого магазину та складського приміщення на території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна. Зазначені об'єкти були введені в експлуатацію згідно з актами від 06.04.1998р. та від 01.10.1996р. Проведення позивачем поліпшень об'єктів було підтверджено звітом про незалежну оцінку будівлі магазину та підсобних приміщень, розташованих на території залізничного вокзалу Одеса-Головна від 21.03.2005р., в якому була визначена доля орендатора в ринковій вартості об'єктів, яка склала 78,4 %, а також висновком будівельно-технічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7449 від 27.07.2007р., яким встановлено наявність з боку ПП  ”Чакві” документального підтвердження поліпшень майна, що надане в оренду для влаштування магазину продовольчих товарів загальною площею 27,3кв.м., вартість якого складає 303 848грн. та підсобного приміщення загальною площею 13,7 кв.м., розташованого на території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна, вартість якого складає 65 860грн.

Таким чином, за договорами № ОД/Л-01-1496НЮ та № ОД/Л-01-1497НЮ ПП “Чакві” було прийнято в оренду майно, яке збудовано за рахунок власних коштів підприємства. Тому посилання Одеської залізниці на незаконне використання приватним підприємством державної власності є необґрунтованим. Враховуючи, що за договорами № 30 від 01.08.1997р. та № 12 від 02.07.1996р. ПП "Чакві" в оренду надавалась лише частина території станції Одеса-Головна та території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна, а об'єкти оренди збудовані за рахунок власних коштів орендаря, то можливим є лише розгляд питання відшкодування Одеській залізниці плати за користування земельною ділянкою.

По-третє, Одеська залізниця зі свого боку не вживала ніяких заходів щодо повернення об'єкта оренди. Тому, відповідно до ст. 764 ЦК України, за умови відсутності з боку залізниці протягом місяця після закінчення терміну дії договору заяви про припинення договорів та погодження її на відшкодування орендарю поліпшень (кошторисний розрахунок та довідка про суму погоджені Одеською залізницею 10.03.2005р.) у ПП «Чакві»були підстави вважати договори оренди № ОД/Л-01-1496НЮ та № ОД/Л-01-1497НЮ продовженими, у зв'язку з чим підприємство намагалось сплачувати орендну плату, що підтверджується платіжним дорученням № 191 від 10.11.2005р.

Крім того, у разі звільнення об'єкту оренди це майно могло бути зруйноване, що позбавило б можливості здійснити його оцінку та встановити вартість поліпшень.

В свою чергу ПП “Чакві” звернулось з зустрічним позовом про визнання права власності.

Однак , у ході розгляду справи ПП „Чакві” змінило предмет зустрічного позову та просило суд стягнути з Одеської залізниці 162 547 грн. –суму витрат, понесених ПП „Чакві” на будівництво не житлових приміщень –магазину продовольчих товарів, загальною площею 27,3 кв.м, розташованого на території, що примикає до торця бокового корпусу будинку залізничного вокзалу Одеса-Головна в районі першої платформи та підсобного приміщення загальною площею 13,7 кв.м, розташованого на території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна.

27.09.2007 р. ПП  "Чакві" надало уточнення до позовної заяви, згідно яких  збільшило розмір своїх позовних вимог до Одеської залізниці до 369708 грн. ПП "Чакві" наполягає на стягненні зазначеної суми коштів, в якості підстави для збільшення своїх вимог до 369708 грн. ПП "Чакві" зазначає висновок № 7449 судової будівельно-технічної експертизи від 27.07.2007р.

Одеська залізниця позовні вимоги за зустрічним позовом не визнає з огляду на наступне.

П.1.3 договору №ОД/Л-01-1496НЮ від 16.08.2001р. та звітом про експертну оцінку від 30.06.2001р. ринкова вартість об'єкта оренди –складу продовольчих товарів, встановлена розмірі 17180 грн.

П.1.3 договору №ОД/Л-01-1497НЮ від 16.08.2001р. та звітом про експертну оцінку від 30.06.2001р. ринкова вартість об'єкта оренди -  магазина продовольчих товарів, встановлена в розмірі 41790 грн.

Згідно п.п.2.5, 5.5 вищевказаних договорів орендар повинен повернути орендодавцю майно по вартості, визначеній експертною оцінкою, тобто по вартості 17180 грн. та 41 790 грн. з урахуванням фізичного зносу. Загальна ринкова вартість на 30.06.2001р. двох об'єктів становить 58970 грн.

Однак, наданий ПП „Чакві” звіт про незалежну оцінку від 21.03.2005р. визначає ринкову вартість обох об'єктів оренди, магазина та складу, в сумі 172 693 грн., що значно перевищує ринкову вартість тих самих об'єктів оренди в сумі 58 970 грн.

Крім того Одеська залізниця зазначає, що ПП „Чакві” посилається на кошторисний розрахунок на суму 162 547 грн., узгоджений з Одеською залізницею 10.03.2005р. Однак, згідно п.6.3 Статуту Одеської залізниці, розпорядження коштами та майном входить до компетенції начальника Одеської залізниці. Сума в розмірі 162 547 грн. не узгоджена з начальником Одеської залізниці, тому не може бути доказом узгодження з орендодавцем.

П.2.6 договорів №ОД/Л-01-1496НЮ від 16.08.2001р. та №ОД/Л-01-1497НЮ від 16.08.2001р. прямо зазначає, що поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів без узгодження з орендодавцем, які неможливо відокремити від майна, компенсації не підлягають.

На  момент розгляду справи пройшло більш 3 років неправомірного утримання спірних об'єктів оренди.

У відповідності зі ст. 786 ЦК України до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік, яка нараховується з моменту  припинення договору, тому ПП „Чакві” пропущений строк позовної давності по вимогам про стягнення вартості невід'ємних поліпшень майна. Одеська залізниця наполягає на застосуванні позовної давності до зазначеної позовної вимоги ПП "Чакві”, що відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх  з'ясування і доведеність, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог як по первісному позову, так і по зустрічному.

 До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, а також норми Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки об'єктом оренди в даній справі є державне майно, у тій частині, що не суперечить кодексам.

Ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку.

При розгляді даної справи суд виходить з того, що вищевказані договори оренди припинили свою дію з 01.07.2004р., в зв'язку з закінченням строку.

Позицію ПП „Чакві”, що дія договорів оренди була продовжена з посиланням на ст.764 ЦК України, суд вважає хибною, в зв'язку з тим, що всі подальші дії, як орендаря, так і орендодавця, свідчать про припинення дії договорів оренди та намагання сторін врегулювати відносини, пов'язані з встановленням вартості поліпшень орендованого майна, які підлягають поверненню орендарю. Крім того, за весь час після припинення дії договорів оренди ПП „Чакві” не зверталось з вимогою про продовження терміну дії договорів оренди ні до орендодавця, ні до суду. А в зв'язку зі змінами в законодавстві про оренду державного майна, продовження їх дії взагалі було не можливе без згоди Фонду державного майна України, куди ПП ”Чакві” також не зверталось.      

Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар, у разі припинення договору оренди повинен повернути орендодавцеві у 15-денний термін орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Ч.4 ст.291 ГК України, ст.785 ЦК України передбачено обов'язок  наймача  повернути наймодавцеві річ.

Зважаючи на той факт, що між позивачем та відповідачем не укладався інший договір оренди нежитлового приміщення магазину продовольчих товарів, загальною площею 27,3 кв.м,, розташованого за адресою: м. Одеса Привокзальна площа, 2, підсобного приміщення загальною площею 13,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса Привокзальна площа, 2, а також інші цивільно-правові угоди, відповідач в даний час без правових підстав займає орендовані приміщення, тому позовні вимоги  в частині виселення обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 611,  623, 762, 785 ЦК України відповідач повинен відшкодувати Одеській залізниці  збитки за час користування орендованим майном.

Згідно розрахунку позивача сума збитків становить 13223,66 грн., неустойки  становить 13877,86 грн. В цій частині також позов Одеської залізниці підлягає задоволенню.

Щодо вимог по зустрічному позову суд зазначає наступне.

Закон дозволяє наймачеві вносити в майно такі зміни, які поліпшують його якість. Під поліпшенням майна слід розуміти внесення в нього додаткових удосконалень, матеріалів або обладнання, що підвищують можливість його використання і матеріальну цінність.

Доля поліпшень майна, зроблених наймачем, залежить від двох обставин: характеру поліпшень і наявність попередньої згоди наймодавця на проведення поліпшень.

Вирішуючи  спір, пов'язаний з використанням наймачем цього права, суд виходить з того, що згода наймодавця на реконструкцію, переобладнання та поліпшення орендованого майна має бути втілена у певні дії.

Відповідно до договору № 12 від 02.07.1996р. ПП “Чакві” було надано частину території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна для розміщення складського приміщення. Пунктом 2.2. зазначеного договору на орендаря було покладено обов'язок виконати будівництво стін, стелі, полу, облаштувати окремий вхід, обладнати приміщення складу пожежною та охоронною системами. Згідно договору № 30 від 01.08.1997р. ПП “Чакві” в оренду було надано частина внутрішньої території станції Одеса-Головна під будівництво магазину промислових та продовольчих товарів та п. 1.1., 2.2.1. договору на орендаря покладено обов'язок забезпечити  введення зазначеного об'єкта в експлуатацію. Договори № 128 від 23.03.1998р. та № 127 від 06.04.1998р., укладені між позивачем та відповідачем пізніше, також передбачали обов'язок орендаря проводити реконструкцію та технічне переобладнання об'єктів  оренди ( п.4.2. ст. 4 договорів).

Таким чином, дії орендаря,  пов'язані з поліпшенням об'єктів оренди були передбачені самими договорами оренди. Згода на здійснення поліпшень орендарю була  надана також в листі від 12.05.1997р.

Пунктами 7.5. договору № 128  від 23.03.1998р. та договору № 127 від 06.04.1998р. передбачено, що у разі розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за згодою орендодавця визнаються власністю орендаря. Зазначена умова договорів також свідчить про попередню згоду орендодавця на поліпшення орендованого майна.

Крім того, сума витрат ПП «Чакві»на поліпшення об'єктів оренди підтверджується кошторисним розрахунком, який 10.03.2005р. був погоджений з Одеською залізницею, а також довідкою про суму витрат, також затвердженою залізницею 10.03.2005р. Тобто Одеській залізниці було відомо, більш того було надано згоду, на здійснення всіх зроблених орендарем поліпшень. Посилання Одеської залізниці на відсутність погодження суми витрат ПП «Чакві»на поліпшення об'єктів оренди з боку начальника Одеської залізниці також необґрунтовано, оскільки кошторис цих витрат узгоджений з начальником пасажирської служби Одеської залізниці, який діє на підставі довіреності, виданої начальником залізниці, підписаний та завірений печаткою Одеської залізниці.  

Необґрунтованим є посилання залізниці на експертну оцінку від 30.06.2001р. у зв'язку з тим що термін її дії закінчився, тому вона взагалі не може прийматись до уваги.

З метою приведення у відповідність ринкової вартості поліпшених об'єктів оренди, 10.03.2006р. була здійснена актуалізація звіту про експертну оцінку від 21.03.2005р., відповідно до якої підтверджена ринкова вартість об'єктів оренди, яка склала 205351 грн., з них 180081 гривні –ринкова вартість будівлі магазину площею 27,3 кв. м. та 25270 грн. - ринкова вартість підсобних приміщень площею 13,7 кв.м.. Експертами було підтверджено проведення ПП ”Чакві” поліпшень об'єктів та визначена доля орендаря в ринковій вартості об'єктів, яка склала 135 456грн. З врахуванням ПДВ сума витрат ПП «Чакві»складала 162 547 грн.

Відповідно до ст. 264 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Сума витрат, понесених ПП «Чакві»на поліпшення об'єктів оренди підтверджена кошторисним розрахунком, який був погоджений Одеською залізницею 10.03.2005р., а також довідкою про суму витрат, також затвердженою залізницею 10.03.2005р. Тобто Одеська залізниця, погодивши вищезазначені документи  визнала понесені ПП «Чакві»витрати в сумі - 162 547 грн. Крім того питання компенсації орендарю витрат було предметом розгляду в листі Одеської залізниці від 06.06.2005р.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Первісна позовна заява була подана ПП „Чакві" до господарського суду 18.12.2005р., вимоги про відшкодування витрат на поліпшення майна заявлені ПП „Чакві" 17.01.2006р. Таким чином, строк позовної давності повинен обчислюватися не з дати припинення договірних відносин (з 01.07.2004р.), а з дати визнання Одеською залізницею обов'язку по відшкодуванню витрат на поліпшення майна ( з 10.03.2005р.) Тому за умови заявлених ПП «Чакві»вимог про відшкодування витрат на поліпшення майна 17.01.2006р. строк позовної давності не є пропущеним.

В рамках розгляду цієї справи саме Одеська залізниця не заперечувала  проведення судової експертизи та взяла на себе витрати по  сплаті її вартості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2006р. призначено проведення оціночної експертизи, орендованих ПП «Чакві»об'єктів.

За результатами проведеної будівельно-технічної експертизи експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз 27.07.2007р. було складено висновок № 7449, яким встановлено, що вартість поліпшень майна, що надане в оренду для влаштування магазину продовольчих товарів загальною площею 27,3кв.м., розташованого на території, що примикає до торця бокового корпусу будинку залізничного вокзалу Одеса-Головна в районі першої платформи на теперішній час складає 303 848грн.; вартість поліпшень підсобного приміщення загальною площею 13,7 кв.м., розташованого на території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна на теперішній час складає 65 860грн.

Таким чином, за висновком призначеної господарським судом будівельно-технічної експертизи вартість поліпшень орендованого ПП «Чакві»майна в порівнянні з оцінкою від 21.03.2005р. збільшилась и склала 369 708грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної у встановленому законодавством порядку, яке відбулось в результаті таких поліпшень, якщо інше не встановлено договором.

Вартість орендованого нерухомого майна при приватизації на аукціоні або шляхом викупу у разі прийняття рішення про компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок власних коштів за час оренди визначається згідно з Постановою КМУ від 10 грудня 2003 р. N 1891 «Про затвердження Методики оцінки майна»та Наказом ФДМ України від 27.02.2004р., яким затверджено «Порядок оцінки орендованого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації»на підставі оцінки його ринкової вартості та ринкової вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна на дату оцінки.

Факт поліпшення майна відповідачем за зустрічним позовом не оспорюється, а його посилання на відсутність згоди на поліпшення орендованого майна є безпідставними.

Задовольняючи зустрічний позов, суд виходить з того, що поліпшення орендованого майна здійснено позивачем за зустрічним позовом за згодою наймодавця, суду надано документальне підтвердження отриманого дозволу та докази того, що в результаті проведення реконструкції, приміщення зазнало суттєвого поліпшення.

Відповідно до ст.272 Цивільного Кодексу України 1963 р., що діяв на дату укладення договорів № 12 від 02.07.1996р., № 30 від 01.08.1997р., № 128 від 23.03.1998р. та № 127  від 06.04.1998р., у разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат. Аналогічні норми передбачені і ст. 778  чинного Цивільного кодексу України. Частинами 3,4 ст. 778 Цивільного кодексу України зокрема передбачено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат, а якщо в результаті поліпшення зробленого за згодою наймодавця створена нова річ, наймач стає її співвласником. При цьому частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Кожна особа вільно обирає способи захисту своїх порушених прав.

ПП ”Чакві”  обрало способом захисту свого права відшкодування майнової шкоди, що передбачено ст.16 ЦК України.

Зустрічний позов підлягає задоволенню з урахуванням висновків експертизи.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок сторін відповідно до задоволених позовних вимог,

Керуючись ст.ст.  44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Виселити відповідача Приватне підприємство „Чакві” (65000 м. Одеса Привокзальна площа, 2, код 19215619, р/р 26003000078 в ОФ АБ „Експрес-Банк” МФО 328801) з нежитлових приміщень - магазину продовольчих товарів, загальною площею 27,3 кв.м,, розташованого за адресою: м. Одеса Привокзальна площа, 2, підсобного приміщення загальною площею 13,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса Привокзальна площа, 2.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Чакві” (65000 м. Одеса Привокзальна площа, 2, код 19215619, р/р 26003000078 в ОФ АБ „Експрес-Банк” МФО 328801) на користь Одеської залізниці (65000 м. Одеса вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315, р/р 26003000001 в ОФ АБ „Експрес-Банк” МФО 328801) неустойку в сумі 13877 /тринадцять тисяч вісімсот сімдесят сім/ грн. 86 коп., збитки у розмірі 13223 /тринадцять тисяч двісті двадцять три/ грн. 66 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 356 /триста п'ятдесят шість/ грн. 01 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп.

4.          Зустрічний позов задовольнити.

5.          Стягнути щ Одеської залізниці (65000 м. Одеса вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315, р/р 26003000001 в ОФ АБ „Експрес-Банк” МФО 328801) на користь Приватного підприємства „Чакві” (65000 м. Одеса Привокзальна площа, 2, код 19215619, р/р 26003000078 в ОФ АБ „Експрес-Банк” МФО 328801) вартість поліпшень в сумі  369 708 /триста шістдесят дев'ять сімсот вісім/ грн.  витрати по сплаті державного мита в сумі 369 /триста шістдесят дев'ять/ грн.70  коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп.

Рішення підписано „02” листопада  2007р.

Рішення набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Бакланова Н.В.