Ухвала

від 19.01.2023 по справі 756/16899/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №756/16899/17 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/358/2023 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «А - 400» - адвоката ОСОБА_8 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А-400», ПрАТ «Європейський страховий союз», Третя особа: Моторно-транспортне страхове бюро України (МТСБУ) про відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «А-400» на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 31 689,10 (тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят дев`ять) гривень.

Стягнуто з ТОВ «А-400» на користь ОСОБА_9 рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 000,00 (два мільйони) гривень.

Стягнуто з ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ» на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 38 400,00 (тридцять вісім тисяч чотириста) гривень.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК України залишено без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ "А-400" - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2022 року касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ "А-400" - адвоката ОСОБА_8 задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду першої інстанції, 4 листопада 2017 року приблизно о 10 год. 20 хв. ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автобусом марки «Богдан А 092», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Г. Дніпра зі сторони просп. Г. Сталінграду в напрямку просп. Оболонського, під`їхавши до зупинки громадського транспорту «станція метро Героїв Дніпра». В цей час на вищевказаній зупинці громадського транспорту пасажири та пішоходи розпочали висадку та посадку в тролейбус, серед яких знаходились ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які рухались по проїзній частині вул. Г. Дніпра справа наліво по ходу руху автобуса «Богдан А 092», н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б» та 10.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної події, внаслідок якої ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням їх смерті.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції представник ТОВ «А-400» адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати, відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ТОВ «А-400» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов пред`являється до початку судового розгляду, однак, цивільний відповідач ТОВ «А-400» був повідомлений судом про пред`явлення до нього цивільного позову після початку судового розгляду, при цьому цивільні відповідачі не викликались судом у підготовче судове засідання, яке було проведено без повідомлення та участі цивільних відповідачів, а тому цивільний позов слід було залишити без розгляду.

Також зазначає, що задоволення судом позовних вимог ОСОБА_9 до відповідача ТОВ А «400» є безпідставним, та не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки вирішуючи цивільний позов по суті, суд лише формально зазначив у вироку позовні вимоги потерпілого та майже у повному обсязі задовольнив його позов, ніякої своєї оцінки доводам цивільного позивача та запереченням цивільного відповідача суд у вироку не навів. Сума задоволених позовних вимог в рахунок відшкодування моральної шкоди є непомірно великою та нічим не підтверджується.

Окрім цього, адвокат зазначає, що між відповідачем ТОВ «А-400» та відповідачем ПрАТ «Європейський страховий союз» було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який був чинним на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 4 листопада 2017 року. За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Даним полісом забезпечений транспортний засіб, яким керував обвинувачений ОСОБА_7 , та встановлено ліміт відповідальності на одного потерпілого в розмірі 200000,00грн. та 100 000,00грн. за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого).

Апелянт посилається на те, що у ході розгляду справи потерпілим ОСОБА_9 не пред`являлись вимоги до страхової компанії ПрАТ «Європейський страховий союз» про стягнення 400000,00грн. (оскільки потерпілих двоє), а тому позовні вимоги до ТОВ «А-400» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягали.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника цивільного відповідача на підтримку поданої апеляційної скарги, пояснення прокурора та обвинуваченого, які не заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.3 ст.286 КК України, а також вид і міра призначеного йому покарання, підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.

Як вбачається з ч.2 ст.439 КПК України вказівки суду, який розглядає справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції зазначивши про необхідність ретельним чином перевірити доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача щодо незаконності та необгрунтованості вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 .

Так, перевіряючи вирок суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги представника цивільного відповідача, колегія суддів вважає, що при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні судом допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обгрунтоване рішення.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з положеннями ч. 1ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 ст.368, ч. 3, 4ст.374 КПК України, передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Аналіз норм статей 1167, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) дає підстави для висновку про те, що шкода, в тому числі моральна, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Положення статей 1187, 1188 ЦК є спеціальними по відношенню до статей 1166, 1167 ЦК, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам. Зазначений висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 19 червня 2019 року в справі № 630/163/16-к, від 24 листопада 2022 року в справі № 686/12239/18.

Усталена судова практика застосування зазначеного положення цивільного законодавства, виходить з того, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Цих вимог в ході вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 місцевим судом не дотримано.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що потерпілим ОСОБА_9 подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 та ТОВ «А-400» на користь останнього моральної шкоди в розмірі 2 400 000 грн. на стадії досудового розслідування, а саме 15 грудня 2017 року (а.к.п. 25 Т. 1). У подальшому 1 лютого 2018 року (а. к. п. 50 Т. 1) потерпілий ОСОБА_9 подав заяву про збільшення позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_7 та ТОВ «А-400» матеріальної шкоди в розмірі 37 689,10 грн. Окрім того, потерпілий ОСОБА_9 подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме про стягнення солідарно з ОСОБА_7 та ТОВ «А-400» матеріальної шкоди в розмірі 31689,10 грн. та про стягнення моральної шкоди в розмірі 2 400 000 грн, а також з ПрАТ «Європейський страховий союз» - моральну шкоду в розмірі 38 400 грн.

Судом першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_9 було задоволено частково: стягнуто з ТОВ «А-400» на користь потерпілого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 31 689,10 грн; стягнуто з ТОВ «А-400» на користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 000 грн; стягнуто з ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ» на користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 38 400 грн.

Так, суд першої інстанції правильно встановив, що під час під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах з ТОВ «А-400» та виконував покладені на нього трудові обов`язки - водія на транспортному засобі Богдан А092 державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ТОВ «А-400». Цивільна відповідальність ТОВ «А-400» на час ДТП була застрахована у ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ».

Полісом страхування ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ», встановлена страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 200000,00 гривень; за шкоду, заподіяну майну, - 100000,00 гривень.

Між тим, суд першої інстанції, обмежився посиланням на вказаний вище поліс, не проаналізувавши при цьому зміст нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи та дійшов висновку, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

За приписами п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 29 червня 2022 року (справа № 477/874/19) шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону № 1961-IV).

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (пункт 9.4 статті 9 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (абзац перший пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (абзац перший пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV).

Згідно вимог пунктів 27.3- 27.5. ст. 27 Закону № 1961-IV страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Отже, в даному кримінальному провадженні страховим полісом, який був чинним на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 4 листопада 2017 року, встановлено ліміт відповідальності на одного потерпілого в розмірі 200000 грн за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, та 100 000 грн за шкоду, заподіяну майну, проте конкретний розмір відшкодування, зокрема внаслідок заподіяння смерті, визначається положеннями ст. 27 Закону 1961-IV, якими передбачено кілька підстав для відшкодування, зокрема: 1) відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті потерпілого на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК, тобто утриманцям померлого; 2) відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим); 3) відшкодування витрат на поховання та спорудження нагробного пам`ятника.

Таким чином, суд, вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, мав застосувати положення пункту 27.3 Закону.

Проте, на думку колегії суддів, судом необгрунтовано та належним чином не мотивовано рішення в частині з ТОВ "А-400" на користь потерпілого ОСОБА_9 моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В порушення вищевказаних вимог законодавства та вимог щодо обґрунтованості та вмотивованості, вирок не містить правового обгрунтування розрахунку розміру моральної шкоди стягнутої судом з ТОВ "А-400" в сумі 2 000 000 грн.

Відтак, колегія суддів вважає, що розглядаючи цивільний позов, суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не взяв до уваги, докази, які могли істотно вплинути на його висновки, не вирішеними залишились питання, котрі передбачені ст. 264 ЦПК, а зміст прийнятого судом рішення в цій частині не відповідає вимогам ст. 265 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку про те, що апеляційну скаргу представника цивільного відповідача слід задовольнити частково, а вирок суду в частині вирішення цивільного позову - скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ТОВ "А-400" - адвоката ОСОБА_12 задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 березня 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК України в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_9 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Головуючий:

Судді: