Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/10063/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/10063/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємства Костюк Наталії Миколаївни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/10063/22

за позовом Фізичної особи-підприємства Костюк Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуличний одяг» (вул. Світлицького, 35, офіс 108/4, м. Київ; ідентифікаційний код 44307058)

про стягнення 172 089, 55 грн,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Костюк Наталія Миколаївна (далі за текстом - ФОП Костюк Н.М., Позивач, Покупець) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуличний одяг» (далі за текстом - ТОВ «Вуличний одяг», Відповідач, Постачальник) про стягнення 172 089, 55 грн заборгованості за договором поставки № 3 від 04.06.2021.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.12.2022 позов ФОП Костюк Наталії Миколаївни задоволено, стягнуто з ТОВ «Вуличний одяг» на користь ФОП Костюк Наталії Миколаївни суму заборгованості в розмірі 172 089, 55 грн та судовий збір в розмірі 2 581, 35 грн.

09.01.2023 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Відповідача в розмірі 23 100 грн, до якої також додано додаткові докази понесення вказаних витрат.

17.01.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення Відповідача щодо заявлених Позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Відповідача, суд зазначає наступне.

В обґрунтуванні поданої заяви Позивач зазначає, що адвокатом надано адвокатських послуг із 26 годинами затраченого часу, що в грошовому еквівалентів становить 26 000 грн.

Водночас, через один абзац тексту Позивачем вже зазначається, що всього за супровід та надання правничої допомоги в межах розгляду даної справи адвокатом затрачено 19, 25 годин, що в перерахунок на грошовий еквівалент становить 23 100 грн., які Позивач і просить суд стягнути з Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Позивачем у якості доказів понесених ним витрат на професійну правову допомогу до суду надано:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 40/ПД від 19.09.2022, укладеного між Позивачем та адвокатом Михайленко Л.С., пунктом 3.1. якого закріплено вартість роботи адвоката - 1 200 грн за одну годину фактично наданої адвокатом правової допомоги;

- ордер серії АА № 1237390 від 19.09.2022, виданий адвокатом на підставі зазначеного вище договору;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2933 від 31.05.2007;

- копія посвідчення адвоката Михайленко Л.С. від 30.11.2015;

- Акти надання правової (правничої) допомоги: № 1 від 30.09.2022 на суму 10 200 грн із зазначенням 8,5 годин затраченого часу; № 2 від 31.10.2022 на суму 1 500 грн із зазначенням 1,25 годин затраченого часу; № 3 від 31.12.2022 на суму 4 800 грн із зазначенням 4 годину затраченого часу; № 4 від 04.01.2023 на суму 4 500 грн із зазначенням 3,75 годин затраченого часу;

- Докази оплати зазначених вище Актів надання правової (правничої) допомоги - платіжні інструкції № 124 від 04.01.2023 на суму 4 500 грн, № 123 від 04.01.2023 на суму 4 800 грн, № 114 від 01.11.2022 на суму 1 500 грн, № 113 від 27.10.2022 на суму 9 600 грн, № 108 від 29.09.2022 на суму 2 700 грн.

Судом встановлено, що зазначені вище документи підписані Позивачем та адвокатом Михайленко Л.С. за допомогою електронно-цифрового підпису у сервісі «Вчасно».

Із поданих заперечень Відповідача вбачається, що заявлені Позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 100 грн не відповідають критерію розумності та є надмірними з обсягом наданих послуг, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідач зазначає, що підготовка простого позову на 6 сторінок в рамках невиконання договору поставки не вимагало вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Також Відповідач звертає увагу суду на те, що складання адвокатом вимоги про повернення коштів на 1 сторінку, відповіді на відзив, клопотання про поновлення строків на 2 сторінки, заяви про винесення додаткового рішення на 3 сторінки, заяви про видачу судового наказу на 1 сторінку із затратою 12 годин часу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їх розміру.

При цьому Відповідач заявляє, що клопотання про поновлення строків та відповідь на відзив ним не отримано, всупереч тому, що Відповідачем дається характеристика вказаним документам, а саме кількість сторінок та обґрунтованість затраченого адвокатом часу на їхню підготовку.

У позовній заяві, а саме в попередньому розрахунку суми судових витрат Позивачем зазначено орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 22 800 грн.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до положень частини 1 статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відтак, суд вказує, що з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та/або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказано Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. (пункт 134, 135 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022).

З огляду на викладене, проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги № 40/ПД від 19.09.2022, суд вказує, що останнім закріплено погодинну форму оплати роботи адвоката, а саме в розмірі 1 200 грн за одну годину роботи.

Як зазначалося судом вище, Позивачем задля деталізації виконаної адвокатом роботи в межах даної справи надано до суду Акти надання правової (правничої) допомоги: № 1 від 30.09.2022 на суму 10 200 грн, № 2 від 31.10.2022 на суму 1 500 грн, № 3 від 31.12.2022 на суму 4 800 грн, № 4 від 04.01.2023 на суму 4 500 грн.

Суд, дослідивши зазначені Акти надання правової (правничої) допомоги, зазначає, що останні є належними чином деталізовані, містять вид правової допомоги (адвокатської послуги), яка надавалась Позивачу, затрачений на це час та ціну такої послуги.

Відтак, суд вказує, що додавши зазначені у Актах надання правової (правничої) допомоги години затраченого часу, такий час за підрахунками суду становить 17,5 годин, що в перерахунку на грошовий еквівалент та враховуючи погодинну форму оплати послуг адвоката становить 21 000 грн, а не 19,25 годин як про це зазначається в поданій Позивачем заяві в еквіваленті 23 100 грн., що відповідно виключає можливість стягнення заявленої суми.

Крім того, враховуючи заперечення Відповідача із посиланням на судову практику, суд зазначає, що надання адвокатом послуг Позивачу щодо складання вимоги про повернення коштів із затратою 1,5 годин часу загальною вартістю 1 800 грн не відноситься до витрат, пов`язаних із розглядом даної справи, оскільки така вимога за своєю суттю є досудовим врегулюванням спору, що не є обов`язковим з огляду на спірні правовідносини та відповідно не є обов`язковим для звернення до суду.

На думку суду безпідставним також є покладання Позивачем на Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн щодо підготовки та подання 13.10.2022 клопотання про поновлення розгляду справи на виконання та за наслідками постановлення судом ухвали про залишення позову без руху від 03.10.2022, оскільки фактично таке клопотання є наслідком недотримання Позивачем (адвокатом) вимог 162 ГПК України та подання позовної заяви з недоліками.

Також суд вказує, що необґрунтованим є внесення Позивачем до витрат щодо підготовки та подання заяви про видачу наказу вартістю 1 500 грн та покладання таких витрат на Відповідача, оскільки зазначена заява станом на дату ухвалення даного додаткового рішення до матеріалів справи не надходила.

З огляду на зазначене вище, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що покладення на Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 800 грн (1 500 грн + 1 500 грн + 1 800 грн) є неправомірним та таким, що не має компенсуватися Відповідачем з огляду на те, що такі витрати не пов`язані з розглядом справи та зумовлені суб`єктивною поведінкою сторони (Позивача) в частині виконання договору про надання правової (правничої) допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи категорію справи, а також з огляду на виконані адвокатом роботи (надані послуги) задля її належного розгляду в межах та на умовах укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги, реальність понесення Позивачем таких витрат та також розумну необхідність останніх, суд дійшов висновку, що відшкодуванню Відповідачем на користь Позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 200 грн (21 000 грн - 4 800 грн) та відповідно співмірними, обґрунтованими та пропорційними до ціни позову.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

Отже, з огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені фактичні обставини справи на підставі наданих сторонами доказів, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221 та 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємства Костюк Наталії Миколаївни - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуличний одяг» (вул. Світлицького, 35, офіс 108/4, м. Київ; ідентифікаційний код 44307058) на користь Фізичної особи-підприємства Костюк Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) грн 00 коп.

3. В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписано: 23.01.2023

Суддя Антон ПУКАС