Рішення

від 19.01.2023 по справі 533/238/22

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.01.2023 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/238/22

Провадження № 2/533/13/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лобач М.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 (у режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Козельщинська державна нотаріальна контора, про припинення права на спадкування відповідачки на Ѕ частку у спадщині на земельну ділянку (пай) з правом відновлення права позивача на спадкування Ѕ частки земельної ділянки (паю),

УСТАНОВИВ:

05 травня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_3 , третя особа, без самостійних вимог на предмет спору: Козельщинська державна нотаріальна контора, про припинення дії, яка порушує право на спадщину за законом, у якій просив суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі;

- звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»;

- витребувати з Козельщинської державної нотаріальної контори спадкову справу № 03/2008 від 15.01.2008;

- припинити дію, яка порушує право на спадщину за законом спадкоємця ОСОБА_3 громадянки Росії на 1/2 (одну другу) ідеальну частку у спадкуванні.

У подальшому свої позовні вимоги уточнив та просив суд припинити право на спадкування відповідачки на Ѕ частку у спадщині на земельну ділянку (пай) з правом відновлення права позивача на спадкування цієї Ѕ частки земельної ділянки (паю).

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 11.05.2022 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надано позивачу строк п`ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19.05.2022 відмовлено у відкриті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення дії, яка порушує право на спадщину за законом.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27.09.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 травня 2022 року про відмову у відкриті провадження у справі, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області суду від 27.10.2022 задоволено заяву про самовідвід судді Лизенка А.В. у даній цивільній справі.

27.10.2022 дана справа в порядку автоматизованого розподілу передана на розгляд головуючому судді Оксенюку М.М.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області суду від 27.10.2022 задоволено заяву про самовідвід судді Оксенюка М.М. у даній цивільній справі.

28.10.2022 дана справа у порядку автоматизованого розподілу передана на розгляд головуючій судді Козир В.П.

Ухвалою суду від 01.11.2022 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 29 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 29.11.2022 закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 грудня 2022 року.

19.12.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.01.2023 на 13.00.

У судове засідання 17.01.2023 з`явився позивач та його представниця брала участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Справа розглянута за даною явкою.

Аргументи сторін

Позиція позивача (т.с. 1 а.с. 1-5, 36-40)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 спадкоємцями на підставі ст. 1261 ЦК України по Ѕ частці у спадщині є позивач ОСОБА_1 та сестра позивача - відповідачка ОСОБА_3 , що мешкає у місті Мегіоні Російської Федерації.

На підставі заяв позивача та відповідачки державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіним О.О. заведено спадкову справу № 03/08 (реєстровий номер 598).

На підставі ст. 1296 , 1297 ЦК України державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіним О.О. було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку всього спадкового майна.

Відповідачка свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку всього спадкового майна не отримувала.

Позивач не отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти, які належали ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та знаходилися на рахунках ПАТ Державного ощадного банку України, оскільки, ощадні книжки було вкрадено його сестрою ОСОБА_3 , про що позивач подав відповідну заяву до правоохоронних органів.

Дотепер його сестра ОСОБА_3 громадянка Російської Федерації, свідомо порушуючи ст. 1297 ЦК України, відмовляється оформляти Ѕ частку майна у нотаріуса і не з`являється з січня 2014 року, і зі слів нотаріуса, не планує оформляти свою частку майна у спадщині.

З січня 2014 року позивач не має жодного засобу зв`язку зі сестрою, ймовірно з-за війни з Росією. Позивач припускається, що його сестра можливо більше ніколи не приїде в Україну.

Внаслідок протиправних дій відповідачки ОСОБА_3 , позивач просить суд припинити дії, яка порушує право на спадщину за законом спадкоємця ОСОБА_3 громадянки Росії, на 1/2 (одну другу) ідеальну частку у спадкуванні.

При нормативному обґрунтуванні позивач посилався на статті 55, 68 Конституції України, статті 15, 16, 1296, 1297, 1298 ЦК України.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Уточнив свої позовні вимоги та просив суд припинити право на спадкування відповідачки на Ѕ частку у спадщині земельної ділянки (пай) з правом відновлення права позивача на спадкування цієї Ѕ частки земельної ділянки (паю).

Пояснив, що фактично просить суд припинити право на спадкування відповідачки на 1/2 ідеальну частку у спадщині. Уважає, що саме такий спосіб захисту відновить його право на спадкування на 1/2 у частці на земельну частку (пай), що успадкувала його сестра.

Також у судовому засіданні пояснив, що після смерті його матері пройшло 15 років. Він та його сестра (відповідачка) є спадкоємцями за законом. Він отримав свідоцтво про право на спадщину, а сестрі нотаріус свідоцтво про право на спадщину не видавав. Уважає, що підпис відповідачки на заяві про прийняття спадщини є підробленим, оскільки такий підпис, на його думку, є несхожим на підпис його сестри. Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не підтримав, бо розуміє, що таку експертизу неможливо буде провести за відсутності зразків підписів сестри.

Зазначав, що немає жодних облікових документів, які б стверджували, що відповідачка є власницею успадкованої земельної ділянки (паю). На думку позивача, неотримання відповідачкою протягом тривалого часу свідоцтва про право на спадщину, перешкоджає його правам та є підставою для припинення права на спадкування відповідачки з правом відновлення його права на спадкування цієї 1/2 частки (паю).

Повідомив, що спадкове майно складалося з присадибної земельної ділянки, житлового будинку, паїв та грошових коштів на ощадних книжках. Але припинити право на спадкування відповідачки просив тільки щодо земельної частки (паю).

Стверджував, що внаслідок протиправних дій нотаріуса та відповідачки, земельною ділянкою, що належала його батькам наразі безкоштовно користується інша особа як невитребуваним паєм.

Підставою для позову уважав, окрім, тривалого неотримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, ще й російське громадянство відповідачки.

Представниця позивача позовні вимоги також підтримала та просила суд їх задовольнити. Додатково пояснила, що за законом внаслідок неоформлення права на пай протягом 5 років, таке право на пай буде втрачено, що, на її думку, є додатковою підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Позиція відповідача та третьої особи

Відповідачка ОСОБА_3 є громадянкою Російської Федерації та проживає на території Російської Федерації.

На запит суду Північно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Суми) щодо можливості станом на дату розгляду справи у суді виконання управлінням юстиції доручення про вручення процесуальних документів відповідачці у даній цивільній справі, органом юстиції надано відповідь (т.с. 2 а.с. 18), що за зверненням Мін`юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію росії проти України та неможливістю у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану. З урахуванням звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, співробітництво між такими державами, у тому числі на підставі міжнародних договорів про надання правової допомоги, не здійснюється. Ураховуючи низку порушень та системне ігнорування з боку Російської Федерації міжнародного права, що підтверджується виключенням її з Ради з прав людини ООН та Ради Європи, надання цією державою допомоги, яка б мала характер «правової» є неможливим. Крім того, повідомлено, що ПАТ «Укрпошта» припинено доставку поштових відправлень до/з Росії, а дипломатичні відносини між Україною та Росією розірвано через повномасштабну агресію Росії проти України.

Крім того, Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР , та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР. На підставі цього закону Україна вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР , та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Зважаючи на неможливість повідомлення відповідачки про судовий розгляд справи відносно неї у порядку, визначеному цивільним процесуальним законом та міжнародними договорами, суд відповідно до ст. 187 ЦПК України, а також з метою інформування відповідачки про розгляд судом справи відносно неї, з метою дотримання її права бути обізнаною та поінформованою про існування спору відносної неї, здійснив повідомлення (виклик) відповідачки через оголошення на вебсайті «Судова влада України».

Отже, у розумінні ч. 11 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК України відповідачка повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. У судове засідання не з`явилася, заяв, клопотань та відзив на позовну заяву до суду не подавала, власну позицію щодо предмета спору не висловила.

Позивач та представниця позивача не заперечували проти проведення судового засідання без присутності відповідачки.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Козельщинська державна нотаріальна контора, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання представника не забезпечила, пояснень на позовну заяву не подала, через канцелярію суду направила лист, в якому просила суд розглядати справу без представника Козельщинської державної нотаріальної контори на усіх засіданнях. На виконання ухвали суду надано копії документів зі спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом

19.12.2007 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 21.12.2007 виконавчим комітетом Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (т.с. 2 а.с. 35, 58).

За життя ОСОБА_4 склала заповіт (т.с. 2 а.с. 49), яким заповіла усі її права та обов`язки, які їй належали на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати їй у майбутньому, та все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, - ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спадкове майно, у тому числі на земельну частку (пай) (т.с. 2 а.с. 60-62).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_4 , що встановлено на підставі копії свідоцтва про народження (т.с. 2 а.с. 59).

Відповідачка ОСОБА_3 є донькою померлої ОСОБА_4 , що вбачається зі запису акту про народження (т.с. 2 а.с. 45).

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 є спадкоємцями після померлої ОСОБА_4 за заповітом та за законом (перша черга спадкування).

Позивач ОСОБА_1 та громадянка Російської Федерації ОСОБА_3 як діти померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 прийняли спадщину за законом як спадкоємці першої черги, про що ними у межах шестимісячного строку, встановленого законом, було подано до Козельщинської державної нотаріальної контори відповідні заяви про прийняття спадщини (т.с. 2 а.с. 33, 34).

На підставі заяв спадкоємців (позивача та відповідачки) 15.01.2008 Козельщинською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 (т.с. 2 а.с. 27-42).

31.10.2009 позивач звернувся до нотаріуса зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (т.с. 2 а.с. 55).

31.10.2009 державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіним О.О. було видано позивачеві ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна, яке складається зі земельної частки (паю) розміром 3,58 умовних кадастрових гектари, що знаходиться на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (т.с. 2 а.с. 65).

Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку всього спадкового майна відповідачці ОСОБА_3 не видавалось.

Також 31.10.2009 державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіним О.О. було видано позивачеві ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна, яке складається з права власності на майновий пай члена КСП «ім. Ватутіна» (т.с. 3 а.с. 77).

Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку всього спадкового майна відповідачці ОСОБА_3 не видавалось.

10.03.2010 позивач ОСОБА_1 подав до Козельщинської державної нотаріальної контори заяву про видачу додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом до основного від 31.10.2009 (т.с. 2 а.с. 71).

У цей де день 10.03.2010 державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіним О.О. було видано позивачеві ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом (додаткове до свідоцтва про право на спадщину, виданого Козельщинською держнотконторою 31.10.2009), згідно якого спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син - ОСОБА_1 на Ѕ ідеальну частку у спадщині та дочка - ОСОБА_3 , що мешкає у місті Мегіоні Російської Федерації, на Ѕ ідеальну частку у спадщині (т.с. 2 а.с. 77).

Спадщина, на яку у вказаній частці видано свідоцтво про право на спадщину, складається з приватизованої земельної ділянки площею 0,5096 гектари, наданої для обслуговування та будівництва житлового будинку і господарських будівель - 0,2500 гектари, та ведення особистого підсобного господарства - 0,2596 гектари, що знаходиться у селі Чапаєвці на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, що належало померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю…, кадастровий номер: 5322085501:01:001:0030.

Свідоцтво про право на спадщину було видано позивачеві на Ѕ ідеальну частку вказаної земельної ділянки. Свідоцтво про право на спадщину на іншу Ѕ ідеальну частку - не видавалося.

31.05.2013 державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіним О.О. було видано позивачеві ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом (додаткове до свідоцтва про право на спадщину, виданого Козельщинською держнотконторою 31.10.2009), згідно якого спадкоємцями належних ОСОБА_4 вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться на рахунках Державного Ощадного Банку України, є її ОСОБА_1 на Ѕ ідеальну частку у спадщині та дочка - ОСОБА_3 , що мешкає у місті Мегіоні Російської Федерації, на Ѕ ідеальну частку у спадщині (т.с. 3 а.с. 79).

Свідоцтво про право на спадщину було видано позивачеві на Ѕ ідеальну частку вказаних грошових вкладів. Свідоцтво про право на спадщину на іншу Ѕ ідеальну частку - не видавалося.

Позивач має бажання оформити право на спадщину на Ѕ ідеальну частку у спадковому майні, яке успадкувала його сестра - відповідачка по справі, що складається зі земельної частки (паю) розміром 3,58 умовних кадастрових гектари, що знаходиться на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, у зв`язку з чим неодноразово скаржився на дії та бездіяльність державного нотаріуса до Міністерства юстиції України, Президента України та правоохоронних органів.

Також у 2016 році позивач звертався до суду зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_3 про усунення її як спадкоємця від права спадкування за законом на Ѕ частину спадкового майна після смерті їх матері ОСОБА_4 .

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 08.06.2017 (справа № 533/594/16-ц), яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Козельщинська державна нотаріальна контора, про усунення спадкоємця від права спадкування за законом відмовлено.

10.01.2019 Козельщинська державна нотаріальна контора повідомила позивача, що у листопаді місяці 2018 року до держнотконтори зверталася відповідачка - сестра позивача з приводу оформлення спадщини на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_4 . При цьому ніяких додаткових документів для отримання нею свідоцтва про право на спадщину на її частку спадкового майна вона не надавала. Пояснила, що вона не має наміру оформляти свою частку у спадщині, оскільки вона є нерезидентом, у зв`язку з чим повинна сплачувати податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, але в неї бракує коштів, і вона не може сплати за оформлення документів (т.с. 2 а.с. 147).

У березні 2020 року позивач звертався до суду з позовною заявою до Козельщинської державної нотаріальної контори з вимогою внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 15.05.2020 у справі № 533/309/20 (т.с. 2 а.с. 177-180), яке залишено без змін судом апеляційної інстанції та набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Також постановою державного нотаріуса Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіна О.О. від 16.08.2022 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частку спадкового майна (у тому числі на земельну ділянку площею 3,47 га, яка розташована на території Мальцівської (Чапаєвської) сільської ради Кременчуцького (Козельщинського) району Полтавської області), належного померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері - ОСОБА_4 , яка прийняла його сестра - ОСОБА_3 , жителька міста Мегіон Російської Федерації, громадянка Росії, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 згідно діючого на сьогоднішній день законодавства автоматично не втратила з будь-яких підстав свого права на спадкування належної їй частки у спадщині померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері - ОСОБА_4 , навіть зважаючи на те, що позбавлена законодавцем права на оформлення своїх спадкових прав шляхом отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину (т.с. 2 а.с. 247-250).

Не отримавши позитивного вирішення свого питання - позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

Застосовані судом норми права

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при визначенні її цивільних прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно зі ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦКУ).

На підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦКУ).

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч. 1, 2 ст. 1269 ЦКУ).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 66, 67 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини; за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, видається свідоцтво про право на спадщину.

За статтею 1261 ЦКУ у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця..

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно зі ст. 1296 ЦКУ спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦКУ визначено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину, а саме: спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

За ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 81 ЗК України також передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: г) прийняття спадщини.

Частина 2 ст. 81 ЗК України дозволяє іноземцям та особам без громадянства набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини (ч. 3 ст. 81 ЗК України).

Згідно зі ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Статтею 143 Земельного кодексу України встановлені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, а саме: примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки.

ґ1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

Згідно зі ч. 5 ст. 84 ЗК України держава набуває права власності на землю у разі: ґ) конфіскації земельної ділянки.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

За ч. 4 ст. 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 148 Земельного кодексу України (ЗК України) встановлено, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Судом встановлено, що позивач та відповідачка своєчасно у строк, встановлений законом, прийняли спадщину після померлої матері у рівних частках - по Ѕ частці у праві власності на все спадкове майно.

У відповідності з положеннями ст. 1268 ЦКУ така спадщина належить їм як спадкоємцям з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що закон (ст. 1297 ЦКУ) зобов`язує спадкоємця, що успадкував нерухоме майно, або майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Проте граничний строк, протягом якого такий обов`язок має буди виконаний спадкоємцем законом (ст. 1296, 1297 ЦКУ) не встановлено.

Положення ст. 1298 ЦКУ про видачу свідоцтва про право на спадщину після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, не свідчать про обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса одразу ж по досягненню шестимісячного строку з часу відкриття спадщини зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, та про обов`язок нотаріуса видати таке свідоцтво одразу після сплину такого шестимісячного строку без відповідної заяви спадкоємця

Доводи позивача про наявність обов`язку у нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину одразу ж, як тільки мине шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, навіть за відсутності заяви спадкоємця про це, є помилковими та не ґрунтуються на законові. А відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, неотримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину не позбавляє її права на спадщину.

Способами позбавлення відповідачки як спадкоємиці її права на спадщину можуть бути такі механізми як: 1) усунення від права на спадкування у порядку ст. 1224 ЦКУ або 2) конфіскація земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення у порядку, визначеному ст. 143, 145, 148 ЗК України.

При цьому, позивач як спадкоємець не є суб`єктом, який наділений повноваженнями звертатися до суду з вимогою припинити право відповідачки як громадянки Російської Федерації на земельну ділянку, яка не може перебувати у її власності за законом. Таким органом є орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, який має право звертатися до суду з вимогами про конфіскацію земельної ділянки.

Проте, при конфіскації земельної ділянки позивач не набуде право власності на земельну ділянку, що була об`єктом спадкування, та не набуде право на спадкування Ѕ частки земельної ділянки (частку, пай), яку успадкувала його сестра.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та/або охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії відповідача є протиправними, це не має самостійного правового значення.

У цій справі позивач звернувся до суду з позовом з метою примусово припинити право відповідачки на успадковану нею Ѕ частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, помилково вважаючи, що припинення права відповідачки на успадковане нею майно надасть йому право відновити його права на спадкування цієї Ѕ частки земельної ділянки (паю).

Однак, суд наголошує, що відновленню підлягають тільки ті права, що вже були набуті. Позивач же такого права (яке намагається захистити) не набув, та навіть, за припинення права відповідачки на спадщину, він не матиме права на прийняття у спадщину та спадкування тієї частині, що була прийнята у спадщину відповідачкою.

За результатами розгляду цього спору суд має вирішити питання не тільки щодо підстав, передбачених законом, для припинення права відповідачки на успадкове нею майно, але й визначити, чи було порушене цивільне право позивача, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

Самі по собі дії осіб, зокрема щодо спадкування чи набуття у власність майна, яке їм за законом не має належати, навіть якщо такі дії здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Інтерес позивача полягає в тому, щоб відновити свої права через отримання у власність майна (земельну ділянку), яке було успадковане, але право власності на яке не оформлене, відповідачкою.

Суд погоджується з позивачем в тій частині, що відповідачка як іноземець не може мати у власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Така земельна ділянка у разі невідчуження її протягом року з моменту набуття на неї прав, може бути примусово відчужена шляхом застосування конфіскації як спеціальної процедури.

Проте, як вже було зазначено судом, такий спосіб захисту не відновить права позивача.

Ані ст. 1296, 1297, 1298 ЦКУ (на які посилався позивач), ані ст. 81, 143, 145, 148 ЗКУ не встановлюють такий спосіб захисту прав позивача як припинення права іншого спадкоємця на спадкування з-підстав неотримання свідоцтва про право на спадщину та перебування у громадянстві іншої країни.

Питання ж усунення відповідачки від права на спадкування суд у даній справі не розглядав, оскільки такий спір між сторонами вже був вирішений судом раніше.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року К» 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Краска проти Швейцарії» від 19 квітня 1993 року визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У справі, яка є предметом судового розгляду, суд не знайшов підстав для задоволення позову ані у той спосіб, що просив позивач «припинити право на спадкування відповідачки з правом відновлення права позивача на спадкування…», ані у будь-який інший ефективний спосіб, оскільки бездіяльність відповідачки, що полягає у неотриманні нею свідоцтва про право на спадщину, не порушує право позивача на спадщину за законом після померлої матері.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову позивача ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується наданої ним копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0565000, тобто є особою, що звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Тому на підставі положень ст. 141 ЦПК України судовий збір у даній справі у розмірі 992,40 грн слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись статтями 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, нормами матеріального права, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Козельщинська державна нотаріальна контора, про припинення права на спадкування відповідачки на Ѕ частку у спадщині на земельну ділянку (пай) з правом відновлення права позивача на спадкування Ѕ частки земельної ділянки (паю), - відмовити.

Судовий збір у сумі 992,40 грн компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку на апеляційне оскарження на нього не буде подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; тел.: НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (місце проживання (згідно позовної заяви): АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Козельщинська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: вул. Монастирська, буд. 9, селище Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100; ідентифікаційний код 02900015; електронна пошта: infodnk@kz.pl.minjust.gov.ua).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19 січня 2023 року.

Суддя В.П. Козир