Постанова

від 18.01.2023 по справі 910/5501/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р. Справа№ 910/5501/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Семенчук М.А.

від позивача - Дем`яненко С.О.,

від відповідача-1 - не з`явився,

від відповідача-2 - не з`явився,

від відповідача-3 - не з`явився,

від третьої особи - Мальований В.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника Генерального прокурора

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 (повний текст рішення складено 01.08.2022)

у справі № 910/5501/21 (суддя Нечай О.В.)

За позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави

в особі Київської міської ради

до:

1. Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"

про скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації прав та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу", Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації" про:

- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. від 29.12.2018 №44917621 про державну реєстрацію прав на нежитлову будівлю загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп";

- скасування державної реєстрації прав на нежитлову будівлю загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г- 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" від 29.12.2018 № 44917621, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В.;

- визнання за Київською міською радою права власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві.

В обґрунтування позову прокурор вказує, що з огляду на відсутність у відповідачів 2, 3 правовстановлюючих документів на земельну ділянку по вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві, а також дозволу на будівництво, нежитлова будівля загальною площею 885,5 кв. м. є самочинним будівництвом, відтак державна реєстрація права власності на вказане нерухоме майно є незаконною, оскільки її було проведено за відсутності документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом нерухомості. Враховуючи ту обставину, що об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці по вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві, є самочинним будівництвом, на підставі ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, прокурор просить суд визнати за позивачем право власності на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано Рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. від 29.12.2018 року №44917621 про державну реєстрацію прав на нежитлову будівлю загальною площею 885, кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп". Скасувано державну реєстрацію прав на нежитлову будівлю загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г- 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" від 29.12.2018 № 44917621, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В. 4.

В іншій частині позову відмовлено.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу", Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації" на користь Офісу Генерального прокурора по 1 513 грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору та по 6 180 грн. 44 коп. витрат пов`язаних з перекладом документів. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 36 316,02 грн. та витрати, пов`язані з перекладом документів, в розмірі 9 270,67 грн. покладено на Офіс Генерального прокурора.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Поверхность-СК", всупереч вимогам чинного законодавства, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування, договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, здійснило незаконне будівництво нежитлової будівлі на вул. Юрія Іллєнка, 42 у місті Києві, а тому враховуючи, що Київська міська рада не укладала жодних правочинів ані з ТОВ "Поверхность-СК", ані з ТОВ "Балтик Спорт Медіа Гроуп" щодо надання в користування земельної ділянки площею 113 969,63 кв.м (код ділянки 91:105:0027) на вул. Юрія Іллєнка, 42 у місті Києві, у останніх не було підстав для її забудови. З огляду на те, що нежитлова будівля збудована на спірній земельній ділянці, що не була належним чином відведена відповідачу-3 для цієї мети, без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проєкту, без введення спірного об`єкту нерухомості в експлуатацію, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 376 ЦК України право власності у відповідача-3 або інших осіб на нежитлову будівлю не виникло. Так само судом першої інстанції визначено, що відповідач-2 не міг набути право власності на спірний об`єкт, оскільки його збудовано самочинно. В той же час, щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником (користувачем) земельної ділянки, місцевий господарський суд зазначив, що власник (користувач) земельної ділянки до звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно має провести технічне обстеження такого об`єкта з метою можливості його надійної та безпечної експлуатації.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийняте з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду, викладених в рішенні, встановленим обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що з матеріалів справи вбачається, що щодо нежитлової будівлі загальною площею 885,5 кв. м на вул. Юрія Ілленка, 42, у м. Києві було проведено технічну інвентаризацію, за результатами якої складено технічний паспорт від 28.12.2018 року. Крім того скаржник зазначає, що проведення власником земельної ділянки технічної інвентаризації об`єкта самочинного будівництва до звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно є неможливим. Також скаржник наголошує, що Київська міська рада не могла забезпечити проведення технічної інвентаризації об`єкта самочинного будівництва, право власності на який зареєстровано за ТОВ «Балтик Спорт Медіа Гроуп», оскільки такі дії (обмірювання об`єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об`єму), з огляду на презумпцію права власності товариства на це майно, могли б свідчити про втручання у право власності юридичної особи. В той же час, прокурор звертає увагу, що галузеві нормативно-правові акти передбачають можливість прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об`єктів, на які визнано право власності за рішенням суду. При цьому на думку прокурора норми ст. 376 ЦК України не містять застереження про те, що право власності на самочинно збудоване майно може бути визнане судом за власником земельної ділянки виключно у випадку можливості надійної та безпечної експлуатації згаданого майна. Й наостанок скаржник звертає увагу, що оскільки знесення об`єкта самочинного будівництва с крайньою мірою за наявності в законодавстві механізму визнання права власності на такий об`єкт за власником ділянки, то саме визнання права власності є належним та ефективним способом захисту прав громади у спірних правовідносинах.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5501/21.

12.09.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5501/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 року, розгляд справи призначено на 02.11.2022 року.

26.09.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп", відповідача-2 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

07.10.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Заступника Генерального прокурора надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

19.10.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", третьої особи у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

02.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп", відповідача-2 у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника.

02.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Заступника Генерального прокурора надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 року розгляд справи відкладено на 07.12.2022 року.

05.12.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп", відповідача-2 у справі, надійшла відповідь на пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 року розгляд справи відкладено на 18.01.2023 року.

В судове засідання 18.01.2023 року з`явились прокурор у справі, представники позивача та третьої особи. Представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 не з`явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином. Прокурор у справі надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник позивача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду. Представник третьої особи надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також повторну неявку сторін в судове засідання, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельна ділянка площею 113 969,63 кв.м. (код ділянки 91:105:0027) на вул. Юрія Іллєнка, 42 внесена до Міського земельного кадастру та обліковується за Акціонерним товариством "Національна суспільна телерадіокомпанія України".

Відомості про право власності (користування) на зазначену земельну ділянку не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру.

Прокурор зазначає, що на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист Державної аудиторської служби України № 02-17/14-2020 від 11.01.2020 року, яким поінформовано, що під час здійснення державного фінансового аудиту діяльності Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (в подальшому змінено назву на Акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України") виявлено факт прийняття управлінських рішень, які можуть призвести до незаконного захоплення та/або відчуження земельних ділянок, які перебувають у користуванні АТ "НСТУ", зокрема встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розміщена будівля офісного приміщення загальною площею 885,5 кв.м., яка не обліковується на балансі АТ "НСТУ", натомість відносно якої було проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп". (т.1, а.с. 25-28).

З матеріалів справи вбачається, що 08.01.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації" отримало згоду Київського міського голови за № Д-3723 на розроблення документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки площею 0,898 га за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42 для будівництва та експлуатації засобів зв`язку. (т.1, а.с. 80).

Докази затвердження технічної документації та укладення договору оренди земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №0570202/2-3679 від 21.02.2020 року рішення щодо передання вказаної земельної ділянки фізичним або юридичним особам у власність (користування) Київська міська рада не приймала. (т.1, а.с. 31-32).

Також, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі № 073-8463 від 15.10.2020 року повідомив, що Департамент не реєстрував та не видавав документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за вказаною адресою. (т.1, а.с. 77).

В матеріалах справи також наявні підрядні договори, які ТОВ "Поверхность-Супутникові комунікації", починаючи з березня 2007 року укладало, а саме № 12с від 21.03.2007 року, № 18с від 18.04.2007 року, № 19с від 20.04.2007 року, № 26с від 12.06.2007 року, № 4с/210408/1 від 21.04.2008 року та № 15с від 25.12.2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "САВ ЛТД", № 11-06 від 11.07.2007 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Метис - ЗИО", № 10/5 від 16.10.2007 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Максикал", № 25-СМ-01 від 23.10.2007 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Контракт", № 239-01-ЕМ-08 від 10.12.2007 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ве енд Аш Електрик", предметом яких було виконання будівельних робіт на об`єкті, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42. (т.1, а.с. 81-115).

В подальшому, 18.11.2018 року між Компанією "Бліз Менеджмент Лімітед" (BLISS MANAGEMENT LIMITED) та ТОВ "Балтик Спорт Медіа Гроуп" (Baltic Sport Media Group) було укладено договір, за яким останнє набуло право власності на об`єкт незавершеного будівництва, який включає будівельні матеріали, конструктивні елементи, монтажні роботи, який розташований по вул. Мельникова 42, м. Київ, Україна (п. 1 Договору). (т.3, а.с. 10-11).

Згідно з п. 2 цього Договору об`єкт загальною площею 885,5 кв.м включає у себе приміщення А площею 749,8 кв.м, технічне приміщення Б площею 65,9 кв.м, електрощитову В площею 59,5 кв.м, приміщення пропускного пункту Г площею 10,3 кв.м.

В подальшому, 26.12.2018 року ТОВ "Балтик Спорт Медіа Гроуп" уклало договір з ТОВ "БТІ-ЄВРОФАСП" про надання послуг з проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорту (т.3, а.с. 15-16), на виконання умов якого в той же день було виготовлено технічний паспорт від 28.12.2018 року № 2018-130 на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42 та, як додаток до технічного паспорта, надано довідку від 28.12.2018 року. (т.3, а.с. 17-31).

Доказів проведення будівельних робіт в період з 18.11.2018 року (дати укладання договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва) до 28.12.2018 року (дата виготовлення технічного паспорта на об`єкт незавершеного будівництва) матеріали справи не містять.

На підставі вказаної довідки державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В. було прийнято рішення від 29.12.2018 року № 44917621 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким зареєстровано право власності ТОВ "Балтик Спорт Медіа Гроуп" на нежитлову будівлю загальною площею 885,5 кв.м (літ. А - 749,8 кв.м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв.м; електрощитова, ліг. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв.м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві. (т.1, а.с. 128).

В подальшому, 02.07.2019 року ТОВ "Балтик Спорт Медіа Гроуп" звернулось до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовного розміру 0,9 га за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 42 в оренду. (т.3, а.с. 33).

29.10.2019 року ТОВ "Балтик Спорт Медіа Гроуп" надіслало до Київської міської ради лист з проханням внести зміни до клопотання в частині зменшення площі бажаної земельної ділянки з 0,9 га на 0,33 га, а також щодо виду користування - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель для цілей зв`язку. (т.3, а.с. 34).

06.07.2021 року ТОВ "Балтик Спорт Медіа Гроуп" повторно звернулось до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовного розміру 0,33 га за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 42 в оренду. (т.3, а.с. 38-39).

Доказів розгляду зазначених клопотань матеріали справи не містять.

Отже, спір у даній справі на думку прокурора виник у зв`язку з тим, що нежитлова будівля загальною площею 885,5 кв.м. по вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві є самочинним будівництвом, а відтак державна реєстрація права власності на вказане нерухоме майно є незаконною, оскільки її було проведено за відсутності документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом нерухомості. При цьому позивачем, як уповноваженим органом, не вжито жодних заходів щодо поновлення інтересів територіальної громади м. Києва, що призводить до негативних наслідків у вигляді незаконного заволодіння юридичними особами комунальним майном, у зв`язку з чим прокурор, на підставі ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, просив суд першої інстанції визнати за позивачем право власності на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення встановив відсутність документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а відтак державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп", проведену державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В. 29.12.2018 року (індексний номер 44917621), здійснено за відсутності документів, необхідних для її проведення, перелік яких наведено у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що є підставою для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та держаної реєстрації речового права.

Щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником (користувачем) земельної ділянки місцевий господарський суд зазначив, що власник (користувач) земельної ділянки до звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно має провести технічне обстеження такого об`єкта з метою можливості його надійної та безпечної експлуатації. Тобто, суд першої інстанції вказав, що однією з підстав для реєстрації права власності на об`єкт нерухомості є подання документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Звертаючись з апеляційною скаргою, прокурор не погоджується з рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів здійснює перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 року у справі №910/5501/21 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме щодо вимоги про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником (користувачем) земельної ділянки.

Відповідно до частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 (набуття права власності на безхазяйну річ) і 376 (самочинне будівництво). У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (зокрема, постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17).

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

При цьому в ч. 6 статті 376 ЦК України закріплено право особи, яка здійснила самочинне будівництво, на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Під час вирішення спорів щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка здійснила будівництво, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питанням узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання (постанова від 10.06.2021 року у справі № 640/10719/17).

Однак такий підхід не може бути застосований до правовідносин із визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки (ч. 5 ст. 376 ЦК України), оскільки вони мають свої особливості.

Так, за загальним правилом, будівництво об`єктів нерухомості та набуття на них речових прав здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання вихідних даних; розроблення проектної документації та її затвердження; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Вказаний порядок підлягає застосуванню у випадку введення в експлуатацію з подальшою реєстрацією права власності на майно за особою, яка здійснила таке будівництво.

Проте дотримання зазначеного порядку власником земельної ділянки, на якій третьою особою здійснено самочинне будівництво, є неможливим з огляду на відсутність фізичного доступу до приміщень та отримання технічних характеристик об`єкта.

При цьому, незважаючи на те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво не є власником чи користувачем земельної ділянки, вона залишається власником будівельних матеріалів, з яких такий об`єкт збудований, що виключає можливість вчинення іншими особами будь-яких дій щодо такого об`єкта.

Слід зауважити, що галузеві нормативно-правові акти передбачають можливість прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об`єктів, на які визнано право власності за рішенням суду.

Так, відповідно до ч. 16 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» присвоєння адреси самочинно збудованим об`єктам, на які визнано право власності за рішенням суду, та об`єктам, визначеним п. 9 розд. V «Прикінцеві положення» цього Закону, здійснюється відповідно до ч. ч. 4, 5, 7-10 ст. 26-5 цього Закону після прийняття в експлуатацію таких об`єктів.

Згідно 3 п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.200 № 461 (далі - Порядок № 461), у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він прийметься в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо самочинно збудованого об`єкта, на який визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку (п. 17 Порядку № 461).

Як вбачається з додатка 5 до Порядку № 461 «Декларація про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду», у вказаній декларації зазначаються відомості про рішення суду (його дата, номер судової справи, дата набрання судовим рішенням законної сили, найменування суду тощо).

3 огляду на нормативне регулювання порядку прийняття в експлуатацію об`єктів самочинного будівництва, вирішення спору про право власності на такий об`єкт та ухвалення судом рішення про визнання права власності на нього за власником земельної ділянки передує процедурі прийняття в експлуатацію об`єктів самочинного будівництва.

При цьому, розглядаючи подібні спори, суд не замінює органи, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль на об`єктах будівництва, з`ясовуючи технічні характеристики майна, а лише вирішує спір про право власності на самочинно збудоване майно, у той час як після ухвалення відповідного рішення об`єкт самочинного будівництва підлягає прийняттю в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 2 Інструкції № 127 технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об`єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об`єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов`язковим внесенням відомостей про об`єкт нерухомого майна до Реєстру об`єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру).

Також згідно із вказаним пунктом замовник технічної інвентаризації власник об`єкта нерухомого майна (у тому числі земельної ділянки), об`єкта незавершеного будівництва; замовник будівництва, особа, яка має право на спадщину (за запитом нотаріуса); особа, яка мас інші речові права на об`єкт нерухомого майна, у тому числі на земельну ділянку, на якій розташовано такий об`єкт; орган, уповноважений управляти майном (у тому числі житлово-будівельні, дачні та гаражні кооперативи, садові товариства).

Тобто замовником технічної інвентаризації нерухомості може бути виключно особа, яка здійснила будівництво відповідного об`єкта або яка має інші речові права на таке майно.

Отже, власник земельної ділянки, на якій третьою особою здійснено самочинне будівництво, позбавлений можливості провести відповідну технічну інвентаризацію з огляду на нормативне регулювання цієї процедури.

Таким чином, проведення власником земельної ділянки технічної інвентаризації об`єкта самочинного будівництва до звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно є неможливим.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 39-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна - це комплекс робіт з метою визначення складу, фактичної площі, об`єму, технічного стану та/або визначення змін зазначених характеристик за певний період часу із виготовленням відповідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 № 127 (далі - Інструкція № 127), технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Пункт 6 Інструкції № 127 визначає, що технічну інвентаризацію проводять у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт; перед проведенням державно реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився - результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки Об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу. об`єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію; перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, зазначених у п. 9 розділу v «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія довідки від 28.12.2018 року без номера, виданої ТОВ «БТІ-ЄВРОФАСП», з якої вбачаться, що за результатами технічної інвентаризації нежитлової будівлі вул. Мельникова, 42, у м. Києві визначено її техніко-економічні показники, зокрема площу об`єкта. (т.1, а.с. 116).

Також, в матеріалах справи наявна копія технічного паспорта від 28.12.2018 року (інвентаризаційна справа № 2018-130) на об`єкт нерухомого майна - на нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42. (т.1, а.с. 117-127).

Отже, вказані документи свідчать про те, що щодо нежитлової будівлі загальною площею 885,5 кв. м на вул. Юрія Ілленка, 42, у м. Києві було проведено технічну інвентаризацію, за результатами якої складено технічний паспорт від 28.12.2018 року.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що матеріали справи не містять доказів, з яких вбачалося б, що площа спірного майна є іншою, або які б суперечили вказаним довідці та технічному паспорту, а також враховуючи те, що учасники справи не ставили під сумнів достовірність інформації щодо площі та характеристик спірного майна, є необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави стверджувати, що об`єкт самочинного будівництва має саме такі визначення його складу та фактичної площі (об`єму), як зазначено в технічному паспорті та довідці.

Тобто, колегія суддів зазначає, що оскільки в матеріалах справи наявні докази проведення технічної інвентаризації, тому відсутня необхідність у здійсненні інвентаризації спірного майна під час розгляду справи або до звернення прокурора з позовом до суду.

В свою чергу, колегія суддів також звертає увагу, що вимоги чинного законодавства, зокрема ст. 376 Цивільного кодексу України не містять такого застереження, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано судом за власником земельної ділянки виключно у випадку можливості надійної та безпечної експлуатації такого майна.

Відтак, у даній справі для задоволення вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво за власником земельної ділянки відсутня необхідність у встановленні обставин можливості безпечної експлуатації такої будівлі з огляду на нормативно закріплену процедуру прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об`єктів, на які визнано право власності за рішенням суду (Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо відсутності в даному випадку підстав для визнання права власності за Київською міською радою на самочинно збудовані нежитлові будівлі загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві помилковим, оскільки відповідно до викладеної вище процедури прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об`єктів, на які визнано право власності за рішенням суду, чітко встановлено, що прийняттю в експлуатацію такого об`єкта передує рішення суду про визнання права власності.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що права власника земельної ділянки у випадку здійснення самочинного будівництва можуть бути поновлені шляхом визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва (ч. 5 ст. 376 ЦК України) або шляхом знесення такого майна (ч. 4 ст. 376 ЦК України), що є крайньою мірою, яка передбачена законом, і с можливою лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у розумінні частині 1 статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності та на нього не поширюється дія статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Оскільки знесення об`єкта самочинного будівництва є крайньою мірою за наявності в законодавстві механізму визнання права власності на такий об`єкт за власником ділянки, то саме визнання права власності є належним та ефективним способом захисту прав громади у спірних правовідносинах.

3 огляду на викладене, відмовивши в задоволенні вимоги про визнання права власності за Київською міською радо на об`єкт самочинного будівництва, суд першої інстанції не захистив порушені права територіальної громади, адже нерухомість продовжує перебувати на земельній ділянці без визнаного законного власника, що позбавляє громаду можливості використовувати землю під самочинно збудованим об`єктом.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку щодо доведеності прокурор підстав для визнання за Київською міською радою права власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2022 року у справі № 910/5501/21 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям в цій частині нового рішення про визнання за Київською міською радою права власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Заступника Генерального прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 року у справі №910/5501/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 року у справі № 910/5501/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за Київською міською радою права власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати за Київською міською радою право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 16-Г; ідентифікаційний код: 42298885) на користь Офісу Генерального прокурора (Україна, 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код: 00034051) витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 105 (дванадцять тисяч сто п`ять гривень) 34 коп та витрати, пов`язані з перекладом документів, в розмірі 3 090 (три тисячі дев`яносто гривень) 22 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" (Baltic Sport Media Group) (Латвійська Республіка, LV-1057, м. Рига, вул. Ікшкілес, буд. 11-77; реєстраційний номер: 40103988580) на користь Офісу Генерального прокурора (Україна, 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код: 00034051) витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 105 (дванадцять тисяч сто п`ять гривень) 34 коп та витрати, пов`язані з перекладом документів, в розмірі 3 090 (три тисячі дев`яносто гривень) 22 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 48Б; ідентифікаційний код: 31452632) на користь Офісу Генерального прокурора (Україна, 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код: 00034051) витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 105 (дванадцять тисяч сто п`ять гривень) 34 коп та витрати, пов`язані з перекладом документів, в розмірі 3 090 (три тисячі дев`яносто гривень) 22 коп.

6. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 року у справі № 910/5501/21 залишити без змін.

7 Стягнути з Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 16-Г; ідентифікаційний код: 42298885) на користь Офісу Генерального прокурора (Україна, 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код: 00034051) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18 158 (вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят вісім гривень) 01 коп.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" (Baltic Sport Media Group) (Латвійська Республіка, LV-1057, м. Рига, вул. Ікшкілес, буд. 11-77; реєстраційний номер: 40103988580) на користь Офісу Генерального прокурора (Україна, 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код: 00034051) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18 158 (вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят вісім гривень) 01 коп.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 48Б; ідентифікаційний код: 31452632) на користь Офісу Генерального прокурора (Україна, 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код: 00034051) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18 158 (вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят вісім гривень) 01 коп.

10. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

11. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5501/21.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.01.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко