Рішення

від 24.10.2007 по справі 4/1233-10/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/1233-10/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

24.10.07                                                                                           Справа№ 4/1233-10/190 За позовом :  Приватне  підприємство „Геник-С” м. Львів

До відповідача :    Львівський геріатричний  пансіонат  м. Львів

Третя особа  :  Управління  майном  спільної власності  Львівської обласної ради

Про :  стягнення 255765,42 грн.  боргу

            Суддя   Довга О.І.

                                                                                                    Секретар  Яремчук С.М.

Представники:  

Від  позивача:           Лозинський  І.П. , Дулик Є.С.  - представники

Від відповідача :    Кріль  М.  –представник

Третя особа :  Літинський  І.В. - представник

Представникам сторін  роз'яснено їх права  та обов'язки передбачені  ст. 22 ГПК України та право відводу  судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).

          Сторони подали  письмове клопотання  про відмову від  технічного  запису судового  процесу.

Суть спору:  На розгляді  господарського  суду  Львівської області знаходиться справа  за позовом   Приватного  підприємства „Геник-С” м. Львів до  Львівського  геріатричного  пансіонату  м. Львів та  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  на стороні  відповідача -  Управління  майном спільної власності   Львівської обласної ради  про стягнення  255765,42 грн. боргу.

Розгляд справи неодноразово  відкладався з підстав, зазначених в  попередніх ухвалах суду.

В судовому засіданні оголошувалась перерва  до  24.10.2007 року.

Представники  позивача в судових засіданнях  підтримують  позов повністю,  просять  позовні вимоги  задоволити.

Представник  відповідача  проти заявлених вимог заперечує  з наступних підстав :

При   винесенні  виконкомом  Червоноармійської  Ради  народних депутатів м. Львова рішення від 11.04.1989 р.  Положення про цех по виробництву  запасних  частин  із  гуми  та  пластмас  для  об'єднання „АвтоВАЗ"   вже було  і  воно додавалося до рішення  і  цех мав би користуватись цим Положенням, а не Положенням від 14.04.1989 року про оригінал якого відповідачу взагалі невідомо.

Станом   на час утворення цеху на орендному підряді  виконком Червоноармійської Ради народних депутатів м. Львова не діяв згідно ст. 26 Цивільного  кодексу  України,  в цей період в СРСР діяв Указ  Президії Верховної Ради  СРСР  „ Про оренду і орендні відносини в СРСР" від 7 квітня 1989 року ,  яким  регулювалися  орендні  відносини  між  сторонами  по оренді. Сама суть оренди є передача землі, будівель іншого майна в строкове   і  оплатне господарське користування.   Відповідно  до п. 3  згаданого  Указу „Майно, передане в оренду, лишається власністю держави або орендодавця. Продукція, вироблена орендарями - кооперативними або іншими громадськими підприємствами (організаціями) і громадянами, є   їхньою власністю”.

З 01.01.1990 року вступив в силу Закон СРСР „Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду", яким ще більш глибше та детальніше регулювалися орендні відносини і зокрема орендного підряду (ст.ст.29,30).   Відповідач  посилається, що із зазначених вище  актів  випливає,  що  внутрігосподарський орендний  підряд  як  форма  організації  і  оплати    праці    окремих працівників,    колективів  підрозділів,    груп  працівників  (далі орендних колективів) може  застосовуватись  на державних, колективних і громадських підприємствах.

Підприємство за погодженням з профспілковим комітетом затверджує положення   про  внутрігосподарський  орендний  підряд. Відповідно до договору   орендного підряду орендний колектив бере на себе зобов'язання виробити і  передати підприємству або за його вказівкою реалізувати іншим підприємствам чи громадянам передбачену в договорі продукцію (роботи, послуги). При орендному підряді  підприємство здійснює розрахунки з бюджетом  і банком , та   вищестоящим органом у встановленому порядку за результатом діяльності   підприємства в цілому. Виробничу програму орендний колектив формує самостійно, з урахуванням зобов'язань, передбачених договором орендного підряду.

30.03.2000 р. у встановленому законом порядку було зареєстровано, а не перереєстровано Приватне підприємство „Геник-С" в якому не було згадки  про  правонаступництво.

Пункт 1.6. Статуту в якому Приватне підприємства "Геник-С" стало правонаступником орендного підряду - підприємства цеху пластмасово-гумових виробів, появився лише 30 листопада 2002 року в зареєстрованих змінах до Статуту, але даний запис не тягне за собою визнання права власності на державне майно і записаний він з порушенням Постанови  КМУ  від 25 травня 1998 р. N 740 „Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності".

У п.24 абз. 3 : „У разі внесення до установчих документів змін, пов‘язаних із зміною складу засновників (учасників) суб'єкта підприємницької діяльності, а їх як стверджує суд було кілька, бо рішення приймали загальні збори, подаються оформлені згідно з вимогами законодавства документи, що засвідчують:

• добровільний вихід  юридичної  особи  із  складу  засновників  (учасників) - подається копія рішення засновника{жодних рішень, наказів чи розпоряджень від інтернату чи виконкому не подавалась),

• а  від  фізичної  особи  -  нотаріально  засвідчена  заява ((Кметь, Яцура, Андрусейко, Файда, Завійський і інші члени колективу) цього не робили) .

Те, що правонаступництво ПП „Геник-С" щодо цеху пластмасово-гумових виробів підтверджено також довідкою управління комунального майна за № 5 від 10.10.1999 р. та довідкою Львівського будинку-інтернату № 289 від 03.12.1998 р., не ґрунтується на законі, тим більше в зазначених довідках йдеться про продукцію вироблену цехом, а не про капітальну споруду, яка передавалась цеху.

Окрім наведеного, відповідач у своїх  поясненнях та запереченнях на позов  стверджує, що виробнича діяльність цеху виконувалася не Дуликом Є.С. , а за рішенням ради, оскільки Дулик Є.С.  підпорядковувався раді і не міг сам приймати рішення і в наступному те, що він є засновником позивача не підтверджується розписками членів Ради цеху пластмасово-гумових виробів, а статутом приватного підприємства, де він виступає як окрема приватна особа( п.п. 3-12 Положення про цех та Статутом підприємства).

Прийняття гр. Дулика Є.С.  на роботу по трудовому договору було здійснено за наказом директора інтернату, як і інших  працівників цеху. Дулик Є.С.  був прийнятий на роботу наказом від 11.04.1989 року за № 2 6-А і не міг бути обраний головою ради, тим більше що на той час ще не було і рішення Червоноарміиського райвиконкому. Отже названі збори і правонаступництво ПП „Геник-С" можна вважати нелегітимними.

16.01.1990 р. між головою Ради Дуликом Е.С. та Львівським будинком-інтернатом для перестарілих та інвалідів був укладений ще один договір, отже договір № 1 від 14.04.1989 р. , втратив силу при укладенні нового від 16.01.1990 р. , яким було підтверджено повторно передання приміщення 500 кв.м. (перша черга) та приміщення бувшого пташника /курятника/ (друга черга) до кінця 1-го кварталу 1990 р. (п. 1 договору).

Згідно п.2 другого договору орендар (цех № 1) зобов'язувався провести ремонт приміщення, прокласти енергетичні комунікації і огородити територію цих приміщень за свій рахунок. Матеріали для проведення ремонту, голова Ради зобов'язувався надати також за свій рахунок.  Позивач зазначає, що на виконання умов договору від 16.01.1990 р., відповідно до кошторису робіт, головою Ради було витрачено на капітальний ремонт пташника /курятника/ 255765,48 гривень, проте у позові від жовтня 2004 року позивач покликався на суму 408958,00 грн., а у 2002 році на суму 601682,95 гривень.  Відповідач  зазначає, що на день розгляду спору  балансова вартість  прийнятого позивачем  пташника  становить 19820,00 грн.

Станом на день підписання акту передачі діяв Закон СРСР „Про власність  в  СРСР"(від  06.03.90),   яким  встановлювалися  основні положення про власність, та Закон  СРСР „Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР"(від 09.04.90),  які діяли на всій території Союзу РСР. Норми цих Законів на той час були ідентичні нормам українських Законів прийнятих згодом.

Позивач добровільного вибув з приміщення у 1992 році, ним було демонтовано та вивезено обладнання цеху і припинено свою діяльність. Докази в матеріалах справи  відсутні.

Пункт 14 договору передбачав строк дії договору з 02.01.1900 р. по 31.12.1994 р., а відтак  будь-яких зобов‘язань   зі сторони позивача  по виконанню робіт  не  було.

У договорі від 1989 року у пункті 16 було записано не по закінченні строку дії даного договору, а до закінчення строку дії даного договору. Отже жоден із договорів не діє до теперішнього часу, оскільки між позивачем і відповідачем відносини припинені ще у 1992 році.

Позивачу було відомо, що приміщення цеху пластмасово-гумових виробів знаходиться на балансі відповідача, оскільки даний спір триває вже більше 10 років. Звернення позивача з претензіями до відповідача, до державних установ та до суду є цьому доказом.

Відповідач  довів  до відома суду, що постановою від 30.08.2005 р. Львівський апеляційний господарський суд не тільки відмовив позивачу в задоволенні позову про визнання права власності на згадуване вище приміщення, а і відхилив клопотання позивача про стягнення відшкодування витрат за проведені роботи.

В силу частини 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідач вважає, що  термін до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі в один рік (ст. 786 ЦК України) вже  сплив.

Представник  третьої особи  відповідно до пояснень  по суті заявлених вимог  просить в  задоволенні  позову відмовити, виходячи з наступного :

Згідно з Постановою КМУ №311 від 05.11.91 р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою затверджено "Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до власності областей, зокрема, віднесено будинки інтернати для престарілих та інвалідів. На підставі цієї Постанови Львівською обласною радою народних депутатів прийнято Ухвалу № 288 від 12.03.1993 р. відповідно до якої будинок для проживання престарілих та інвалідів і допоміжні господарські приміщення відповідача передано в обласну комунальну власність (на даний момент - спільної власності територіальних громад Львівської обласної ради).

Право спільної власності територіальних громад Львівської обласної ради на вказаний об'єкт встановлено та підтверджено постановою Вищого Господарського Суду України від 17.01.2006 р. у справі № 1/886-9/424.

Правовідносини між відповідачем (Львівським геріатричним пансіонатом) та позивачем - правонаступником (цеху пластмасово - гумових виробів) виникли на підставі відповідних договорів оренди . Проаналізувавши умови договорів від 01.02.1989 р. б/н та від 02.01.1990 р. № 1 третьою особою  зроблені  наступні висновки.

1.  Договір орендного підряду від 01.02.1989 р. втратив чинність у зв'язку з укладенням нового договору № 1 від 02.01.1990 р., оскільки предметом договору є одне і теж приміщення, договір укладався між тими самими сторонами.

2.  Згідно з п.2 договору № 1 від 02.01.1990 р. орендар взяв на себе обов'язок провести   ремонт   приміщень,   переданих   в   оренду,   встановити   вентиляцію, прокласти  енергетичні  комунікації і  огородити територію  приміщень за свій рахунок.

3.  Договір № 1 від 02.01.1990 р. не містить жодних положень, які б свідчили про те, що на орендодавця покладається обов'язок щодо відшкодування витрат, понесених орендарем на ремонт приміщень.

Відповідно до п. 4 ст4ЩК УРСР від 18.07.1963 р., який діяв на момент укладення Договору №1 від 02.01.1990 р., передбачено обов'язок орендаря (наймача) проводити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно зі ст. 257, 258 ЦК України до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність, яка становить три роки. Початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ст. 261 ЦК України). Таким чином приватним підприємством "Геник-С" пропущено строк позовної давності щодо відшкодування вартості витрат внесених у ремонт приміщення в сумі 255765,48 грн.

Враховуючи вищенаведене, Управління майном  спільної власності Львівської обласної ради  вважає, що уточнена позовна заява про відшкодування вартості витрат внесених у ремонт приміщення в сумі 255765,48грн. приватного підприємства "Геник-С" є безпідставною, необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Судом  встановлено :

11.04.1989 року  виконкомом Червоноармійської Ради народних депутатів м.Львова прийняв рішення № 287  "Про організацію на орендному підряді цеху по виробництву запасних частин із гуми та пластмас для об'єднання "АвтоВАЗ” при Львівському інтернаті для престарілих та інвалідів, на підставі якого 14.04.89 р. було розроблено Положення про цех пластмасових виробів, як орендний підряд, яке затверджене директором Львівського будинку-інтернату для престарілих та  інвалідів, що повністю відповідало вимогам ст.ст.25, 26 Цивільного кодексу  УРСР.

          30.03.2000 року  „Цех  пластмасово-гумових  виробів, орендний підряд”, був перереєстрований  у  приватне підприємство „Геник-С” ( позивач  у справі ) ,  яке відповідно до п. 1.6  статуту стало правонаступником „Цеху  пластмасово-гумових виробів, орендний підряд”, що діяв  на підставі рішення   Червоноармійської  районної Ради  народних депутатів м. Львова  № 287 від 11 квітня 1989 року  на умовах орендного підряду при Львівському геріатричному  інтернаті.

          14.04.1989 року  між головою ради Дуликом Є.С. та Львівським будинком-інтернатом для престарілих і інвалідів ( Львівський геріатричний пансіонат )  був укладений договір орендного підряду госпрозрахункового цеху № 1, де в пункті 1 було зазначено, що Орендодавець зобов'язувався передати в оренду будівлю площею 500 кв.м. та земельну ділянку, відремонтувати  будівлю, придбати необхідне устаткування , встановити його та запустити в експлуатацію.

          Орендар же, в свою чергу  взяв на себе обов‘язок  раціонально використовувати  площу, передану  Орендодавцем, використовувати обладнання  за цільовим призначенням, залучати  трудові ресурси, використовувати у  виробництві   нові досягнення  науки , передового досвіду та  індустріальні технології.

Умови  даного договору   відповідали  умовам  орендного  підряду, так як  відповідно  до  договору  орендного підряду орендний колектив бере на себе зобов'язання виробити і  передати підприємству або за його вказівкою реалізувати іншим підприємствам чи громадянам передбачену в договорі продукцію (роботи, послуги). Виробничу програму орендний колектив формує самостійно, з урахуванням зобов'язань, передбачених договором орендного підряду.  Відповідно  до умов  договору  орендного підряду  на  відповідача  покладався обов‘язок  забезпечити  позивача   виробничим  приміщенням  для виготовлення   виробів  із пластмас та  гуми на  орендних  основах, а на останнього  обов‘язок виробити  та передати  передбачену в договорі  продукцію.

Строк дії  цього договору  з 01.02.1989 року  до 01.02.1994 року.

П. 16  передбачалось, що Орендар бере на себе обов‘язок  виконати роботи  по сплину  строку дії  договору.

Як вбачається з матеріалів справи, та  не заперечувалось  відповідачем , доказів виконання  останнім умов договору щодо ремонту  будівлі, придбання необхідного устаткування , встановлення  його та запуску   в експлуатацію,  суду не подано.

Відтак, 16.01.1990 року  між головою ради Дуликом Е.С. та Львівським будинком - інтернатом для престарілих та інвалідів був укладений ще один договір № 1, яким було підтверджено повторно передання приміщення 500 кв.м (перша черга) та приміщення бувшого пташника (друга черга) до кіпця 1-го кварталу 1990р. (п. 1 договору)  П. 2   договору передбачено, що  орендар зобов‘язувався  зробити ремонт  приміщення , встановити вентиляцію, прокласти енергетичні  комунікації  та інші роботи   за свій рахунок, оскільки у відповідача  на той час були відсутні   кошти на  проведення  ремонту, який був необхідний  для  діяльності   позивача по договору  орендного підряду.

20.04.1990 року, згідно з актом про передачу приміщення пташника цех пластмасово-гумових виробів , Львівський будинок-інтернат в особі директора (на підставі його розпорядження), передав цеху будівлю пташника довжиною 40м і шириною 18м з цегляними стінами, з дахом шиферним без стелі, що склало 720 м. кв.  Будівля  передавалась  цеху  для виробничих потреб. Навколо  будівлі  виділялась  земельна ділянка 0,3 га  для   влаштування  під‘їзних шляхів  та зони відпочинку  для працівників цеху.

Відповідно до  умов  договору  від  16.01.1990 року  ( п.12)  при невиконанні умов  договору  одна  із сторін має право  припинити його  дію. П.15 передбачалось, що  по закінченню  терміну дії  цього договору  , при згоді  обох   сторін  договору  його чинність  може слугувати на інший період.

Факту  отримання в оренду  цього приміщення  ніхто  з учасників судового процесу  не заперечує.

На день розгляду спору  суду не подано доказів  розірвання  договору  № 1  від 16.01.1990 року,  та   не представлено суду  акту прийому –передачі орендованого  приміщення   Львівському  геріатричному пансіонату.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  дослідивши надані суду  докази, суд  позовні вимоги  ПП „Геник-С”  задовольняє повністю .

Згідно з Постановою КМУ №311 від 05.11.91 р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою затверджено "Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до власності областей, зокрема, віднесено будинки інтернати для престарілих та інвалідів.

На підставі цієї Постанови Львівською обласною радою народних депутатів прийнято Ухвалу № 288 від 12.03.1993 р. відповідно до якої будинок для проживання престарілих та інвалідів і допоміжні господарські приміщення відповідача передано в обласну комунальну власність (на даний момент - спільної власності територіальних громад Львівської обласної ради).

Як  встановлено  судом , 16.01.1990 року   між  позивачем та  відповідачем у справі  укладений  договір оренди, відповідно до  якого  позивач  орендував у відповідача   будівлю пташника  довжиною 40м  і шириною 18м  з цегляними стінами, з дахом  шиферним  без стелі, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери,71.

Відповідно  до п. 2 зазначеного договору   сторони домовились, що  позивач  зобов‘язується зробити  ремонт приміщення.

Строк дії  договору  оренди визначений  сторонами до  31.12.1994 року, із застереженням, що  при згоді  обох сторін  договору  його чинність  може слугувати  на інший період.

Ст. 260  ЦК України  в редакції 1963 року  передбачала, що  у разі  користування  майном  після закінчення  строку  договору  при відсутності  заперечень з боку  наймодавця, договір вважається   поновленим на невизначений термін і кожна сторона вправі в будь-який час відмовитись  від договору, попередивши  про це другу  сторону за один місяць.

Аналогічна норма  продовження строку  договору  передбачена  ст. 764  ЦК України.

Згідно з  положеннями ст.  17 ЗУ „ Про оренду  державного та комунального майна „ у разі  відсутності  заяви  однієї  з сторін  про припинення  або зміну  умов договору  оренди  протягом одного  місяця після закінчення  терміну дії  договору  він вважається   продовженим на той самий термін. Тобто  заяву про припинення  або зміну  умов договору  оренди подає  сторона договору, зокрема  орендодавець, який не  обов‘язково наділений  правом суб‘єкта  комунальної власності. Цей закон  є спеціальним законом, який регулює  правовідносини з оренди  державного та комунального майна.

Докази   розірвання  договору  оренди  № 1 від 16.01.1990 року, чи   заяви  орендодавця про  припинення  договору  оренди   в матеріалах справи  відсутні.

На виконання  умов договору   позивач виконав  роботи по поліпшенню  орендованого майна , та   поніс  витрати   на ремонт приміщення  за 1990-1992 роки , з урахуванням  індексів інфляції , на загальну суму  255765,48 грн. , що підтверджується  довідкою  Львівського  обласного управління  статистики  № 05-04/168  від 17.05.2006 року,  яка   видана на підставі  рекомендацій Верховного  суду  України від  04.04.1997 року.

Відносини  з приводу оренди державного  та комунального  майна врегульовано  нормами Цивільного  кодексу  України, Законом України  „Про оренду  державного та комунального майна”, а також  іншими  нормативно - правовими актами  України.

У відповідно до  „Прикінцевих та перехідних  положень”  Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується  до цивільних відносин, що виникли після  набрання ним чинності. Щодо  цивільних відносин, які виникли до  набрання  чинності  Цивільним кодексом України, положення цього кодексу  застосовуються  до тих прав  і обов‘язків, що виникли або продовжують існувати  після набрання  ним чинності.

Так, відповідно до  ст. 262 ЦК  УРСР , наймодавець, зобов‘язаний  надати  наймачеві  майно у стані, що відповідає умовам договору та призначенню майна.  Аналогічні норми  закріплені і в розділі  1  ст. 767 ЦК  України.

Відповідно до   вимог ст. 778  ЦК України   орендар  може поліпшити річ , яка є предметом  договору  найму, лише за  згодою  наймодавця.

Як вбачається з  п. 2 договору від  16.01.1990 року   відповідач   погодився   на  проведення ремонту приміщення  пташника, а відтак, якщо  поліпшення  речі  зроблено  за  згодою  наймодавця, наймач має право  на відшкодування  вартості  необхідних  витрат , або  на зарахування їх  вартості в рахунок  плати за користування  річчю.

Оскільки   позивач провів  значні ремонтні  роботи  приміщення, внаслідок   чого  поніс  значні витрати  на цей ремонт, то як вбачається  із  матеріалів  справи , 26.10.2004 року  позивач звернувся  до  господарського суду з позовом  до Управління  комунального  майна Львівської обласної ради та  відповідача про  визнання за позивачем права власності на орендоване приміщення.

30.03.- 01.04.2005 року  господарський суд Львівської області  прийняв рішення у справі  № 1/886-9/424 , яким визнав за  ПП „Геник-С”  право власності на пташник , який знаходиться за адресою6 Львів, вул. Медової Печери, 71.

30.08.2005 року  Львівський апеляційний  господарський суд  постановою за апеляційною скаргою  відповідача , рішення  суду першої інстанції скасував, та в задоволенні  позовних  вимог відмовив повністю.

В постанові  від 30.08.2005 року  Львівський апеляційний  господарський суд  зазначив, що понесення  позивачем  значних матеріальних  затрат,    вкладених у ремонт  спірного об‘єкта , може слугувати   підставою для відшкодування  таких.

В силу ст. 261 ЦК України, перебіг  позовної давності   починається  від дня, коли  особа довідалась, або могла довідатись  про порушення  свого  права  або про  особу, яка  його порушила.

Судом встановлено, що позивач –ПП „Геник-С”   дізнався про  невизнання  відповідачем  договору  орендного підряду, як і   невизнання  за ним  права власності на  приміщення  пташника    30.08.2005 року, з дня винесення   постави  Львівським  апеляційним господарським судом  за № 1/886-9/424, а відтак  право звернення  з позовом про відшкодування  вартості понесених витрат   виникло з  30.08.2005 року.

До вимог про відшкодування   витрат  на поліпшення речі  застосовується   позовна  давність в один  рік.

З позовними вимогами , про відшкодування   понесених витрат  в зв‘язку з ремонтом  орендованого  приміщення , позивач звернувся  в господарський суд Львівської області  09.06.2006 року. Відтак , ним не пропущений  строк на право звернення з  позовом  в суд за захистом  свого  порушеного права.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 262  ЦК УРСР, ст.ст. 767,778 Цивільного кодексу України,   ст. 188 ГК України, Законом України „ Про оренду  державного  та комунального  майна „  ст.ст. 12,43,49,82,84,85,116  ГПК України, суд

                                               В И Р І Ш И В  :

1.          Позовні вимоги задоволити повністю.

2.          Стягнути з  Львівського  геріатричного  пансіонату ( м. Львів, вул. Медової Печери,71,  МФО 825014,, ЗКПО 03188955)  на користь  Приватного  підприємства „Геник-С”  ( Львів, вул. Керченська, 13а, кв.9 , МФО  325019, код ЗКПОУ 30917926) 255765,48 грн.  боргу, 2557,65 грн. державного мита та 118,00 грн.  за інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

3.          Стягнути з Приватного  підприємства „Геник-С”  ( Львів, вул. Керченська, 13а, кв.9 , МФО  325019, код ЗКПОУ 30917926)  в доход державного бюджету )   в доход державного  бюджету ( р/р  № 31119092800006 в УДК у Львівській області , Отримувач -  Держбюджет  Личаківського району  м. Львова , МФО 825014, код ЄДРПОУ  20807199)   1,89 грн. державного мита.

4.          Накази видати після набрання  рішенням законної  сили.

Суддя                                                                                             Довга О.І.