Постанова

від 27.03.2008 по справі 9/384-05-10499

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/384-05-10499

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 березня 2008 р.                                                                                    № 9/384-05-10499  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя :            Данилова Т.Б.

суддів:                                   Шаргало В.І., Мачульський Г.М.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

приватного підприємства "Чакві"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р.

у справігосподарського суду№9/384-05-10499 Одеської області

за позовомдержавного підприємства "Одеська залізниця"

доприватного підприємства "Чакві"

прота за зустрічним позовомдопроза участю  представників сторін:позивача -

відповідача -

звільнення об'єкта оренди

приватного підприємства "Чакві"державного підприємства "Одеська залізниця"відшкодування вартості витрат на поліпшення речі

пр. Івус П.В. –дов. №414 від 28.02.08р.

директор Папікян А.А. паспорт КЕ №104334пр. Рахнянська С.В. – дов. від 21.09.07р.

Розпорядженням №02-12.2/105 від 26.03.2008р. у зв'язку з відпусткою судді Першикова Є.В. та лікарняним судді Ходаківської І.П. змінено склад  колегії суддів у справі №9/384-05-10499  призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя - Данилова Т.Б., судді Шаргало В.І., Мачульський Г.М.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2005 року державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства "Чакві" про зобов'язання приватного підприємства "Чакві" усунути перешкоди у здійсненні державним підприємством "Одеська залізниця" права користування своїм майном через виселення з приміщення.

19.12.2005р. приватне підприємство "Чакві" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до державного підприємства "Одеська залізниця" про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2005р. було прийнято та об'єднано зустрічний позов з первісним позовом для спільного розгляду.

В процесі розгляду справи у зв'язку неявки сторін та за клопотанням сторін розгляд справи неодноразово відкладався, сторонами надавались заяви про уточнення позовних вимог та відзиви на них.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2006р. призначено проведення оціночної експертизи, в зв'язку з чим провадження у справі було  зупинено і поновлено ухвалою суду від 12.09.2007р.

Після проведення назначеної судом оціночної експертизи по справі відповідач уточнив зустрічні позовні вимоги в сторону їх збільшення і просив стягнути з позивача 369 708,00грн. витрат на поліпшення орендованого майна —магазину та підсобного приміщення за ринковими цінами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2007р. (суддя Бакланова Н.В.) первісний і зустрічний позови з уточненими позовними вимогами задоволені,          виселено приватне підприємство "Чакві" з нежитлових приміщень - магазину продовольчих товарів, загальною площею 27,3 кв.м,, розташованого за адресою: м. Одеса Привокзальна площа, 2, підсобного приміщення загальною площею 13,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса Привокзальна площа, 2, стягнуто з приватного підприємства "Чакві" на користь державного підприємства "Одеська залізниця" неустойку в сумі 13 877,86грн., збитки у розмірі 13 223,66грн., стягнуто з державного підприємства "Одеська залізниця" на користь приватного підприємства "Чакві" вартість поліпшення в сумі 369 708 ,00грн., стягнуто судові витрати на користь позивача і відповідача.

Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення по зустрічному позову висновками призначеної судової експертизи, а уточнені позовні вимоги по первісному позову -  його обґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просило рішення суду в частині задоволення зустрічного позову про стягнення 369 708,00грн. скасувати і відмовити відповідачу у задоволенні зустрічного позову, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права і невідповідність висновків суду обставинам справи.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. (судді Тофан В.М., Журавльов О.О., Михайлов М.В.) рішення суду першої інстанції змінено, в частині задоволення зустрічного позову в уточнених позовних вимогах на суму 369 708,00грн. скасовано, а резолютивну частину зазначеного рішення суду в цій частині викладено в наступній редакції: "Зустрічний позов приватного підприємства "Чакві" в уточнених позовних вимогах задовольнити частково" та стягнуто з державного підприємства "Одеська залізниця" на користь приватного підприємства "Чакві"  162 547,00грн. витрат на поліпшення орендованого майна, 1 625,00грн. державного мита і 118,00грн. на ІТЗ судового процесу. В іншій частині зустрічного позову відмовлено, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що ч.3 ст.778 ЦК України передбачено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю, а отже, вказана сума 162 547,00грн. витрат відповідачем на поліпшення об'єктів оренди підлягала стягненню з позивача на користь відповідача, а не сума 369 708.00грн., яка складала згідно експертного висновку  вартість об'єктів оренди станом на 27.07.2007р. по ринковим цінам.

В касаційній скарзі приватне підприємство "Чакві" просить постанову по справі скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.08.2001р. між державним підприємством "Одеська залізниця" (позивачем)  та  приватним підприємством "Чакві"  (відповідачем) були укладені  договори оренди: №ОД/Л-01-1496НЮ на нежитлове приміщення загальною площею 13,7 кв.м. і  № ОД/Л-01-1497НЮ на нежитлове приміщення загальною площею 27,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, Привокзальна пл., 2, які знаходяться на балансі пасажирського вокзалу Одеса-Головна Одеської залізниці.

Строк дії договорів з 01.07.2001 р. до 01.07.2004 р.

На підставі цих договорів позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне господарське користування вказані нежитлові приміщення, що підтверджується актами прийому-передачі від 16.08.2001р.

Позивач листом від 18.05.2004 р. №Н31-1/382 повідомляв відповідача про небажання продовжувати строк дії даних договорів після 01.07.2004р. і про необхідність повернення об'єктів оренди, на що відповідач у листі від 07.06.2004р. №12 не заперечував і просив позивача на підставі експертної оцінки, призначеної останнім, компенсувати йому витрати, зв'язані з будівництвом вказаних об'єктів оренди за згодою позивача.

Судами встановлено, що згідно з п.2 ст.291 Господарського кодексу України і п.10.6 договорів оренди від 16.08.2001р. №ОД/Л-01-1496НЮ та   №ОД/Л-01-1497НЮ строк дії припинився з 1 липня 2004 року.

Під час засідання суду першої інстанції 24.10.2007р. представник позивача уточнив розмір неустойки та просив стягнути 13 877,86грн., а за період з 01.07.2004р. по 01.09.2006р. суму збитків у розмірі несплаченої орендної плати  13 223,66грн., що підтверджується рахунком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватним підприємством "Чакві" на виділеній території з відома позивача було проведено будівництво продовольчого магазину та капітальний ремонт складського приміщення на території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна. Зазначені об'єкти були введені в експлуатацію згідно з актами від 06.04.1998р. та від 01.10.1996р., які затверджені позивачем. Проведення відповідачем поліпшення об'єктів було підтверджено звітом про незалежну оцінку будівлі магазину та підсобних приміщень, розташованих на території залізничного вокзалу Одеса-Головна від 21.03.2005р., кошторисним розрахунком, довідкою про суму витрат, понесених відповідачем по поліпшенню орендованих приміщень, погоджену позивачем 10.03.2005р., сума яких складає 162 547,00грн. з урахуванням ПДВ, а також актом огляду і заміру проведеного поліпшення від 18.05.2005р. за участю представника позивача і висновком будівельно-технічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №7449 від 27.07.2007р., яким встановлено наявність з боку приватного підприємства "Чакві" документального підтвердження поліпшення майна, що надане в оренду для влаштування магазину продовольчих товарів загальною площею 27,3 кв.м. і підсобного приміщення площею 13,7 кв.м.

Таким чином, за договорами №ОД/Л-01-1496НЮ та №ОД/Л-01-1497НЮ від 16.08.2001р. приватним підприємством "Чакві" було прийнято в оренду майно, яке збудовано і капітально відремонтовано за рахунок власних коштів відповідача.

Оскільки укладені між сторонами договори оренди, як встановлено судами, припинили свою дію з 01.07.2004р., то згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України і п. 4 Прикінцевих положень ГК України, до відносин оренди між сторонами застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, а також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки об'єктом оренди в даній справі є державне майно, хоча з поліпшеннями, зробленими відповідачем.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вищевказані договори оренди припинили свою дію з 01.07.2004р., у зв'язку з закінченням строку за згодою сторін, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач погодився з припиненням договорів з 01.07.2004р.

Згідно ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і ч.4 ст.291 ГК України, ст.785 ЦК України передбачено обов'язок  наймача  повернути наймодавцеві річ.

Відповідно до ст.ст.611, 623, 762, 785 ЦК України відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки за час користування орендованим майном.

Щодо зустрічного позову, то суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що закон дозволяє наймачеві за згодою орендодавця вносити в майно зміни, які поліпшують його якість. Під поліпшенням майна слід розуміти внесення в нього додаткових удосконалень, матеріалів або обладнання, що підвищують можливість його використання і матеріальну цінність.

Доля поліпшення майна, зроблених наймачем, залежить від двох обставин: характеру поліпшення і наявність попередньої згоди наймодавця на проведення поліпшення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вирішуючи  спір, пов'язаний з використанням наймачем цього права, суд першої інстанції виходив з того, що згода наймодавця на реконструкцію, переобладнання та поліпшення орендованого майна була втілена відповідачем.

Таким чином, дії орендаря,  пов'язані з поліпшенням об'єктів оренди були передбачені самими договорами оренди. Згода на здійснення поліпшення орендарю була  надана також в листі позивача від 12.05.1997р.

Крім того, така згода державного підприємства "Одеська залізниця" підтверджується відзивом останнього на зустрічну позовну заяву відповідача.

Сума витрат на поліпшення орендованого відповідачем майна по договору оренди від 16.08.2001р. і раніше укладеними договорами оренди (1996р., 1997р., 1998р.) за згодою позивача склала 162 547,00грн. підтверджено документально і не заперечується сторонами.

Документи (кошторисний розрахунок поліпшення - капітального ремонту об'єкту оренди (магазину і підсобного приміщення за адресою: м. Одеса, Привокзальна, 2), довідка про суму витрат, понесених орендатором (відповідачем) в зв'язку з поліпшенням вказаних орендованих приміщень, акт огляду і замірів, здійсненого відповідачем поліпшення за участю представника позивача) на зазначену вище суму витрат відповідача погоджені і затверджені відповідальною особою державного підприємства "Одеська залізниця" і скріплені печаткою останньої 10 березня 2005 року. Ця сума витрат відповідача визначена в поточних цінах станом на 27.06.2004р.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач (Одеська залізниця) згоден на компенсацію відповідачу затрат на поліпшення об'єктів оренди станом на 27.06.2004р., тобто на момент закінчення цих договорів оренди.

Частиною 3 статті 778 ЦК України передбачено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Висновки експерта в частині оцінки вартості орендованих приміщень на суму 369 708,00грн. станом на 27 липня 2007 року не було прийнято до уваги апеляційним господарським судом, оскільки це суперечить ч. 3 ст. 778 ЦК України.

Згідно ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу, згідно якої ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги посилання державного підприємства "Одеська залізниця" (відповідача по зустрічному позову) на пропуск приватним підприємством "Чакві" (позивача по зустрічному позову) строку позовної давності, оскільки такий строк приватним підприємством "Чакві" не пропущений з підстав, які суди зазначили в своїх рішеннях.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин та враховуючи, що апеляційним господарським судом досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови по справі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Чакві" залишити без задоволення.          

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. по справі №9/384-05-10499 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                  Т. Данилова

Судді                                                                                          В. Шаргало

                                                                                                    Г. Мачульський