Ухвала

від 28.04.2023 по справі 910/5501/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про задоволення скарги на дії та рішення державного виконавця

28.04.2023Справа № 910/5501/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

скаргу Офісу Генерального прокурора

на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

у справі № 910/5501/21

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" (Baltic Sport Media Group)

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"

про скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації прав та визнання права власності

Представники учасників судового процесу: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) з позовною заявою до Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" (Baltic Sport Media Group) (далі - відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації" (далі - відповідач-3) про:

- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. від 29.12.2018 №44917621 про державну реєстрацію прав на нежитлову будівлю загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп";

- скасування державної реєстрації прав на нежитлову будівлю загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г- 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" від 29.12.2018 № 44917621, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В.;

- визнання за Київською міською радою права власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 позов задоволено частково, скасовано Рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. від 29.12.2018 №44917621 про державну реєстрацію прав на нежитлову будівлю загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп", скасовано державну реєстрацію прав на нежитлову будівлю загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г- 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" від 29.12.2018 № 44917621, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" на користь Офісу Генерального прокурора витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 513,33 грн та витрати, пов`язані з перекладом документів в розмірі 6 180,44 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" (Baltic Sport Media Group) на користь Офісу Генерального прокурора витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 513,33 грн та витрати, пов`язані з перекладом документів в розмірі 6 180,44 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації" на користь Офісу Генерального прокурора витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 513,33 грн та витрати, пов`язані з перекладом документів в розмірі 6 180,44 грн. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 36 316,02 грн та витрати, пов`язані з перекладом документів в розмірі 9 270,67 грн покладено на Офіс Генерального прокурора.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 задоволено апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 року у справі №910/5501/21, рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 року в справі № 910/5501/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за Київською міською радою права власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано за Київською міською радою право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі загальною площею 885,5 кв. м (літ. А - 749,8 кв. м; тех. будівля, літ. Б - 65,9 кв. м; електрощитова, літ. В - 59,5 кв. м; КПП, літ. Г - 10,3 кв. м) на вул. Юрія Іллєнка, 42, у м. Києві, стягнуто з Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" на користь Офісу Генерального прокурора витрати по сплаті судового збору в розмірі 12105,34 грн та витрати, пов`язані з перекладом документів в розмірі 3 090,22 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" (Baltic Sport Media Group) на користь Офісу Генерального прокурора витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 105,34 грн та витрати, пов`язані з перекладом документів в розмірі 3 090,22 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації" на користь Офісу Генерального прокурора витрати по сплаті судового збору в розмірі 12105,34 грн та витрати, пов`язані з перекладом документів в розмірі 3 090,22 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 року у справі № 910/5501/21 залишено без змін. Стягнуто з Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" на користь Офісу Генерального прокурора витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18 158,01 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" (Baltic Sport Media Group) на користь Офісу Генерального прокурора витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18 158,01 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації" на користь Офісу Генерального прокурора витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18158,01 грн.

27.01.2023 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2023 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 910/5501/21 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 910/5501/21 залишено без змін.

04.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла скарга на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. щодо повернення без прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Спорт Медіа Гроуп" (Baltic Sport Media Group) на користь Офісу Генерального прокурора витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18 158,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 розгляд скарги Офісу Генерального прокурора на дії державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 910/5501/21 призначено на 21.04.2023.

20.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від боржника надійшли письмові пояснення щодо скарги, у яких зазначено про добровільне виконання судового рішення.

У судове засідання 21.04.2023 з`явилися представники стягувача, боржника та органу державної виконавчої служби.

У судовому засіданні 21.04.2023 суд оголосив перерву до 28.04.2023.

24.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від боржника надійшли додаткові пояснення щодо скарги.

27.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких він не підтримує вимоги скарги в частині зобов`язання органу державної виконавчої служби розпочати примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 у зв`язку зі сплатою боржником судових витрат.

У судове засідання 28.04.2023 з`явилися представники стягувача, боржника та органу державної виконавчої служби.

Представник стягувача у судовому засіданні 28.04.2023 просив вищезазначену скаргу задовольнити в частині визнання неправомірними дій та рішень державного виконавця.

Представник органу державної виконавчої служби просив відмовити у задоволені скарги Офісу Генерального прокурора.

Представник боржника просила розглянути скаргу з урахуванням наданих пояснень.

Розглянувши у судовому засіданні 28.04.2023 скаргу Офісу Генерального прокурора на дії державного виконавця в частині оскарження дій та рішень державного виконавця, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу приписів статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з приписами статті 77 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.

Як вбачається із змісту оскаржуваного прокурором повідомлення, державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказана норма закону передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Тобто прийняття державним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.

Отже, державний виконавець має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби.

Висновок щодо застосування частин першої та другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах другій - четвертій статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція).

Зокрема в абзаці 30 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції визначені вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення, що подається виконавцеві, за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.

Відповідно до абзацу 30 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

У вищезгаданій постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15 викладено правовий висновок, згідно з яким передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу місцезнаходження майна боржника у межах території, на яку поширюється компетенція Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), прокурором було надано висновок експерта № СЕ-19/111-22/15171-БТ від 14.10.2022, складений за наслідком проведення будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016101100000207 від 30.06.2022.

За доводами прокурора, із вказаного висновку, зокрема наявних у ньому графічних матеріалів (зображення 6, 19, 26, 28, 30, 31) вбачається, що у нежитлових будівлях загальною площею 885,5 кв.м на вул. Юрія Іллєнка, 42 у м. Києві, державну реєстрацію прав на які за боржником було скасовано рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі № 910/5501/21, а право власності за Київською міською радою було визнано постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, наявне рухоме майно: офісні техніка та меблі, супутникові антени тощо.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

З аналізу цих норм Закону України "Про виконавче провадження", а також зокрема статей 13, 18, 26, 36, 48, вбачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у відкритому виконавчому провадженні.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частинами 1, 2, 5 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.

Законодавство, що визначає порядок пред`явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у вищезгаданій постанові зауважила, що відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: по доданим стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказам місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі і грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.

За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень: про відкриття виконавчого провадження відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" або про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов`язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.

Отже у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Необхідно встановити, чи були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення відповідні передбачені цією нормою докази існування у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, майна боржника, зокрема рахунків боржника у банківських, фінансових установах, докази, з яких стягувачу стало відомо про таке майно (про існуючі рахунки боржника), та чи підтверджують ці докази обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що стягувачем було надано належні докази знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, а вимога державного виконавця підтвердити, що рухомі речі дійсно належать боржнику, є безпідставною, оскільки встановлення належності вказаного майна саме боржнику охоплюється процедурою розшуку майна боржника при здійсненні виконавчого провадження, чому передує прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження.

Жодною нормою Закону України "Про виконавче провадження" чи Інструкції на стягувача не покладено обов`язку встановлювати майно боржника, на яке може бути звернено стягнення, а абзац 28 пункту 3 розділу III Інструкції, на який посилається державний виконавець в оскаржуваному повідомленні, надає стягувачу виключно право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (УНЗР, рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

У цьому контексті варто також зауважити, що встановлення відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а також безрезультатність здійснених виконавцем відповідно до закону заходів щодо розшуку такого майна є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". У разі, коли місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, це є підставою для передачі виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого відповідно до п. 6 розділу V Інструкції.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 (заява №15729/07) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги Офісу Генерального прокурора на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 910/5501/21.

Керуючись статтями 234, 235, 339 - 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Офісу Генерального прокурора на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 910/5501/21 задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Красноштан І.Л. з повернення без прийняття до виконання наказу від 27.01.2023 у справі № 910/5501/21, виданого Господарським судом міста Києва (про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 18 158 грн 01 коп.).

3. Скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа (наказу від 27.01.2023 у справі № 910/5501/21) стягувачу без прийняття до виконання від 17.03.2023, винесене старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Красноштан І.Л.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.05.2023

Суддя О.В. Нечай