Ухвала

від 10.03.2023 по справі 688/1304/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

10 березня 2023 року

м. Київ

справа № 688/1304/15-ц

провадження № 61-2706ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області,

відповідачі: Шепетівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Макухіна Ольга Григорівна,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року у складі судді Березюк Н. П. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року перший заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду в інтересах держави: в особі Головного управління (далі - ГУ) Держземагенства у Хмельницькій області та просив ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації (далі - РДА) від 01 липня 2010 року № 239/20100-р в частині надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га; визнати незаконним та скасувати розпорядження Шепетівської РДА від 16 липня 2010 року № 261/2010-р в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,00 га; визнати недійсним державний акт від 26 липня 2010 року серії ЯЛ № 667254 на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га, виданий ОСОБА_4 на підставі розпорядження Шепетівської РДА від 16 липня 2010 року № 261/2010-р, яка в подальшому подарована ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 06 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; витребувати у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 6825584600:07:066:0142), розташовану на території Михайлюцької сільської ради.

В обґрунтування позову вказував, що розпорядженням голови Шепетівської РДА від 01 липня 2010 року № 239/2010-р, на підставі заяви ОСОБА_4 від 25 червня 2010 року, останній надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення із земель запасу земельної ділянки площею 2,00 га, що розташована на території Михайлюцької сільської ради, з метою передачі їй у власність для ведення особистого селянського господарства. Розпорядженням голови Шепетівської РДА від 16 липня 2010 року № 261/2010-р затверджено виготовлений проєкт землеустрою та передано земельну ділянку площею 2,00 га у власність ОСОБА_4 , яка в подальшому отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку від 26 липня 2010 року серії ЯЛ № 667254, відповідно до якого земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6825584600:07:066:0142. У подальшому ОСОБА_4 подарувала вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 , уклавши 06 серпня 2010 року договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Макухіною О. Г. та зареєстрований в державному реєстрі правочинів за № 1914.

Вважав вищевказані розпорядження Шепетівської РДА незаконними і такими, що підлягають скасуванню, а державний акт на право власності на земельну ділянку та договір дарування від 06 серпня 2010 року - недійсними.

Зазначав, що ОСОБА_4 не мала наміру на реалізацію свого права на отримання земельної ділянки, із заявою про надання їй у власність спірної земельної ділянки до районної державної адміністрації не зверталась, жодних дій, спрямованих на її оформлення, не вчиняла, державного акту на право власності на земельну ділянку не отримувала, інших осіб на подальшу реалізацію спірної земельної ділянки не уповноважувала.

Крім того, висновком земельно-технічної експертизи від 29 лютого 2015 року № 2055/2059/14-26 встановлено, що проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 та іншим особам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, не відповідає вимогам, чинного станом на 16 липня 2010 року законодавства.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Шепетівської РДА від 01 липня 2010 року № 239/2010р в частині надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Шепетівської РДА від 16 липня 2010 року № 261/2010-р в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,00 га.

Визнано недійсним державний акт від 26 липня 2010 року серії ЯЛ № 667254 на право власності на земельну ділянку площею 2 га, виданий ОСОБА_4 на підставі розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року № 261/2010-р, яка в подальшому подарована ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 06 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 6825584600:07:066:0142), розташовану на території Михайлюцької сільської ради.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2022 року задоволено клопотання прокурора, замінено у справі орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастр у Хмельницькій області на Михайлюцьку сільську раду Шепетівського району Хмельницької області.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2023 року у справі № 688/1304/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року в частині визнання незаконними та скасування розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 01 липня 2010 року № 239/2010-р в частині надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року № 261/2010-р в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,00 га, визнання недійсним державного акту від 26 липня 2010 року серії ЯЛ № 667254 на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га, виданого ОСОБА_4 на підставі розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року № 261/2010-р, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 06 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 скасовано та увалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову прокурора в зазначеній частині. В решті рішення залишено без змін.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у лютому 2023 року звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року в частині, яка залишена без змін, та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову прокурора про витребування земельної ділянки та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Як на підставу касаційного оскарження представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема неврахування правових висновку, висловленого у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 522/10652/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зокрема, суди не звернули увагу на те, що задоволення позову прокурора про витребування на користь держави земельної ділянки із володіння ОСОБА_1 буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 червня 2010 року невстановленою особою голові Шепетівської районної державної адміністрації подано заяву від імені ОСОБА_4 про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Михайлюцької сільської ради орієнтовною площею 2,00 га із земель запасу сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням голови Шепетівської РДА від 01 липня 2010 року № 239/2010-р ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Михайлюцької сільської ради із земель запасу.

Розпорядженням голови Шепетівської РДА від 16 липня 2010 року № 261/2310-р затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Михайлюцької сільської ради із земель запасу сільськогосподарського призначення, у тому числі ОСОБА_4 площею 2,00 га.

При цьому відсутні об`єктивні дані того, що ОСОБА_4 подавала до Шепетівської РДА заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу даної земельної ділянки їй у власність.

28 липня 2010 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 667254, кадастровий номер земельної ділянки 6825584600:07:066:0142, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, призначена для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.

Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011076400026.

06 серпня 2010 року між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарований) укладено договір дарування земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Макухіною О. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1914, за умовами якого дарувальник безоплатно передала у власність обдарованого земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Михайлюцької сільської ради (за межами населених пунктів) Шепетівського району Хмельницької області.

За висновком судової почеркознавчої експертизи від 25 березня 2014 року № 51, проведеної у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014240270000003, рукописний запис « ОСОБА_4 » та її підпис у заяві до Шепетівської РДА від 25 червня 2010 року про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою, підпис у розписці на ім`я приватного підприємця ОСОБА_5 від 02 липня 2010 року про те, що ОСОБА_4 не отримувала безоплатно у приватну власність на території України земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою; підписи у графах « ОСОБА_6 » у протоколах обстеження і погодження меж земельних ділянок від 05 липня 2010 року № 4 та № 5, що відводяться у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою; підпис у графі « ОСОБА_6 » у акті передачі на збереження межових знаків, якими закріплені перенесені в натуру (на місцевість) межі земельної ділянки, що відводиться у власність ОСОБА_4 від 05 липня 2010 року виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

За висновком судової земельно-технічної експертизи від 29 січня 2015 року № 2055-2059/14-26, проведеної у кримінальному провадженні № 42014240270000003 розроблений та затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення ОСОБА_4 на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області не відповідає вимогам чинного станом на 16 липня 2010 року законодавства.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим № 6825584600:07:066:0142 на праві власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В силу частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписом частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2 гектара (пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Судами беззаперечно встановлено відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на отримання у власність спірної земельної ділянки, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи, фактом відсутності її зави про передачу їй у власність спірної земельної ділянки, показами ОСОБА_4 на відсутність такого волевиявлення в межах кримінального провадження та її поясненнями і заявами в межах даної цивільної справи, та відповідно з цих підстав встановлено незаконність розпоряджень органів виконавчої влади про передачу у власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки. Відтак, цілком правомірно вважали усі послідуючі дії ОСОБА_4 з можливого отримання державного акту про право власності на землю та укладення договору дарування земельної ділянки не мають значення щодо встановлення обставин наявності в неї волевиявлення на отримання у власність спірної земельної ділянки.

У постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, заяви № 23759/03 та № 37943/06; «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, заява № 39766/05; «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, заява № 61333/00; «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04) напрацьовано три критерії (принципи), які потрібно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Є безпідставними аргументи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном, позаяк суд першої інстанції, з висновком якого в оскаржуваній частині погодився й апеляційний суд, надав оцінку цим обставинам. При цьому суд виходив з того, що втручання у право власності добросовісного набувача ОСОБА_1 переслідує суспільний інтерес, який полягає в поверненні в розпорядження держави незаконно відчуженої земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, що явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні спірної земельної ділянки, яка була набута з порушенням закону.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції в частині задоволення позову прокурора про витребування майна, з яким у зазначеній частині погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції втручання у право на мирне володіння майном є таким, що ґрунтується на національному законі, переслідувало легітимну мету та відповідає заходу, пропорційному легітимній меті втручання у право.

Витребування із власності ОСОБА_1 спірного майна здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України, яка відповідає вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Сумніви відповідача у правильності тлумачення та застосування цієї норми судами не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу без урахування висновків щодо необхідності встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 522/10652/15-ц (провадження № 6-2161цс16), оскільки судами не порушено таких висновків.

Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку, що доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, дослідження та оцінки доказів, що є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Враховуючи те, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, тоді як Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, колегія судів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадженняу справі за позовом першого заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області до Шепетівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Макухіна Ольга Григорівна про визнання незаконними та скасування розпоряджень Шепетівської районної державної адміністрації, визнання недійсними Державного акта на право власності на земельну ділянку, договору дарування земельної ділянки та витребування земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2023 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак