Постанова

від 18.01.2023 по справі 2-1319-05

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 2-1319-05

провадження № 61-9855св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

відповідач - Виконавчий комітет Уманської міської ради,

особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дармос Катерини Олександрівни на постанову Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Уманської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_4 , яка проживала в будинку АДРЕСА_1 . На час смерті матері він проживав з нею за вказаною адресою, що підтверджується довідкою квартального комітету. Згідно з рішенням Уманського міськвиконкому від 14 квітня 1988 року № 145 його матір отримала дозвіл на капітальний ремонт, добудову частини будинку, переобладнання частини підсобних приміщень, добудову літньої кухні, сараю, гаражів. За життя його матір не оформила належним чином всіх документів, не змогла вчасно здати будинок в експлуатацію, а він споруджував його сам за власні кошти. На час звернення до суду з позовом будівництво повністю завершено, і висновком Держархбудконтролю від 04 лютого 2005 року підтверджено, що житловий будинок з господарськими спорудами придатні до експлуатації, відповідають санітарним і протипожежним нормам, архітектурний вигляд об`єктів і технічний стан несучих стін задовільний, при цьому права інших осіб не порушені. Оскільки він є єдиним спадкоємцем після смерті його матері ОСОБА_4 , то має право на все домоволодіння, однак при зверненні до нотаріуса він отримав постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері у зв`язку з відсутністю факту прийняття спадщини. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року у складі судді Пархети А. В. позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на побудований житловий будинок на АДРЕСА_1 та господарські споруди: два спарені гаражі «Г, Д», сараї «Б, В, б».

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час смерті ОСОБА_4 позивач проживав і продовжує проживати у спірному будинку, тобто вважається таким, що прийняв спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер.

У серпні 2022 року особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на вказане рішення суду.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 серпня 2022 року залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі у справі як правонаступників ОСОБА_1 .

Постановою Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 ні за законом, ні за заповітом, отже, вона не могла бути учасником цієї справи. Оскільки рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , то апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

06 жовтня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дармос К. О. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України представник ОСОБА_2 - адвокат Дармос К. О. зазначила, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив її клопотання про допит свідків у справі, які могли б підтвердити період будівництва будинку, а також - хто приймав рішення стосовно процесу будівництва. При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що з 30 січня 1987 року ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 і будинок АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя, а рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року порушується її право володіння цим будинком.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Дармос К. О. в частині оскарження рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у зв`язку з тим, що касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Дармос К. О. на постанову Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року та витребувано матеріали справи з Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

07 листопада 2022 року справа № 2-1319-05 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09 серпня 1994 року серії НОМЕР_1 .

За довідкою квартального комітету ОСОБА_1 на час смерті матері проживав з нею в будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 4, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З огляду на викладене спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 регулюються нормами ЦК Української РСР.

Відповідно до частин першої, другої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частини перша, друга статті 548 ЦК Української РСР).

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, визнано за ОСОБА_1 право власності на побудований житловий будинок на АДРЕСА_1 та господарські споруди: два спарені гаражі «Г, Д», сараї «Б, В, б». Вказане рішення суду мотивоване тим, що на час смерті матері ОСОБА_1 проживав з нею в будинку АДРЕСА_1 , тобто вважається таким, що прийняв спадщину.

За довідкою Уманського міськрайонного суду від 06 вересня 2007 року № 21755 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року в цій справі не оскаржувалося в апеляційному порядку.

На підставі вищевказаного рішення суду ОСОБА_1 оформив право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав його матері ОСОБА_4 , яка за життя не оформила правовстановлюючих документів на цей будинок.

У серпні 2022 року особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року, посилаючись на те, що з 30 січня 1987 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 і що будинок АДРЕСА_1 було придбано за спільні кошти подружжя, однак оформлено на ОСОБА_4 . Будинок не був придатний для проживання, тому в період з 1991 року по 1999 рік спільними зусиллями подружжя його було зруйновано та споруджено новий цегляний житловий будинок з цокольним поверхом, що збільшило його площу з 59,0 кв. м до 89,1 кв. м, бетонний ганок, сарай, два гаражі, погріб. У 2005 році встановлено огорожу, металеву хвіртку та ворота. З огляду на викладене, оскільки вказаний житловий будинок було споруджено після смерті ОСОБА_4 , то він є спільним майном подружжя, а рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року порушується її право володіння цим будинком.

Апеляційним судом також встановлено, що на час прийняття рішення місцевим судом у 2005 році фактично визнавалося право власності на житловий будинок, який залишився у спадщину після смерті ОСОБА_4 , а її син ОСОБА_1 був єдиним спадкоємцем, який мав право на прийняття спадщини. При цьому ОСОБА_2 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 ні за законом, ні за заповітом. Отже, вона не могла бути учасником цієї справи, і рішенням суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок на АДРЕСА_1 не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 .

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

В постанові від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц Верховним Судом сформульовані правові висновки, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши в межах відкритого апеляційного провадження, що ОСОБА_2 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 ні за законом, ні за заповітом і що рішенням суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» Сімейного кодексу України (далі - СК України), цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Згідно з частиною першою статті 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який був чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Пунктом 2 частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

В апеляційній скарзі на рішення місцевого суду, а також під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_2 не заперечувала тих обставин, що ОСОБА_1 був єдиним спадкоємцем, який мав право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Тому з огляду на предмет позову в цій справі (визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування) доводи касаційної скарги про те, що з 30 січня 1987 року ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 і що будинок АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя, є неспроможними.

Що стосується підстави, з якої відкрито касаційне провадження у справі, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, то її обґрунтування, наведене заявником у касаційній скарзі, не свідчить про помилковість застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з огляду на таке.

У вересні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дармос К. О. заявила клопотання про виклик та допит як свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Клопотання було мотивоване тим, що вказані свідки можуть повідомити про те, чи проживала ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 , як проходив процес будівництва спірного будинку та за чиї кошти він був споруджений.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, внесеною в протокол судового засідання, в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Враховуючи, що предметом позову в цій справі є визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування і що оскаржуваним судовим рішенням суд апеляційної інстанції не вирішував спір по суті, а закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, факт відмови в задоволенні вищевказаного клопотання не свідчить про порушення апеляційним судом принципу змагальності сторін.

З урахування викладеного Верховний Суд в цій справі дійшов висновку про необґрунтованість наведеної в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц міститься правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дармос Катерини Олександрівни залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук