Постанова

від 19.01.2023 по справі 592/5861/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

м.Суми

Справа №592/5861/21

Провадження № 22-ц/816/103/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Криворотенка В.І.,

суддів: Кононенко О.Ю., Ткачук С.С.,

сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ-Транс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ-Транс» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 жовтня 2022 року в складі судді Шияновської Т.В., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складено 31 жовтня 2022 року, -

в с т а н о в и в :

12 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ-Транс» (далі - ТОВ «СГ-Транс») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 32672,55 грн завданої матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 05 вересня 2011 року до 13 січня 2020 року був єдиним засновником та керівником позивача і не виконав вимоги чинного законодавства щодо виплати заробітної плати працівнику підприємства ОСОБА_2 через що рішенням суду була стягнута заборгованість по заробітній платі в розмірі 5874,54 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 19000 грн, 1409,60 грн судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу. З метою ухилення від сплати боргу відповідач продав корпоративні права товариства ОСОБА_3 , який з 17 січня 2020 року є керівником позивача та який у виконавчому провадженні № 64279277 відшкодував витрати виконавчого провадження, сплатив борг, основну винагороду приватного виконавця, судовий збір, а всього 32672,55 грн, які вважає матеріальною шкодою, спричинено внаслідок протиправних дій колишнього директора ОСОБА_1 .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 жовтня 2022 року у задоволенні позову ТОВ «СГ-Транс» відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «СГ-Транс», посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин у справі, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено вину відповідача у невиплаті заробітної плати. До того ж за інформацією податкової служби за 2018-2019 звітні роки позивач щомісячно декларував від`ємне значення між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, але до відшкодування з Державного бюджету не заявляло.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Авраменко О.В. просить залишити скаргу без задоволення, рішення суду без змін. При цьому погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що доводи апеляційної скарги про навмисний продаж корпоративних прав товариства з метою ухилення від відповідальності є безпідставними, оскільки саме ОСОБА_3 виявив бажання придбати товариство і йому було достеменно відомо про існуючий борг перед ОСОБА_2 . Також вважає безпідставними доводи скарги з приводу того, що керівнику позивача не було відомо про виконавче провадження, відкрите у березні 2021 року, оскільки у грудні 2020 року ОСОБА_3 вимагав у відповідача оскаржити в апеляційному порядку рішення про стягнення боргу по заробітній платі, проте сам таких дій, як новий керівник, не вживав. Таким чином позивачу стало відомо про порушення його прав 13 січня 2020 року, тобто з моменту придбання частки у статутному капіталі товариства. Звертає увагу, що у цивільній справі №592/9267/18 вину ОСОБА_1 не встановлено, оскільки відповідачем у справі було саме товариство.

На підставі ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 вересня 2020 року у цивільній справі № 592/9267/18 позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ТОВ «СГ-Транс» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 5874,54 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 19000 грн.

Зобов`язано ТОВ «СГ-Транс» повернути ОСОБА_2 трудову книжку.

Стягнуто з ТОВ «СГ-Транс» на користь держави 704,80 грн судового збору; на користь ОСОБА_2 704,80 грн судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу (т.1 а.с. 31-35).

У даній справі судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 січня 2020 року на підставі договору купівліпродажу частки у статутному капіталі учасник ТОВ «СГ-Транс» ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 100 % статутного капіталу товариства (т. 1 а.с. 25-28).

13 січня 2020 року сторони договору склали Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства (т. 1 а.с. 27-28), а 17 січня 2020 року рішенням ОСОБА_3 звільнено ОСОБА_1 з посади директора товариства за угодою сторін з 17 січня 2020 року та призначено директором ОСОБА_3 з 18 січня 2020 року (т. 1 зворот а.с. 29 -30).

30 березня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено відповідні записи згідно з якими керівником ТОВ «СГ-Транс» є ОСОБА_3 , а представником є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 24).

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 вересня 2020 року виконане директором ТОВ «СГ-Транс» Сноповим С.С. у виконавчих провадженнях № 64279277, № 64370872 на загальну суму 32672,55 грн (т.1 а.с. 39, 43).

Судом також встановлено, що протягом звітних періодів 2018-2019 років ТОВ «СГ-Транс» щомісячно декларувало від`ємне значення між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість; з податкової декларації з податку на додану вартість за 2018 рік вбачається, що заборгованість державного бюджету з відшкодування податку на додану вартість перед підприємством становила 112435 грн (т. 1 а.с. 168, 217).

Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 суду пояснив, що ОСОБА_4 підшукав йому підприємство з міжнародною транспортною ліцензією, і саме ОСОБА_4 , діючи на підставі наданої довіреності, від його імені уклав договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «СГ-Транс». В подальшому свідок неодноразово спілкувався телефоном з ОСОБА_1 та його дружиною щодо бухгалтерських документів, програми 1-С, проте жодної інформації щодо судового розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 вони йому не повідомляли. Про існування рішення суду про стягнення з ТОВ «СГ-Транс» грошових коштів свідок дізнався наприкінці 2020 року. ОСОБА_1 обіцяв закрити всі питання за період його повноважень, проте цього не зробив. На даний час рішення суду за позовом ОСОБА_2 виконане, з розрахункового рахунку підприємства здійснені відповідні перерахування за двома виконавчими провадженнями.

Допитаний як свідок ОСОБА_1 суду повідомив, що через важкий фінансовий стан підприємства та його незадовільний стан здоров`я вирішив продати ТОВ «СГ-Транс», яке було діючим, з ліцензією на міжнародні перевезення та членством у АсМАП, тобто готовим до роботи. На свідка вийшов ОСОБА_4 , з яким велися всі перемови щодо продажу і вже у нотаріуса свідок дізнався, що підприємство купує ОСОБА_3 , з яким він особисто жодного разу не зустрічався. Про судову справу за позовом ОСОБА_5 як ОСОБА_4 так і ОСОБА_3 були обізнані. Після ухвалення рішення свідком за вказівкою ОСОБА_3 надсилались копії документів адвокату. Свідок приймав участь у розгляді цивільної справи в суді після укладення договору купівліпродажу корпоративних прав за вказівкою ОСОБА_4 . Наразі відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про свідка, як представника ТОВ «СГ-Транс», який має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, не виключені, оскільки в такому разі ліцензія на міжнародні перевезення для підприємства буде анульована, як і членство в АсМАП.

Свідок ОСОБА_6 , яка є дружиною відповідача ОСОБА_1 , суду повідомила, що до виходу на пенсію працювала в ТОВ «СГ-Транс» на посаді головного бухгалтера. У 2018 році її чоловік ОСОБА_1 вирішив закрити свою підприємницьку діяльність через незадовільний стан здоров`я та неплатоспроможність підприємства. Опублікував оголошення про продаж, на яке відгукнувся ОСОБА_4 , з яким і велися всі перемовини щодо відчуження корпоративних прав. І вже під час укладення угоди у нотаріуса вони з чоловіком дізналися, що підприємство має придбати ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 , який був обізнаний про судову справу за позовом ОСОБА_5 .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_2 та порушення строків її виплати при звільненні виникли під час роботи на посаді керівника ТОВ «СГ-Транс» ОСОБА_1 . Також судом встановлено, що товариству не відшкодовано заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість що виключає можливість застосування до ОСОБА_1 , як керівника товариства, відповідальності, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, тобто відсутні підстави для задоволення позову.

При цьому, місцевий суд відхилив доводи представника відповідача про пропуск позивачем визначеного ч. 3 ст. 233 КЗпП України річного строку звернення до суду з дня виявленої заподіяної працівником шкоди, оскільки ОСОБА_3 дізнався про ухвалене Ковпаківським районним судом м. Суми рішення у справі № 592/9267/18 лише 28 грудня 2020 року, позов у даній справі подано до суду 12 травня 2021 року.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п. 9 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність в повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації коли керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Умовами повної матеріальної відповідальності керівників підприємств, установ, організацій за п. 9 ч. 1 ст. 134 КЗпП є: несвоєчасна виплата заробітної плати понад один місяць; несвоєчасна виплата є результатом винних дій керівника підприємства, установи, організації (наприклад, кошти на заробітну плату були використані не за призначенням); у результаті затримання виплати заробітної плати працівникам виплачено компенсацію; відсутність заборгованості перед цими підприємствами, установами, організаціями з боку Державного бюджету України та місцевих бюджетів, юридичних осіб державної форми власності.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Обґрунтовуючи підстави заявленого позову, ТОВ «СГ-Транс» посилалось на те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено вину ОСОБА_1 у невиплаті працівнику заробітної плати, що згодом мало наслідком завдання товариству матеріальної шкоди через примусове виконання судового рішення виконавчою службою, погашення товариством боргу, судових витрат, а також витрат виконавчого провадження.

Проте, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 вересня 2020 року у цивільній справі № 592/9267/18 позов ОСОБА_2 задоволено саме до ТОВ «СГ-Транс» як до роботодавця заявника і вина ОСОБА_1 у невиплаті заробітної плати не встановлювалась, що виключає можливість застосування до нього відповідальності, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 134 КЗпП України.

Позивачем у даній справі не доведено вину ОСОБА_1 у спричиненні ТОВ «СГ-Транс» матеріальної шкоди у сумі 32672,55 грн.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції під час роботи ТОВ «СГ-Транс» за керівництва ОСОБА_1 (2018-2019 роки) обліковувався борг державного бюджету перед товариством, що також виключає можливість застосування до ОСОБА_1 відповідальності, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 134 КЗпП України.

З висновками місцевого суду про те, що позивачем не пропущено річний строк звернення до суду апеляційний суд повністю погоджується. Стороною відповідача не доведено, що про порушення своїх прав ТОВ «СГ-Транс» в особі керівника ОСОБА_3 дізналось раніше 28 грудня 2020 року.

Доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду суду першої інстанції, який надав їм належну правову оцінку та обґрунтовано їх спростував та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстав для зміни чи скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ-Транс» залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач В.І.Криворотенко

Судді: О.Ю.Кононенко

С.С.Ткачук