Ухвала

від 18.01.2023 по справі 569/25710/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 569/25710/21

провадження № 61-79ск23

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора відділу у Кам`янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Куртяка Руслана Михайловича, ОСОБА_2 , третя особа - Рівненська міська рада, про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного кадастрового реєстратора відділу у Кам`янка-Бузькому районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області Куртяка Р. М., треті особи: ОСОБА_2 та Рівненська міська рада, про визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Кам`янка-Бузькому районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області Куртяка Р. М. (далі - державний кадастровий реєстратор) щодо державної реєстрації земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з присвоєнням їй кадастрового номера 5610100000:01:059:0348 та скасування кадастрового номера 5610100000:01:059:0348.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Рівненської міської ради від 13 листопада 1997 року № 241 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування» для покійної матері було передано у приватну власність земельні ділянки, площами 1 000 кв. м - для будівництва і обслуговування житлових будинків і споруд та 1 560 кв. м - для ведення особистого підсобного господарства на АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_4 не завершила процес приватизації земельної ділянки, позивач звернулася до державного кадастрового реєстратора, однак надійшло від реєстратора рішення про відмову у внесенні відомостей до Держгеокадастру з підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, перетину із земельною ділянкою 5610100000:01:059:0348, що зареєстрована за ОСОБА_2 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2022 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 , виключивши його зі статусу третьої особи.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 травня 2022 року визнано незаконним рішення державного кадастрового реєстратора Куртяка Р. М. щодо державної реєстрації земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з присвоєнням їй кадастрового номера 5610100000:01:059:0348. Скасовано кадастровий номер 5610100000:01:059:0348.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка 0,0310 га, яка обліковувалася за ОСОБА_4 після її смерті без законних на те підстав відведена безоплатно у власність ОСОБА_2 .

Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 травня 2022 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 не набула права власності на земельну ділянку у порядку статті 125 ЗК України, а тому право власності на земельну ділянку в порядку спадкування до ОСОБА_1 не перейшло.

Позивач у судовому засіданні не довела, що вона зверталася до органів місцевого самоврядування із заявою про приватизацію земельних ділянок, виділених ОСОБА_4 , і органами місцевого самоврядування приймалося рішення про відмову спадкоємцю у завершенні приватизації земельної ділянки у порядку спадкування.

Крім того, позивач не зазначила щодо якої із двох ділянок, виділених ОСОБА_4 , оскаржуване рішення кадастрового реєстратора має відношення і, відповідно, порушує її право на спадкування.

Крім того, державний кадастровий реєстратор є неналежним відповідачем у вказаній справі.

29 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у зазначеній вище справі.

Як підставу для касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року № 6-31цс12, постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року у справі № 635/7079/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що рішенням Рівненської міської ради від 13 листопада 1997 року № 241 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування» ОСОБА_4 передано у приватну власність земельні ділянки: площею 1 000 кв. м - для будівництва і обслуговування житлових будинків і споруд, 1 560 кв. м - для ведення особистого підсобного господарства на АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Спадщину по закону після смерті ОСОБА_4 прийняла позивач, яка є дочкою спадкодавця.

23 вересня 2021 року державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Костюковою О. О. ОСОБА_1 видано свідоцтво на право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 і складається із житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала до державного кадастрового реєстратора відділу № 2 Управління у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області заяву - електронний документ про внесення відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказувала на те, що оскаржуване рішення державного кадастрового реєстратора порушує її право на набуття у власність в порядку спадкування земельної ділянки, яка була виділена її покійній матері ОСОБА_4

13 липня 2021 року із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0979 га, за адресою: АДРЕСА_1 , до державного кадастрового реєстратора звернувся ОСОБА_2 . До заяви було додана технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розроблена ПП «Землевпорядна фірма», електронний документ, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру у відповідності до частини другої статті 26 Закону України «Про землеустрій».

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4616380352021 від 19 липня 2021 року державним кадастровим реєстратором відділу у Кам`янка-Бузькому районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області Куртяк Р. М. присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:059:0348 на площу 0,0979 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348 за адресою: АДРЕСА_1 , сформована із земельної ділянки, яка перебувала у власності ОСОБА_2 , площею 0,0669 га та решти земельної ділянки, яка обліковувалась за ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації Держаної служби з питань геодезії, картографії та кадастру земельна ділянка ОСОБА_2 відведена із земель комунальної власності Рівненської міської ради.

За повідомленням Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради земельна ділянка, яка відводиться ОСОБА_2 , відповідно до Генерального плану забудови міста знаходиться на території існуючої садиби.

25 листопада 2021 рішенням № РВ-4801005372021 державного кадастрового реєстратора Управління у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав того, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа, розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19 (провадження № 61-19598св20).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що державний кадастровий реєстратор є неналежним відповідачем у цій справі, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора необхідно відмовити із зазначеної підстави.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 126/2200/20 (провадження № 61-10017св22).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У постанові від 30 травня 2012 року у справі № 6-31цс12 Верховний Суд України сформулював висновок про те, що пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року № 15-92, який втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», але був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довела, що вона зверталася до органів місцевого самоврядування із заявою про приватизацію земельних ділянок, виділених ОСОБА_4 , і органами місцевого самоврядування приймалося рішення про відмову спадкоємцю у завершенні приватизації земельної ділянки у порядку спадкування.

Крім того, позивач не зазначила щодо якої із двох ділянок, виділених ОСОБА_4 , оскаржуване рішення кадастрового реєстратора має відношення і, відповідно, порушує її право на спадкування.

Посилання в касаційній скарзі на судову практику як на обґрунтування своєї позиції, а саме постанову Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року у справі № 635/7079/18 не підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права у цій справі, оскільки фактичні обставини у цих справах різні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Наведені норми закону та позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваного судового рішення.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора відділу у Кам`янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Куртяка Руслана Михайловича, ОСОБА_2 , третя особа - Рівненська міська рада, про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров