Постанова

від 12.01.2023 по справі 520/9880/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.

12 січня 2023 р.Справа № 520/9880/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою селянського (фермерського) господарства "Золотий колос" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року по справі за адміністративним позовом селянського (фермерського) господарства "Золотий колос" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В с т а н о в и в:

28.07.2020 року позивач селянське (фермерське) господарство «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» (далі СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС», підприємство) звернулось до суду з позовом, яким просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби, далі відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) від 22.08.2019 року № 0000291418, яким на підставі Акту перевірки від 02.08.2019 року № 2625/20-40-14-18-07/25609618 (далі Акт перевірки) за встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) до підприємства відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України застосовані штрафні санкції, у зв`язку з чим згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг на загальну суму 386.768,75 грн, у тому числі, - за податковими зобов`язаннями 309.415,15 грн, за штрафними санкціями 77.353,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» зазначає про незгоду з висновками Акту перевірки, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. Вказує, що мотивувальна частина акту не містить належних та достатніх та достатніх доказів порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 та п. 198.4 ст. 198 ПК України.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову контролюючий орган, зазначає про об`єктивність та достовірність інформації, викладеної в Акті перевірки, та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи) в задоволенні адміністративного позову СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» відмовлено.

Судове рішення вмотивовано ненаданням позивачем належним чином оформлених документів, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» та ТОВ «РІП-2016».

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС», просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення вимог адміністративного позову підприємства, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги наявністю у підприємства повного пакету документів, які посвідчують реальну господарську діяльність з контрагентом ТОВ «РІП-2016». Скаржник також зазначає, що позивач не повинен нести юридичну відповідальність за вчинення зловживань іншими юридичними особами або його контрагентами.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Наказом ГУ ДФС у Харківській області від 23.07.2019 року № 5237, у зв`язку з ненаданням підприємством (протягом 15 робочих днів з дня отримання) у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу від 02.10.2018 року № 41327/10/20-40-14-11-18 (отримано підприємством 08.10.2018 року, відповідь надана 25.10.2018 року) за фактами, що свідчать про порушення СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» норм п. 198.1 ст. 198 ПК України внаслідок неправомірного визначення за звітні періоди декларування ПДВ податкового кредиту: червень-серпень 2017 року та січень 2018 року щодо взаємовідносин з ТОВ «РІП-2016» з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати, передбачених ПК України податків та зборів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, призначено проведення документальної позаплановою виїзної перевірки підприємства с 26.07.2019 року тривалістю 5 робочих днів (а.с. 14-15).

Як убачається з Акту перевірки перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за січень 2018 року встановлено його завищення у сумі 309.415 грн., оскільки за результатами перевірки встановлено документальне оформлення придбання товарів підприємством від контрагента ТОВ «РІП-2016» відповідно до договору купівлі-продажу № 3105/14, укладеному 31.05.2017 року, згідно з яким ТОВ «РІП-2016» прийняв зобов`язання поставити на адресу підприємства товар: карбамід у кількості 70,05 т, вартістю за однини цю товару з ПДВ 9.800 грн, селітру аміачну у кількості 120 т, вартістю за однини цю товару з ПДВ 9.750 грн.

В Акті перевірки зазначено, що підприємством до перевірки надані: рахунок на оплату № 5/31-05/1 від 31.05.2017 року поставляє мого товару, видаткову накладні № 6/16-6/1 від 16.06.2017 року, у якій не зазначена матеріально-відповідальна особа за проведення господарської операції покупця товару. В бухгалтерському обліку підприємства оформлення придбання мінеральних добрив відображено за дебетом рахунку 208 та кредитом рахунку 631, різниця між сумою записів по дебету і кредиту рахунків станом на 01.09.2017 року 1.722,28 грн.

16.06.2016 року між підприємством (поклажодавець) та ТОВ «РІП-2016» (зберігач) укладений договір № 1606/17 відповідального зберігання, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на тимчасове відповідальне зберігання мінеральні добрива (в подальшому об`єкт зберігання) відповідно до переліку, викладеному в акті приймання-передачі об`єкта на зберігання, <>. Адреса складу зберігання: м. Харків, вул. Лодзинська, 8-А, строк зберігання з 16.06.2017 року по 23.08.2017 року.

До перевірки підприємством не надано документів, що підтверджують зберігання ТОВ «РІП-2016» мінеральних добрив СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» відповідно до укладеного договору за період з 16.06.2017 року по 23.08.2017 року, а саме, - акти приймання передачі об`єкта на зберігання, акту повернення об`єкту зі зберігання, також відсутні документи, які б підтверджували сплату СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» отриманих послуг. Крім того, за даними інформаційних систем ДФС, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «РІП-2016» зареєстровано та взято на облік лише 05.10.2016 року.

До перевірки підприємством також надані ТТН: № 1 від 14.08.2017 року, № 2 від 14.08.2017 року, № 3 від 15.08.2017 року, № 4 від 15.08.2017 року, № 6 від 16.08.2017 року, № 7 від 17.08.2017 року, № 8 від 17.08.2017 року, № 9 від 18.08.2017 року, № 10 від 18.08.2017 року. Із наданих підприємством по перевірки ТТН вбачається невідповідність даних щодо перевезення мінеральних добрив та даних оприбуткованих добрив по бухгалтерським рахункам 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення», а саме згідно оформлених ТТН було здійснено перевезення аміачної селітри в кількості 80 т., карбаміду 110,05 т, оприбутковано по бухгалтерському рахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» відповідно до видаткової накладної № 6/16-6/1 від 16.06.2017 року: карбамід фасований 70,05 т, селітра аміачна -120 т.

В Акті перевірки визначено, що відповідно до наданих до перевірки документі придбані від ТОВ «РІП-2016» мінеральні добрива використані підприємством в господарській діяльності, на підтвердження чого надані оформлені акти на списання товарів та рухом ТМЦ по рахунку 208.

Також в Акті перевірки визначено, що в ході перевірки були використані результати опрацювання податкової інформації щодо ТОВ «РІП-2016», складеної фахівцями ГУ ДФС у Харківській області, зокрема про відсутність інформації про власні або орендовані фонди, які необхідні для здійснення фінансово-господарської інформації, про власні або орендовані складські приміщення, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власника складських приміщень/орендодавця, про власні або орендовані транспортні засоби, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, відомості про маршрут, посередників у транспортуванні. Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ «РІП-2016», починаючи зі звітного періоду червня 2018 року не подає до податкового органу податкові декларації з ПДВ. Перевіркою не підтверджений факт поставки товару мінеральних добрив: карбаміду фасованого та селітри аміачної, по ланцюгу постачання до кінцевого споживача СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС».

Відповідно до інформаційних баз ДФС України та бази даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «РІП-2016» виписані наступні податкові накладні на адресу СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» у червні 2017 року на загальну суму 3.125.990,44 грн, у тому числі ПДВ 520.998,41 грн, реєстрація яких була зупинена відповідно до положень п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки за результатами опрацювання СМКОР виявлена невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3102, у тому числі податкова накладна № 1 від 16.07.2017 року про поставку товару: карбаміду у кількості 70,05 т, селітри аміачної у кількості 120 т, вартістю 1.547075,23 грн (без ПДВ у сумі 309.415,05 грн).

Згідно з рішенням комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмови в такій реєстрації, від 12.01.2018 року податкова накладна, видана ТОВ «РІП-2016» за 1 від 16.07.2017 року (поставка карбаміду фасованого, 70 т, селітри аміачної, 120 т) зареєстрована відповідно до вимог п. 57-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

З урахуванням наведеного, в Акті перевірки зроблений висновок про те, що ТОВ «РІП-2016» фактично документується реалізація товару за відсутності реального придбання цього товару і задекларовані господарські операції із придбання та реалізації товарів/послуг підприємством ТОВ «РІП-2016» не відбулись у дійсності і встановлено порушення підприємством п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що сплачується до бюджету на 309.415 грн, у тому числі за січень 2018 року на суму 309.415 грн (а.с. 78-100).

Судом установлено, що 26.07.2019 року СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» отримало запит контролюючого органу про надання до перевірки у термін 30.07.2019 року пояснень та копій документів, засвідчених належним чином, з таких питань: даних бухгалтерського обліку (журнали-ордери по рахункамт208, 631) щодо придбання та оприбуткування, а також включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по понесеним витратам у відповідному періоді та наявних первинних документів (сертифікатів якості на придбані мінеральні добрива: карбамід фасований та селітру аміачну, документи, що підтверджують зберігання мінеральних добрив: акти приймання-передачі на зберігання, акти повернення із зберігання, акти виконаних робіт по зберіганню, банківські документи на оплату за зберігання мінеральних добрив, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, документи бухгалтерського обліку, підтверджуючи використання придбаних мінеральних добрив у господарській діяльності, тощо), що підтверджують господарські операції з ТОВ «РІП-2016» у червні-серпні 2017 року та у січні 2018 року на суму ПДВ 309.145 грн) (а.с. 63). За поясненнями головного-бухгалтера підприємства від 30.07.2019 року акти приймання-передачі мінеральних добрив на зберігання та на повернення із зберігання в бухгалтерію не надходили (договір № 1606/17 відповідального зберігання); сертифікати якості на придбані мінеральні добрива (карбамід фасований та селітру аміачну) продавцем ТОВ «РІП-2016» не надавалися (а.с. 62).

В Акті перевірки голова СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» та головний бухгалтер підприємства підтвердили, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші), що свідчать про діяльність суб`єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення (а.с. 16-17).

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11ст. 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з абзацом 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до приписів пункту 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пункт 44.2 ст. 44 ПК України визначає, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Положеннями п. 44.6 ст. 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, відповідає також сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 року у адміністративній справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 24.01.2018 року (справа № 2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 року (справа № 280/5058/18), від 26.02.2020 року (справа № 826/1308/18), від 06.05.2020 року (справа № 640/4687/19), а також від 06.06.2018 року (справа № П/811/2247/14), від 05.09.2019 року (справа № 815/6878/14).

Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності зазначеного податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції було встановлено, що за висновком відповідача, який покладений в основу нарахування податкового зобов`язання, позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту у січні 2018 року суму ПДВ у розмірі 309.415 грн на підставі податкової накладної № 1 від 16.06.2017 року, виданої ТОВ «РІП-2016».

Так, судом установлено, що між СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» та ТОВ «РІП-2016 року» 31.05.2017 року укладено договір купівлі-продажу № 3105/14 мінеральних добрив: карбаміду (70,05 т) та селітри аміачної (120 т). До перевірки підприємством надані наступні документи, видані ТОВ «РІП-2016»: рахунок на оплату від 31.05.2017 року, видаткову накладну від 16.06.2017 року № 6/16-6/1, також надані означені вище ТТН і документи, що посвідчують розрахунок за придбані МТЦ (за винятком 1.722,28 грн). (а.с. 18-33). За реєстрацією в ЄРПН податкової накладної № 1 від 16.06.2017 року, виданої ТОВ «РІП-2016», у січні 2018 року підприємство віднесло до податкового кредиту суму ПДВ за цією податковою накладною в розмірі 309.415,05 грн. Встановлені судом обставини учасниками справи не оспорюються.

У ході перевірки податковим органом встановлено, що СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» 16.06.2016 року уклав з ТОВ «РІП-2016» договір відповідального зберігання № 1606/17 (а.с. 19-20). При цьому державна реєстрація ТОВ «РІП-2016» (4087360) проведена 05.10.2016 року. За умовами цього договору вартість об`єкту зберігання визначається сторонами в акті приймання-передачі об`єкта на зберігання (п. 1.2). Адреса складу зберігання м. Харків, вул. Лодзинська, 8А (п. 1.3). Плата за зберігання товару становить 10 грн та підлягає сплаті поклажодавцем шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок зберігача (п. 5.1).

Позивачем лише під час судового розгляду справи було надано: Акт прийому-передачі на відповідальне зберігання № 1 від 16.06.2017 року (а.с. 34), Акти повернення з відповідального зберігання: № 2 від 14.08.20217 року (а.с. 35), № 3 від 15.08.2017 року (а.с 36), № 4 від 16.08.2017 року (а.с. 37), № 5 від 17.08.2017 року), № 6 від 18.08.2017 року (а.с. 39), в яких відсутні данні про вартість об`єкту зберігання. До суду першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано документів, які б підтверджували факт оплати отриманих від ТОВ РІП-2016» послуг.

Колегія суддів зауважує, що під час судового розгляду позивач судам не надав пояснень та їх документального підтвердження з приводу відсутності в товарно-транспортних накладних щодо перевезення мінеральних добрив точної адреси пункту їх навантаження, а також з приводу невідповідності обсягу товару, що поставлявся контрагентом, даним, які вказані в рахунку на оплату, видатковій накладній та товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів зазначає, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності. Зазначена норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 826/27811/15.

Колегія суддів вважає, що оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податків та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і вказаним вище контрагентам, контролюючий орган посилався, зокрема на те, що не підтверджено джерело походження придбаного товару внаслідок невстановлення фактичного ланцюга постачання товару.

Відхиляючи ці доводи відповідача, колегія суддів зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України визначалось, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене в його сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегія суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Золотий колос" залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.В. Курило А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 20 січня 2023 року.