Рішення

від 18.01.2023 по справі 569/11105/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/11105/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О. В.,

за участі секретаря судового засідання Янок М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інвест",

Товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо",

про солідарне стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

учасники справи у судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою від 04.08.2022 до ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністюфірми "Інвест",Товариства зобмеженою відповідальністюстрахова компанія"Кредо", в якому просить стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 128 424, 43 грн та моральну шкоду в сумі 100 000, 00 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 02.09.2021 о 15: 40 год в м. Рівне на перехресті вулиць Дубенська та Соборна, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом DAF CF85430, номерний знак НОМЕР_1 з причепом 1 KOGEL SVKT, номерний знак НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, а також не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на нерухомий транспортний засіб BMW Х5 номерний знак НОМЕР_3 під його керуванням, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Рівненського міського суду Рівненської області Рогозіна Є.В. від 24 вересня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення №569/18534/21 визнано винним ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Розмір спричиненої йому матеріальної шкоди він оцінює в розмірі 128 424, 43 грн, в тому числі вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідно до звіту №007.22ЕС від 25.05.2022 про оцінку автомобіля BMW Х5 номерний знак НОМЕР_3 , - 125 224,43 грн. та 3 200, 00 грн витрати за проведення вказаної оцінки.

Власником вказаного автомобіля є Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Інвест. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу DAF CF85430, номерний знак НОМЕР_1 застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю страхова компанія Кредо відповідно до полісу №АР/5130654 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вказує, що він подав заяву про виплату страхового відшкодування до Товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо", однак матеріальна шкода, завдана внаслідок ДТП йому відшкодована не була.

Крім того зазначає, що йому була завдана моральна шкода, яка виразилась у тому, що від протиправних дій водія ОСОБА_3 він зазнав моральних страждань, у зв`язку із значним пошкодженням майна, яким володіє на законних підставах. Також, від пошкодження майна зазнав душевних страждань, так як тривалий час змушений чекати відшкодування збитків та звертатися до суду, витрачаючи для цього час. При цьому в нього порушився звичний для нього ритм життя та все це потребувало додаткових матеріальних затрат та моральних зусиль. Моральну шкоду він оцінює у розмірі 100 000 грн.

Ухвалою суду від 11.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

03.11.2022 від відповідача Товариства зобмеженою відповідальністюстрахова компанія"Кредо" надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник вказує, що згідно звіту №21898 від 18.11.2021 було визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW Х5 номерний знак НОМЕР_3 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без врахування ПДВ становить 105 942, 73 грн. Згідно платіжного доручення №932583 від 05.08.2022 страхове відшкодування було перераховане позивачу. Зазначає, що законом не врегульовано питання доплат, у зв`язку із проведенням потерпілим власної експертизи, якщо є різниця у сумі страхового відшкодування. Вважає позовні вимоги позивача безпідставними і необґрунтованими та просить суд справу розглядати без участі представника.

14.11.2022 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, згідно якого він не визнає позовні вимоги у повному обсязі, у зв`язку з тим, що страховиком було виплачено позивачу суму страхового відшкодування. Крім того вважає, що сума моральної шкоди, заявленої позивачем, є неймовірно великою та не підтверджена жодним чином. Просить суд розгляд справи здійснювати без його участі.

18.01.2023 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі довірителя та його представника.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.

02.09.2021 о 15: 40 год в м. Рівне на перехресті вулиць Дубенська та Соборна, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом DAF CF85430, номерний знак НОМЕР_1 з причепом 1 KOGEL SVKT, номерний знак НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, а також не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на нерухомий транспортний засіб BMW Х5 номерний знак НОМЕР_3 під його керуванням, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ПостановоюРівненського міського суду Рівненської області від 24.09.2021 у справі №569/18534/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, постановою судді у справі про адміністративне правопорушення вина ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, встановлена, постанова набрала законної сили і не оскаржувалася відповідачем, тому ця постанова є обов`язковою для суду при вирішенні даної цивільної справи і факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди саме з вини відповідача ОСОБА_2 доведений.

Автомобіль DAF CF85430, номерний знак НОМЕР_1 з причепом 1 KOGEL SVKT, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , належить Товариству з обмеженою відповідальністю фірми "Інвест" і вказаний транспортний засіб був застрахований у Товаристві з додатковою відповідальністю страхова компанія Кредо згідно поліса №АР/5130654 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Обов`язок страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну становить 130000,00 грн., франшиза складає 00,00 грн.

20.09.2021 до Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія Кредо від позивача надійшло повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку та заява на виплату страхового відшкодування.

Як стверджується платіжним дорученням №932583 від 05.08.2022, Товариством з додатковою відповідальністю страхова компанія Кредо було перераховано позивачу страхове відшкодування в сумі 105 942, 73 грн на підставі звіту №21898 від 18.11.2021.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У статті 29 Закону № 1961-IV зазначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

У відповідності до статей, 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Убачається, що страхова компанія жодним чином не повідомляла позивача про прийняте рішення стосовно розміру та строків виплати страхового відшкодування. Враховуючи відсутність погодження розміру відшкодування між потерпілим і страховиком, на виконання вимог ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата відшкодування повинна здійснюватися виключно на підставі незалежної оцінки або експертизи.

Не погодившись із визначеним страховою компанією розміром страхового відшкодування, позивач звернувся до експерта з метою визначення реального розміру матеріального збитку в результаті пошкодження його транспортного засобу під час ДТП.

Відповідно до звіту №007.22ЕС від 25.05.2022 про оцінку автомобіля BMW Х5 номерний знак НОМЕР_3 , складеного оцінювачем ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 125 224,43 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини,що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, у випадку, якщо сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Отже, висновок експертизи може бути відповідним доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною (зокрема як додаток до позовної заяви), тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися судом виключно як письмовий доказ, що підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці на підставі ст.ст.76,77, 95, 106 ЦПК України. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, враховуючи характер матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз`яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про призначення проведення судової експертизи на підставі ст.103 ЦПК України.

Суд зазначає, що відповідачами не порушувалося питання про сумнівність звіту про оцінку автомобіля, наданого позивачем, клопотання про проведення судової експертизи з приводу невірного розрахування суми відновлювального ремонту ТЗ у цій справі не заявлялося.

Враховуючи ці обставини, суд вважає, що наданий позивачем висновок про оцінку автомобіля є належним, допустимим та достовірним письмовим доказом, відповідно до ст.ст. 78,79 ЦПК України, який підтверджує розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Аналогічний висновок з цього питання викладений у постанові Верховного суду від 16.01.2019 у справі №227/1524/16-ц.

Що стосується позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди солідарно з відповідачів, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Тому, саме з Товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо" підлягають стягненню суми недоплаченої страхової виплати позивачу. Крім того, суд зауважує, що у даних правовідносинах не передбачено солідарне стягнення що узгоджується із правовою позицією Верховного суду у справі №363/218/16-ц від 26.06.2018.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо" на користь позивача матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 19 281, 70 грн в межах страхової суми, встановленої страховим полісом, та з урахуванням вже сплаченого страхового відшкодування (125 224,43 грн - 105942,73грн.(за мінусом франшизи - 0)).

Стосовно позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 100000,00грн слідзазначити,що відповідно до положень ст.55 Конституції України та чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Згіднозі ст.23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до положень ч.3ст.23 ЦК України,розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Матеріалами справи стверджується,що Товариством з обмеженою відповідаль-ністю страхова компанія "Кредо" було перераховано позивачу страхове відшкодування в сумі 105 942, 73 грн, проте позивач вимагає здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до звіту №007.22ЕС від 25.05.2022, яким буловизначено вартістьвідновлювального ремонту автомобіляBMWХ5номерний знак НОМЕР_3 з врахуванням коефіцієнту фізичного зносув сумі125224,43грн. Суд звертає увагу, що відмов у прийнятті заяви на виплату не було.

Таким чином, оскільки між позивачем та страховою компанією виник судовий спір щодо суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди до Товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо", оскільки, як зазначив ЄС зокрема у справі «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року та «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

При цьому задоволенню не підлягає вказана вимога позивача також і до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інвест", тому що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина другастатті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до частини першоїстатті 1172 ЦКюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змістуглави 82 ЦК Українивидно, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першоїстатті 1191 ЦК Українинабуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-108цс13, яка підтримана Верховним Судом упостанові від 25 листопада 2020 року у справі №760/28302/18-ц.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що водій ОСОБА_2 є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інвест" та виконував свої трудові (службові) обов`язки під час ДТП.

Під час розгляду позовних вимог про стягнення моральної шкоди з водія ОСОБА_2 судом враховується, що в результаті ДТП належний позивачу автомобіль було пошкоджено внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач зазнав душевних страждань з огляду на пошкодження його майна (п.3 ч.2ст.23 ЦК України).

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Так, доказів на підтвердження погіршення здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації (вимушені зміни у життя, дискомфорт, неможливість користуватися автомобілем тощо) позивачем не надано і такі у справі відсутні.

При цьому, суд враховує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

За таких обставин з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд визначає відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо" про солідарне стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає до часткового задоволення.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо відшкодування витрат на проведення оцінки автомобіля в сумі 3 200, 00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, звіт№007.22ЕС від 25.05.2022 про оцінку автомобіля проведено за заявою позивача було в межах підготовки подання позовної заяви до суду та позивач включає їх до позовної вимоги щодо стягнення у якості матеріальної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями статей 133, 139 ЦПК України До витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, тощо.

Таким чином, зазначена сума - 3 200, 00 грн, не є шкодою у розумінні ЦК України, а є судовими витратами, які підлягають розподілу в порядку визначеному ЦПК України.

Враховуючи частковезадоволення позовнихвимог ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю страховакомпанія "Кредо"про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 19 281, 70 грн, витрати позивача на проведення оцінки автомобіля в сумі 3 200, 00 грн підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо" пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 480, 45 грн (19 281, 70 грн*3200, 00 грн/128 424, 43 грн). Крім того, відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо" на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 192, 82 грн (19 281, 70 грн * 1 284, 24 грн/128 424, 43 грн).

Отже, з Товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо" слід стягнути на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи в загальній сумі 673, 27 грн (480,45 грн + 192, 82 грн).

Окрім того, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з останнього на користь позивача на підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути витрати, пов`язані з розглядом справи (судовий збір) в сумі 20, 00 грн (2000, 00 грн*1 000, 00 грн/100 000, 00 грн).

Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо" про солідарне стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо" на користь ОСОБА_1 19 281, 70 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000, 00 грн моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо" на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 673, 27 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 20, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Інвест" (вул. Європейська, 17, кв. 37, Комунарський район, м. Запоріжжя, ІК 20476532);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Кредо" (проспект Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ІК 13622789).

Повне судове рішення складене та підписане 23.01.2023.

Суддя Левчук О. В.