Постанова

від 17.01.2023 по справі 640/31634/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/31634/21 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддів Файдюка В.В.,

Суддів Єгорової Н.М.,

Собківа Я.М.,

При секретарі Шепель О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство «Ейвон Косметікс Юкрейн», про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство «Ейвон Косметікс Юкрейн», в якому просило суд визнати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2021 року, про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 66963445, про накладення штрафу від 08 листопада 2021 року - протиправними та скасувати їх.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, адже судовим рішенням по справі № 826/13914/16 зобов`язано Офіс ВПП ДПС подати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 21 753 418 грн. на поточний рахунок підприємства в ГУ ДКСУ у Київській області, водночас, враховуючи відсутність розробленого порядку виконання рішень судів щодо повернення сум надміру сплачених коштів без електронної заяви, спірні постанови державного виконавця є передчасними. Позивач наголосив на тому, що позбавлений можливості виконання рішення суду. На переконання позивача, приймаючи рішення про наявність чи відсутність підстав для застосування штрафу, державний виконавець зобов`язаний не лише встановити сам факт невиконання рішення, а й упевнитися у відсутності поважних причин для його невиконання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у визначеній Законом України «Про виконавче провадження» процедурі; у податкового органу було достатньо часу (понад 1 рік) на добровільне виконання судового рішення; обов`язковість та безумовність виконання рішення суду пов`язується із набранням законної сили рішенням, а не отриманням постанови виконавця про початок виконавчого провадження.

На посилання позивача на неврегульованість порядку повернення суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємству на виконання рішення суду без подання електронної заяви суд зазначив, що вказані питання щодо незрозумілості шляхів виконання рішення суду могли бути вирішені шляхом звернення податкового органу до суду за роз`ясненням рішення суду, чого зроблено не було.

Також судом вказано, що технічні аспекти формулювання рішення суду є зрозумілими, а якщо у податкового органу були питання щодо зрозумілості рішення, такі питання могли бути вирішені через роз`яснення рішення суду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків електронної заяви про таке повернення з необхідними реквізитами, однак, заява платником подана в письмовій формі. Отже, поважність причин невиконання судового рішення полягає в тому що орган ДПС не може вийти за межі свої повноважень, а саме порушити пп. 21.1.1 п.21.1 статті 21 ПК України, згідно якого посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Дочірнє підприємство «Ейвон Косметікс Юкрейн» подало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначило про її безпідставність та просила залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022 та від 12 серпня 2022 року № 573 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги здійснюється в умовах воєнного стану, що суттєво обмежує можливість вирішення справи у строк, встановлений статтею 309 КАС України, колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу в умовах діючого воєнного стану, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25 жовтня 2021 року до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшли постанови від 12 жовтня 2021 року про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 66963445, винесених на підставі виконавчих листів по справі № 826/13914/16 від 07 вересня 2021 року.

30 листопада 2021 року до Міжрегіонального управління ДПС надійшла постанова від 08 листопада 2021 року про накладення штрафу за невиконання рішення по справі № 826/13914/16.

За змістом вказаних постанов, виконавець Гречух Олег Ярославович постановив: відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі № 826/13914/16 від 07. вересня 2021 року; вказано, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів; стягнуто з боржника виконавчий збір та стягнути витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій. Також зазначено, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва набрало законної сили 22 липня 2021 року та не було виконано боржником, за що накладено штраф у розмірі 5100 грн. на користь держави.

Не погоджуючись з вказаними постановами державного виконавця, вважаючи їх протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 статті 13 цього Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження » передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 1, 16 ч.3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідності до п.1 ч.1 статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч.5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, вже під час відкриття виконавчого провадження визначається виконавчий збір.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Положеннями частини 5 вказаної статті визначено виключний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.

У Законі № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (ч.5 статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати).

В останньому випадку йдеться про ч.9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», за якою виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Питання про закінчення виконавчого провадження, та, відповідно, про стягнення виконавчого збору (постанова про стягнення якого є окремим виконавчим документом), державний виконавець вирішує під час виконавчого провадження, якщо з`ясує, що для цього є відповідні підстави.

З огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, з яких виник цей спір, на дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за вказаним виконавчим документом.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року по справі №295/13991/16-а.

Відповідно до ч.1, 2, 3 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом №1404-VІІІ.

Так, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/13914/16 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не вчиненні дій, направлених на повернення ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн» суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в частині 159 561,50 грн. на підставі заяви ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн» від 28 грудня 2015 року № 6642 та листа від 29 березня 2016 року № 1166; зобов`язано відповідача подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 159 561, 50 грн. на поточний рахунок ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн»; у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 826/13914/16 апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн» залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 826/13914/16 касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн» задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано. Прийнято у вказаній частині позовних вимог нове рішення, яким позов Дочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн» задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, що полягає у невчиненні дій, направлених на повернення Дочірньому підприємству «Ейвон Косметікс Юкрейн» суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 21593856,50 грн. (двадцять один мільйон п`ятсот дев`яносто три тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень п`ятдесят копійок) на підставі заяви від 28 грудня 2015 року за №6642 та листа від 29 березня 2016 року за №1166.

Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, подати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 21593856,50 грн. (двадцять один мільйон п`ятсот дев`яносто три тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень п`ятдесят копійок) на поточний рахунок Дочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн» (ЄДРПОУ 24924140, адреса: 08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Харківське шосе, будинок 5; р/р НОМЕР_1 в ПАТ «СІТІБАНК», МФО 300584) в Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Тобто, саме у такому в вигляді та обсязі боржник мав обов`язок виконати вказане рішення суду, без зміни суті та обсягу резолютивної частини рішення суду.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаний спір пов`язаний з некоректним відображенням показників податкових декларацій з податку на прибуток у внутрішніх даних податкових органів та зникненням значної суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток за внутрішніми даними податкових органів. Зокрема, податкова декларація третьої особи за 2013 рік була некоректно відображена в інтегрованій картці, внаслідок чого за даними інтегрованої картки у третьої особи зник понад 21 млн. грн. надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток. Внаслідок такого некоректного обліку в інтегрованій картці даних про суми сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємство було позбавлене можливості використати 21 млн. грн. надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток.

Однак, позиція позивача ґрунтується на тому, що на даний час не розроблено та не затверджено порядок виконання рішень судів щодо повернення надміру сплачених сум без подання електронної заяви, з огляду на що, вважає, що відкриття виконавчого провадження та вчинення інших виконавчих дій є передчасним.

Судом встановлено, що 16 серпня 2021 року третя особа звернулася до Центрального управління з листом № 1407, в якому просила виконати рішення Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 826/13914/16, що набрало законної сили, шляхом подачі висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 21593856,50 грн. на поточний рахунок третьої особи в Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, на що підприємству було надано відповідь, викладену в листі від 15 вересня 2021 року №7401/6/31-00-04-04-01, якою відмовлено в поверненні надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток зважаючи на те, що станом на 15 вересня 2021 року в ІКП з податку на прибуток підприємства обліковується переплата у розмірі 5 134 396,00 грн.

У зв`язку з цим третя особа звернулась до органу примусового виконання судових рішень із відповідною заявою, з огляду на що державним виконавцем було розпочато виконавче провадження № 66963445, в якому третя особа є стягувачем.

Жодних доводів щодо неправомірності відкриття виконавчого провадження №66963445 позивачем ані в позові, ані в апеляційній скарзі не наведено, а судом не встановлено.

Натомість, як вірно зазначено в спірному рішенні, позивач, оскаржуючи постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, жодним чином не мотивує, з чим саме він пов`язує їх протиправність, окрім того, що не погоджується з тим, що рішення суду не виконано без поважних причин. Зазначене, на переконання колегії суддів, не є підставою для задоволення позовних вимог суб`єкта владних повноважень, який не доклав жодних зусиль для виконання судового рішення, що набрало законної сили та відповідно до Конституції України безумовно є обов`язковим до виконання. При цьому, технічні аспекти роботи податкового органу щодо виконання рішення суду не є поважними причинами його невиконання.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку жодних передбачених Законом підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не встановлено.

Крім того, на час винесення оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору відомості про добровільне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на положення, викладені в статті 124 Конституції України, а саме судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 ч.3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового розгляду.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тож суд дійшов висновку, що у державного виконавця були наявні підстави для застосування до позивача штрафу за невиконання боржником виконавчого листа по справі № 826/13914/16 від 07 вересня 2021 року. Посилання позивача на обставини, що зумовлюють неможливість виконання рішення суду відповідно до резолютивної частини,судом відхиляються як необґрунтовані та безпідставні. Водночас, обставин, що підтверджують наявність поважних причин невиконання у повному обсязі рішення суду, під час розгляду даного спору не встановлені.

Відтак колегія суддів вважає, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для скасування оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також про накладення штрафу суд не вбачає.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 17 січня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Н.М. Єгорова

Я.М. Собків