Постанова

від 10.01.2023 по справі 404/348/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

10 січня 2023 року м. Кропивницький

справа № 404/348/20

провадження № 22-ц/4809/101/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М.,Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Гончар В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кропивницької міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Правник», приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Зубко Оксана Петрівна,

розглянувши увідкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 червня 2022 року, у складі судді Іванової Н.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кропивницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Правник», приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Зубко Оксана Петрівна, про визнання недійсним та скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло та визнання недійсним договору дарування.

В обґрунтування позову посилався нате,що відповідно до рішення Виконкому міської ради народних депутатів від 06 січня 1983 року №67 ОСОБА_4 та членам сім`ї: дружині ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , сину ОСОБА_6 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , видано ордер від 02 лютого 1983 року №68 на право заняття 3-х кімнат в квартирі АДРЕСА_1 . Вказано, що в даній квартирі позивач проживав та був зареєстрований з народження разом з матір`ю ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Державна реєстрація права власності на вказану квартиру не проводилась.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 травня 2018 року було визнано його, ОСОБА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 . Судовий розгляд зазначеної цивільної справи відбувся без його участі, про дату, час і місце судового засідання з розгляду даної цивільної справи він не був належним чином повідомлений. При цьому Кіровським районним судом м. Кіровограда не було належним чином досліджено, що він постійно спілкувався з дідом ОСОБА_4 - позивачем по зазначеній цивільній справі, що його особисті речі знаходяться в квартирі АДРЕСА_3 , що його дружина - ОСОБА_2 свідомо, умисно не повідомили його про розгляд даної цивільної справи. 26 червня 2019 року він звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року. Проте, на день відкриття апеляційного провадження, ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивач по вказаній справі - ОСОБА_4 помер. Під час розгляду його апеляційної скарги Кропивницьким апеляційним судом було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2019 року, де було отримано актуальну інформацію щодо права власності, зокрема, що власником квартири по АДРЕСА_3 , уже є ОСОБА_2 , відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48444460 від 30 серпня 2019 року, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 14 серпня 2019 року. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року було скасовано рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року про визнання відповідача ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, та закрито провадження у справі. 13 грудня 2019 року до Міської ради м. Кропивницького було направлено адвокатський запит щодо надання копії рішення органу приватизації міської ради м. Кропивницького та копії свідоцтва про право власності на квартиру, розташовану по АДРЕСА_3 . 19 грудня 2019 року надійшла відповідь за №6293/170524 на адвокатський запит та надано копію свідоцтва про право власності від 14 серпня 2019 року, виданого міською радою м. Кропивницького на ім`я ОСОБА_2 та копію рішення органу приватизації міської ради м. Кропивницького від 14 серпня 2019 року №52397. Вказане рішення органу приватизації було ухвалене на підставі заяви наймача помешкання - ОСОБА_2 , тоді як станом на дату видачі свідоцтва про право власності та ухвалення рішення органу приватизації 14 серпня 2019 року основний наймач житла - ОСОБА_4 , який отримував ордер від 02 лютого 1983 року №68 на сім`ю з трьох осіб (дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_10 та дочка ОСОБА_7 ) був живий, а помер він ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, 09 січня 2020 року він отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на спірну квартиру на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору дарування серії та номер: 3998, виданого 21 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького нотаріального округу Зубко О.П. При цьому на виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказував, що ОСОБА_2 приватизувала спірну квартиру на своє ім`я за життя наймача житлового приміщення ОСОБА_4 та під час розгляду Кропивницьким апеляційним судом апеляційної скарги на рішення Кіровського райсуду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року, в подальшому після прийняття Кропивницьким апеляційним судом постанови від 12 грудня 2019 року, якою скасовано рішення Кіровського райсуду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року, подарувала 22 грудня 2019 року спірну квартиру своїй онуці ОСОБА_3 .

Вказував, що відповідач ОСОБА_2 на час видачі ОСОБА_4 ордеру на отримання спірної квартири не була членом сім`ї наймача, оскільки шлюб між ними був зареєстрований після смерті його першої дружини - ОСОБА_5 .

Вважав, що ОСОБА_2 особисто звернулась до органу приватизації, оминувши квартиронаймача ОСОБА_4 та відповідно орган приватизації міської ради м. Кропивницького ухвалив рішення та видав свідоцтво про право власності лише ОСОБА_2 , чим були порушені його законні права та інтереси, як члена сім`ї ОСОБА_4 .

Посилаючись назазначені обставинипросив суд визнати недійсним та скасувати рішення органу приватизації - Міської ради м. Кропивницького від 14 серпня 2019 року №52397 щодо приватизації на ім`я ОСОБА_2 квартири, розташованої по АДРЕСА_3 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 14 серпня 2019 року, видане Міською радою м. Кропивницького на ім`я ОСОБА_2 на квартиру, розташовану по АДРЕСА_3 ; визнати недійсним договір дарування серії та номер 3998 від 21 грудня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.П.

Рішенням Кіровськогорайонного судуміста Кіровоградавід 29червня 2022рокуу задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

ОСОБА_2 в інтересах якої дії адвокатка Нофенко Ю.В., направила до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 червня 2022 року залишити без змін (т.3 а.с.107-115).

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_11 підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокатка Нофенко Ю.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачі ОСОБА_3 , Кропивницька міська рада, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у судове засідання своїх представників не направили. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.П. просила суд розглянути справу без її участі (т.3 а.с.116-117). Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності відповідачів та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 02 лютого 1983 року на підставі рішення Виконкому міської Ради народних депутатів від 06 січня 1983 року №67 ОСОБА_4 видано ордер №68 на право зайняття 3-х кімнат загальною житловою прощею 38,05 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 . До складу сім`ї згідно вказаного ордера входило чотири особи, а саме ОСОБА_5 дружина, ОСОБА_6 син, ОСОБА_7 дочка (т.1 а.с.16).

Відповідно до архівної довідки, виданої Державним архівом Кіровоградської області 07 липня 2016 року за №51/01-25, у документах архівного фонду «Кіровоградська міська рада та її виконавчий комітет» у протоколах засідань виконкому за 1983 рік (протокол від 06 січня №1) рішенням №67, ОСОБА_4 надано 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_4 (т.1 а.с.23).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 дружина квартиронаймача, померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер син квартиронаймача - ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_4 дочка квартиронаймача ОСОБА_12 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (т.1 а.с.20).

22 жовтня 1986 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_13 , про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 (т.1 а.с.104).

22 листопада 1986 року ОСОБА_14 та ОСОБА_15 уклали шлюб, актовий запис 2793. Про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 14 листопада 2019 року №00024554941 (т.1 а.с.22). Від шлюбу народився позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (т.1 а.с.15).

Отже, судом першої інстанції встановлено, що позивач з народження був прописаний разом з матір`ю ОСОБА_16 та дідом ОСОБА_4 у спірній квартирі АДРЕСА_5 (адреса починаючи з 1983 року неодноразово змінювалася), остання адреса: АДРЕСА_6 , та був прописаний за вказаною адресою по досягненню 16 років та отриманням 20 жовтня 2004 року паспорту, що підтверджується відповідною відміткою (т.1 а.с.14).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 1999 року за ОСОБА_2 визнано право користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_2 та зобов`язано паспортний відділ Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області прописати її в цій квартирі (т.1 а.с.152).

У подальшому рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року по цивільній справі № 404/7203/17 за позовом ОСОБА_4 визнано таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_7 (т.1 а.с.27-28).

31 липня 2018 року на підставі зазначеного рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання (т.1 а.с.14).

14 серпня 2019 року ОСОБА_2 подала заяву до органу приватизації про оформлення передачі в приватну власність спірної квартири, до якої було додано довідку про склад сім`ї та займані приміщення; документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного фонду; копію паспортів, кодів, свідоцтв про народження; копія технічного паспорту та ордеру; копію рішення, на підставі якого видавався ордер; відмову від участі у приватизації ОСОБА_4 (т.1 а.с.99-126).

Як убачається з довідки про склад сім`ї, виданої КП «Житлово-Експлуатаційна організація №4» міської ради міста Кропивницького 14 серпня 2019 року, у квартирі АДРЕСА_7 постійно мешкають ОСОБА_4 , 1938 року народження, дата реєстрації: ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_2 , 1944 року народження, зареєстрована з 30 квітня 1999 року (т.1 а.с.101).

Відповідно до копії заяви від 14 серпня 2019 року ОСОБА_4 відмовився від права приватизації частки квартири АДРЕСА_7 , на користь дружини - ОСОБА_2 (т.1 а.с.102).

14 серпня 2019 року Міська рада м. Кропивницького прийняла рішення №52397 про задоволення заяви ОСОБА_2 щодо приватизації квартири та видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_7 (т.1 а.с.25, 26, 66, 67).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 (т.1 а.с.17).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року по справі №404/7203/17, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 21 січня 2021 року, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право на користування житлом, скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво. Під час розгляду вказаної справи колегію суддів була встановлено відсутність належних доказів в матеріалах справи щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду справи. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не з`ясував причин довготривалої відсутності відповідача і мотивувальна частина рішення суду не містить жодних висновків з цього питання (т.1 а.с.29-32, т.2 а.с.174-178).

На виконання зазначеного вище судового рішення ОСОБА_1 було повторно зареєстровано у квартирі АДРЕСА_7 (т.1 а.с.14 зворот).

У той же час 21 грудня 2019 року ОСОБА_2 уклала договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.П. за реєстровим №3998, за умовами якого передала безоплатно онуці ОСОБА_3 у власність квартиру АДРЕСА_7 (т.1 а.с.121-122).

У матеріалах справи містяться дві суперечливі довідки про склад сім`ї, а саме з довідки про склад сім`ї, виданої КП «ЖЕО №4» Міської ради міста Кропивницького 03 березня 2020 року ОСОБА_3 , убачається, що вона зареєстрована по АДРЕСА_3 у складі сім`ї з 4-х осіб: ОСОБА_3 (власник), ОСОБА_17 (дочка), ОСОБА_2 (баба), ОСОБА_1 (невідомо) (т.1 а.с.125).

Відповідно до довідки про склад сім`ї КП «ЖЕО №4» Міської ради міста Кропивницького від 12 березня 2020 року, виданої ОСОБА_3 , по АДРЕСА_3 зареєстровано три особи: ОСОБА_3 (власник), ОСОБА_17 (дочка), ОСОБА_2 (баба) (т.1 а.с.126).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що приватизація спірної квартири відбулася у законний спосіб, позивачем право на приватизацію квартири не доведено, рішення органу приватизації від 14.08.2019 №52397 є виконаним, свідоцтво про право власності суд вважає законним, обраний позивачем спосіб захисту про визнання недійсним договору дарування є неефективним та таким, що не відповідає завданням цивільного судочинства, оскільки не зумовить бажаних для нього наслідків - повернення квартири.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.

Статтею 47 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертоюстатті 9 ЖК Україниніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71ЖК УкраїнськоїРСР встановлюєзагальніправила збереженняжилого приміщенняза тимчасововідсутніми громадянами.За змістомцієї статтіпри тимчасовійвідсутності наймачаабо членівйого сім`їза нимизберігається жилеприміщення протягомшести місяців.Якщо наймач абочлени йогосім`ї буливідсутні зповажних причинпонад шістьмісяців,цей строкза заявоювідсутнього можебути продовженонаймодавцем, а в разі спору - судом.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, провадження № 61- 23089св19 Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів. Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції були допитані свідки, зокрема ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , яка у судовому засіданні 06 травня 2021 року пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є її звідними братом та сестрою. Вказала, що з відповідачами не спілкується. У 2003 році її забрав до себе батько, а брат ОСОБА_20 залишився проживати у спірній квартирі. В 17 років позивач став проживати з дівчиною. Бабуся налаштовувала дідуся проти нього. Коли дід захворів, ОСОБА_20 його відвідував, допомагав перевертати, купував ліки. Останній раз бачила діда за дня 4 до смерті, він був у жахливому стані: пролежні, нічого не усвідомлював, тому не міг підписати документи по приватизації. В серпні, коли відбулася приватизація, нікого не впізнавав, не рухався. Речі позивача знаходились у квартирі в коморі. Коли дід помер бабуся позбавилась від речей діда, там були і речі ОСОБА_20 . Вказала, що позивач намагався потрапити до квартири, але бабуся його не пустила. Про перешкоди дізналася зі слів брата (т.2 а.с.206-207).

Кропивницький апеляційний суд у постанові від 12 грудня 2019 року по справі №404/7203/17 зазначив про те, що суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 не проживає у квартирі за місцем реєстрації з 15 червня 2006 року, проте не з`ясував причин довготривалої відсутності відповідача, а мотивувальна частина рішення суду не містить жодних висновків з цього питання.

Частиною 4 статті 82 ЦПК визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні по цій справі позивач пояснив, що, дійсно, певний час у спірній квартирі не проживав, оскільки після укладення ним шлюбу ОСОБА_2 створювались такі умови, за яких спільне проживання у квартирі було неможливе, тому певний час він разом із дружиною проживав у її батьків, деякий час працював за кордоном. Однак іншого житла він не має, у цій квартирі проживав із народження та був зареєстрований разом із матір`ю, яка була зазначена в ордері на отримання спірної квартири, як член сім`ї ОСОБА_4 , там знаходились його особисті речі.

Про те, що позивач приходив до спірної квартири та спілкувався з дідом - ОСОБА_4 підтвердили свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

Отже, існування між учасниками справи неприязних стосунків, які були перешкодою для користування позивачем спірною квартирою, вказує на те, що позивач не проживав у спірній квартирі понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки з об`єктивних причин.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №753/22141/19 (провадження №61- 19824св21).

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що за позивачем не збереглося право на житло у спірній квартирі не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, на думку колегії суддів, позивачем надані суду належні докази того, що до приватизації йому чинилися перешкоди у користуванні квартирою.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Згідно з пунктом 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року №56 (далі по тексту Положення), передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , як особа, яка була зареєстрована і фактично не втратила право користування спірною квартирою, просив визнати незаконним та скасувати рішення органу приватизації Міської ради м. Кропивницького від 14 серпня 2019 року № 52397 щодо приватизації ОСОБА_2 квартири, розташованої по АДРЕСА_3 , одноособово.

Судом встановлено, що 14 серпня 2019 року ОСОБА_2 була подана заява до органу приватизації із доданими документами на приватизацію спірної квартири, у тому числі з рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою, яке у подальшому була скасовано судом апеляційної інстанції, провадження у справі закрито (т.1 а.с.99-115).

Помилковим є висновок місцевого суду, що рішення органу приватизації від 14 серпня 2019 року №52397 є виконаним видачею Міською радою м. Кропивницького на його підставі відповідного свідоцтва про право власності від 14 серпня 2019 року, та є законним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що приватизація спірної квартири проведена з порушенням вимог ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пункту 5 Положення, на підставі скасованого судового рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що має наслідком визнання приватизації, здійсненої органом приватизації 14 серпня 2019 року, незаконною. Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що є підстави для визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації Міської ради м. Кропивницького від 14 серпня 2019 року №52397 і такий спосіб захисту є ефективним, таким, що відновить порушене право позивача, оскільки в інший спосіб відновити порушене право позивача буде неможливо.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на підставі рішення від 14 серпня 2019 року №52397, апеляційний суд вважає необхідним надання йому оцінки та визнання незаконним, оскільки ОСОБА_1 був зареєстрований у спірній квартирі, тобто на момент вирішення питання приватизації не усі особи були залучені учасниками. Тобто, позивач, за яким зберігається право на житло щодо спірної квартири, письмової згоди на приватизацію спірної квартири ОСОБА_2 не надавав.

Виходячи із вказаного, у похідному порядку підлягає визнанню недійсним та скасуванню свідоцтво про право власності від 14 серпня 2019 року, видане Міською радою м. Кропивницького на ім`я ОСОБА_2 на квартиру, розташовану по АДРЕСА_3 ,

Крім того, враховуючи те, що дарування спірної квартири проведено з порушенням вимог ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР, підлягає також визнанню недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21 грудня 2019 року, зареєстрований у реєстрі за номером 3998, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.П., оскільки як приватизація, так і дарування спірної квартири обмежують та створюють перешкоди ОСОБА_1 у праві користування нею.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного суду, викладеного у постанові від 04 грудня 2019 у справі №917/1739/17 суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, провадження №12-15гс19). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц, провадження № 61-18064св18. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання недійсним договору дарування є неефективним та таким, що не відповідає завданням цивільного судочинства, оскільки не зумовить бажаних для нього наслідків - повернення квартири.

Для вирішення питання про те, який спосіб захисту прав позивача є ефективним необхідно визначити критерії для розмежування віндикаційного та негаторного позовів.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є Фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно Фактично володіє ним майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є Фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним наявність або критерієм відсутність для розмежування віндикаційного та особа права володіння майном на негаторного момент позовів є права володіння майном на момент звернення позовом до суду. Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/ 16-ц.

У пункті 72 Постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц зазначено, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження N3 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Оскільки ОСОБА_1 не був титульнимвласником спірногомайна,а томуі витребуватийого зчужого незаконноговолодіння неможе.Отже,вимога провизнання договорударування спірноїквартири,який відбувсяна підставівиданого органомприватизації ОСОБА_2 свідоцтва проправо власності,що визнаєтьсясудом недійснимта скасовується,та враховуючите,що такийпозов єнегаторним,є належнимта ефективнимспособом захисту, оскільки інший спосіб для відновлення порушених прав у позивача відсутній.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового вішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Тому вимога позивача про визнання рішення органу приватизації незаконним, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та вимога про визнання договору дарування недійсним, ураховуючи вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» та внесення цим Законом змін до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на думку колегії суддів, є ефективним та належним способом захисту.

Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, які було сплачено за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги по справі у загальному розмірі 4204 грн, по 1401, 33 грн з кожного.

Керуючись ст. ст.367,374,376,382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 червня 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення органу приватизації Міської ради м. Кропивницького № 52397 від 14 серпня 2019 року щодо приватизації на ім`я ОСОБА_2 квартири, розташованої по АДРЕСА_3 .

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 14 серпня 2019 року, видане Міською радою м. Кропивницького на ім`я ОСОБА_2 на квартиру, розташовану по АДРЕСА_3 .

Визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21 грудня 2019 року, зареєстрований у реєстрі за номером 3998, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.П.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ), Кропивницької міської ради (м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, буд.41) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_9 ) судові витрати у розмірі по 1401 (одній тисячі чотириста одній) грн 33 коп з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 січня 2023 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І. Мурашко