Ухвала

від 13.01.2023 по справі 2-77/2010

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-77/2010

Провадження № 4-с/539/1/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2023 м.Лубни

Лубенськийміськрайоннийсуд Полтавськоїобласті в складі:

головуючого судді Овчаренко О.Л.

за участі секретаря Гусак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лубницивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність в.о. начальника Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дацій Ольги Олександрівни, стягувачі: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Акціонерне товариство «Райффайзен банк», Акціонерне товариство «Комінбанк», заінтересована особа - Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Павелко Р.С. від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність в.о. начальника Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дацій Ольги Олександрівни. В обґрунтування скарги заявник вказав, що у Лубенському відділі державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебували на виконанні п`ять виконавчих проваджень ВП №17122966, ВП №19096356, ВП №19097368, ВП №32945947 та ВП №23161670. У межах цих проваджень постановами від 25.01.2010, 07.05.2010, 08.06.2010 та 07.12.2010 на все належне ОСОБА_1 як боржнику майно було накладено арешти та оголошено заборону на його відчуження. Постановами від 19.04.2012, 18.04.2013 та 30.04.2013 державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачам на підставі ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчі провадження було знищено у 2015 та 2016 роках, однак державний виконавець не зняв арешт з майна. У грудні ОСОБА_1 звернувся до ДВС із заявою про зняття арештів, але їх не було знято з належного йому майна. Тому просить визнати бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дацій О.О., що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного у виконавчих провадженнях ВП №17122966, ВП №19096356, ВП №19097368, ВП №32945947 та ВП №23161670, протиправною; зобов`язати виконуючого обов`язки начальника Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дацій О.О. зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , який накладено в межах цих виконавчих проваджень. В судовому засіданні заявник та його представник присутні не були, у скарзі адвокат Павелко Р.С. просив розгляд справи провести без його та ОСОБА_1 участі. В судовому засіданні в.о. начальника Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дацій О.О. присутня не була. До канцелярії суду надала відзив, у якому просила розглянути справу без участі представника ВДВС та відмовити у задоволенні скарги у зв`язку із безпідставністю. Зазначила, що на виконанні у Лубенському відділі державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) дійсно перебували виконавчі провадження, у яких ОСОБА_1 був боржником. В межах виконання цих проваджень було винесено постанови про накладення арешту на майно боржника. Виконавчі провадження були закінчені державним виконавцем на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції Закону №606-ХІV) у зв`язку із відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення. Виконавчі документи було направлено на адресу стягувачів. Оскільки боржником не було сплачено заборгованість, стягнуту на підставі судових рішень, то і підстав для зняття арешту з майна боржника не було. Виконавчі провадження буди знищені. 22.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до ДВС з заявою про зняття арештів. Йому була надана відповідь про неможливість зняття арештів у відповідності до ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки виконавчі дії проводяться тільки по відкритому виконавчому провадженню. Додатково повідомляє, що у цій відповіді було допущено помилку, а саме підставою завершення виконавчого провадження зазначено п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», хоча правильним є п.2 ч.1 ст.47 цього закону. Представники стягувачів у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник АТ КБ «ПриватБанк» на електронну адресу суду надіслав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та вирішити її на розсуд суду. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 315659401 від 22.11.2022 накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 : 1) зареєстровано 12.02.2010, підстава обтяження постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту, ВП 17122966, 25.01.2010, ВДВС Лубенського МРУЮ, державний виконавець Терещенко Ю.В., об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми звернення стягнення 5929,33 грн.; 2) зареєстровано 12.05.2010, підстава обтяження постанова про відкриття виконавчого провадження, ВП 19097368, 07.05.2010, ВДВС Лубенського МРУЮ, заступник начальника Супрун С.Л., об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми звернення стягнення 66937,28 грн.; 3) зареєстровано - 09.12.2010, підстава обтяження постанова про відкриття виконавчого провадження, ВП 23161670, 07.12.2010, ВДВС Лубенського МРУЮ, заступник начальника Супрун С.Л., об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми звернення стягнення 11845,28 грн.

З відповіді в.о. начальника Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дацій О.О. №17.16/45924 від 05.12.2022 на заяву ОСОБА_1 щодо зняття арешту згідно виконавчих проваджень №19096356, №32945947 вбачається, що «згідно даних ЄДРВП відносно ОСОБА_1 у відділі перебували наступні виконавчі провадження:

ВП №19096356 з виконання виконавчого листа №2-77/10 від 02.03.2010, виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк» Фінанси та кредит» в особі філії «Полтавське регіональне управління» ВАТ Банк «Фінанси та кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 66155,72 грн., понесених судових витрат в розмірі 661,56 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, а всього 66937,28 грн. 07.05.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладення арешту на майно.

29.12.2011 виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

ВП №32945947 з виконання виконавчого листа №2-77/10 від 02.03.2010, виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк» Фінанси та кредит» в особі філії «Полтавське регіональне управління» ВАТ Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 66155,72 грн., понесених судових витрат в розмірі 661,56 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, а всього 66937,28 грн. 08.06.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

06.09.2012 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

30.04.2013 виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

ВП №19097368 з виконання виконавчого листа №2-77/10 від 02.03.2010, виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк» Фінанси та кредит» в особі філії «Полтавське регіональне управління» ВАТ Банк «Фінанси та кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 66155,72 грн., понесених судових витрат в розмірі 661,56 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, а всього 66937,28 грн.

07.05.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладення арешту на майно.

18.04.2013 виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

ВП №17122966 з виконання виконавчого листа №2-1938 від 15.01.2010, виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 5929,33 грн. заборгованості, яка складається станом на 24.08.2009 з заборгованості за кредитом 5263,04 грн., 145,85 грн. заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом, 250,00 грн. штрафу (фіксована частина), 270,44 штрафу (процентна складова).

25.01.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладення арешту на майно.

19.04.2012 виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

ВП №23161670 з виконання судового наказу №2-н-63/10 від 25.02.2010, виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції заборгованості за кредитним договором в сумі 11756,49 грн., судового збору 58,79 грн. та ІТЗ в розмірі 30,00 грн., а всього 11845,28 грн.

07.12.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладення арешту на майно.

18.04.2012 виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали виконавчих проваджень знищені у зв`язку з закінченням терміну зберігання, згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення.»

З відзиву на скаргу вбачається, що у відповіді на звернення ОСОБА_1 було допущено помилку, а саме підставою завершення виконавчого провадження зазначено п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» замість вірного - п.2 ч.1 ст.47 цього закону.

Звернувшись зі скаргою до суду представник заявника посилається на те, що виконавчі провадження було знищено, однак державний виконавець не зняв арешт з майна. На його звернення до ВДВС арешти з належного йому майна знято не було.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 129-1 Конституції Українисудові рішення є обов`язковими до виконання.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені уЗаконі України «Про виконавче провадження».

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 статті 1Закону України«Про виконавчепровадження» від21.04.1999№606-XIV,діючого на час повернення виконавчих документів стягувачу, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За приписами ч. 5 ст. 47 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону.

Відповідно дост. 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч. 1 цієї статті випадках. При цьому, даною нормою не передбачено такого випадку закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий лист повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Згідно з частинами першою та другою статті 50 наведеного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У відповідності до частин третьої - п`ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності

суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Аналіз наведених положень приводить до висновку, що у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першоїстатті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2011-2013 років), виконавче провадження не є закінченим. До того ж, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, державному виконавцю і не надано право на зняття арешту з майна боржника.

Аналогічна позиція висвітлена у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г, зазначено, що «державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 263/1468/17 (провадження № 61-31540св18) зазначено, що «у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09 (провадження № 61-22895св19) вказано, що «частинами першою та другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Отже, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, оскільки відповідно до положень статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим». При цьому державним виконавцем винесено постанову не про закінчення виконавчого провадження (стаття 49 наведеного вище Закону), а про повернення виконавчого листа стягувачу (стаття 47 вказаного Закону), а не суду».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що «згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»від21.04.1999№606-XIV (в редакції 2011-2013 р.р.) виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»(зняття арешту, накладеного на майно боржника).

Судом встановлено, що державним виконавцем виконавчі листи, у яких ОСОБА_1 виступав боржником, повернуті стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від21.04.1999№606-XIV.

За таких обставин, державний виконавець,повертаючи виконавчі документи стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, не мав як обов`язку, так і права зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 . Чинним Законом України «Про виконавче провадження» посадові особи державної виконавчої служби не наділені ані правом, ані обов`язком на зняття арешту, накладеного у виконавчому провадженні, виконавчий документ у якому був повернутий стягувачу і яке є знищеним. Відповідно відсутні підстави вважати, що в.о. начальника Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дацій О.О. було допущено бездіяльність в частині незняття арешту з майна заявника. Тому суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги належить відмовити. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 452 ЦПК України, суд не знаходить у цій справі документально підтверджених судових витрат, які підлягають розподілу. Керуючись статтями 258, 260, 261, 353-354, 450-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність в.о. начальника Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дацій Ольги Олександрівни.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Повний текст ухвали складений 18.01.2023.

Суддя О.Л. Овчаренко