Постанова

від 18.01.2023 по справі 688/1304/15-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 688/1304/15-ц

Провадження № 22-ц/4820/117/23

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. ( суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю: прокурора та представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 688/1304/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Заїкою Валерієм Вікторовичем, на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року в складі судді Березюк Н.П. у цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області до Шепетівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруприватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Макухіна Ольга Григорівна про визнання незаконними та скасування розпоряджень Шепетівської районної державної адміністрації, визнання недійсними Державного акта на право власності на земельну ділянку, договору дарування земельної ділянки та витребовування земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

В квітні 2015 року перший заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду в інтересах держави: в особі Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області та просив ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 01 липня 2010 року №239/20100-р в частині надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га.; визнати незаконним та скасувати розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №261/2010-р в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га.; визнати недійсним Державний акт серії ЯЛ №667254 від 26 липня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 2 га, виданий ОСОБА_3 на підставі розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №261/2010-р, яка в подальшому подарована ОСОБА_1 ;визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 06 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; витребувати у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825584600:07:066:0142), розташовану на території Михайлюцької сільської ради.

В обґрунтування позову вказував, що розпорядженням голови Шепетівської районної державної адміністрації №239/2010р. від 01 липня 2010 року, на підставі заяви ОСОБА_3 від 25 червня 2010 року, останній надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення із земель запасу земельної ділянки площею 2га, що розташована на території Михайлюцької сільської ради, з метою передачі їй у власність для ведення особистого селянського господарства. Розпорядженням голови Шепетівської районної державної адміністрації №261/2010-р від 16 липня 2010 року затверджено виготовлений проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 2га у власність ОСОБА_3 , яка в подальшому отримала Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЛ №667254 від 26 липня 2010 року, відповідно до якого земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6825584600:07:066:0142. У подальшому ОСОБА_3 подарувала вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 , уклавши 06 серпня 2010 року договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Макухіною О.Г. та зареєстрований в державному реєстрі правочинів за №1914.

Вважає вищевказані розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації незаконними і такими, що підлягають скасуванню, а Державний акт на право власності на земельну ділянку та договір дарування від 06 серпня 2010 рокувизнанню недійсними.

Зазначає, що ОСОБА_3 не мала наміру на реалізацію свого права на отримання земельної ділянки, із заявою про надання їй у власність спірної земельної ділянки до районної державної адміністрації не зверталась, жодних дій, спрямованих на її оформлення, не вчиняла, Державного акту на право власності на земельну ділянку не отримувала, інших осіб на подальшу реалізацію спірної земельної ділянки не уповноважувала. Оскільки у ОСОБА_3 не було волевиявлення на отримання земельної ділянки та ведення на ній особистого селянського господарства, земельна ділянка передана їй у власність з порушенням вимогст.118 Земельного кодексу України, якою передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян здійснюється на підставі відповідних заяв цих громадян.

Крім того, висновком земельно-технічної експертизи від 29 лютого 2015 року №2055/2059/14-26 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 та іншим особам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, не відповідає вимогам, чинного станом на 16 липня 2010 року законодавства, зокрема у ньому відсутні обов`язкові документи та відомості: журнал польових робіт, відомості про обчислення площі земельної ділянки, відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки, креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) із зазначенням прив`язки опорних пунктів до Державної геодезичної мережі; в проекті землеустрою зазначена суперечлива недостовірна інформація про земельні ділянки, які відводяться у власність громадян та про їх реєстрацію; вихідна земельно-кадастрова документація, експлікація земель згідно форми 6-зем не відповідають правилам оформлення, що є порушенням п. «г» ч.1 ст.15, ст.ст.196,204 Земельного кодексу України; проект землеустрою затверджений з порушенням вимог п.п.2.2,2.3 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженогонаказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року №174, оскільки зазначений проект затверджено раніше, ніж отримано та перевірено обмінний файл державним реєстратором. Тому, посилаючись на вищевказані обставини та порушення норм чинного законодавства просив задоволити позов.

Рішенням Шепетівськогоміськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року вказаний позов було задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 01 липня 2010 року №239/2010р в частині надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №261/2010-р в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га.

Визнано недійсним Державний акт серії ЯЛ №667254 від 26 липня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 2 га, виданий ОСОБА_3 на підставі розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №261/2010-р, яка в подальшому подарована ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 06 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Ухвалено витребувати у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825584600:07:066:0142), розташовану на території Михайлюцької сільської ради.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2022 року задоволено клопотання прокурора, замінено у справі орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастр у Хмельницькій області на Михайлюцьку сільську раду Шепетівського району Хмельницької області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить скасувати рішення як незаконне та ухвалити нове, яким відмовити у позові в повному обсязі. Апелянт вважає, що висновок суду про те, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_5 без її волевиявлення на отримання земельної ділянки, не відповідає дійсності. Так, вказує, що при отриманні Державного акту ОСОБА_6 ставила свій підпис у Книзі записів, що підтверджує її волевиявлення щодо отримання земельної ділянки у власність та розпорядження нею в майбутньому.

Крім того, в своїх запереченнях на позов, приватний нотаріус Макухіна О.Г. теж вказала, що при підписанні договору дарування ОСОБА_6 ознайомилася із текстом договору, ні заперечень, ні зауважень не мала та особисто підписала оскаржуваний договір дарування.

Факт визнання відповідачкою позову, апелянт вважає спростовним, оскільки на ОСОБА_6 було вчинено тиск працівниками органів прокуратури. Тому, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 09.09.2020р. по справі № 572/2515/15-ц, вважає, що суд не мав базувати свої висновки на визнанні позову. Ухвалюючи рішення суд не в повній мірі дослідив обставини справи та надані письмові докази.

У відзиві Хмельницька обласна прокуратура просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує, що суд першої інстанції вірно встановив, що згідно висновку експерта №51п від 25.03.2014 року рукописний запис « ОСОБА_3 » у заяві до Шепетівської РДА від 25.06.2010 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Крім того, згідно висновку земельно-технічної експертизи від 29.02.2015 №2055/2059/14-26, проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 та іншим особам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, не відповідає вимогам, чинного станом на 16.07.2010 року, законодавства.

Судом першої інстанції вірно враховано, що вказані висновки надані атестованими судовими експертами, та відповідають положенням статті 102 ЦПК України. Незважаючи на те, що експертизи проведені у кримінальному провадженні, містять інформацію щодо предмета доказування у даній справі, а в матеріалах справи відсутні докази на їх спростування. При цьому, допитаний у судовому засіданні експерт, який проводив експертизу, свої висновки підтримав.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно дост.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення таухвалення новогорішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Так судом встановлено, що 25 червня 2010 року невстановленою особою голові Шепетівської районної державної адміністрації подано заяву від імені ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Михайлюцької сільської ради орієнтовною площею 2га із земель запасу сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням голови Шепетівської РДА №239/2010-р від 01 липня 2010 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Михайлюцької сільської ради із земель запасу.

Розпорядженням голови Шепетівської районної державної адміністрації №261/2310-р від 16 липня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Михайлюцької сільської ради із земель запасу сільськогосподарського призначення, в т.ч. ОСОБА_3 площею 2,0000 га.

При цьому відсутні об`єктивні дані того, що ОСОБА_3 подавала до Шепетівської районної державної адміністрації заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу даної земельної ділянки їй у власність.

28 липня 2010 року ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №667254, кадастровий номер земельної ділянки 6825584600:07:066:0142, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, призначена для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.

Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №011076400026.

06 серпня 2010 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарований) укладено договір дарування земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Макухіною О.Г., зареєстрований в реєстрі за №1914, за умовами якого дарувальник безоплатно передала у власність обдарованого земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Михайлюцької сільської ради (за межами населених пунктів) Шепетівського району Хмельницької області.

За висновком судової почеркознавчої експертизи №51 від 25 березня 2014 року, проведеної у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014240270000003, рукописний запис « ОСОБА_3 » та її підпис у заяві до Шепетівської РДА від 25 червня 2010 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, підпис у розписці на ім`я приватного підприємця ОСОБА_7 від 02 липня 2010 року про те, що ОСОБА_3 не отримувала безоплатно у приватну власність на території України земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підписи у графах « ОСОБА_8 » у протоколах обстеження і погодження меж земельних ділянок від 05 липня 2010 року №4 та №5, що відводяться у власність ОСОБА_9 та ОСОБА_3 виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у графі « ОСОБА_8 » у акті передачі на збереження межових знаків, якими закріплені перенесені в натуру (на місцевість) межі земельної ділянки, що відводиться у власність ОСОБА_3 від 05 липня 2010 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

За висновком судової земельно-технічної експертизи №2055-2059/14-26 від 29 січня 2015 року, проведеної у кримінальному провадженні №42014240270000003 розроблений та затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення ОСОБА_3 на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області не відповідає вимогам чинного станом на 16 липня 2010 року законодавства.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим №6825584600:07:066:0142 на праві власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частинами першою та четвертою статті 41Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно дост. 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першоюстатті 330 ЦК Українивстановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно достатті 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього.

В силу ч. 1ст. 388 ЦК Україниякщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з ч. 1ст. 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3ст. 116 ЗК Українибезоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписом ч. 4ст. 116 ЗК Українипередача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Частиною шостоюстатті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною сьомоюстатті 118 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2 гектара (п. «б» ч. 1ст. 121 ЗК України).

Стаття 207ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою ст.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

За таких обставин, оскільки судом беззаперечно встановлено відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на отримання у власність спірної земельної ділянки, проект землеустрою не відповідав вимогам чинного законодавства, висновки суду першої інстанції про незаконність розпоряджень голови Шепетівської районної державної адміністрації №239/2010р. від 01 липня 2010 року та №261/2010-р від 16 липня 2010 року, Державного акту на право власності на земельну ділянку, та відповідно передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, з порушенням норм чинного законодавства є законними та обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги, що висновок суду про те, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_5 без її волевиявлення на отримання земельної ділянки, не відповідає дійсності, оскільки при отриманні Державного акту ОСОБА_6 ставила свій підпис у Книзі записів, що підтверджує її волевиявлення щодо отримання земельної ділянки у власність, в своїх запереченнях на позов, приватний нотаріус теж вказала, що при підписанні договору дарування ОСОБА_6 ознайомилася із текстом договору, ні заперечень, ні зауважень не мала та особисто підписала оскаржуваний договір дарування, слід відхилити.

Судом беззаперечно встановлено відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на отримання у власність спірної земельної ділянки, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи, фактом відсутності її зави про передачу їй у власність спірної земельної ділянки, показами ОСОБА_3 на відсутність такого волевиявлення в межах кримінального провадження та її поясненнями і заявами в межах даної цивільної справи, та відповідно з цих підстав встановлено незаконність розпоряджень органів виконавчої влади про передачу у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки.

За таких обставин послідуючі дії ОСОБА_3 з можливого отримання Державного акту про право власності на землю та укладення договору дарування земельної ділянки не мають значення щодо встановлення обставин наявності в неї волевиявлення на отримання у власність спірної земельної ділянки.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_6 при отриманні Державного акту ставила свій підпис у відповідній Книзі записів.

Посилання апелянта на вчиненння тиску працівниками органів прокуратури на ОСОБА_6 теж жодним чином не доведено.

В той же час, задовольняючи позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 01 липня 2010 року №239/2010р в частині надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га., розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №261/2010-р в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га, визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ №667254 від 26 липня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 2 га, виданий ОСОБА_3 на підставі розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №261/2010-р, договору дарування земельної ділянки від 06 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суд першої інстанції не звернув уваги на норми цивільного законодавства та правові позиції Великої Палати Верховного Суду.

Так Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 359/3373/16-ц від 23 листопада 2021року (п.п. 148-151) вказала, що власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними.

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, Державного акта про право власності на земельну ділянку першого власника недійсними (незаконними) та їх скасування також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, не є ефективним способом захисту, адже задоволення таких вимог не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Такі правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 , від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19.

Оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18), то рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині саме з вказаних підстав.

В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Заїкою Валерієм Вікторовичем, задовольнити частково.

Рішення Шепетівськогоміськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року частині визнання незаконними та скасовування розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 01 липня 2010 року №239/2010-р в частині надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га., розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №261/2010-р в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га, визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ №667254 від 26 липня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 2 га, виданого ОСОБА_3 на підставі розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №261/2010-р, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 06 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 скасувати та увалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову прокурора в частині вимог про визнання незаконними та скасовування розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 01 липня 2010 року №239/2010-р в частині надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га., розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №261/2010-р в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га, визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ №667254 від 26 липня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 2 га, виданого ОСОБА_3 на підставі розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №261/2010-р, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 06 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення 23 січня 2023 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова