Постанова

від 18.12.2007 по справі 9/384-05-10499

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/384-05-10499

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" грудня 2007 р. Справа № 9/384-05-10499

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: Нікогосян О.С., по дов.

Від відповідача: Рахнянська С.В., по дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2007 року

по справі № 9/384-05-10499

за позовом Одеської залізниці

до Приватного підприємств „Чакві”, м. Одеса

про звільнення об'єкта оренди

та за зустрічним позовом Приватного підприємств „Чакві”, м. Одеса

до Одеської залізниці

про відшкодування вартості витрат на поліпшення речі

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 р. Одеська залізниця (далі - позивач) звернулась з позовом до Приватного підприємства „Чакві” (далі - відповідач) про зобов'язання останнього усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення відповідача з орендованих приміщень: магазину продовольчих товарів, загальною площею 27,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса Привокзальна площа, 2 і підсобного приміщення загальною площею 13,7 кв.м, розташованого за тією ж адресою.

          У ході розгляду справи позивач змінив предмет спору та просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення ПП “Чакві” із вказаних приміщень і стягнути з відповідача суму неустойки в 13877,86 грн., а   за період з 01.07.2004 р. по 01.09.2006 р. суму збитків у розмірі несплаченої орендної плати 13223,66 грн., що підтверджується рахунком. Всього стягнути з відповідача 27101,52 грн.

          19.12.2005 р. відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача про визнання права власності на нежитлове приміщення –магазин продовольчих товарів, загальною площею 27,3 кв.м, що розташований на території, що примикає до торця бокового корпусу будинку залізничного вокзалу Одеса-Головна в районі першої платформи, який ухвалою суду від 20.12.2005 р. прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.   

У ході розгляду справи ПП “Чакві” 19.01.2006 р. подало до суду заяву про зміну предмету позову, згідно якої просить суд на підставі ст. 778 Цивільного кодексу України стягнути з Одеської залізниці 162 547 грн. –суму витрат, понесених на будівництво нежитлових приміщень –магазину продовольчих товарів, загальною площею 27,3 кв.м, розташованого на території, що примикає до торця бокового корпусу будинку залізничного вокзалу Одеса-Головна в районі першої платформи та підсобного приміщення загальною площею 13,7 кв.м, розташованого на території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна (а.с. 111, т. І).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2006р. призначено проведення оціночної експертизи, в зв'язку з чим провадження у справі було  зупинено і поновлено ухвалою суду 12.09.2007 р.,  у зв'язку з проведенням експертизи.

Після проведення назначеної судом оціночної експертизи по справі відповідач уточнив зустрічні позовні вимоги в сторону їх збільшення і просить стягнути з позивача 369708 грн. витрат на поліпшення орендованого майна —магазину та підсобного приміщення.

У відзивах на позови відповідач і позивач їх не визнають, вважаючи необґрунтованими і такими, що заявлені з пропусками строку позовної давності.

Рішенням місцевого господарського суду від 24.10.2007 р. (суддя —Бакланова Н.В.) первісний і зустрічний позови з уточненими позовними вимогами задоволені:

-          виселено відповідача (ПП “Чакві”) з нежитлових приміщень - магазину продовольчих товарів, загальною площею 27,3 кв.м,, розташованого за адресою: м. Одеса Привокзальна площа, 2, підсобного приміщення загальною площею 13,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса Привокзальна площа, 2;

-          стягнуто з відповідача (ПП “Чакві”) на користь Одеської залізниці неустойку в сумі 13877 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 86 коп., збитки у розмірі 13223 (тринадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 66 коп.;

-          стягнуто з Одеської залізниці на користь ПП “Чакві” вартість поліпшень в сумі 369708 грн.

-          стягнуті судові витрати на користь позивача і відповідача.

Суд обґрунтував своє рішення по зустрічному позову висновками призначеної судової експертизи, а уточнені позовні вимоги по первісному позову -  його обґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач по зустрічному позову (Одеська залізниця) подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення суду в частині задоволення зустрічного позову про стягнення 369708 грн. скасувати і відмовити відповідачу у задоволенні зустрічного позову, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права і невідповідність висновків суду обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач вважає її безпідставною.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

16.08.2001 р.  між   Одеською   залізницею (позивачем)  та  приватним підприємством "Чакві"  (відповідачем) були укладені  договори оренди: №ОД/Л-01-1496НЮ на нежитлове приміщення загальною площею 13,7 кв.м. і  № ОД/Л-01-1497НЮ на нежитлове приміщення загальною площею 27,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, Привокзальна пл., 2, які знаходяться на балансі пасажирського вокзалу Одеса-Головна Одеської залізниці.

Строк дії договорів з 01.07.2001 р. до 01.07.2004 р.

На підставі цих договорів позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне  господарське користування вказані нежитлові приміщення, що підтверджується актами прийому-передачі від 16.08.2001р.

Позивач листом від 18.05.2004 р. № Н31-1/382 повідомляв відповідача про небажання продовжувати строк дії даних договорів після 01.07.2004 р. і про необхідність повернення об'єктів оренди, на що відповідач у листі від 07.06.2004р. № 12 не заперечував і просив позивача не підставі експертної оцінки призначеної останнім компенсувати йому витрати, зв'язані з будівництвом вказаних об'єктів оренди за згодою позивача.

Таким чином, згідно з п. 2 ст. 291 Господарського кодексу України і п. 10.6 договорів оренди від 16.08.01 р. № ОД/Л-01-1496НЮ та   № ОД/Л-01-1497НЮ строк дії припинився з 1 липня 2004 року.

Незважаючи на вимоги позивача щодо повернення об'єкта оренди, які містилися в вищезазначеному листі, відповідач до теперішнього часу не передав об'єкт оренди позивачу.

Позивач стверджує, що на сьогоднішній момент має місце незаконне використання відповідачем державної власності, яке перебуває в господарському віданні залізниці. Своїми діями приватне підприємство „Чакві” перешкоджає позивачу у використанні приміщень вокзалу для задоволення своїх господарських потреб, що й зумовило звернення позивача до суду.

Крім того, Одеська залізниця звернулась до суду з заявою про зміну позовних вимог, в якій просить суд виселити ПП “Чакві” з вказаних приміщень та стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі 53760 грн. з посиланням на приписи ст.785 ЦК України.

У судовому засіданні 24.10.2007 р. представник позивача уточнив розмір неустойки  та просить стягнути 13877,86 грн., а   за період з 01.07.04р. по 01.09.06р. суму збитків у розмірі несплаченої орендної плати  13223,66 грн., що підтверджується рахунком. Всього стягнути з відповідача 27101,52 грн.

Відповідач - ПП „Чакві” - позовні вимоги не визнав і звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача про визнання права власності на об'єкти оренди, посилаючись на те, що ним вони були збудовані за рахунок власних коштів. Так, відповідно до договорів № 30 від 01.08.1997р. та № 12 від 02.07.1996р. ПП "Чакві", як дальше посилається відповідач, йому в оренду було надано частину внутрішньої території станції Одеса-Головна та території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна під будівництво магазину промислових та продовольчих товарів та здійснення капітального ремонту підсобного приміщення.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП “Чакві” на виділеній території з відома позивача було проведено будівництво продовольчого магазину та капітальний ремонт складського приміщення на території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна. Зазначені об'єкти були введені в експлуатацію згідно з актами від 06.04.1998 р. та від 01.10.1996 р., які затверджені позивачем. Проведення позивачем поліпшень об'єктів було підтверджено звітом про незалежну оцінку будівлі магазину та підсобних приміщень, розташованих на території залізничного вокзалу Одеса-Головна від 21.03.2005р., кошторисним розрахунком, довідкою про суму витрат, понесених відповідачем по поліпшенню орендованих приміщень, погоджену позивачем 10.03.2005 р., сума яких складає 162547 грн. з урахуванням ПДВ, а також актом огляду і заміру проведених поліпшень від 18.05.2005 р. за участю представника позивача (а.с. 30-45, т. І) і висновком будівельно-технічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7449 від 27.07.2007р., яким встановлено наявність з боку ПП  ”Чакві” документального підтвердження поліпшень майна, що надане в оренду для влаштування магазину продовольчих товарів загальною площею 27,3 кв.м. і підсобного приміщення площею 13,7 кв.м.

Таким чином, за договорами № ОД/Л-01-1496НЮ та № ОД/Л-01-1497НЮ від 16.08.2001 р. ПП “Чакві” було прийнято в оренду майно, яке збудовано і капітально відремонтовано за рахунок власних коштів відповідача.

Оскільки укладені між сторонами договори оренди, як встановлено судом, припинили свою дію з 01.07.2004 р., то згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України і п. 4 Прикінцевих положень ГК України, до відносин оренди між сторонами застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, а також норми Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки об'єктом оренди в даній справі є державне майно, хоча з поліпшеннями, зробленими відповідачем.

При розгляді даної справи суд виходив з того, що вищевказані договори оренди припинили свою дію з 01.07.2004 р., у зв'язку з закінченням строку за згодою сторін, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач погодився з припиненням договорів з 01.07.2004 року.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і ч.4 ст. 291 ГК України, ст. 785 ЦК України передбачено обов'язок  наймача  повернути наймодавцеві річ.

Відповідно до ст.ст. 611, 623, 762, 785 ЦК України відповідач повинен відшкодувати Одеській залізниці  збитки за час користування орендованим майном.

Що стосується зустрічного позову, то слід зазначити, що закон дозволяє наймачеві за згодою орендодавця вносити в майно зміни, які поліпшують його якість. Під поліпшенням майна слід розуміти внесення в нього додаткових удосконалень, матеріалів або обладнання, що підвищують можливість його використання і матеріальну цінність.

Доля поліпшень майна, зроблених наймачем, залежить від двох обставин: характеру поліпшень і наявність попередньої згоди наймодавця на проведення поліпшень.

Вирішуючи  спір, пов'язаний з використанням наймачем цього права, суд першої інстанції виходив з того, що згода наймодавця на реконструкцію, переобладнання та поліпшення орендованого майна була втілена відповідачем, що підтверджується матеріалами справи і зазначено вище.

Таким чином, дії орендаря,  пов'язані з поліпшенням об'єктів оренди були передбачені самими договорами оренди. Згода на здійснення поліпшень орендарю була  надана також в листі позивача від 12.05.1997 р.

Крім того, така згода Одеської залізниці підтверджується відзивом останньої на зустрічну позовну заяву відповідача (а.с. 92-95, т. І).

Необґрунтованим було посилання залізниці на експертну оцінку від 30.06.2001р. у зв'язку з тим що термін її дії закінчився, тому вона взагалі не може прийматись до уваги.

Як було зазначено вище, сума витрат на поліпшення орендованого відповідачем майна по договору оренди від 16.08.2001 р. і раніше укладеними договорами оренди (1996 р., 1997 р., 1998 р.) за згодою позивача склала 162547 грн., що підтверджено документально і не заперечується сторонами.

Документи (кошторисний розрахунок поліпшень —капітального ремонту об'єкту оренди (магазину і підсобного приміщення за адресою: м. Одеса, Привокзальна, 2), довідка про суму витрат, понесених орендатором (відповідачем) в зв'язку з поліпшеннями вказаних орендованих приміщень, акт огляду і замірів, здійснених відповідачем поліпшень за участю представника позивача) на зазначену вище суму витрат відповідача погоджені і затверджені відповідальною особою Одеської залізниці і скріплені печаткою останньої 10 березня 2005 р.). Ця сума витрат відповідача визначена в поточних цінах станом на 27.06.2004 р.

Таким чином, з цього випливає, що позивач (Одеська залізниця) згоден на компенсацію відповідачу затрат на поліпшення об'єктів оренди станом на 27.06.2004 р., тобто на момент закінчення цих договорів оренди, що відповідає Порядку оцінки орендованого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 27.02.2004 р. № 377.

Частиною 3 статті 778 ЦК України передбачено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Отже, вказана сума (162 547 грн.) витрат відповідачем на поліпшення об'єктів оренди підлягала стягненню з позивача на користь відповідача, а не сума 369 708 грн., яка складала згідно експертного висновку  вартість об'єктів оренди станом на 27.07.2007 р. по цінам, які діяли на момент складення висновку експертом.

Тому висновки експерта в частині оцінки вартості орендованих приміщень на суму 369708 грн. станом на 27 липня 2007 р. не береться судовою колегією до уваги, оскільки це суперечить ч. 3 ст. 778 ЦК України, положення якої вказані вище.

Слід зазначити, що ПП „Чакві” не було позбавлене права звернутись до господарського суду про стягнення суми 162 547 грн. витрат на поліпшення орендованих приміщень з врахуванням індексу інфляції.

Згідно ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу, згідно якої ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання Одеської залізниці (відповідача по зустрічному позову) на пропуск ПП “Чакві” (позивача по зустрічному позову) строку позовної давності, оскільки такий строк ПП “Чакві” не пропущений з підстав, які суд зазначив в оскарженому рішенні. З такими висновками суду першої інстанції щодо строку позовної давності погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

При таких обставинах оскаржене рішення суду в частині задоволення зустрічного позову відповідача в уточнених позовних вимогах підлягає зміні, а в решті залишенню без змін.

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 24 жовтня 2007 р. у справі № 9/384-05-10499 змінити.

Зазначене рішення суду в частині задоволення зустрічного позову в уточнених позовних вимогах на суму 369 708 грн. скасувати і резолютивну частину зазначеного рішення суду в цій частині викласти в наступній редакції.

Зустрічний позов Приватного підприємства “Чакві” в уточнених позовних вимогах задовольнити частково.

Стягнути з Одеської залізниці (65000 м. Одеса вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315, р/р 26003000001 в ОФ АБ „Експрес-Банк” МФО 328801) на користь Приватного підприємства “Чакві” (65000, м. Одеса Привокзальна площа, 2, код 19215619, р/р 26003000078 в ОФ АБ „Експрес-Банк” МФО 328801) 162547 (сто шістдесят дві тисячі п'ятсот сорок сім) грн. витрат на поліпшення орендованого майна, 1625 (одну тисячу шістсот двадцять п'ять) грн. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. на ІТЗ судового процесу. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

В решті зазначене рішення суду залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Одеської області.

Визнати таким, що втратив чинність наказ господарського суду Одеської області від 13.11.2007 р. у справі № 9/384-05-10499 на виконання рішення        № 9/384-05-10499 від 24.10.2007 р., що набрало чинності 13.11.2007 р., про стягнення з Одеської залізниці (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315) на користь Приватного підприємства “Чакві” (м. Одеса, Привокзальна площа, 2, код 19215619) вартість поліпшень в сумі 369708 (триста шістдесят дев'ять тисяч сімсот вісім) грн., 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 70 коп. держмита і 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                                                             О.О.Журавльов                                                                                                                                   

                                                                                            М.В. Михайлов